Аналіз зобов’язань комерційного банку

     Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 №249/ІV. Він регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму.

     До  легалізації (відмивання) доходів цим  Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

     Щодо  регулювання депозитної діяльності, то суб'єкт первинного фінансового моніторингу (банк) на підставі виконання цього закону зобов'язаний:

     - проводити ідентифікацію особи, яка здійснює депозитну операцію, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;

     - надавати уповноваженому органу інформацію про депозитну операцію, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;

     - надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит уповноваженого органу, пов'язану з депозитними операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;

     - сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу депозитних операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

     - вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно депозитних операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації);

     - зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено депозитну операцію, що згідно з цим законом підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення депозитної операції протягом п'яти років після її проведення.

     Далі  визначається спосіб проведення фінансового моніторингу депозитних операцій банку та які депозитні операції підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу: якщо сума, на яку вони проводяться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та мають одну або більше ознак, визначених цією статтею, наприклад: заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети [5].

     Правила бухгалтерського обліку доходів  та витрат банків України, затверджені постановою НБУ від 18.06.2003 №225. Ці правила визначають методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати та порядок застосування банками основних принципів бухгалтерського обліку під час визнання та обліку доходів і витрат. Правила застосовуються банками та їх структурними підрозділами для відображення в бухгалтерському обліку нарахованих, отриманих (сплачених) доходів і витрат, простроченої та сумнівної заборгованості за нарахованими доходами, а також списання безнадійних до отримання нарахованих доходів за рахунок спеціальних резервів. Ці правила не регламентують порядок відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат за операціями, які визначені іншими нормативно-правовими актами НБУ. Зокрема тими, що пов'язані з договорами оренди, доходами за фінансовими інвестиціями, що обліковуються згідно з методом участі в капіталі, змінами вартості інших поточних активів та інше.

     У депозитній діяльності дані правила  використовуються тому, що в них зазначено:

     - сутність процентних доходів  та витрат(до них належать доходи  та витрати по депозитам). Процентні  доходи і витрати - це операційні  доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка;

     - порядок нарахування процентів  по депозитам;

     - розрахунок ефективної ставки  відсотку;

     - ведення бухгалтерського обліку  вказаних вище операцій.

     Положення про порядок здійснення банками  України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами затверджено постановою НБУ від 03.12.2003 №516. Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Вимоги цього Положення щодо порядку залучення банками України вкладів (депозитів) за договорами банківського рахунку застосовуються до кореспондентських рахунків, якщо інше не встановлено законом [2].

     Інструкція  про порядок регулювання діяльності банків в Україні була затверджена Правлінням НБУ відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність", а також з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками.

     Відповідно до вимог  цієї Інструкції, банки, строк діяльності яких становить не менше одного року (з метою підвищення рівня капіталізації), можуть залучати незабезпечені кошти юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98, на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня). Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді депозитів юридичних осіб,а також позик, кредитів, може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [3].

     Інструкція  про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 №492, розроблена відповідно до Господарського кодексу України (436-15), Цивільного кодексу України (435-15), Законів України "Про Національний банк України" (679-14), "Про банки і банківську діяльність" (2121-14), "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (249-15), "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

     Інструкція  регулює правовідносини, що виникають  під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій [4].

     Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних і вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджено постановою НБУ від 15.09.2004 №435, визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України.

     Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами, затверджене постановою НБУ від 06.08.2003 №325, розроблено відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), "Про Національний банк України" ( 679-14 ), "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" ( 637/97-ВР ), Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. 
 

     У Положенні представлено:

     - загальні умови здійснення уповноваженими банками депозитних операцій з банківськими металами;

     - особливості здійснення депозитних операцій з банківськими металами;

     - порядок ведення рахунків у банківських металах;

     - особливі умови здійснення депозитних операцій з банківськими металами в касах уповноважених банків;

     - порядок визначення маси банківських металів;

     - контроль за здійсненням депозитних операцій з банківськими металами.

     Розглядаючи нормативну базу по регулюванню депозитної діяльності можна зробити висновок, що вона досить добре забезпечена  у всіх аспектах і якщо дотримуватися  всіх законів, інструкцій та правил, які  регулюють депозитну діяльність банку, то ринок депозитних послуг України буде розвиватися і удосконалюватись. Однак немає нормативних актів, які б регулювали окремі сторони діяльності банків і їхні відносини з клієнтами, наприклад, про страхування вкладів населення, про зрощення банківського і промислового капіталів,тому нормативна база депозитарної діяльності потребує все-таки певних уточнень удосконалень та оновлень.  

     1.5 Методика аналізу строкових депозитів банку 

     Зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості та надійності ресурсної бази.

     Аналіз  строкових депозитів проводиться  за допомогою системи показників.

     1. Оборотність депозитних вкладень. Цей показник характеризує кількість оборотів, що здійснюють депозитні вкладення за певний період, і розраховується за формулою: 

                           (1.5.1) 

     2. Тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладених коштів). Для його розрахунку використовується формула: 

                       (1.5.2) 

     Даний показник відбиває в динаміці стабільність вкладів, що дуже важливо для оцінювання вкладів як ресурсів короткострокового кредитування. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база. Тобто позитивною вважається тенденція уповільнення оборотності депозитних вкладів.

     3. Рівень осідання депозитних вкладень: 

                        (1.5.3) 

     Цей коефіцієнт повинен розраховуватися  на кілька дат, щоб простежити загальну тенденцію (поведінку) вкладів. Розрахунок коефіцієнта тільки на дві звітні дати (за один період) може призвести до помилкового тлумачення реальних подій.

     4. Відносна витратність депозитів: 

                 (1.5.4) 

     Цей показник показує, скільки банк витрачає коштів на кожну гривню залучених  ресурсів у вигляді строкових  депозитів. Фа- 
ктично його значення дорівнює середньозваженій процентній ставці за депозитами. Для оцінювання вигідності даного виду ресурсів його необхідно порівнювати із витратністю інших залучених коштів та дохідністю кредитних вкладень.

     5. Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розраховується за формулою: 

      ,                                           (1.5.5) 

     де  t¹, t⁰ — тривалість одного депозитного обороту в днях відповідно у звітному та базисному періодах;

     О⁰1дн. — одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

     DВ — умовне вивільнення ресурсів;

     DЗ — умовне залучення ресурсів.

     Процентні виплати за депозитами залежить від  двох факторів: обсягу залучених строкових  депозитів та середньої процентної ставки за депозитами (середньої витратності  строкових депозитів).

     6. Факторний аналіз зміни процентних витрат банку за депозитами строковими проводиться за такою факторною моделлю:  

                                                               (1.5.6) 

     де  W- процентні витрати;

     Q - обсяг залучених депозитів;

     В - відносна вартість депозитів.

     Для оцінювання ефективності та повноти  використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники: