Міністерство  освіти і науки  України

Київський національний торговельно-економічний  університет 
 

Кафедра економічної теорії

Курсова  робота

з основ економічної теорії, мікроекономіки та макроекономіки

На тему №42:

“Зайнятість і відтворення  робочої сили в Україні ” 
 
 

Студентки II курсу

5 групи ОФФ

Сергієнко А.О. 

Науковий  керівник - асистент

Зігліна Юлія Ігорівна  
 
 

Київ 2006

                          План

Вступ.…………………………………………………………….............3

1. Сутність зайнятості та відтворення робочої сили.................5

2. Проблеми  зайнятості  різних груп населення  в Україні.......................................................................................12

3. Проблеми зайнятості  та відтворення  робочої сили в  Україні

Висновки  та пропозиції…….....................……...………........39 Додатки....................................................................................42 Список використаної літератури………………….……........45 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                        

                                         Вступ

 

    Тема  моєї курсової роботи “Зайнятість  і відтворення робочої сили в  Україні ”. Коли я шукала матеріали, то була здивована тим, що так багато інформації, особливо нових  статистичних даних. Передусім це пов’язано з тим, що за умов ринкової економіки, ми зіткнулися з низкою проблем, серед яких важливе місце посідає проблема зайнятості. Тому я не залишилась осторонь  цієї проблеми, і  обрала саме цю тему із запропонованих програмою.

    Ми  знаємо, що праця відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку людини і суспільства. Працею ми називаємо організовану діяльність людей, яка спрямована на створення матеріальних і духовних благ, які так потрібні для задоволення як суспільних, так і особистих потреб людей. Ось чому ми повинні усвідомлювати те, наскільки зайнятість суспільства є важливим питанням.

    Отже, метою даної роботи перш за все є дослідження проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні. Ми повинні визначити, кого саме ми можемо називати зайнятим, а кого безробітним, які види відтворення існують, як ці питання регулюються законодавством у нашій країні тощо.

    У даній курсовій роботі об’єктом дослідження виступає населення, яке становить робочу силу. Все населення ми можемо поділити на жінок, чоловіків, дітей, молодь, а також інвалідів, які в більшості випадків теж являються зайнятими. Тож ми повинні дослідити, якою є зайнятість серед вище перерахованих категорій населення.

    Практичне значення роботи полягає в аналізі показників, тенденцій, напрямків та інших особливостей зайнятості і відтворення робочої сили на сучасному етапі в Україні, застосовуючи теоретичну і нормативну  базу.

    Курсова робота складається з 3 питань, в яких розглядаються теоретичні і методологічні основи зайнятості та відтворення робочої сили, загальні умови зайнятості, проблеми зайнятості різних груп населення, безробіття та політика держави щодо регулювання зайнятості.

    У своїй роботі я використала велику кількість періодичної літератури, статистичних даних, а також в  дослідженні окремих питань були посилання на Закони України та Укази Президента України.

    Отже, вивчення трудових ресурсів є необхідною умовою для того, щоб виробити державну демографічну політику і мати вплив  на процеси відтворення населення  та забезпечення його зайнятості.   

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Сутність зайнятості та відтворення робочої сили.

       Ринкова система – це сукупність взаємопов’язаних ринків, які охоплюють  різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, які на них формуються під впливом попиту і пропозиції, конкуренції, тощо. Можна виділити три основні ринки: ринок товарів (сировини, палива, матеріалів, послуг), ринок капіталу  (інвестицій, цінних паперів, грошей ), а також ринок праці.

    Ринок праці - це соціально-економічна категорія, який включає в себе такий, що історично сформувався специфічний суспільний механізм регулювання певного комплексу соціально-трудових відносин, який сприяє встановленню і дотриманню балансу інтересів між працівниками, підприємствами і державою. Як і будь-який інший, ринок праці характеризується видом товару, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропозицією. Цей ринок охоплює всіх здатних працювати (зайнятих і незайнятих найманою працею), тобто трудові ресурси.

        Трудовими ресурсами ми називаємо форму вираження людських ресурсів, які є одним із видів ресурсів економіки. Крім того, цей термін є ринковою категорією, що використовується як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці. Іншими словами, трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка володіє фізичними, розумовими здібностями та знаннями, що є необхідними для здійснення корисної діяльності.

