Характеристика основних операцій комерційного банку по залученню грошових ресурсів

       До  залученого капіталу комерційного банку  належать також кошти, отримані від  випуску та продажу боргових зобов'язань (облігацій та векселів).

       Облігація - це цінний папір, що емітується банком для залучення коштів. Власники облігацій  фактично надають банку довгострокову  позику, за що отримують фіксований прибуток по ній протягом терміну  дії позики. З настанням терміну  погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість даної  облігації. В Україні банківські облігації не дістали належного  розвитку. До причин, що призвели до такого становища відносяться: незабезпеченість облігацій, нездатність комерційних  банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові труднощі, з якими постійно стикаються комерційні банки, а також  нерозвинений вторинний ринок цінних паперів. 

       Банківський вексель має депозитну форму  і цим нагадує сертифікат. Проте, на відміну від останнього, банківський  вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб  за товари і послуги, причому новий  власник векселя може передати його третій особі шляхом індосамента. Для  придбання банківського векселя  покупець перераховує кошти на рахунок  банку-продавця, після чого останній виписує бланк векселя на ім'я  покупця із зазначенням дати зарахування  грошей. Погашення банківського векселя  відбувається шляхом його викупу після  закінчення строку обертання або  ж дострокового викупу векселя. У  банківському векселі вказується розмір прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продається вексель за номіналом, а викуповується банком за ціною  продажу.

       Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є позики, одержані у інших  комерційних банків. Міжбанківський кредит - це позичковий капітал комерційного банку, що передається іншому банку  у тимчасове користування на умовах повернення і платності. Кредитними ресурсами торгують комерційні банки  у яких в окремі періоди часу є  надлишок ресурсів.

       Комерційні  банки залучають міжбанківські  кредити для:

       · розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами;

       · отримання прибутку на купівлі-продажу  ресурсів;

       · регулювання банківської ліквідності  та виконання вимог щодо обов'язкового резервування;

       · встановлення більш тісних ділових  стосунків між банками.

       Кредитні  відносини між комерційними банками  здійснюються на договірних засадах  шляхом укладання кредитних договорів, в яких обумовлюється сума кредиту, термін, рівень відсоткової ставки, порядок погашення та інші умови. При розгляді питання про надання міжбанківського кредиту банк-кредитор робить оцінку фінансового стану банку-позичальника, яка здійснюється на підставі: дотримання обов'язкових економічних нормативів діяльності комерційного банку, наявності прибутку та збитків, аналізу якості активів та пасивів, створення резервів під певні ризики, виконання зобов'язань комерційним банком у минулому, якість банківського менеджменту. З впровадженням в Україні ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій купівлі-продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення цих цінних паперів. 

       Терміни міжбанківських депозитів можуть бути різними від одного дня до шести  місяців. Досить активно використовуються міжбанківські депозити (овернайт) на термін не більше одного операційного дня без урахування неробочих  днів банка, мета яких полягає у підтримці  поточної ліквідності. Сплата процентів  за депозитом овернайт здійснюється одночасно з його поверненням.

       Якщо  комерційний банк залучив депозитні  ресурси на міжбанківському ринку  і не може їх повернути у встановлений термін, то він купує грошові кошти  у іншого банку та розраховується зі своїм попереднім банком-кредитором. При порушенні терміну погашення  міжбанківського кредиту звичайно застосовуються штрафні санкції.

       Процентна ставка за міжбанківськими депозитами пов'язана з обліковою ставкою  НБУ і, як правило, є нижчою ніж  за кредитами, наданими суб'єктам господарської  діяльності. Разом з тим, банкам вигідно  розміщувати кредитні ресурси в  інших банках у порівнянні з кредитуванням  суб'єктів господарської діяльності, оскільки комерційні банки є більш  надійними партнерами. Комерційні банки  на купівлі-продажу ресурсів на міжбанківському  ринку можуть отримувати суттєві  доходи.

       Загальний розмір отримання комерційним банком міжбанківських ресурсів обмежується  певним розміром власного капіталу банку. Забороняється їх надання та отримання  банківськими установами (філіями, управліннями, відділеннями тощо), які не є юридичними особами, крім випадків, коли це здійснюється за дорученням юридичної особи.  

3. Залучення грошових ресурсів комерційним  банком у НБУ

       Комерційні  банки позичають кошти у Національного  банку України шляхом одержання  кредитів через:

       · закриті кредитні аукціони;

       · ломбардний кредит (кредитування під  забезпечення державних цінних паперів);

       · операції РЕПО. Це операції з цінними  паперами, які складаються з двох частин і при яких укладається  єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ та комерційними банками) про продаж-купівлю державних  цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі  у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь обумовленою  ціною;

       · рефінансування у формі переобліку векселів та перезастави векселів. 
Економічна сутність кредитів НБУ полягає у тому, що на макрорівні через кредитування комерційних банків здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці, а на мікрорівні кредити НБУ сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні та зміні структури їхніх активів на користь кредитування своїх клієнтів. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Закон  України «Про банки і банківську  діяльність» від 07.12.00

2. Положення  НБУ „Про порядок формування  банківською системою України обов’язкових резервів”

3. Постанова  Правління НБУ від 12.10.2005 №372 „Про  внесення змін до Положення про регулювання НБУ ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій” 

 5. Аналіз діяльності комерційних банків. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю „Банківський менеджмент”/ За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця та проф. А. М. Герасимовича . –

житомир: ПП „Рута”, 2008. – 384 с.

6. Банківські операції: Підручник/ За ред. В. І. Міщенка , Н. Г.

Слав’янської. – К.: Знання, 2007. – 727 с.