Єврооблігації в Україні

Зміст

Вступ

1.Ринок єврооблігацій

2. Історія виникнення  єврооблігацій в Україні

3. Сучасна ситуація України  на ринку єврооблігацій

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Невід’ємною частиною світового  господарства на сучасному етапі  його розвитку  є посилення  процесів  економічної  інтеграції  на  національному  та  міжнаціональному  рівнях.    Така    тенденція    проявляється      в   усе   більш     активній    участі    суб’єктів  світогосподарської діяльності на світовому  фінансовому ринку в якості позичальників.  Надаючи  оптимальні,  з  точки  зору  вартості  та  строків,  умови  запозичення,  світовий  фінансовий  ринок  стає  все  більш  популярним  джерелом  фінансування  діяльності  господарюючих суб’єктів  України.

      Одним      із   найбільших      сегментів     світового    фінансового      ринку    є   ринок  єврооблігацій,  який  має  значну  кількість   переваг  та  вважається  найперспективнішим  джерелом   фінансових   ресурсів.   Необхідність   випуску   єврооблігацій   українськими  емітентами зумовлена  зростаючою потребою України  та її суб’єктів в більш  пільгових  та    доступних      джерелах      зовнішнього      фінансування       порівняно     з    джерелами  національного  фінансового ринку. 

Єврооблігації — це боргові  зобов'язання, що є одним із видів  цінних паперів, які випускаються позичальниками при отриманні довготермінових  кредитів на євроринку. Маючи всі  ознаки (реквізити) облігацій, вони відрізняються деякими особливостями. Так, на відміну від іноземних облігацій, які розміщуються на ринках однієї країни, Єврооблігації розміщуються одночасно на ринках кількох держав. Валюта єврооблігаційної позики для кредиторів, як правило, є іноземною, за винятком банків США. Гарантом за позикою виступають переважно емісійні синдикати, які утворюються банками кількох країн і здійснюють розміщення єврооблігацій.

           

 

 

1.Ринок єврооблігацій

Єврооблігації (інша назва — «євробонди» — від англ. eurobonds) — облігації, випущені в валюті, що є іноземною для емітента (як правило), що розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андеррайтерів серед зарубіжних інвесторів, для яких дана валюта також, як правило, є іноземною.

В основному позичальниками, що випускають євробонди, виступають уряди, корпорації, міжнародні організації, зацікавлені  в одержанні коштів на тривалий термін (від 7 до 40 років). Розміщуються євробонди  інвестиційними та комерційними банками. Вони є одним з найбільш надійних фінансових інструментів. Тому основними  їхніми покупцями є інституційні інвестори: страхові та пенсійні фонди, інвестиційні компанії.

Приставка «євро» в даний час — данина традиції, оскільки перші єврооблігації з'явилися в Європі, торгівля ними здійснюється в основному там же. [9]

На ринку єврооблігацій випускаються облігації різних типів:

звичайні, або "прямі", з "плаваючою" процентною ставкою; з нульовим процентом (купоном); з індексованим процентом і конвертовані облігації; з опціоном та ін.

На звичайні, або прямі, облігації  власникові виплачується фіксований процент у вигляді річних купонів. На них припадає понад 60 % всіх єврооблігацій.

Облігації з "плаваючою" процентною ставкою стали випускатися на евроринку з 70-х років. Ставка і дохід на них залежать від зміни ринкового процента. "Плаваюча" ставка за єврооблігаціями базується переважно на ставці ЛІБОР1 з надбавкою (спредом) залежно від умов ринку.

Облігації з нульовим купоном з'явились  на євроринку у 80-ті роки. Їх власники одержують дохід не щорічно, а  лише один раз — викупляючи облігації. Процент за цими облігаціями встановлюється при визначенні емісійного курсу, який, як правило, нижчий номіналу (інколи досягає лише 30—40 %). Водночас погашення облігації здійснюється за номіналом, у зв'язку з чим дохід власника облігації визначається різницею між емісійним курсом і її номіналом. Крім того, інвестори не сплачують податок на дохід від облігацій.

Процент за облігацією з індексованим процентом залежить від зміни  індексу цін на товари (наприклад, нафту або золото).

Конвертовані облігації набули розповсюдження на євроринку цінних паперів у 80-х роках. Вони хоч і  приносять їх власникові менший процент, ніж, наприклад, "прямі" облігації, зате дають йому право по закінченні терміну обміняти їх на акції компанії-позичальника за умови, що дивіденди за акціями виявляться вищими, ніж проценти за облігаціями.

