Комерческие риски

До найвідоміших суб'єктивних методів оцінки ризику слід віднести експертні атрибутивні оцінки (інтуїтивне визначення допустимості ризику виходячи із накопиченого досвіду і підсвідомого аналізу небезпек), експертні оцінки чинників і критеріїв ризику, моделювань можливостей ризиків.

Як об'єктивна, так і суб'єктивна оцінки можливості ри­зику використовуються для визначення двох важливих кри­теріїв рівня ризику:

середнього значення його рівня і мінли­вості ризику. Рівень ризику може постійно змінюватися у процесі динамічного розвитку ринку (зміни кон'юнктури), тому абсолютне значення можливості часто замінюється його очікуваним значенням. Очікуване значення, пов'язане з не-визначеною ситуацією, є середньозваженим усіх можливих наслідків події, де можливість кожного результату викорис­товується як частота або вага відповідного значення.

Наприклад, придатний виріб забезпечує 20 гр. од. прибутку, бракований — 10 гр. од. збитків. Загальне очікуване значення від виробництва цього товару становитиме 30гр.од.Х 57/58 - 10 гр. од. х  1/58 = 19,48 гр. од.

На практиці дуже важливе значення має співвідношення ступеня різноманітних ризиків, пов'язаних із ними втрат за однакової результативності події. Ці величини визначають як розкид рівня ризику.

Інвестор вкладає вільні гроші у два види цінних паперів з однаковим очікуваним прибутком у 150 000 гр. од. У першому випадку це акція, у другому — облігація.

У першому випадку за умови вдалої діяльності компанії (Р = 0,5) інвестор може одержати 200 000 гр. од, у разі не­вдачі — 100 000 гр. од. (з урахуванням зростання або спаду курсової ціни акції).

У другому випадку за вдалого збігу обставин прибуток становитиме 151 000 гр. од., зате у випадку малоймовірного (Р = 0,01) виходу компанії з бізнесу за номіналом власник облігацій одержить 51 000 гр. од. У табл.3 зведено мож­ливі варіанти результатів для інвестора.

               Таблиця 3. Порівняльна характеристика інвестицій

Очікуваний результат від обох інвестицій однаковий — 150 000 гр. од. (для акції — 0,5 • 200 000 + 0,5 • 100 000 = = 150 000 гр. од., для облігації — 0,99 • 151 000 + 0,01 х 51 000 = 150 000 гр. од.). Проте розкид результатів для цих інвестицій різний. Для акції середнє відхилення прибут­ковості становить 50 000 гр. од. (0,5 • 50 000 + 0,5 * 50 000), для облігації — 19 800 гр. од. (0,99 • 10 000 + 0,1 • 99 000).

Отже, інвестування в акції є набагато ризикованішим ва­ріантом, ніж вкладання грошей в облігації.

Проте, як і в першому з наведених прикладів, відхилення можуть мати різні знаки, тому середнє відхилення може не відбивати ступеня розкиду ризиків. У цьому випадку як міра розкиду застосовуються дисперсія і середньоквадратичне відхилення. У табл. 4 наведені розрахунки цих показників для нашого прикладу.

Таблиця 4. Розрахунок показників варіації інвестиційних ризиківВид цінного паперу

Розрахунок дисперсії (о2)

Середньоквадратичне відхилення (о)

50 000

Акція

9 950

Облігація

0,5 х 25 000 000 + 0,5 х

х 25 000 000 = 250 000 000

0,99 • 1 000 000 + 0,01 х 0,01 х 9 801 000 000 = 99 000 000

Вище ми розглядали розрахунок показників рівнів ризи­ку, у яких результат достатньо прогнозований. Проте на прак­тиці рівень ризику важко прогнозувати, і найзручнішим методом його визначення є метод експертних оцінок. Сутність цього методу полягає в комплексній оцінці ризику Шляхом його розкладання за чинниками. Чинниками (кількість їх має бути не більшою 10) є показники коливання й стійкість основних параметрів ринку, а також характеристики тенденцій його розвитку. Чим сильніша варіація, тим більший ризик, і навпаки

   Загальна оцінка ризику розрахо­вується за формулою:

                                        R=∑B W

де R — рівень ризику;

В — ранг і-го чинника, і = 1, ..., п , п < 10;

W — нормована вага і-го чинника у загальній оцінці.

                                        ∑ W=1

Кожний ризик описується визначеним числом чинників (не більше десятьох). Значення кожного з них рангується за рівнем ризику (в міру наростання ризику), потім нормуєть­ся. При цьому кожному чиннику на основі експертних ви­сновків присвоюється своя вага, що відбиває частку його впли­ву на загальний розмір рівня ризику. Чим ближчий рівень ризику до 1, тим ризик менший, чим ближчий він до п (для 10 чинників п = 10), тим він вищий.

