Банкрутство підприємства

      Суть державного  регулювання інвестиційної діяльності  полягає в наступному: управлінні  державними інвестиціями; регулюванні  умов інвестиційної діяльності; контролі за її здійсненням  усіма інвесторами та учасниками.

      Управління державними інвестиціями здійснюють державні і місцеві органи державної влади й управління. Сюди включають планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

        Регулювання  умов інвестиційної діяльності  здійснюється за допомогою наступних  засобів: системи податків з  диференціацією суб'єктів і об'єктів  оподаткування, податкових ставок  і пільг. З метою регулювання  інвестиційного попиту Верховною  Радою України може вводитись  диференційований податок на  інвестиції; проведення кредитної  та амортизаційної політики, в  тому числі шляхом прискореної  амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування; надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; державних норм та стандартів; антимонопольних заходів; роздержавлення і приватизації власності; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення експертизи інвестиційних проектів та інших заходів.

         Однією з форм державних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві. Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій.

          Проекти цільових комплексних  інвестиційних програм розробляються  в порядку, що визначається  Кабінетом Міністрів України  за участю заінтересованих державних  органів і подаються на затвердження  Верховній Раді України у складі  основних напрямів економічного  і соціального розвитку. Верховна Рада України затверджує у складі основних напрямків економічного і соціального розвитку обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів Державного бюджету.

         Відповідно до ст. 5 Закону підлягають  обов’язковій державній експертизі  у повному обсязі інвестиційні  програми та проекти будівництва,  що здійснюються із залученням  коштів Державного бюджету України,  бюджету Автономної Республіки  Крим, місцевих бюджетів, а також  коштів державних підприємств,  установ та організацій.

          Державна експертиза інвестиційних  програм і проектів будівництва  та її проведення виконується  комплексно спеціалізованою державною  організацією, яка утворюється і  діє у порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.  У разі необхідності експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватись експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.

            Верховна Рада Автономної Республіки  Крим та місцеві Ради народних  депутатів у межах своїх повноважень  здійснюють регулювання інвестиційної  діяльності на своїй території,  в тому числі шляхом погодження  питань про створення виробничих  і соціальних об'єктів, використання  природних ресурсів суб'єктами  інвестиційної діяльності.

Вартість продукції, робіт і  послуг у процесі інвестиційної  діяльності, відповідно до ст.17 Закону визначається за вільними цінами і  тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими  цінами та тарифами. Вартість будівництва  визначається з використанням державних  кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів  із залученням коштів Державного бюджету  України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також  коштів державних підприємств, установ  та організацій.

        До чинників державного регулювання інвестиційної діяльності відносяться державні гарантії та захист прав інвесторів. Так ст.. 19 Закону передбачено, що захист інвестицій – це комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, ефективній діяльності об’єктів інвестування і реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на одержання прибутку (доходу) від інвестицій.

        Оскільки  на сьогодні основним нормативно-правовим  актом в галузі господарської  діяльності є ГК, він також  передбачає гарантії захисту  прав і законних інтересів  суб’єктів інвестиційної діяльності  як і всіх інших суб’єктів  господарської діяльності. Зокрема,  ч. 2 ст. 20 ГК гарантує кожному суб’єкту  господарювання та споживачу  право на захист своїх прав  і законних інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності  прав; визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної  влади та органів місцевого  самоврядування, актів інших суб'єктів,  що суперечать законодавству,  ущемляють права та законні  інтереси суб'єкта господарювання  або споживачів; визнання недійсними  господарських угод з підстав,  передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало до  порушення прав та законних  інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують  право або створюють загрозу  його порушення; присудження до  виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування  штрафних санкцій; застосування  оперативно-господарських санкцій;  застосування адміністративно-господарських  санкцій; установлення, зміни і  припинення господарських правовідносин;  іншими способами, передбаченими  законом.

           До інших, у даному випадку, в першу чергу відносяться Закон «Про інвестиційну діяльність». Він, як зазначено в Преамбулі, спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

          Згідно з цим Законом держава  гарантує стабільність умов здійснення  інвестиційної діяльності, додержання  прав і законних інтересів  її суб’єктів:

• умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної  діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів  і у випадках, коли після їх укладання  законодавством встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору;

• державні органи та їх службові особи не мають права  втручатися в діяльність суб’єктів  інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в  межах компетенції цих органів  та посадових осіб;

• ніхто не має права  обмежувати права інвесторів у виборі об’єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

• у разі прийняття  державним або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і  учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб’єктами інвестиційної  діяльності, підлягають відшкодуванню  у повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків розв’язуються судом або господарським судом відповідно до їх компетенції.