Облігації з опціоном також з'явилися  у 80-ті роки. Вони дають інвестору  право вибору різних варіантів операції. Наприклад, було випущено позику, яка  дозволяла власникові за рахунок  опціону купити одну тройську унцію золота за наперед встановленою ціною. Купівля таких акцій мала рацію за умови, що ціна на золото мала тенденцію до зростання. Облігації з опціоном також дають можливість обмінювати один вид цінного паперу на інший: наприклад, облігацію — на акцію, або облігацію з "плаваючою" ставкою — на облігацію з фіксованою ставкою.

Для залучення коштів інвесторів, ресурси яких відрізняються довгостроковим характером (строкові компанії, пенсійні фонди), випускаються облігації з  фіксованою, а також "плаваючою" ставкою на досить значні терміни  — 30 і навіть 40 років.

Залученню засобів на ринок єврооблігацій  сприяє і така умова, як продаж облігацій  у розстрочку. При цьому покупець платить спочатку лише частину курсової вартості облігацій, а суму, що залишилася, він може внести через певний час.

Позичальники на єврооблігаційному  ринку залежно від країни походження поділяються на такі основі групи:

• розвинуті країни;

• країни, що розвиваються;

• міжнародні інституції, які не мають  конкретної національної

належності;

• оффшорні центри.

На ринку єврооблігацій у  групі інституційних інвесторів можна виділити:

• банки (центральні, інвестиційні, комерційні);

• державні установи;

• міжнародні фінансові інститути;

• пенсійні фонди;

• страхові фонди і компанії (у  тому числі оффшорні);

• взаємні (пайові) інвестиційні фонди (ПІФи);

• менеджерів вкладів (управляючих  інвестиціями);

• пайові інвестиційні фонди;

• великі корпорації. [10]

 

2. Історія виникнення єврооблігацій в Україні

Складовою світового фінансового  ринку є ринок єврооблігацій, або євробондів, що активно розвивається на сучасному етапі світового  економічного розвитку.Єврооблігаціями  вважаються боргові цінні папери, що випускаються компанією, державою або  муніципалітетом з метою залучення  позикових коштів на міжнародному ринку  капіталу. Номінал єврооблігацій виражається у валюті, яка є іноземною для позичальника, як правило, в доларах чи євро. Торгують єврооблігаціями переважно на європейських ринках. Більшість угод з ними проводять через фінансові центриЛондона, Гонконгу, Сінгапуру, а також, Нью-Йорка та Токіо [1].

Офіційний статус єврооблігацій  визначає Директива Комісії європейських співтовариств від 18 березня 1998 р. № 89/297/ЕЕС, яка регламентує порядок пропозиції емісій інвесторам на європейському ринку.

Випуск єврооблігацій  в Україні набрав чинності після  прийняття змін до Закону «Про цінні  папери і фондову біржу» у червні 1999 р. Завдяки затвердженим поправкам  з'явився новий вид фінансових інструментів  - облігації зовнішніх державних  позик України, які в подальшому конвертувалися в українські єврооблігації [2].

Перший ринковий випуск єврооблігацій  Україна здійснила в 2002 р., коли були випущені 10-річні єврооблігації  з прибутковістю 7,65% річних, а вже  через півроку прибутковість  випуску була нижче 7% річних. Наступний  випуск євробондів України був розміщений в лютому 2004 р. на термін 7 років з  прибутковістю 6,875%, а вже через 1,5 місяці їх ринкова прибутковість  знизилася на 45 б. п. На зростання  ринкової дохідності позик зробила  суттєвий вплив  сприятлива на той  момент кон'юнктура світових боргових ринків [1].

У 2005 р. на українському ринку  середній обсяг позики становив близько 30 млн. грн., або 5,7 млн. дол., а кількість  інвесторів, які брали участь у  позиці, не перевищувала десяти. При  цьому  основними інвесторами  нерідко виступали комерційні банки, які купували папери до погашення, що автоматично обмежувало можливість формування ліквідного вторинного ринку.

Виходячи на міжнародний  ринок, підприємство-емітент в першу  чергу набуває публічну кредитну історію, а також стає більш відкритим  і прозорим для сторонніх інвесторів, що позитивним чином позначається і  на результатах діяльності, бо дозволяє підвищити ефективність управління, консолідувати її фінансові результати, а також значно оптимізувати і  диверсифікувати боргову політику. З 2005 р. українські компанії активізують  свою діяльність по виходу на ринок  єврооблігацій. Так, якщо в 2003 р. серед  корпоративних емітентів випуски  єврооблігацій здійснили 2 емітента на 250 млн. дол., в 2004 р.  - 5 емітентів  на 1322 млн. дол., то в 2005 р. на ринок єврооблігацій вийшло 10 емітентів з випусками єврооблігацій на загальну суму 1925 млн. дол.

