Проектування трудових процесів та організацію робочих місць

В залежності від об’єктів вивчення розрізняють  наступні види хронометражу: індивідуальний хронометраж, при проведенні якого  вивчається робота одного робочого, працюючого на одному робочому місці;груповий хронометраж, при проведенні якого одним спостерігачем вивчається робота групи робітників, що виконують одну роботу.  В період підготовки до проведення хронометражу дослідник вивчає технологічний процес, аналізує його, розділяє операцію на елементи, вивчає режим роботи обладнання та організацію робочого місця. Всі недоліки, які він виявив, необхідно ліквідувати до початку спостереження.  Перед проведенням хронометражу необхідно встановити кількість спостережень. Вона залежить від тривалості елементів операції, типу виробництва і вимог до точності отриманих даних. Хронометраж може бути неперервним, вибірковим та цикловим.  Показником оцінки хроноряду є фактичний коефіцієнт стійкості. Він визначається як відношення максимальної тривалості елемента в даному хроноряду до мінімальної. Фактичний коефіцієнт порівнюють з нормативним. Якщо він менш або дорівнює нормативному, то хроноряд вважається стійким, а проведене дослідження якісним.  Потім визначається середня тривалість кожного елемента операції.  Аналіз отриманих результатів проводиться з метою перевірки раціональності виконання операції. Виявляється можливість скорочення затрат часу на окремі елементи операції, заміна деяких прийомів більш раціональними. За допомогою аналізу визначається склад операції та тривалість виконання окремих елементів, після цього встановлюється оперативний час на виконання операції. 

 Вивчення  затрат робочого часу дозволяє  отримати необхідні дані для  удосконалення організації праці,  виявити резерви росту продуктивності  праці та кращого використання  обладнання.

3.4. Фотографія робочого часу, особливості  її підготовки та проведення.  
Фотографія робочого часу – вид спостереження при якому вимірюють усі без винятку затрати робочого часу працівника за певний період роботи. Основними завданнями фотографії робочого часу є:

• визначення фактичного балансу робочого часу (розподіл витрат за категоріями у відповідності з їх класифікацією); 
• виявлення невиробничих витрат робочого часу, встановлення причин, що їх викликають; 
• отримання необхідних вихідних даних стосовно організації праці, та виробництва, організації та обслуговування робочих місць;
• встановлення та удосконалення передового досвіду робітників по використанню робочого часу;
• отримання даних про фактичний виробіток та рівномірність темпу праці в період спостерігання;
• накопичення вихідних даних для розробки нормативів підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, раціональної перерви на відпочинок та особисті потреби.

  В залежності від кількості  робітників, за якими спостерігає  дослідник, фотографія може бути  індивідуальною, груповою та масовою.  Фотографія робочого часу складається з таких етапів: підготовка до спостереження, спостереження і вимірювання затрат робочого часу, обробка і аналіз результатів, розробка і впровадження в виробництво організаційно-технічних заходів. Під час підготовки до спостереження вивчається технологічній процес, організація робочого місця та його обслуговування, технічні характеристики, режими роботи і стан обладнання.  Проведення фотографії здійснюється шляхом спостереження, вимірювання та послідовного запису всіх без виключення витрат часу. Всі дії виконавця фіксуються в спеціальному бланку.  При обробці даних фотографії складається баланс робочого часу за категоріями затрат часу: підготовчо-заключний час, оперативний час та інше. У процесі аналізу виявляються нераціональні затрати робочого часу та його втрати і встановлюються їх причини.  Після аналізу складається проектний баланс робочого часу, з якого виключені всі нераціональні затрати і витрати робочого часу і за їх рахунок збільшується оперативний час. На основі даних фактичного та проектного балансу робочого часу розраховують можливе збільшення продуктивності праці.  Потім розробляють заходи щодо удосконалення організації праці, які включають в план організаційно-технічних заходів, визначають термін їх виконання та виконавців.  При вивченні використання робочого часу великою кількістю робітників (більше 10 осіб) проводиться масова фотографія робочого часу методом моментного спостерігання, при якому фіксують не абсолютні величини затрат часу, а кількість моментів їх виконання, які розраховують спеціальними формулами та таблицями.  Спостереження проводяться шляхом обходу по розробленому маршруту ділянки, де розташовані робочі місця виконавців. У листі спостерігання дослідник фіксує, чим в даний момент робочого часу робітник зайнятий.  
У процесі обробки результатів спостереження підраховують кількість моментів за кожним видом затрат робочого часу, а також їх суми і розраховують питому вагу.  Аналіз результатів і розробка заходів щодо ліквідації недоліків проводиться так, як і при фотографії робочого часу.  Використання цього методу більш ефективне: засновані на законах математичної статистики вони більш точні, дають можливість одержати більший обсяг інформації про процеси, що вивчаються, забезпечують при цьому базу для раціоналізації і нормування праці.  В той же час використання цих методів обмежується рядом умов:  робочі процеси, що вивчаються, повинні бути незалежними один від одного;  кількість елементів спостереження, на які розподіляється робочий процес, не більш як 20 – 25. Це той максимум, який доступний тільки досвідченому досліднику;  перехід від одного елемента до іншого легко розрізняють.  Якщо хоч одна із цих умов не виконується, то цей метод не можна використовувати. 

