МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ  
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХПІ»  
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Управлінський та податковий облік»

на тему: «Калькулювання собівартості продукції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав (ла):  
ст. групи  БФ-28Г

                                                                                                                                                                       Гостева Е.

                                                                                                                         Керівник:  

 
 
 
 
 
 
 
 

Харкiв– 2011р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Порядок  групування і обліку витрат підприємства за статтями калькуляції.

    1.1. Сутність і порядок визнання витрат………………………………………...5

    1.2. Законодавчо-нормативне регулювання витрат……………………………10

    1.3. Облік, оцінка і контроль витрат  за статтями калькуляції………………...13

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

    2.1. Вихідні дані для розрахункової  частини…………………………………25

    2.2. Виконання розрахункової частини………………………………………..27

РОЗДIЛ 3. Податковій облік………………………………………………………..38

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

     Метою написання даної курсової роботи на тему «Калькулювання собівартості продукції» є вивчення теоретичних  питань з обліку, калькулювання і  аналізу витрат для вирішення конкретних практичних завдань.

     Дана  робота передбачає набуття практичних навиків з ведення обліку і розподілу витрат на виробництво продукції (зокрема групування витрат за економічними елементами, статтями калькуляції), складання калькуляції за системою повних і змінних витрат, визначення обсягу беззбиткового виробництва продукції.

     Курсова робота складається зі вступу, теоретичної  і практичної частини, висновку та списку використаної літератури.

     У вступі обґрунтована актуальність даної роботи, з метою набуття практичних навичок, визначена мета та завдання.

     В теоретичній частині буде розкрито питання щодо групування і обліку витрат за статтями калькуляції, а також  обґрунтовано законодавчо – нормативне регулювання цих витрат, їх оцінка і контроль.

     У завершенні сформовано висновки та вказано список використаної літератури, який допоміг у розкритті інформації щодо групування витрат за статтями калькуляції та обчисленні і обґрунтуванні поставлених задач.

 

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.

ПОРЯДОК ГРУПУВАННЯ І ОБЛІКУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА ЗА СТАТТЯМИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ

1.1. Сутність і порядок  визнання витрат.

     Методологічні засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 «Витрати». У цьому нормативному документі витрати підприємства поділяються на витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їхніх наслідків [5, с.341].

     Визначення  витрат підприємства дається у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності « і П(С)БО З «Звіт про фінансові результати». Згідно з цими П(С)БО «Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)» [5,с.341].

     Витрати певного періоду визнаються одночасно  з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, якщо неможливо прямо пов'язати витрати з доходом певного періоду, в якому вони були здійснені [5,с.341].

     Не  визнаються витратами підприємства й не включаються до звіту про  фінансові результати [5, с.342]:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
• погашення одержаних позик;
• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не 
  відповідають розглянутим критеріям визнання;
• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.

      Важливою  складовою витрат підприємства є  витрати операційної діяльності [5, с.342].

     Операційна  діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

     Витрати операційної діяльності класифікуються на витрати виробництва та витрати звітного періоду.

     Витрати, що пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт, послуг відносяться до виробничих витрат.

     Витрати адміністративного, збутового та іншого операційного характеру є витратами звітного періоду.

     Вартість  виробничої собівартості становлять витрати  у грошовій формі сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, енергії, комунальних послуг, витрати на оплату праці, відрахування до соціальних фондів, інші витрати, пов'язані з виготовленням продукції основними, допоміжними (підсобними) виробництвами підприємства [5, с.342].

     Основним  є виробництво з виготовлення тієї продукції, заради якої існує підприємство. До нього належать цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції, робіт, послуг. Виробництва, що призначені для обслуговування основного виробництва (енергетичні, ремонтні, транспортні та інші структури підприємства) є допоміжними виробництвами.

     Облік витрат виробництва надає управлінському персоналу підприємства інформацію для оцінки та аналізу виконання розрахованих планових показників і визначення результатів діяльності окремих цехів, дільниць та інших структурних підрозділів виробництва. Повне і достовірне формування виробничих витрат дозволяє обчислювати фактичну собівартість як окремих видів, так і всієї продукції. Витрати виробництва класифікують за різними ознаками з метою забезпечення поєднання планових і звітних даних, а також прийняття певних управлінських рішень. Класифікація витрат має такий вигляд [5, с.343]:

 

           Рис.1.1. Групування витрат виробництва продукції (робіт, послуг)

 

     Витрати на виробництво  включаються до собівартості окремих виробів, замовлень, напівфабрикатів тощо.

     За  однорідністю витрати групуються на одноелементні та комплексні, що складаються з кількох елементів.

     Оцінка  доцільності витрат передбачає їх розподіл на продуктивні витрати, що передбачені технологічними процесами та організацією виробництва, і непродуктивні, які виникають при порушеннях технології, недосконалості організації виробництва тощо[5, с.344].

     За  способом перенесення  вартості на продукцію витрати класифікують на прямі, що відносяться безпосередньо на певний об'єкт витрат, та непрямі, які пов'язані з виробництвом кількох видів продукції і включаються до собівартості певних видів продукції шляхом використання спеціальних методів їхнього розподілу.

     Ступінь впливу обсягу виробництва  на рівень витрат дозволяє поділяти їх на змінні і постійні.

     Змінні витрати зростають зі збільшенням обсягу випуску продукції. Це витрати на матеріали, сировину, паливо тощо. Абсолютна величина постійних витрат при збільшенні або зменшенні обсягу випуску продукції істотно не змінюється.

     За  календарними періодами  виробничі витрати поділяють на одноразові та поточні. Перші здійснюються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) і дозволяють забезпечувати виробничий процес протягом тривалого часу. Поточні витрати здійснюються постійно протягом місяця.

     За  видами витрати групуються за економічними елементами і статтями калькуляції.

     Економічний елемент характеризується сукупністю економічно однорідних витрат.

     За  статтями калькуляції витрати групують для формування собівартості окремих видів продукції. Перелік статей підприємство встановлює самостійно, виходячи з особливостей технології та організації виробництва, залежно від його галузевої належності і передбачає у наказі підприємства про облікову політику [5, с.344].

     Класифікація  витрат за відношенням до собівартості розрізняє витрати на продукцію, тобто пов'язані з виробництвом, і витрати періоду, що не включаються до виробничої собівартості. До останніх належать витрати на збут продукції, адміністративні та інші операційні витрати.

     Групування  витрат за центрами відповідальності дозволяє контролювати та управляти витратами за місцем їх виникання (виробництво, цехи, дільниці тощо) [5, с.345].

     У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму. Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Наприклад, вода з криниці. Вона є для багатьох дарунком природи. Тому витрати — це не просто витрати, а витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми. У спрощеному вигляді витратами називають грошове вираження використання виробничих ресурсів, у результаті якого здійснюється виробництво і реалізація продукції [8, с.51].

     Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва [8, с.52].

     По-перше, з точки зору всього суспільного  виробництва витрати виробництва  поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.

     Витрати підприємства на виробництво являють  собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

     По-друге, на рівні підприємства одночасно  існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці — бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств [8, с.53].

 

 

1.2. Законодавчо-нормативне  регулювання витрат.

     Основним  нормативним документом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999р. Що стосується витрат виробництва, то вони регулюються і спираються при своєму визначенні на цей закон [6, с.35].

     Також одним із основних нормативних документів є Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що містить загальні положення, принципи визнання, склад та порядок відображення в бухгалтерській звітності витрат підприємства. П(С)БО 16 є повним відображенням сутності витрат, дає їм повну характеристику, вказує склад виробничої собівартості продукції, загальновиробничих, адміністративних, збутових та інших операційних витрат.