Роль державного бюджету України в реалізації соціально-економічної політики держави

ЗМІСТ

 

Вступ............................................................................................................................. 4

РОЗДІЛ 1. Сутність державного бюджету та його роль в соціально-економічній політиці держави............................................ 6

1.1. Соціально-економічна  сутність та значення державного  бюджету.............. 6

1.2. Сутність і класифікація доходів державного бюджету..................................13

1.3. Сутність і структура видатків державного бюджету......................................16

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2009-2011 РР………………………....…………...………………..…..20

2.1. Аналіз доходів та витрат державного бюджету ………………………….….20

2.2. Аналіз дефіциту бюджету ……………………………..…………. ………….28

2.3. Видатки державного  бюджету на соціальний захист  населення……………32

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ державної бюджетної політики в україні..........................................................................................................................37

Висновки.....................................................................................................................47

Список.ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................................49

Додатки…………………………………………………………................................52

 

ВСТУП

 

З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються радикальні економічні та політичні  трансформації, зокрема перетворення моделі управління державними фінансами  з авторитарної на демократичну. Творення бюджетної політики стало загальносуспільним процесом, а бюджет - результатом взаємодії індивідуальних, групових, регіональних інтересів. Вплив суспільних інтересів під час прийняття закону про державний бюджет разом з позитивними спричинив ряд негативних ефектів: надмірну політизованість, конфліктність, недостатню стабільність, єдність і раціональність.

Врахування взаємозв'язків  між окремими елементами економічної  системи є необхідною умовою прийняття  рішень, адекватних уявленням про  їх наслідки, тому для дослідження суперечностей сучасної бюджетної системи важливо з'ясувати сутність державного бюджету країни, визначити його соціально-економічну роль у державі, оцінити реальний взаємозв'язок між окремими складовими бюджетної системи та основними макропараметрами економічного розвитку України. Саме рівень та щільність такого зв'язку дають змогу виявити придатність певних важелів політики державного регулювання для вирішення поставлених функціональних завдань перед економічною системою в цілому.

Теоретичні проблеми впливу державного бюджету на соціально-економічні процеси, а також питання реформування бюджетно-податкової системи України набули розвитку у працях В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика,              Т. Вахненко, В. Гейця, В. Глущенка, A. Гриценка, І. Дьяконової, Б. Кваснюка,         С. Лондар, І. Луніної, І. Мітюкова, А. Покритана, В. Протасова, І. Радіонової,         І. Сало, В. Сумарокова, В. Суторміної, B. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та ін.

Мета роботи: дослідити роль державного бюджету України у реалізації економічної та соціальної політики держави.

Досягнення поставленої  мети потребувало вирішення наступних  завдань:

• розкрити сутність державного бюджету та його соціально-економічні функції в реалізації державної політики;
• проаналізувати особливості формування та використання державного бюджету в Україні за останні роки;
• визначити пропозиції щодо збалансування державного бюджету України.

Об’єктом дослідження є бюджетна система України.

Предмет дослідження – процес формування та використання державного бюджету в Україні.

Методи дослідження: дослідження  проводилося з використанням  діалектичного методу пізнання, монографічного, експертних оцінок, методів конкретного  і абстрактного, логічного і історичного, системного аналізу, порівняльного аналізу, структурного аналізу, функціонального аналізу, економіко-статистичного, методу розробки сценаріїв розвитку подій, методу аналізу і синтезу.

Інформаційною базою  дослідження є основні положення Конституції і законів України, указів і послань Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов і програм Кабінету Міністрів України з питань організації бюджетного процесу, удосконалення бюджетної системи країни. Використано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Інформаційним забезпеченням дисертаційного дослідження стали також монографічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Для здійснення аналізу  в данній роботі використовувавались Закони України “Про Державний бюджет України» за 2008-2011 рр. ”

 

Розділ 1

Сутність державного бюджету та його роль в соціально-економічній  політиці держави

 

1.1. Соціально-економічна  сутність та значення державного  бюджету

 

 

Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі формування, розподілу та використання централізованого фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб [1, с. 19].

Бюджет розглядають, по-перше, як інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту країни; по-друге, як фінансовий план держави; по-третє, як правову категорію.