Державні гарантії захисту інвестицій в Україні – це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій і не можуть бути скасовані або  звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій. Проте, вони не стосуються питань фінансово-господарської  діяльності учасників інвестиційної  діяльності та сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів). В ст. 19 Закону передбачено, що держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності  забезпечуються законодавством України, а також міжнародними договорами. Всім інвесторам незалежно від країни походження забезпечується рівноправний режим, який включає застосування заходів  дискримінаційного характеру, які  могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови  і порядок вивозу вкладених цінностей  і результатів інвестицій.

        Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватись лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв’язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах.

         Внесені або придбані інвесторами  цільові банківські вклади, акції  та інші цінні папери, платежі  за набуте майно або за орендні  права у разі вилучення відповідно  до законодавчих актів України  відшкодовуються інвесторам, за  винятком сум, що виявилися  використаними або втраченими  в результаті дій самих інвесторів  або вчинених за їх участю.

         При недодержанні договірних  зобов'язань суб’єкти інвестиційної  діяльності несуть майнову та  іншу відповідальність, передбачену  законодавством України і укладеними  договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов’язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

         Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом господарським судом або третейським судом.

          Оскільки основні регулюючі функції  регулювання інвестування виконує  Кабінет Міністрів України у  безпосередньому його підпорядкуванні  і функціонують Державне агентство  з інвестицій та інновацій  (Держінвестицій), Міжвідомча рада  з питань інвестицій та інноваційного  розвитку (МРПР), Рада інвесторів при Кабінеті Міністрів України (РІ при КМУ). Проте, документи цих органів швидше відображають декларативні наміри, ніж конкретні заходи. Вони подають пропозиції, беруть участь, забезпечують у встановленому порядку і т.п. Окрім цього їх склад не постійний, він змінюється із змінами уряду та його міністрів.

         З метою створення сприятливих  умов щодо залучення інвестицій  у економіку України, мінімізації  ризиків при їх впроваджені  і фінансової стійкості та  платоспроможності у процесі  інвестування постановою Кабінету  Міністрів України від 17.06.2009 р.  №686 затверджений Порядок надання  у 2009 році державних гарантій  для виконання інвестиційних  проектів, які реалізуються Державною  інноваційною фінансово-кредитною  установою (надалі – Установа), Як передбачено цією постановою  Установа створена з метою  залучення внутрішніх і зовнішніх  кредитних ресурсів та інвестицій  у пріоритетні галузі економіки  України та забезпечення реалізації  заходів державного регулювання  інвестиційної діяльності. Установа уповноважена провести переговори з потенційними кредиторами з метою залучення коштів для виконання інвестиційних проектів під державні гарантії.

           Відбір інвестиційних проектів здійснюються Установою на конкурсних засадах у визначеному нею порядку. Залучені фінансові ресурси використовуються з метою виконання інвестиційних проектів, затверджених Кабінетом Міністрів України за поданням Установи.

         Установа для надання державних  гарантій подає Мінфіну такі  документи: проекти кредитного  та гарантійного договорів; відомості  про умови залучення Установою  або суб'єктами господарювання  фінансових ресурсів разом з  графіками їх погашення та  обслуговування; техніко-економічні  обґрунтування (бізнес-плани) інвестиційних  проектів, які фінансуються за  рахунок залучених фінансових  ресурсів; висновок і пропозиції  Установи щодо доцільності залучення  іноземних фінансових ресурсів  під державні гарантії (у разі  залучення кредитів суб'єктами  господарювання); інформація про  затвердження Кабінетом Міністрів  України інвестиційних проектів; копії річного бухгалтерського  балансу і фінансового звіту  Установи, затвердженого адміністративною  радою та Держінвестицій, або  копія фінансової звітності суб'єкта  господарювання з відміткою органу, що його прийняв.

            До надання державних гарантій  Мінфін з Установою або суб’єкти  господарювання укладають договір  про відшкодування витрат державного  бюджету, що можуть виникнути  у разі виконання державою  гарантійних зобов’язань, в якому  передбачаються зобов’язання щодо: відшкодування витрат державного  бюджету, пов'язаних з виконанням  гарантійних зобов’язань; сплати  пенні за кожний день прострочення  відшкодування зазначених витрат; подання Мінфіну інформації, необхідної  для проведення моніторингу спроможності  Установи або суб’єкта господарювання  виконувати зобов’язання за запозиченнями;  обов'язкового погодження з Мінфіном  здійснення видатків для надання  кредитів на виконання інвестиційних  проектів у разі недостатності  коштів для внесення чергового  платежу за кредитами або наявності  простроченої заборгованості за  кредитами, наданими під державні  гарантії, чи заборгованості з  відшкодуванням витрат державного  бюджету, пов’язаних з виконанням  гарантійних зобов’язань.