До оцінюваних чинників ризику кон'юнктурного харак­теру, як показує практика, відносяться:

— стійкість і коливання ринку;

— динаміка і напрямок розвитку ринку;

— конкурентність ринку (тип ринку, його місткість, чис­ло і потужність конкуруючих фірм, структура ринку за част­ками виробництва або споживання тощо);

— виробничі або споживчі чинники (залежно від типу ризику);

— організаційні чинники підприємництва (досконалість господарського права, стабільність політичної та економіч­ної ситуації тощо);

— інші випадкові і невраховані чинники.

Об'єктивні критерії ризику мають стійкий характер і не залежать від дій суб'єктів господарювання, їх варто врахо­вувати як необхідні витрати ризику, причому в ряді випадків варто адаптуватися до деяких умов непевності. Проте у пев­них випадках деякі чинники ризику підпадають (у відомих межах) під маркетинговий вплив. До них варто віднести такі:

— ситуація у зайнятій ніші ринку;

— стан портфеля замовлень;

— зайнята частка ринку;

— збалансованість виробництва і продажів;

— виробничі, фінансові, збутові та інші господарські чин­ники;

— конкурентоздатність фірми тощо.

Поряд із визначенням рівня ризику важливо встановити зони (області) ризику. Зона ризику — це межі, у яких ризик не перевищує визначених величин, що характеризують рівень ризику, але який не перевищує неприпустимий його рівень. За десятибальною шкалою можна виділити такі зони ризику (табл. 5).Таблиця 5. Зони ризику за десятибальною шкалою:

На основі експертних висновків здійснено оцінювання чинників ризику підготовки до випуску нового товару (електронного телефонного апарата) і його реалізації на ринку. Треба оцінити загальний ризик небезпеки нереалізації всієї партії товару. Розрахунок рівня ризику наведемо у табл. 6.

Таблиця 6. Розрахунок рівня зовнішнього ризику з випуску і реалізації нового телефонного апарату

Середня експертна оцінка ризику виробництва і реалі­зації нового електронного телефонного апарата R = 4,58 свідчить про підвищений ризик, близький до критичного. У цьому випадку керівництву варто вибирати між високим ризиком і, ймовірно, великими прибутками від реалізації принципово нового виробу.

Діяльність підприємства, як і будь-якого іншого суб'єкта підпри­ємницької діяльності, пов'язана з ризиком, що об'єктивно притаман­ний підприємництву.

Під стратегією управління ризиком у фінансовому менеджменті прийнято розуміти цілеспрямовану та керовану діяльність щодо оптимі-зації співвідношення між прибутковістю та ризиком для максимізації прибутку та вартості підприємства як у теперішній час, так і на перс­пективу.

Управління ризиком має бути орієнтоване не тільки на сьогоден­ня, на розв'язання оперативних та тактичих завдань, а й створювати належну базу для ефективної діяльності підприємства у майбутньому.

Суб'єктом управлінських дій щодо розробки та впровадження стратегії управління ризиком підприємства є спеціальний менеджер підприємства (ризик-менеджер або менеджер з ризику). У невеликих торговельних підприємствах ці функції виконує фінансовий директор (менеджер) або економіст підприємства.

Розробка стратегії управління ризиком повинна базуватися на пе­вних принципах.

Першим принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип системності, який передбачає необхідність системного (комплексного) підходу до вивчення, оцінки та впровадження заходів з контролю за ризиком, а також необхідність врахування фактора ри­зику при розробці інших функціональних стратегій управління під­приємством.

Другим найважливішим принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип обгрунтованості. Він передбачає необхідність до­сконалого обгрунтування заходів та дій, які проводяться щодо управ­ління ризиком.

Третім принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип економічності. Він передбачає необхідність оцінки кошто­рису витрат на управління ризиком та їх порівняння з можливими втратами підприємства у разі ризикових подій.

Четвертим принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип послідовності. Він обумовлює необхідність дотримання ризик-менеджером при розробці та реалізації стратегії управління ризиком певної послідовності дії для найефективнішого її прове­дення.

П'ятим принципом є гнучкість стратегії управління ризиком. Цей принцип передбачає можливість та необхідність постійного опе­ративного коригування розробленої раніше стратегії та тактики ри­зик -менеджменту у зв'язку з постійною зміною факторів, що обумов­люють ризики діяльності підприємства. Тому стратегія управління ризиком повинна розроблятися так, щоб при потребі можна було вне­сти необхідні корективи.