Державний бюджет - основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення поділу й перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи зі стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за допомогою цього методу визначають розміри платежів до бюджету, обсяги бюджетного фінансування; обчислюють фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими видами бюджетів.

Бюджет як правова  категорія дістав законодавче закріплення  в Законі України "Про бюджетну систему України" та в Бюджетному кодексі України, де передбачено  перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві  бюджети за територіями та галузями, а також між окремими групами населення [2;3].

Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Напрями  бюджетної політики на кожний рік  затверджує Верховна Рада України у  формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності. Одне із центральних місць серед структурних елементів бюджетного процесу займають бюджетні форми й нормативи, бюджетні стимули та санкції, бюджетне планування й прогнозування.

Сутність бюджету виявляється  в таких його функціях:

а) створення фонду  грошових коштів (державного чи місцевого). У ході реалізації цієї функції відбуваються мобілізація грошових коштів, розпис запланованих доходів і видатків з дотриманням положень бюджетної класифікації;

б) розподілу, яка зумовлена  тим, що в бюджетних відносинах, які  завжди виступають у вигляді правовідносин, беруть участь майже всі учасники суспільного виробництва. Слід зазначити, що жодна з ланок фінансової системи не здійснює такого багатовидового перерозподілу коштів, як бюджет, адже саме через бюджет акумулюються кошти, отримані в процесі виробничої та невиробничої діяльності;

в) використання зібраних коштів на визначені завдання й мету, тобто відповідно до цільового призначення;

г) контролю за рухом бюджетних  ресурсів, яка реалізується безпосередньо  на всіх стадіях бюджетного процесу [4, с. 157].

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя й задоволення інших суспільних потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку [5, с. 167].

Централізація коштів має  важливе економічне й політичне  значення, оскільки доходи, які мобілізуються  до державного бюджету, є втіленням  у життя державних заходів. Це дає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину економічну й фінансову політику на території України.

У розвинутих країнах  державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для  фінансування держави, та використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки [5, с. 168].

Роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому  разі є найдосконалішим засобом  для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу завдяки бюджету перерозподіляється від 30 до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту [6, с 17], тому необхідно вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для України є одним із найважливіших завдань.

За сучасних умов ринкових відносин кошти державного бюджету  України повинні бути спрямовані, насамперед, на фінансування структурної  перебудови економіки, комплексних  цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне  призначення, бюджет України, як і бюджети  розвинутих країн, є економічною  категорією, централізованим фондом грошових коштів України , центральною  ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямами  грошових відносин [7, с. 17]:

- між державою та  підприємствами, організаціями та  установами державної форми власності;

- між державою та  підприємствами й організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

- між державою та  підприємствами, організаціями й  установами, що перебувають у  приватній власності;

- між державою та  громадськими організаціями;

- між державою й  населенням;

- між іншими державами  та міждержавними організаціями.

Враховуючи наявність  різних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільному  процесі, бюджету має належати центральне місце. Це зумовлено тим, що через  бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту в усій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та невиробничою сферами, окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка могла б забезпечити в такому обсязі розподільні та перерозподільні процеси у державі, немає.

Досліджуючи бюджет у  системі планів, слід відзначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлено тим, що бюджет, будучи центральною  ланкою фінансової системи, має забезпечувати  всі розподільні процеси в  країні. Тобто бюджет як основний фінансовий план має забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їх розподіл за основними напрямами та на відповідні цілі згідно із соціально-економічною політикою держави.

Ринкова економіка має  певні характерні особливості, що відрізняють її від інших господарських систем. Кожна країна формує свою економіку, і країни, що цю форму господарювання вибрали пріоритетною, вносять певні національні ознаки. Це відносно самостійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втручання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровиробниками за ринки збуту тощо. Але ринковий механізм повною мірою не може вирішити такі важливі для держави питання економічного характеру, як розвиток наукоємних технологій, фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди підлягають прогнозуванню, а інколи призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів.

Ринковий механізм господарювання в основному спрямований на економічну сторону людської діяльності й суттєво  не зачіпає соціальну. Але ж суспільство  є єдиним організмом, і його існування  пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті з них, які не повною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання.