Фінансовий аспект забезпечення матеріальними засобами ЗСУ

За економічною класифікацією  видатки на придбання матеріальних засобів здійснюється за наступними кодами, що визначаються наказом Міністерства фінансів України № 333 від “ Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування  класифікації кредитування бюджету ”

1131 «Предмети, матеріали,  обладнання та інвентар, у тому  числі м'який інвентар та обмундирування»,  а саме видатки на забезпечення білизною, рушниками, спецодягом, обмундируванням усіх видів, спортивною формою, захисним одягом, захисного та спеціального взуття, пально-мастильними матеріалами, талонами, та іншими видами матеріальних засобів.

1133 «Продукти харчування»  здійснюються видатки на придбання  продуктів харчування та оплата послуг з харчування.

1150 «Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення» здійснюються видатки на забезпечення  ЗСУ боєприпасами, озброєнням та іншими матеріальними засобами спеціального призначення [15].

  В останні два роки потреби в матеріальних ресурсах Збройних Сил України  задовольняються не в повному обсязі, що призводить до погіршення бойової підготовки та мобілізаційної готовності військ.

Основні зусилля щодо забезпечення речовим  майном були спрямовані на забезпечення речовим майном учасників параду військ, присвяченого 65-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, молодого поповнення, офіцерів-випускників військово-навчальних закладів, учасників навчань "Взаємодія-2010", "Активні зусилля–2011" та організації лазне-прального обслуговування особового складу. Відповідно до доручення Президента України, на потреби речового забезпечення Збройних Сил України у жовтні 2010 року було виділено додатково 58 млн. грн., що дало змогу організувати безперебійне лазне-пральне обслуговування 100% військовослужбовців. За рахунок цих коштів були створені перехідні запаси речового майна для забезпечення молодого поповнення призову «Весна–2011» у кількості 20 тис. комплектів та частково забезпечувались основними предметами речового майна випускники вищих навчальних закладів 2011 року. Але, через недостатнє фінансування не здійснювалось забезпечення офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців служби за контрактом повсякденною та польовою формами і в цілому у 2010 році не дозволило забезпечити 90,6 тис. військовослужбовців належним речовим майном.

Забезпечення  військ пальним для їх повсякденної життєдіяльності на 87% здійснювалось  за рахунок закупівель за відповідними бюджетними програмами. Це дозволило максимально забезпечити основні заходи бойової підготовки, підготовки екіпажів літаків, які залучаються до несення бойового чергування; бойову підготовку Об’єднаних сил швидкого реагування; проведення організаційних заходів протягом року; виконання міжнародних угод у військовій сфері; допідготовку молодих водіїв. Крім того, були створені зимові запаси палива та пального у віддалених гарнізонах

У цьому  році на матеріально-технічне забезпечення військовослужбовців передбачено 1 млрд. 692 млн. грн., що на 27% більше, ніж в 2011 року. Це дозволить забезпечити харчування за встановленими нормами військовослужбовців, покращити стан речового забезпечення, та дозволить виконувати основні завдання Збройних Сил України. Але цих коштів не достатньо для забезпечення  матеріальних потреб Збройних Сил України в повному обсязі.

Отже, розглянувши основні аспекти  фінансування  матеріальних потреб Збройних Сил України доводиться констатувати факт недостатнього його рівня. Варто зазначити, що фінансуванню підлягають найнагальніші проблеми, які потребують негайного вирішення,  що у свою чергу спричиняє накопичення з року в рік поглиблення матеріальної незабезпеченості Збройних Сил. Тому на сучасному етапі, коли фінансове становище України є вкрай нестабільним, потрібно шукати раціональні моделі і методи, які б сприяли покращенню матеріального забезпечення.

3. Економія фінансових ресурсів за рахунок реалізації територіального принципу в Збройних Силах України.

В умовах недостатнього фінансування Збройних Сил України необхідно  застосовувати всі можливі способи  економії матеріальних ресурсів. Економія фінансових ресурсів це – досягнення поставлених цілей із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату щодо їх використання.

Основними джерелами економії є:

• збереження і найбільш ефективне застосування всіма військовослужбовцями, і працівниками озброєння, бойової та іншої техніки, різного майна, матеріальних і грошових засобів;
• продовження термінів експлуатації (збереження) , озброєння ,техніки і майна шляхом своєчасного та якісного обслуговування і ремонту;
• скорочення природних втрат матеріальних засобів (у порівнянні із встановленими нормами). при їх зберіганні, транспортуванні та видачі;
• своєчасне виявлення і реалізація в народне господарство зайвої та непотрібної техніки, обладнання, майна та інших матеріальних засобів;
• розробка і впровадження результатів раціоналізаторської та винахідницької роботи;
• збір та здача на переробку лому чорного і кольорових металів;
• підвищення продуктивності та якості праці всіма військовослужбовцями і працівниками при виконанні будівельних, ремонтних, заготівельних та інших господарських робіт;
• економне (але без шкоди бойовій ти спеціальній підготовці побуту особового; складу і бойовій готовності військової частини) витрачання виділених для вирішення цих завдань матеріальних і грошових засобів;
• скорочення термінів виконання навантажувально-розвантажувальних робіт за рахунок їх механізації, автоматизації і вдосконалення технологічних процесів.