       Зайнятість – це сукупність економічних, соціальних, правових, національних та інших відносин, пов’язаним із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, яка приносить йому заробіток. За характером діяльності зайнятість це:

• робота в організаціях різних форм власності та господарювання
• робота за кордоном і на спільних підприємствах
• служба в армії
• навчання в денних навчальних закладах
• ведення домашнього господарства, виховання дітей у сім’ї, тощо.

Розрізняють різні види зайнятості:

1. за галузевою ознакою: у сфері матеріального виробництва; у невиробничій сфері; в окремих великих галузях (зв’язок, транспорт, сільське господарство тощо).
2. за особистим використанням робочого часу:
• Повна - діяльність протягом повного робочого дня (тижня, року, сезону), що забезпечує дохід у тих розмірах, що є оптимальними для даного району.
• Неповна – зайнятість особи протягом неповного робочого часу з неповною оплатою. Вона в свою чергу поділяється:

1) явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, необхідністю здобуття освіти, професію тощо

2) прихована неповна зайнятість спричинена зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства, що виявляється в низьких доходах населення чи низькій продуктивності праці;

• Часткова зайнятість – це добровільна неповна зайнятість.

         в) за наявністю додаткової зайнятості:

          - Первинна - зайнятість за основним місцем роботи.

          - Вторинна, якщо крім основної роботи є додаткова зайнятість.

    Крім  вище зазначених, існують нетрадиційні види зайнятості, які на даний момент в Україні дуже поширені:

• Тимчасова – робота за тимчасовими контрактами.
• Сезонна – пов’язана з особливостями виробництва, тобто робота надається на певний час і оформлюється відповідним контрактом.
• Зайнятість у неповний робочий час – робота у неповну змінну за бажанням працівника чи через реконструкцію виробництва тощо.
• Нерегламентована зайнятість – це діяльність робочого населення працездатного віку, що не враховується державною статистикою.

    Відповідно  до закону України „Про зайнятість населення” можна сказати, що до зайнятого населення відносяться:

• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери, а також особи, які зайняті торговою діяльністю тощо);
• особи, які працюють за наймом на умовах повного чи неповного робочого дня (тижня) на підприємствах;
• громадяни, які служать в збройних силах, прикордонних, внутрішніх і залізничних військах, органах внутрішніх справ тощо;
• особи, що займаються вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;
• громадяни, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва.

    В Україні спостерігається скорочення працюючих. За 2003 рік чисельність  населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності скоротилось  на 3,5% в порівнянні з 2002 роком.

    Незайняте населення - це працездатні громадяни, які не мають постійної чи тимчасової роботи, не шукають роботи, не зареєстровані в державній службі. Серед незайнятих розрізняють:

• Осіб, які не працюють але прагнуть до цього і шукають роботу (особи, які мають розпочати трудову діяльність, безробітні тощо);
• Осіб, які хоч мають роботу, але нею не задоволення і шукають друге місце основної чи додаткової роботи;
• Осіб, що шукають інше місце роботи, оскільки ризикують втратити роботу.

    Тимчасово незайняте населення - це працездатні громадяни, які не мають підходящої роботи, але зареєстровані в державній службі зайнятості.

    Для того, щоб охарактеризувати зайнятість слід звернути увагу на низку показників:

      А) рівень зайнятості населення професійною працею. Цей показник можна задати формулою 

      

Він показує  залежність зайнятості  від демографічних  факторів (коефіцієнта народжуваності, смертності і приросту населення). - одна із характеристик добробуту суспільства

      Б) рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві. Цей показник розраховується аналогічно попередньому і пов’язаний із динамікою працездатного населення залежно від змін демографічних і соціально-економічних факторів.

      В) рівень розподілу трудових ресурсів суспільства по сферах суспільно-корисної діяльності. Цей коефіцієнт зайнятості за навчанням, у домашньому господарстві та інших видах діяльності, яка є корисною в цілому для суспільства, теж визначається подібно попереднім, для того, щоб  встановити ті пропорції, які необхідно, щоб відбувся розподіл трудових ресурсів.

     Г) рівень раціональної структури розподілу працівників по галузях і секторах економіки.

    Д) рівень професійно-кваліфікованої структури працівників. Цей показник характеризує відповідність професійно-кваліфікованої структури працюючого населення структурі робочих місць

    Виходячи  з сутності зайнятості (Див. схема 1) ми можемо сказати, що до демографічних  факторів формування трудових ресурсів можна віднести інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності, а також міграційних процесів. 

Схема 1 
 
 
 
 
 
 

  Очевидно, якщо існує використання робочої  сили, то обов’язково має бути і  відтворення. (Див. схема 2).