Бідність як соціологічний феномен. Основні причини, види бідності

1) низький рівень життя  населення в цілому;

2) психологічне неприйняття  економічної нерівності;

3) украй висока питома  вага людей, котрі вважають  себе бідними;

4) поширеність бідності  серед працюючого населення.

Бідність як явище соціально-економічного характеру надає негативна дія  і в короткостроковій, і в тривалій перспективі на самі різні сфери

суспільного життя. При цьому  можна виділити декілька основних наслідків

від збільшення масштабів  і глибини бідності, які безпосередньо  вплинуть

на динаміку економічного розвитку України, рівень її конкурентоспроможності в глобальному економічному середовищі, і таким

чином - на ієрархічне положення  національної економіки в системі

міжгосподарських зв'язків.

Демографічні  наслідки посилення бідності - значне зниження

народжуваності і зростання  смертності населення, підвищення рівня

захворюваності і травматизму, скорочення середньої тривалості життя, що

веде фактично до депопуляції  і втрати національного генофонду. У

економічному контексті  дія цих чинників істотно зменшує  трудовий

потенціал країни і тим  самим обмежує відтворювальні можливості її

економічної системи.

Соціальними проявами бідності слід рахувати збільшення безробіття і

нелегальної зайнятості, посилення  криміногенної обстановки, появу  актів

громадянської непокори. Ці проблеми, породжувані бідністю, а  часто і

відсутністю коштів для існування, перешкоджають соціальній стабільності

в суспільстві, знижують якість життя, збільшують витрати бюджету  на

соціальну допомогу і охорону  правопорядку, дестимулюють підприємницьку

активність.

Економічні наслідки розповсюдження бідності в Україні пов'язані з

перспективами її макроекономічного  розвитку, а також інтеграції країни в

міжнародну економіку  як повноправного суб'єкта зовнішньоекономічних

відносин. Найважливішим  макроекономічним слідством посилення  бідності

стане зниження темпів розвитку економіки з наступних причин: скорочення платоспроможного попиту, яке дестимулює виробничу активність; погіршення кількісних і якісних характеристик ресурсу праці; втрата можливості формування і акумуляції ресурсу "людського капіталу" як ключового чинника економічного зростання. Закономірним слідством розповсюдження бідності в Україні стане також загострення проблеми її інтеграції до європейських і світових економічних структур, оскільки необхідною умовою вступу в них є досягнення рівня середньо душового доходу (величини ВВП на душу населення), який в 4-5 разів перевищує нині існуючий в нашій країні. Враховуючи комплексність дії і економічний масштаб наслідків зростання бідності в Україні, її слід розглядати як безпосередню загрозу національному розвитку і положенню країни на світовій економічній арені.

Вважають, що головною причиною бідності населення є низький рівень доходів. Показником розвитку країни є валовий національний продукт (ВНП), який припадає на душу населення.

До економічно відсталих  і бідних країн відносяться більшість  країн Азії, Африки, Латинської Америки. Борються з бідністю і країни СНД.

У світі нараховується  близько сотні країн, які не пройшли  стадію індустріалізації, рівень грамотності  їхнього населення низький, їм властиве високе вимушене безробіття. Населення  зайняте переважно в сільському господарстві, яке є головним постачальником продукції.

У багатьох країнах, де мешкає 3/4 населення світу, панують злидні і голод, там висока смертність населення  у тому числі дитяча.

Основними перешкодами для  слаборозвинутих країн у вирішенні  їхніх економічних і соціальних проблем є внутрішні причини, у тому числі соціально-культурні  умови, в яких вони перебувають. Вплив  останніх виявляється через зміни  у мисленні людей, їх поведінці і  спілкуванні, появі прагнення до розвитку. Соціокультурні перешкоди  для такого прагнення можуть бути пов‘язані, наприклад із домінуванням племінних відносин і цінностей  над загальнодержавними, коли міжплемінні  заважають розвивати ефективну  спеціалізацію і торгівлю в країні.

