Мотивація навчальної та фізично-оздоровчої діяльності

Мотивація навчальної та фізично-оздоровчої діяльності

Сучасне суспільство  зіткнулося з проблемою зниження духовного потенціалу та здоров'я  молоді, тому виникла необхідність в формуванні духовних потреб, здорових навичок, фізичного загартування, в  цілому здорового способу життя серед студентів.

Будь-яка діяльність, у  яку включається людина, виникає  і відбувається під впливом зовнішніх факторів, що її стимулюють. Для виникнення активної та ефективної діяльності різні стимули повинні викликати мотиви.

Мотив – це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви перебувають в залежності від зовнішніх спонук, які сприяють або не сприяють здійсненню активної діяльності. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні, духовні та культурні потреби, які в свою чергу породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними .Мотив є вирішальним чинником у досягненні мети .

Мета – це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що вона бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності.

Серед усіх різноманітних  властивостей особистості мотиви займають особливе місце, оскільки тільки вони в першу чергу обумовлюють суспільно значиму поведінкув діяльності людини. У цьому зв’язку можна сказати, що в науці проблема мотивів є важливою тому, що ядро особистості, її суть складають глибоко усвідомлені людиною збудження у вигляді мотивів та інтересів.

Вивчення мотивів, які  активізують прагнення підлітків  до систематичних занять фізкультурно-оздоровчою діяльністю є однією з важливих педагогічних проблем у фізичному вихованні, оскільки мотиви мають вирішальне значення в поведінці й стимуляції активної діяльності.

Є. П. Ільїн серед мотивів  занять спортом виділяє загальні і конкретні. До перших відносяться бажання займатись будь-яким видом спорту або фізичними вправами, до других відносяться бажання займатись тільки улюбленим видом спорту. На його думку, мотиви можуть бути спрямовані на процес діяльності (потреба в руховій активності, отримання вражень від спортивної діяльності) і на результат (прагнення до самовдосконаленя, самоствердження, самовираженя)

Про ставлення студентів до фізичного виховання і спорту можна опосередковано судити з їхнього ставлення до занять фізкультурно-оздоровчою діяльністю в університеті. Якісні ознаки такого ставлення ґрунтуються а самозадовільних, самосвідомих, самопотребних особистісно-значущих судженнях: емоції, пізнання, інтерес, задоволення тощо. Це складові елементи, які так чи інакше входять в ієрархічну систематику, що становить загальне поняття мотивації. Від того, як людина ставиться до фізичної культури, спорту, залежить її успіх не тільки в спорті, а й в навчанні і праці .

І.Д. Беха у своїх дослідженнях розглядав чотири типи учнів.

Перший тип  – активно-діяльнісний, що характеризується високим рівнем мотивації щодо поліпшення здоров’я і здорового способу життя. Із такими студентами робота повинна бути спрямована на вибір із наявних цінностей найбільш соціально й моральнозначущих із метою їх удосконалення, а також практична допомога у підтримці цих цінностей.

Другий тип  – раціонально-орієнтований, якому  притаманний невисокий рівень мотивації на поліпшення здоров’я і здорового способу життя. Тут робота повинна спрямовуватись на допомогу в удосконаленні та розвитку наявних знань і умінь щодо зміцнення здоров’я та здорового способу життя.

Третій –  індиферентний тип, що відзначається  низькою мотивацією і тому основною спрямованістю є орієнтація на формування інтересу до занять фізичними вправами в процесі навчання на основі використання нових емоційно привабливих засобів.

Четвертий –  пасивний тип, який характеризується відсутністю  мотивації до поліпшення здоров’я і здорового способу життя. До цих студентів застосовуються індивідуальний і диференційований підхід в залученні їх до фізкультурно-оздоровчої діяльності .

Метою дослідження було визначити і проаналізувати основні мотиви, що спонукають студентів до активної фізкультурно-оздоровчої діяльності.

На основі проведенного дослідження були визначені основні види мотивів:1) прагнення до самовдосконалення (зміцнення здоров’я, покращення статури тіла, розвиток фізичних, психологічних, вольових якостей); 2) прагнення до самовираження і самоствердження (бути не гіршим від інших, бути привабливим для протилежної статі тощо) 3) прагнення отримати гарну оцінку ( закінчити університет з червоним дипломом) .

Підводячі підсумок ми можемо зробити висновок, що формування умотивованого прагнення розвивати свої фізичні та духовні сили і можливості є важливим завданням фізичного виховання університеті; прагнення людини до здорового способу життя слід розглядати як складову загальної культури особистості.Методично правильна постановка навчальної і виховної роботи як на заняттях фізкультурно-оздоровчо діяльності, сприяє виникненню активного пізнавального інтересу до спортивної діяльності та її результатів, формує позитивні особистісні мотиви.

Список використаних джерел

1. Бех І.Д.  Виховання особистості. – К.: Либідь, 2003. – Т.2. – С. 215-225.

2. Божович Л.И. Личность  и ее формирование в детском возрасте. – М, 1968. – 333с.

3. Ильин Е. П. Психология  физического воспитания. – М.: Просвещение, 1990. –С. 13-21.

4. Матвеев Л.П., Новиков А.Д. Теория и методика физического воспитания. –

М.: ФиС, 1976. –  С. 15-18.

5. Горшкова Н.Б. Мотивація школярів до занять фізичною культурою і спортом // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. – 2005. - №6-7. – С. 130-133.