Під економічною роботою  в Збройних Сил України розуміють  сукупність  планомірно  здійснюваних у військових частинах  організаційних, виховних та господарчих заходів, спрямованих на забезпечення економного витрачання матеріальних засобів.

Величина економії фінансових ресурсів може визначатися в натуральних  трудових і вартісних показниках. Натуральні показники застосовуються для виявлення зниження питомих  витрат матеріальних засобів, витрат при  транспортуванні і зберіганні. Для вирахування економії застосовуються такі показники, як кілометри, кілограми, штуки та інші показники що мають натуральний характер.

Трудові показники показують  необхідну кількість трудових ресурсів для виконання Збройними Силами України поставлених завдань. Результатом  економії трудових ресурсів є зменшення  кількості працівників та скорочення штату.

До вартісних показників економії відноситься скорочення витрат при проведенні господарських та інших заходів. При цьому показниками  економії є грошові засоби за кошторисом Міністерства оборони України.

При застосуванні системи  матеріального забезпечення за територіальним принципом можлива економія фінансових ресурсів шляхом зниження транспортних витрат. Це передбачає створення об’єднаних центрів забезпечення за найближчим місцем дислокації від військових частин.

Ця система дозволить  здійснення централізованого підвозу  матеріальних засобів, усунення нераціональних перевезень.

Для економії фінансових ресурсів матеріальне забезпечення повинно  здійснюватися  шляхом централізованого постачання та децентралізовано  в  залежності від видів матеріальних засобів, та доцільності придбання  та підвезення.

Для здійснення ефективного  централізованого постачання  потрібно виконувати наступні заходи:

• максимально використовувати вантажопідйомність автомобілів;
• скорочувати до мінімуму холостого пробігу автомобілів;
• раціонально використовувати відстань , на яку перевозяться вантажі;
• впроваджувати централізоване планування автомобільних перевезень;
• правильно використовувати спеціальні автомобілі.

Отже система матеріального  забезпечення Збройних Сил України  за територіальним принципом є достатньо  ефективною і її використання є економічно доцільним. Вона дозволяє забезпечити  успішне вирішення бойових завдань  завдяки: зосередженню зусиль на забезпеченні військ , що діють на головному напряму; максимальній автономності угруповань військ ( з питань матеріально-технічного забезпечення; ефективному застосуванню сил і засобів матеріально-технічного забезпечення операцій (бойових дій); раціональному використанню комунікацій  і транспортних засобів;  безперервності та надійності системи матеріально-технічного забезпечення. Але для її створення необхідні значні капітальні видатки на створення відповідної інфраструктури, яка могла б забезпечити швидке підвезення матеріальних засобів із залученням мінімальних фінансових витрат.

Тому можна стверджувати, що за сучасних умов розвитку економіки нашої держави, коли фінансове забезпечення Збройних Сил України є незадовільним, не аби якої актуальності набувають пошуки шляхів економії фінансових ресурсів. На сьогодні найбільш раціональним з цієї точки зору є поглиблення запровадження територіального принципу при здійсненні і організації матеріального забезпечення.

РОЗДІЛ 3.Шляхи вдосконалення системи матеріального забезпечення    Збройних Сил України за територіальним принципом.

Сьогодні перед Збройними  Силами України і державними органами влади стає актуальна проблема трансформації матеріально-технічного забезпечення військових формувань держави. Необхідність такої трансформації диктується воєнно-політичними, воєнно-стратегічними і воєнно-економічними передумовами у сфері оборони держави.

