Ресурсний потенціал підприємства

Умови діяльності підприємств потребують прийняття оптимальних управлінських рішень щодо визначення обсягів виробництва,обрання цільових ринків реалізації продукції,забезпечення прибуткової діяльності та стабільного фінансового стану підприємства,що передбачає оптимальне поєднання та ефективне використання всіх ресурсів підприємства. У сучасних умовах механізм управління ресурсним потенціалом підприємств не повністю відповідає завданням підвищення ефективності їхньої роботи,отримання високих остаточних результатів,подальшого розвитку.

Ресурсний потенціал підприємства - це сукупність взаємопов’язаних ресурсів, які використовуються для виробництва  продукції. Величина цього потенціалу визначається обсягом окремих видів  ресурсів (земельних, матеріальних і  трудових), які перебувають у розпорядженні  підприємства.

Коло визначень ресурсного потенціалу підприємства дуже широке - від надзвичайно вузького його розуміння як річного обсягу виробництва  продукції до таких загальних  категорій,як соціально-економічна система. Його розглядали як елемент виробничих відносин щодо використання здатності  трудових ресурсів до створення матеріальних благ,як сукупність наявних ресурсів для досягнення поставленої мети,як максимально можливий обсяг матеріальних благ та послуг,який можна отримати за умови оптимального використання наявних ресурсів, як реальну чи ймовірну здатність виконати цілеспрямовану роботу та ін..

Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма  основними критеріями:

• Реальними можливостями підприємства в тій чи іншій сфері діяльності (також і нереалізовані можливості);
• Обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві;
• Здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства;
• Формою підприємства ті відповідною організаційною структурою підприємництва.

Одним із найважливіших завдань  управління державним підприємством  виправної колонії є формування ресурсного потенціалу на такому рівні,який би забезпечив ритмічну роботу і надав  можливість залучати до суспільно-корисної праці засуджених. Вирішення цього  завдання зумовлюється визначенням  організаційно-економічного механізму  управління ресурсним потенціалом  виробничого комплексу Державного підприємства «Підприємства Кіровської виправної колонії Управління ДПтСУ  в Донецькій області (№33)»

         Нові умови господарювання сформували  нову систему управління ресурсним  потенціалом,основними характеристиками  якої є перехід від планово-адміністративної  до ринково - підприємницької  моделі; розмежування функцій суб’єктів  державного і недержавного управління; розвиток процесів демократизації  суспільних відносин; інтеграція  України у світовій інформаційний  простір; інтеграція політико-суспільних  і соціально-економічних інтересів.  Постійна зміна зовнішнього середовища  спонукає до пошуків нових  підходів для управління ресурсним  потенціалом підприємств господарського  комплексу України.

         У процесі свого розвитку підприємство  повинно спрямовувати свою діяльність  на вирішення таких основних  завдань, як забезпечення існування,  підтримку зростання та одержання  прибутку, а в державних підприємствах  виправних колоній Державної  кримінально-виконавчої служби України  до названих напрямків додається  ще й залучення до суспільно-корисної  праці засуджених з метою забезпечення  їх подальшої ресоціалізації. Ресурсний  потенціал державного підприємства  виправної колонії є сукупністю  всіх наявних ресурсів, організованих  і узгоджених за принципами  упорядкованості і взаємозв’язку,  які мають велике значення  в забезпеченні виробничого процесу  в ході реалізації цілей стратегічного  та економічного розвитку виробничого  комплексу Державного підприємства  «Підприємства Кіровської виправної  колонії Управління ДПтСУ в  Донецькій області (№33)». Отже, ресурсний потенціал - це кількісно-якісні  показники використання ресурсів, їх стан, особливості управління  ними і бачення перспектив  відтворення.

           В останній час установи виконання  покарання розглядають як важливий  державний спеціальний інститут, в якому «узаконений набір»  інструментів, які забезпечують  виправлення засудженого шляхом  надання права на навчання  і отримання професії, охорону  здоров’я, соціальний, правовий і  інший захист, а також створення  умов для його подальшої ресоціалізації  до нормальних умов життя. Вирішення  завдань по ресоціалізіції засуджених  і залучення їх до суспільно-корисної  праці, передбачає визначення  величини виробничих потужностей,  які є в розпорядженні підприємств  виробничого комплексу Державної  кримінально-виконавчої служби України  і наявного у них ресурсного  потенціалу.

Потенціал промислового підприємства слід розглядати через сукупність трьох  взаємопов’язаних потенціалів:

1. Ринкового(потенційний попит на продукцію і питома вага ринку,яку займає підприємство;обсяги попиту на продукцію підприємства; підприємство і ринок праці;підприємство і ринок факторів виробництва);
2. Виробничого (потенційний обсяг виробництва продукції,потенційні можливості основних засобів,використання сировини і матеріалів, професійні кадри);
3. Фінансового (потенційні фінансові показники виробництва-прибутковість, ліквідність, платоспроможність, інвестиційні можливості).

Це дозволяє виділити в  структурі потенціалу підприємства декілька блоків:ресурсний (трудові, інформаційні, фінансові і матеріальні ресурси (виробничо-технічні) і управлінський (в залежності від функцій управління-планування, організація, мотивація, контроль і  координація.

Особливе значення мають  трудові ресурси, оскільки люди є  головною ланкою  в системі управління, і тільки вони приймають рішення  і здійснюють всі управлінські функції.

         Економічна криза 2009-2010 років  загострила ситуацію, яка склалась  в промисловому виробництві, продемонструвавши  низький ресурсний потенціал  державних підприємств випраних  колоній, їх величину залежність  від зовнішнього середовища й  низьку конкурентоспроможність  виготовленої продукції. Скорочення  комерційних замовлень і небажання  державних і регіональних контрагентів  укладати контракти супроводжується  зменшенням кількості робочих  місць, відсутністю роботи, зробивши  ці проблеми для пенітенціарної  системи постійними.