Шпаргалка по "Теории массовой информации"

 

Громадська думка не є продуктом наукового, виваженого підходу до пізнання речей; вона не народжується в результаті концептуального та об’єктивного аналізу явищ, подій, процесів людьми, що ставлять за мету докопатися до істини. Навпаки, суспільна думка є результатом іноді повер-хового погляду на речі, у формуванні якого беруть участь переважно не експерти з тих чи інших питань, а звичайні люди, які з об’єктивних причин не можуть володіти повною й достовірною інформацією з тих чи інших питань, через що у своїх судженнях покладаються на почуте, власне розуміння, авторитетів без перевірки тих суджень на істинність, бо не мають можливості (і не бажають!) перевіряти їх.

Суспільна думка завжди виникає на основі вже існуючих суджень, поглядів, ідей, вироблених сторонніми по відношенню до маси людьми і впровадженими ними в свідомість маси. Через те масова думка, або думка маси,— це є спожита, прийнята масою суспільна думка, у формуванні якої члени маси й самі брали участь.

Суспільна думка протиставляється науковій думці як продукту прискіпливого, організованого, об’єктивного аналізу явищ, процесів, аналізу, здійснюваного вченими, що несуть моральну відповідальність за свої судження.

.

10. Класифікація типів  аудиторії.

За статтю:

• чоловіча
• жіноча

за віком:

• Дитяча (до 12)
• Підліткова (13)
• Молодіжна (18-35)
• Зрілий вік (35-45)
• Перед пенсійний (45-55)
• Пенсіонери (з 55)

За освітою:

• Неповна середня освіта
• Середня освіта
• Середня спец. освіта
• Вища
• Люди, що не вміють читати і писати

За соціальним статусом:

• Співвласники компаній
• Керівники вищого рівня
• Спеціалісти
• Службовці
• Кваліфіковані робітники
• Некваліфіковані робітники
• Студенти
• Домогосподарки
• Пенсіонери
• безробітні

 

11. Комунікативні стратегії  інформаційної діяльності.

Комунікативні стратегії інформаційної  діяльності  передбачені в першу  чергу для того, аби здійснювати  певний вплив на адресата.

Фрейд: “Маса легковажна і дуже легко піддається впливу, вона некритична, неправдоподібного для неї не існує. Вона думає образами, які породжують один одного асоціативно… і не перевіряються розумом на відповідність дійсності. Почуття маси завжди дуже прості і гіперболізовані. Вона, таким чином, не знає ні вагань, ні невпевненості. Маса негайно доходить до крайнощів, висловлена підозра зразу ж перетворюється у неї на непохитну впевненість, зерно антипатії — на дику ненависть”

Масове зараження - під час масової комунікації передача емоційно-збудливих станів від комуніканта до членів маси, яка відбувається на психофізіологічному рівні контактів поза поняттєвим впливом або паралельно з ним.

Сугeстія— це природний процес упливу однієї людини на іншу за допомогою прохання, переконування, доведення, аргументування, наказу , що має за мету змінити установки, ціннісні орієнтації, поведінку людини. Кожна людина піддатлива сугестії через те, що вона не може бути абсолютно критичною, бо не володіє всім досвідом людства і її досвід не є абсолютно повним щодо природи і життя; у людині бореться свідоме й несвідоме, увага й неуважність, довіра й недовіра, істина й омана і т. д.

Маніпуляційний вплив є неконтрольований, неусвідомлюваний, прихований для адресата процес упливу на нього, який відбувається поза його волею та бажанням. Чим менше знає людина, чим більш аполітична людина, чим більш довірлива людина, тим більш вона маніпульована.

За метою: : конвенциональная (согласие, заключение договора в ситуации конфликта или поддержание договора (конвенции)); конфликтная (обнаружение разногласий и акцентуация на разногласиях участников коммуникации с тем, чтобы создать конфликт или поддержание, разжигание существующего конфликта); манипуляционная (захват смыслового пространства коммуникации с тем, чтобы навязать участнику коммуникации свою коммуникативную стратегию и соответственно свое видение реальности).

Трехшаговая структура конвенциональной и конфликтной коммуникативных стратегий в групповой коммуникации (типовые ситуации: где есть модератор (ведущий) и группа участников, или же две или больше групп участников).

