Індивідуальна робота з дисципліни «Міжнародне оподаткування»

Регулююча функція  полягає у впливі податків на різні  види діяльності та безпосередньо на платників податків. Через податки, власне, держава регулює процеси виробництва та споживання в суспільстві.

За формою взаємовідносин між платником і державою податки поділяють на прямі і непрямі.

Прямі податки — це податки, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави. Обсяги таких податків залежать від податкової бази.

Непрямі податки — це податки, які справляються до бюджету за допомогою цінового механізму, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюють у цінах товарів, робіт та послуг, а їх обсяг для окремого платника (носія податку) визначається обсягом споживання і не залежить від його доходів.

Залежно від  органу влади, який встановлює податки, тобто за рівнем запровадження, податки поділяють на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні  податки — це обов'язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади і є обов'язковими для  справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки — це обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, а їх справляння є обов'язковим лише на певній території.

Ставки податків та зборів не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Однак на практиці в умовах активного реформування податкової системи цього правила не завжди дотримуються.

В Україні існує  дворівнева система оподаткування  підприємств, організацій та фізичних осіб: перший рівень — загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), другий — місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). До основних загальнодержавних податків і зборів, які встановлюються Верховною Радою України та справляються на всій території України, належать:

1. податок на додану вартість (ПДВ) (20 %);
2. акцизний збір;
3. податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами (25 %);
4. податок із доходів фізичних осіб (13 %, з 1 січня 2007 р. — 15%);
5. мито;
6. державне мито;
7. податок на нерухоме майно (нерухомість);
8. плата (податок) за землю;
9. рентні платежі;
10. податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11. податок на промисел;
12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14. збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
16. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
17. фіксований сільськогосподарський податок;
18. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
19. єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
20. збір за використання радіочастотного ресурсу України;
21. збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний).

З наведених  загальнодержавних податків та зборів найбільше фіскальне значення мають  ПДВ, податок на прибуток підприємств, податок із доходів фізичних осіб, акцизний збір. Частка їх у структурі податкових надходжень зведеного бюджету України впродовж 2000—2006 pp. становила близько 80 %.

До місцевих податків належать:

1. податок з реклами;
2. комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1. збір за паркування автотранспорту;
2. ринковий збір;
3. збір за видачу ордера на квартиру;
4. курортний збір;
5. збір за участь у бігах на іподромі;
6. збір за виграш у бігах на іподромі;
7. збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
8. збір за право використання місцевої символіки;
9. збір за право проведення кіно- і телезйомок;
10. збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
11. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів встановлюються сільськими, селищними та міськими радами відповідно до переліку й у межах граничних ставок, визначених законами України. Найбільші надходження забезпечують два податки — з реклами і комунальний, а також ринковий збір. Решта 10 зборів забезпечують незначні надходження до місцевих бюджетів.

Ставки податків, податкові  пільги та механізм стягнення кожного  з податків і зборів, визначаються спеціальними податковими законами (окремими для кожного виду податків і зборів). У цілому перелік податків та зборів, визначених законами України, відповідає світовим стандартам, але їх адміністрування вимагає реформування.

Обов'язковість сплати податків — це справжня проблема для нашої  економіки, більше 50 % якої перебувають  у тіні, що не сприяє розвитку фінансової системи України.

Обов'язковість сплати податків тісно пов'язана з організацією реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. У Верховній Раді нині розглядається низка відповідних законопроектів, з цього питання є укази президента і розпорядження прем'єр-міністра, певні зусилля робить Державний комітет підприємництва та регуляторної політики (Держкомпідприємництво), який несе безпосередню відповідальність за вирішення цього завдання.