Поряд із внутрішніми факторами, які визначають місце слаборозвинутих  країн у світовому господарстві, діють і зовнішні, пов‘язані із впливом країн. Їх концентрованим виявом є криза заборгованості по кредитах, отриманих країнами, що розвиваються. Ця заборгованість становить близько  становить близько 50% валового національного  продукту бідних країн. Деякі комерційні банки США, європейських та інших  держав змушені отримувати певну  частину боргів слаборозвинутих  країн. Одним з центральних завдань  розвитку людського суспільства  наприкінці ХХ ст. – поч. ХХІ ст.. стало усунення загрози голоду. Парадоксально, але в наші цивілізовані часи на Землі більше голодуючих, ніж будь-коли раніше в історії людства. За даними ООН нині в світі понад 1 млрд. людей не забезпечені продовольством. Голод став страшним лихом для величезного району світу – країн, що розвиваються. За даними організацій міжнародної організації з питань продовольства щорічно від недоїдання в Африці потерпають 30% населення. Якщо ця несприятлива тенденція не змінюється, та прогнозами експертів на Землі в найближчій роки голодуватимуть близько 1,5 млрд. чоловік.

Як правило, корінні причини  продовольчої проблеми пов‘язані з  історичним минулим. Умовами соціально-економічного та політичного розвитку країни. Страшною трагедією українців став голод 1933 року – прямий наслідок сталінської  політики колективізації сільського господарства. Кількість жертв цього лиха за різними даними становить до 7 млн. Чоловік.

Гостра нестача фінансових коштів, переважання примітивної  сільськогосподарської техніки  і технології, відсталі виробництва  заважають здійсненню радикальних  зрушень у продовольчому забезпеченні населення слаборозвинутих країн. Тому на пережитих етапах аграрних реформ потрібна зовнішня продовольча  допомога з боку розвинутих країн  світу. Світовий досвід свідчить, що в  багатьох випадках зовнішня продовольча  допомога (наприклад, Африці близько 40% продовольства, що споживається, ввозиться  з-за кордону) часто стає лише додатковим стимулом соціального утримання  і навіть гальмує розвиток місцевого  господарства.

Для розв‘язання продовольчої проблеми необхідно підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, впровадження передової агротехніки, високоврожайних культур, розвиток високопродуктивного тваринництва.

Проблему продовольства  кожна країна вирішує власними силами, забезпечення права кожного хлібороба  на власну землю, повної свободи селян  у виборі форм господарювання, ефективної державної підтримки села.

Бідність не може бути подолана без подолання енергетичної та ресурсної  проблем. Бідність пов‘язана з недостатньою забезпеченістю сировинними ресурсами  процесу виробництва й життєдіяльності  людей.

Більшість людей супроводжується  хворобами. За даними Всесвітньої організації  охорони здоров‘я, кожний п‘ятий житель землі зараз хворий, має погане здоров‘я або страждає від недоїдання.

Щодо методів боротьби з бідністю, то багато країн, насамперед скандинавські, ведуть ефективну боротьбу збідністю. Для боротьби з бідністю у молодих, хоча вона і є тимчасовим явищем, у багатьох країнах існують гранти на навчання та допомоги надітей молодим сім'ям, а для старших вікових груп - доплати до пенсії, якщо її розмір і доход пенсіонера забезпечують лише низький рівень добробуту.

  Будь-який уряд, виходячи з програми своєї діяльності, має вибирати між масштабами програми по перерозподілу доходів для боротьби з бідністю і програмами з, стимулювання трудової діяльності і економії витрат бюджетних коштів. Так, у США в 1960-1970 рр.. соціальна політика була спрямована на створення сприятливих можливостей для бідних, а з 1980 р. стали істотно урізати кошти, що направляються з бюджету на надання продовольчих купонів, шкільних обідів, безкоштовної медичної допомоги та інші заходи, спрямовані на зниження масштабів бідності.

  Для викорінювання убогості і зменшення масштабів бідності міжнародним співтовариством було запропоновано в середині 1990-х рр.. національним урядам:

1. розробити комплексні  стратегії. 

2. поліпшити для бідних  громад (соціальних груп) доступ  до виробничих ресурсів і інфраструктури.

3. прагнути до задоволення  основних потреб людини у всіхверствах  населення. 

4. зміцнювати і розширювати  законодавство для посилення  соціального захисту й зменшення уразливості певних категорій людей.

Активна участь держав, які  розвиваються у світовій економічних  відносинах сприятиме реформуванню їхньої економіки, динамічному розвитку і піднесенню націй основі добробуту  народу, подолання бідності.