Первый шаг - пассивное позиционирование группы участников коммуникации (почему важно представляться каждому из участников и указывать социализацию), роль краткого обобщения выступления  каждого участника (формирование ведущим  кратких месседжей-итогов (фиксаций) для ясного представления позиции опрашиваемого);

Второй шаг - сегментация аудитории  и организация коммуникации между  сегментами. Это означает - формирование целевых групп по общности позиций  каждой из групп (мы производим объединение  сходных мнений разных участников вокруг некоторой позиции и создаем  из аудитории набор групп с  разными позициями), затем организация  коммуникации между сегментами. Этот шаг является особенно эффективным, если мы имеем дело с огромной аудиторией: в этом случае сегментирование представляет собой инструмент повышения интенсивности  и эффективности коммуникации (очередность  позиционирования и сегментации  может быть какая угодно, включая возможность многократного повторения отрезков позиционирование-сегментация или сегментация-позиционирование);

Третий шаг - в зависимости от стратегии, которой придерживается ведущий, он либо заостряет разногласия  и доводит аудиторию до конфликта  позиций (конфликтная стратегия но не конфликт стратегий), либо находит смысловое содержание общности между позициями и производит конвенционализацию: компромисс, консенсус, договор (конвенциональная стратегия).

6. Двухшаговая структура манипуляционной коммуникативной стратегии. Манипуляция может возникать как сознательный шаг одной из сторон коммуникации подавить пустое смысловое пространство (отсутствие стратегии), подавить другую стратегию или спонтанно, когда из двух стратегий в результате стратегического поединка (конфликта стратегий) одна стратегия начинает управлять другой и разрушает ее, навязывая свою стратегию. Попытка навязать свою стратегию всегда попытка манипуляции.

Первый шаг - захват смыслового пространства и погружение оппонентов в это  смысловое пространство той стороной коммуникации, которая осуществляет манипуляционную стратегию;

Второй шаг - удержание коммуникации внутри захваченного смыслового пространства, не дать оппоненту предложить свое смысловое пространство.

За метою: конвенційна ( згода, договір, об’єднання), маніпуляцій на та конфліктна (пошук незгод і їх акцентуація, розпалення конфліктів).

 

12. Масова інформація як соціальний  феномен. (не знайшла)

 

Поняття масової  інформації відповідно характеризує таку інформацію, яка виробляється для  споживання масовою авдиторією. 3 огляду на її соціальну значущість замість  терміна «масова інформація»  іноді вживають визначення «соціальна інформація» (B. Іванов). Воно відбиває суспільні відносини, пов'язане з  різними видами людської діяльності, зафіксоване свідомістю, опосередковане психологічними чинниками, використовується для впливу на інших людей. Соціальна  інформація має складну структуру, яка включає науково-технічну, економічну, соціально-політичну, ідеологічну та інші види інформації. Соціальну інформацію можна визначити як повідомлення, передані будь-яким зрозумілим людині кодом, що містять у собі відомості  про процес функціонування суспільства, а також усе те, що стосується і може вплинути на ці процеси.

Будь-яка  соціальна інформація має ознаки фактологічності, концептуальності та нормативності. Оскільки у будь-якому тексті відбита деяка реальність, усяке повідомлення є фактологічним. Будь-яке повідомлення концептуальне, бо зумовлене ставленням до факту комунікатора. І, нарешті, усяке повідомлення виконує нормативну функцію, бо спонукає аудиторію до певного типу поведінки.

Взагалі, соціальна  інформація існує поряд з іншими видами інформації — біологічною, фізичною, геологічною, метереологічною тощо. Відомо, що соціальна інформація стосується діяльності суспільства. Існують два підходи до визначення соціальної інформації. У широкому значенні слова, до соціальної належить інформація: і наукова, і спеціальна, і релігійна. У вузькому розумінні, соціальна інформація пов'язана з дійсністю не тільки тому, що "зроблена" людиною, але і змістом, який безпосередньо пов'язаний з процесами життєдіяльності суспільства. Тепер стоїть завдання щодо виділення із соціальної інформації масової, тобто тієї, яка складає зміст засобів масової комунікації. На наш погляд, це і є найбільш характерною ознакою масової інформації. Інші вчені виділяють ще й рису мультипліципованості повідомлення у пространстві та часі, тобто міри його розмноження. Тут обгрунтуванням є те, що індивідуальна, міжособистісна інформація завжди буде існувати у набагато меншій кількості "відбитків", ніж масова.