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення питання проектування трудових процесів на підприємстві та організації робочого місця (на прикладі організації робочого місця менеджера). За результатами проведеного дослідження  можна зробити наступні основні  висновки:

1. В умовах переходу економіки  України до ринкових відносин  і структурної перебудови народного  господарства найбільш гострими  є проблеми управління працею. Ринковий підхід до управління  працею характеризується визнанням  робочої сили як товару, що  має вартість і ціну, може виступати  суб'єктом на біржі праці.

2. Проектування трудових процесів  як одна із важливих функцій  управління персоналом полягає  в кількісному, якісному, часовому  і просторовому визначенні потреби  в персоналі, необхідному для  досягнення цілей організації.  Проектування трудових процесів  ґрунтується на стратегії розвитку  організації, її кадрової політики.

3. Метою проектування трудових  процесів є визначення його  кількісного та якісного складу, що забезпечує розвиток підприємства, його економічне зростання в  коротко-, середньо – та довгостроковий період.

4. Завдання раціональної організації  робочих місць керівників включає  в себе не тільки устаткування  його усім необхідним відповідно  до змісту та характеру роботи, яка виконується, але й раціональне  його розміщення, створення комфортних  умов праці.

5. Найкращий варіант організації  робочого місця, як і в інших  сферах діяльності, може бути  визначений лише за умови детального  аналізу тієї роботи, яка виконується  менеджером. Робоче місце керівника  – кабінет або частина загального  приміщення, в якому відбувається  трудова діяльність і яке обладнане  відповідно до змісту виконуваних  робіт необхідними знаряддями  праці.

6. Правильна організація робочого  місця дає змогу менеджеру:  раціонально, з найменшими витратами  праці виконувати свої функції;  ефективно спілкуватися з підлеглими  та іншими працівниками; підтримувати  високу працездатність і робочий  настрій.

7. Робоче місце менеджера має  відповідати певним вимогам: площа  робочого місця повинна відповідати  санітарним нормам; меблі в кабінеті  або іншому службовому приміщенні  слід розміщувати з урахуванням  взаємозв’язків менеджера з підлеглими  та послідовності робіт, що  виконуються; меблі, обладнання  робочого місця, кількість і  номенклатура знарядь праці повинні  відповідати змісту і особливостям  виконуваної роботи. Організація  робочого місця менеджера передбачає: упорядкування і планування приміщення, в якому воно знаходиться; вибір  і обладнання робочого місця  засобами і предметами праці;  розміщення предметів праці на  робочому місці у певному порядку.