 

Висновки

Таким чином, підводячи підсумки, структуруємо проблему на підставі простих  і майже очевидних тверджень.

Бідність - категорія соціальна. Бідність не зводиться до скорочення споживання матеріальних благ (як, наприклад, це сталося в роки Вітчизняної  війни). Бідність - складна система  процесів, що призводять до глибокої перебудови матеріальної і духовної культури - причому всього суспільства, а не лише тієї його частини, яка відчуває збіднення.

Перш за все, важливі не стільки параметри бідності, скільки  її генезис, характер і динаміка її виникнення. І Захід, і «третій світ» мають хоча і різними, але давно склалися типами бідності, вони її інтегрували в соціальну систему і цілком можуть тримати під контролем протікають у цій системі рівноважні, стаціонарні процеси. Вони можуть, наприклад, тонко регулювати масштаби бідності за допомогою відпрацьованих механізмів соціальної допомоги.

Діагностика проблеми бідності передбачає також дослідження соціального  самопочуття населення, що показують, як люди усвідомлюють дану проблему і  як оцінює її, чи є у них відчуття тривоги, незадоволеності, занепокоєння за майбутнє своєї родини, своїх  дітей, чи готові вони самостійно виходити з ситуації, що склалася чи розраховують на «зовнішню» допомогу при збереженні власної пасивної позиції, які дії  мають намір робити для покращення свого становища. Ці дані дозволяють соціологам зробити висновок про гостроту проблеми, про можливі дії з боку самого населення та необхідних дій з боку держави для її вирішення (пом'якшення).

Аналіз складаються стратегій  дослідження феномену та проблеми бідності соціологічними методами має принципове значення для вироблення адресної соціальної політики та прийняття управлінських  рішень у соціальній сфері.

Виходячи з вищесказаного можна дійти висновку, що бідність як соціальний феномен має свої особливості, фактори, причини, наслідки. Пошуки вирішення цього феномену потрібно розпочати з детального вивчення ознак проблеми. Потрібно підходити до цієї проблеми з точки зору науки та потреб суспільства, виходячи з цього ми можемо у вирішенні проблеми бідності звертатися до наукових праць відомих психологів, політологів, соціологів, що вже мали нагоду перевірити свій економічний курс на потребах певного суспільства. У виборі економічного курсу важливе місце держава повинна віддати проблемі вирішення феномену бідності, щоб робити висновок за якого економічного курсу бідність найбільше знижує свої показники. Державний уряд України також повинен знищувати прояви бідності на її початковій стадії, щоб не давати проблемі приймати більші розміри. З перелічених в моїй праці причин бідності однією з головних причин занепаду нашого суспільства є бездіяльність уряду, яка позначається на рівні бідності. Без допомоги держави ми не можемо впровадити запропоновані шляхи вирішення феномену бідності, бо для даної операції потрібне її схвалення, та, звичайно для вирішення такої масштабної проблеми потрібні великі кошти.

На мою думку в процесі  подолання бідності та зміни курсу  державної політики повинні приймати участь вчені, які б проводили  роботу з людьми – використовували  набутий досвід у соціальних опитуваннях, тестах, щоб в подальшому дуже допомогло  в вирішенні державних питань.

Проблема бідності загрожує суспільству деградуванням особистості  бідних людей, потрібно підвищувати  якість життя, - індикатор суспільного  добробуту. Людина, як головний чинник функціонування суспільства повинна дбати про свій добробут перш за все сама, а потім вже в такому суспільстві буде нормальне дбання уряду про людину, буде високий стандарт життя та буття людини. Також для вирішення бідності в країні повинен діяти механізм взаємодії людей, взаємної підтримки та допомоги, лише тоді в Україні знищиться безробіття і буде цілковита зайнятість, зникнуть соціальні проблеми сучасної молоді, підвищиться якість соціально – гуманітарної освіти та обслуговування, суспільство буде розвиватися та вдосконалюватися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. http://referat.repetitor.ua/
2. http://www.refine.org.ua/pageid-4052-1.html
3. http://refs.co.ua/69728-Bednost_kak_social_nyiy_fenomen.html
4. http://ua-referat.com/Бідність_як_соціальний_феномен
5. http://ua-referat.com/Бідність_-_соціальне_зло