Контрольная работа по "Криміналістике"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2013 в 22:30, контрольная работа

Описание

Україна як суверенна правова держава, проголосивши свою незалежність, отримала можливість сформувати і реалізувати самостійну політику в галузі боротьби зі злочинністю, законодавчо закріпити форми і методи її подолання. Прийняття нових Кримінального і Кримінально-виконавчого кодексів суттєво вплинуло на процедуру призначення, виконання і відбування кримінальних покарань, обумовило визначити стратегію і тактику держави щодо реформування органів та установ, наділених правами і обов'язками виконання покарань.

Содержание

1. Поняття і завдання кримінально-виконавчого законодавства України.
2. Поняття, види і завдання контролю за діяльністю органів і установ виконання та основні засоби виправлення і ресоціалізація засуджених до позбавлення волі.

Работа состоит из  1 файл

Кримнільно-виконавче право Контрольна.doc

— 183.50 Кб (Скачать документ)

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальника управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області використовуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби, з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі, - органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Підставами  застосування заходів фізичного  впливу, спеціальних засобів і  зброї до осіб, позбавлених волі, є вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісне невиконання його законних вимог, проявлення буйства, участь у масових заворушеннях, захоплення заручників або вчинення інших насильницьких дій, а також втеча з-під варти. З метою припинення вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі персоналом колонії може бути застосована фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя.

Застосуванню  заходів фізичного впливу, спеціальних  засобів і зброї має передувати попередження про намір використати вказані заходи і засоби, якщо дозволяють обставини. Без попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути неможливо, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати допомогу потерпілим.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор.

Використання  фізичної сили, спеціальних засобів  і зброї допускається також в  інших випадках, передбачених законами України "Про міліцію" і "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України".

Ресоціалізація  злочинця, тобто – «юридичне виправлення», коли внаслідок,  наприклад,  пенітенціарного  впливу засуджений  не скоїть більше злочинів, головним чином, тому  що він не хоче  знову відбувати покарання.  Але виправлення  можна тлумачити як  процес  докорінної  перебудови всього психічного  складу  особистості,  побудови нової структури  мотивів замість тих навичок, що коренились у відповідної особи до того, як її було засуджено.  Зауважимо, що з точки зору кримінального законодавства достатньо  досягти мети ресоціалізації, хоча це не означає, що нею вичерпується зміст  пенітенціарного чи іншого  (при засудженні  до покарань,  не пов’язаних  із позбавленням волі)  впливу взагалі.

У системі засобів  виправлення і ресоціалізації засуджених, врегульованих кримінально-виконавчим законодавством, важливе місце займає соціально-виховна робота. Така робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в установах виконання покарань, враховується під час визначення ступеня їхнього виправлення, а також у ході застосування заходів заохочення і стягнення. Розпорядком дня установ виконання покарань можуть бути передбачені виховні заходи, участь у яких для засуджених є обов'язковою. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Програми диференційованого виховного впливу на засуджених повинні враховувати можливості виховної функції режиму відбування покарання, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.

В установах  виконання покарань проводиться  моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють формуванню у них життєвої позиції, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів.

Важливо наголосити, що соціально-виховна робота в установах  виконання покарань проводиться  в особливих умовах - місцях позбавлення  волі, тому завдання, форми, принципи й  найважливіші питання її організації врегульовані Конституцією України (гл. 6), Кримінально-виконавчим законодавством України (ст. 123-137 КВК) та галузевими нормативними актами.

Соціально-виховна  робота в установах виконання  покарань визначається як цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених. Суттєву допомогу у проведенні заходів соціально-виховної роботи персоналу установ виконання покарань надають самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі. Такі організації створюються в установах з метою впливу на виправлення засуджених; розвитку в них корисної ініціативи, соціальної активності, здорових між особистих взаємовідносин, залучення до участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту.

Участь у  самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально — корисна активність заохочується адміністрацією колонії  і враховується під час визначення ступеня його виправлення.