8. Планування робочого місця  менеджера передбачає раціональне  відповідно до функціональних, гігієнічних,  психофізіологічних і естетичних  вимог розміщення в кабінеті  або іншому службовому приміщенні  меблів, обладнання і технічних  засобів. Крім того, воно повинно  виключати витрати часу, пов’язані  з недоцільним переміщенням, забезпечувати  умови для раціонального виконання  менеджером своїх функцій і  економне використання площі  службового приміщення.

9. Робоче місце керівника складається  з трьох функціональних зон:  робочої зони, зони нарад, зони відпочинку. Відповідно до цього є доцільним зональне (блочне) розміщення основних елементів обладнання робочого місця. Робоче місце менеджера обладнують технічними засобами, номенклатуру яких встановлюють відповідно до видів робіт, які виконує менеджер.

10. На робочому місці можуть  бути: засоби для складання і  копіювання текстових документів, виконання креслярських робіт,  зберігання і пошуку документів, обробки документів, адміністративного  зв’язку і сигналізації, відображення аудіовізуальної інформації, засоби обчислювальної техніки, інші технічні засоби і пристрої. Одна з найважливіших можливостей інтенсифікації праці менеджера в сучасних умовах полягає у створенні автоматизованого робочого місця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про оплату праці» // Закони України.-Т. 8.-К., 2007.-С. 210–218.
2. Закон України «Про колективні договори і угоди» // Закони України.-Т. 6.-К., 1997.-С. 5–11.
3. Кодекс законів про працю України.-К.: Парламентське видавництво, 2012. – 108 с.
4. Білоконенко В.І. Організація праці: Методичні рекомендації для самостійної роботи/ В.І. Білоконенко, А.М. Бондаренко. – Харків: ХІБМ, 2002. – 122 с.
5. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навчальний посібник/ Д.П. Богиня, О.А. Гришнова. - К.:Знання-Прес, 2001. – 313 с.
6. Богиня Д. Регулювання доходів і оплата праці в контексті індексу/ Д. Богиня // Економіка. Фінанси. Право. – 2012. – N2. – С. 3–7.
7. Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.
8. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник/ О.А. Грішнова. – К.: Знання, 2004. – 535 с.
9. Даниленко О.А. Методичні аспекти формування витрат на оплату праці: аналіз українського законодавства / О.А. Даниленко // Вчені записки/ Університет економіки та права «КРОК». – К., 2005. – №13. – C. 66–77.
10. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ За ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка. – К.: Ельга-Н, 2007. – 780 с.
11. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2006. – 614 с.
12. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ Під ред. Є.П. Михайлова. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 240 с.
13. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ За ред. В.М. Ковальова. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 256 с.
14. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учебное пособие/ Н.И. Есинова. – К.: Кондор, 2003. – 464 с.
15. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ Н.І. Єсінова. – К.: Кондор, 2006. – 432 с.
16. Жиляєв І.Б. Аналіз основних тенденцій оплати праці в сучасній Україні/ І.Б. Жиляєв // Стратегія економічного розвитку України. – 2002. – №2. – С. 69–85.
17. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник/ Г.Т. Завіновська. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с.
18. Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ О.І. Карпіщенко. – Суми: Університетська книга, 2006. – 264 с.
19. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навчальний посібник/ А.М. Колот. – К.: КНЕУ, 1998. – 224 с.
20. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія/ А.М. Колот. – К.: КНЕУ, 2005. – 230 с.
21. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ В.М. Лукашевич. – Львів: Новий світ-2000, 2004. – 248 с.
22. Пасічник В.Г. Організація виробництва: Навчально-методичний посібник/ В.Г. Пасічник, О.В. Акіліна. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.
23. Савельєва В.С. Управління персоналом: Навчальний посібник/ В.С. Савельєва, О.Л. Єськов. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 336.
24. Терещенко Н.В. Комплексна оцінка підвищення ефективності діяльності підприємств і мотивації трудової діяльності // Український соціум. – 2005. – №1 (6). – C.60–72.