На сучасному етапі пріоритетним напрямком є створення єдиної цілісної системи матеріально-технічного забезпечення на основі інтеграції систем забезпечення військових формувань  країни з використанням усіх її військових ресурсів. Побудова такої системи  повинна бути узгодженою зі стандартами  НАТО, оскільки Україна планує і  у подальшому тісну співпрацю  з альянсом. При розробці системи  матеріального забезпечення на сьогоднішній день є необхіднним формування її організаційної структури на основі сполучення централізованого і децентралізованого способів постачання матеріально-технічних ресурсів Збройним Силам за територіальним принципом. Важливою умовою реорганізацій є  максимальне врахування самого територіального принципу, який передбачає комплекс завчасно обладнаних стаціонарних і рухомих органів забезпечення місцевих підприємств, установ та об’єктів національної економіки держави, які пов’язані між собою транспортними комунікаціями і функціонують на відведеній території. Належне врахування територіального принципу передбачає покращення забезпечення всіх військ, робить простішим процес постачання і управління.  Окрім того, це дозволяє використовувати у повному обсязі інфраструктуру і ефективно використовувати місцеву економічну базу для задоволення потреб військ.  Для широко планової реалізації територіального принципу при формуванні системи матеріального забезпечення потрібно утворити багатофункціональні об’єднані центри забезпечення за регіональним принципом, які здійснюватимуть забезпечення пальним, продовольством, речовим майном тощо. Це дозволить раціоналізувати використання місцевого економічного потенціалу і дасть змогу побудувати економічно обґрунтовану сітку економічних зв’язків між регіонами і доцільну систему транспортних перевезень. Таким чином пропонується наступна організаційна структура логістичної моделі матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України, основу якої складало б Об’єднання сил забезпечення. Яке у свою чергу підпорядковувалося безпосередньо Генеральному Штабові. Основою даної моделі слугують об’єднані центри забезпечення військ матеріально-технічними ресурсами спеціальної номенклатури, озброєнням та військовою технікою, ракетами та боєприпасами, військовим майном. Які у свою чергу оргазовані за територіальним принципом і мають широкі повноваження щодо вирішення питаннь забезпечення на місцевому рівні. Саме обєднані центри забезпечення і відповідають за забезпечення військових частин і установ за територіальним принципом.  При цьому процес управління матеріально-технічного забезпечення здійснюватиметься на двох рівнях. На рівні Об’єднання сил забезпечення на основі визначення потреб буде прийматися рішення по обсягу та інтервалу постачання  для централізованого постачання матеріально-технічних ресурсів з урахуванням витрат на всіх етапах (закупівля, транспортування, складування).

На рівні об’єднаних центрів  постачання, що здійснюють децентралізоване постачання, зазначені завдання вирішуються  з урахуванням можливостей заготівлі матеріально-технічних ресурсів для Збройних Сил України за територіальним принципом.

Таким чином на прешоступеневому рівні  управління повинна здійснюватися координація процесами матеріально-технічного забезпечення, при здійсненні якої мало б враховуватися основні напрямки, обсяги забезпечення. При чому на першому рівні відбувається формування фінансового аспекту матеріально-технічного забезпечення з врахуванням витрат на закупівлі, транспортування і зберігання На другому рівні з урахуванням територіального принципу мало б здійснюватися  управління безпосереднім процесом матеріально-технічного забезпечення військових частин і організацій, враховуючи військово-економічний потенціал тієї чи іншої території. 

Отже, логістична організація матеріально-технічного забезпечення дозволяє забезпечити успішне вирішення бойових завдань завдяки зосередженню зусиль на забезпеченні військ (сил), що діють на головному напряму. Крім того  максимальна автономність угруповань військ (сил) з питань матеріально-технічного забезпечення та можливість ефективного застосування сил і засобів матеріально-технічного забезпечення дає змогу успішному веденню операцій (бойових дій). Запропонована модель сприяє раціональному використанню комунікацій і транспортних засобів та створює умови для безперервності та надійності системи матеріально-технічного забезпечення. Крім того реалізація основних ідей покладених в основу моделі матеріально-технічного забезпечення надає  можливості для заощадження коштів на усіх рівнях управління. Оскільки зменшується управлінський апарат, виникають можливості для створення раціональної моделі транспортування і постачання. Крім того модель має закласти підвалини до організації чіткої і раціональної моделі управлінням матеріально-технічного забезпечення як у мирний, так і у воєнний час. Таким чином, логістична модель матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України забезпечує підвищення економічної ефективності за рахунок мінімізації сукупних витрат на організацію забезпечення, використання найбільш раціонального способу постачання та узгодження економічних протиріч по всіх етапах матеріалопотоку. 

Для покращення системи управління і економії коштів, на сучасному  етапі існує також потреба створення єдиної  бази даних для одержання своєчасної інформації про матеріально-технічне забезпечення кожної військової частини, яка містить у собі дані про наявність в ній необхідних боєприпасів, пального, продовольства та про проведення ремонтно-відновлювальних робіт бойової техніки. Такі дані необхідні в реальному часі на всіх рівнях командувань (управління) - від батальйону до Генерального штабу. Це дозволить уникнути розбіжності інформації про ресурси, тим самим допоможе уникнути неправильного планування. Таким чином пропонується розробка і утворення єдиної бази даних на основі єдиного загальновійськового класифікатору матеріально-технічних ресурсів, що у свою чергу має на маті максимальне спрощення процесу управління та планування розподілом матеріально-технічних ресурсів. Це не тільки мало б заощадити час і полегшити управління, але й мало б заощаджувати гроші.