Основне завдання масової інформації – це відображення дійсності. Причому тут відіграє роль не тільки об'єкт, але й суб'єкт  відбиття. Тобто зміст інформації залежить не тільки від об'єктивної реальності, але й від того, на яку аудиторію спрямована комунікація. Треба додати до цього списку також  настанови комунікатора, характер каналів  комунікації тощо.

Специфіка масової  комунікації багато в чому залежить від каналів, якими вона передається. По радіо і телебаченню інформація передається набагато швидше, ніж  за допомогою друкованого слова. Але преса має велику перевагу – тут можна перечитати повідомлення, повернутися до нього. Телебачення  теж має свої особливості. Відеоряд, який дає ефект присутності, набагато збільшує ефективність масової комунікації, заворожує глядача. По-особливому для  кожного засобу комунікації відбувається й трансформація інформації.

Якщо ж  повернутися до кількісних характеристик, то деякі дослідники висловлюють  занепокоєння щодо зростаючої кількості  інформації і, навіть, пробують підрахувати  кількість її, необхідну для оптимального сприйняття. При цьому вони спираються на межу сприйняття інформації психічною  системою людини. Однак це не означає, що необхідно якось штучно обмежити потік інформації, слід організувати її типодогізацію, класифікацію та розподіл.

Інформація  в значенні повідомлення про стан справ, відомостей про щось, які передаються  людьми, містить у собі комунікативну  програму виникнення особливого функціонального  типу мови, який можна назвати інформаційним. Такий тип реалізується в інформаційних  жанрах і характеризується лаконічністю, типізованістю образу автора, однолінійністю, порівняно невеликим обсягом. У принципі такий підхід відповідає тенденції, що окреслилася в 80-90-х роках і полягає у перенесенні акцентів з мови як системи на текст як комунікативну одиницю найвищого порядку, бо текст являє собою не тільки продукт, а й образ і об'єкт мотивованої та цілеспрямованої комунікативно-пізнавальної діяльності.

13. Національний інформаційний  простір.

Інформаційний простір держави - це множина текстових, аудіо чи відео повідомлень, які були оприлюднені чи плануються до оприлюднення на її території.

Існують два типи держав: інформаційно незалежні та інформаційно залежні.

Риси інформаційно незалежної держави:

- громадяни для забезпечення своїх  потреб не мають необхідності  звертатися до іноземних джерел  інформації 
- держава має власні джерела отримання потрібної інформації в інших державах 
- держава має власні засоби доведення потрібної інформації до іноземних громадян 
 
Суб'єктами національного інформаційного простору, є передусім юридичні особи. Це:

- державні та недержавні інформаційні  агентства;

- органи державної влади, інші  державні і недержавні установи (організації) — через створені  ними у встановленому порядку  інформаційні служби;

- державні та недержавні установи, служби і центри збирання, зберігання, дослідження та поширення статистичної, соціологічної, економічної, іншої  суспільно значущої інформації;

- спеціальні галузеві та міжгалузеві  (проблемні, банково-інформаційні, довідкові  тощо) установи і центри (бюро) наукової  та науково-технічної інформації;

- державні та недержавні аудіовізуальні  і друковані засоби масової  інформації, структури, які їх  об'єднують (компанії, корпорації, асоціації,  спілки тощо);

- видавництва всіх типів, різних  форм власності;

- професіональні творчі об'єднання  громадян у галузях науки, літератури  і мистецтва, винахідницької та  раціоналізаторської діяльності, збереження  й охорони історико-культурної  спадщини, інформаційного обслуговування (творчі спілки, товариства, асоціації  тощо);

- виставкові організації та  центри;

- бібліотечні, музейні, клубні  та інші культурно-просвітницькі  установи, які використовуються  в інформаційній діяльності;

- поліграфічні підприємства;

- підприємства зв'язку та іншого  матеріально-технічного забезпечення  життєздатності національного інформаційного  простору, збирання, дослідження та  поширення інформації;

- торговельні та інші установи  з розповсюдження матеріальних  носіїв інформації ( книжкової продукції,  і преси, компакт-дисків, відео- та аудіокасет);

- зарубіжні і міжнародні організації,  представництва, спільні підприємства, належним чином зареєстровані  (акредитовані) в Україні;

- органи захисту державних таємниць, національного інформаційного простору  та охорони інформації;