В установах  виконання покарань із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів установ  та відділень соціально-психологічної  служби. В установах виконання  покарань можуть створюватися й інші самодіяльні організації засуджених, якщо їх діяльність не суперечить порядку і умовам відбування покарання.

Засуджені, які  входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи. В установах виконання покарань передбачено реалізацію свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані зі ставленням до релігії, що підлягає лише тим обмеженням, які встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України.

Богослужіння  і релігійні обряди в установі проводяться в неробочий час  на прохання засуджених або за зверненням релігійної організації. Адміністрація  установи сприяє запрошенню священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу організації умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.

Засуджені мають  право на придбання релігійної літератури і користуватися нею, а також, іншими предметами і матеріалами  релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають  права, посилаючись на свої релігійні  переконання, ухилятися від виконання  своїх обов'язків, а також не дотримуватися  установлених вимог режиму відбування покарання. Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також права інших осіб, які відбувають покарання.

В установі виконання  покарань до відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки ті релігійні організації, які зареєстровані  у встановленому законом порядку.

Час, вільний  від основної трудової діяльності і  виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для  засуджених у колонії, є їх вільним  часом.

Засуджені мають  право розпоряджатися вільним часом  на власний розсуд, виключаючи виконання тих видів діяльності, які заборонені КВК. Вільний час засуджених передбачається розпорядком дня колонії і повинен тривати не менш як дві години на добу. За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:

- подяка;

- нагородження  похвальною грамотою;

- грошова премія;

- нагородження  подарунком;

~ дозвіл на  одержання додатково посилки  або передачі;

- надання додаткового  короткострокового або тривалого побачення;

- дозвіл на  додаткову телефонну розмову;

- дострокове  зняття раніше накладеного стягнення;

- дозвіл додатково  витрачати гроші для придбання  продуктів харчування і предметів  першої потреби в сумі до  п'ятнадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

- збільшення  тривалості прогулянки до двох  годин засудженим, які тримаються  в дільницях посиленого контролю  установи і приміщеннях камерного  типу виправних установ максимального  рівня безпеки.

Засуджені, які  стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни не відбутої частини покарання на більш м'яке або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Застосування  заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу як на тих осіб, які були заохочені завдяки об'єктивній оцінці їхньої поведінки наприклад, ставлення до праці і навчання, так і на інших засуджених.

До засудженого  застосовується лише один захід заохочення. Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або, за його проханням, надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути дозволено одержувати додатково одну посилку чи передачу і надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення та одна телефонна розмова.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця. Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення. Застосування заохочень у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення відбувається в усній або письмові формі, інших заохочень—тільки у письмовій.

За порушення  встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися  такі заходи стягнення:

- попередження;

- догана;

- сувора догана;

- призначення  на позачергове чергування за  прибирання приміщень і території  колонії;

- дисциплінарний  штраф у сумі до двох мінімальних  розмірів заробітної плати;

- скасування  поліпшених умов тримання, передбачених ст. 138-140 і 143 КВК;

- поміщення  засуджених чоловіків, які тримаються  у виправних колоніях, у дисциплінарний  ізолятор з виведенням або  без виведення на роботу чи  навчання на строк до п'ятнадцяти  діб, а засуджених жінок - до  десяти діб;

- поміщення  засуджених, які тримаються в  приміщеннях камерного типу виправних  колоній максимального рівня  безпеки, в карцер без виведення  на роботу на строк до п'ятнадцяти  діб;

- переведення  засуджених, які тримаються у  виправних колоніях, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.

Злісним порушником установленого порядку відбування покарання є засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації  установи, при цьому він:

- відмовляється  від праці (не менш як три  рази протягом року); припинив  роботу з метою вирішення трудових  та інших конфліктів;

- вживає спиртні  напої, наркотичні засоби, психотропні  речовини або їх аналоги чи  інші одурманюючі засоби;

- виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені  предмети; бере участь у настільних  та інших іграх з метою здобуття  матеріальної чи іншої вигоди;

Информация о работе Контрольная работа по "Криміналістике"