За останні роки, починаючи  з 2006 р. сталися значні зміни на ринку  українських єврооблігацій. У 2008 р. міжнародним рейтинговим агентством Standard & Poor's українським єврооблігаціям був привласнений рейтинг В+, що говорить про можливість виконання боргових зобов'язань у строк і в повному  обсязі [3].

Найпопулярнішою валютою  випуску українських єврооблігацій  залишається американський долар. Також існують і випуски у  євро. Середня відсоткова ставка за єврооблігаціями на ринку в 2008 р. склала 6,9725%. Це на 0,3775% вище, ніж у  попередньому році, коли середня ставка становила 6,595%. Зростання може бути пов'язане з поступовим виходом  фінансових ринків світу зі стану  колапсу 2008 р. Максимальна ставка по єврооблігаціях також вище в порівнянні з 2007 р. Так, в 2008 р. вона склала 10,375% проти 9% у 2007 р. Найбільш низька процентна  ставка, яка була характерна для  ринку, становила 4,95%. Вона 124не змінилася  з 2007 р. Ці єврооблігації були випущені в євро і одночасно котируються  на фондових біржах Штутгарта, Франкфурта і Дюссельдорфа.

Мінімальна сума, необхідна  для здійснення торгової операції на ринку українських єврооблігацій, у багатьох випадках визначалася  як 100 тис. дол., але є й операції, що вимагають 150 тис. дол. Мінімально можлива  сума операції на ринку в 2008 р. становила 50 тис. дол [4].

Практично для всіх облігацій  України на європейських фондових ринках було характерним падіння прибутковості  з початку року. Так, у січні 2008 р. ринок демонстрував свої найвищі  показники, максимальне падіння  припадало на другий квартал, потім  позиції зовсім погіршилися. Стрімкість падіння трохи призупинилася  до кінця другого кварталу, але  це не змінило загальну тенденцію 2008 р. На вартість кожної окремо взятої серії  єврооблігацій прямо пропорційно  впливає період, що залишився до виплати за ними [5].

На початку 2009 р. показники  на ринку єврооблігацій залишалися майже незмінними на рівні четвертого кварталу 2008 р. Проте вже в квітні ці показники почали зростати і вже  в другому півріччі 2009 р. значення ставки по єврооблігаціям спочатку зрівнялося з максимальним значенням 2008 р., а  наприкінці 2009 р. становило 11,445%. Рейтинг  українських єврооблігацій не змінився з 2008 р. та знаходиться на рівні В+.

У січні 2010 р. рівень ставки за єврооблігаціями залишився незмінним, а наприкінці місяця навіть збільшився на 0,12% і становив 11,565%, що говорить про  тенденцію зростання основних показників українських єврооблігацій. Можна  виділити три основних чинників, які  зумовили зростання ставок та вартості українських єврооблігацій у 2009 р.:

- глобальне поліпшення  ставлення інвесторів до ринків, що розвиваються;

- успішна співпраця України  з Міжнародним валютним фондом;

- успішне погашення більшістю  українських емітентів єврооблігацій  у 2009 р. 

 

 

3. Сучасна ситуація України на ринку єврооблігацій

На сьогоднішній день українських  емітентів єврооблігацій небагато  - всього 27 (включаючи уряд і муніципалітети), четверо з них вже погасили свої зобов'язання, а саме: концерн  «Стирол», Райффайзен Банк Аваль, «Союз-Віктан», «Південмаш». Зараз в обігу перебувають єврооблігації 50 випусків 23 українських емітентів [1].

Розглянемо обсяги емісій українських державних єврооблігацій, що наведені в табл. 1 [6].

З даних табл. 1 видно, що державні єврооблігації в Україні емітуються регулярно у великих обсягах  в основному в доларах США, хоча є і випуски в євро. Простежується  тенденція зростання прибутковості  євробондів, час погашення яких наближається.

Саме ці єврооблігації  вважаються найменш ризиковими особливо з погашенням у 2012-2013 рр. і пізніше. Стосовно боргів з погашенням у 2010 рр. існує ризик реструктуризації - зміни  умов погашення.

Обсяги емісій єврооблігацій  державних муніципалітетів наведені в табл. 2 [7].

З даних табл. 2 випливає, що єдиним емітентом українських  муніципальних єврооблігацій є  м. Київ. Цінні папери випускаються в доларах США і мають досить високу прибутковість. Але в останні  роки випуск довгострокових зобов’язань муніципальними органами не здійснюється.

Основними емітентами єврооблігацій  на Україні є банківські установи, які мають досить високі показники  у своїй діяльності. Розглянемо обсяги емісій банківських єврооблігацій  в табл. 3 [5].