Основні принципи розрахунків порівняльної ефективності інновацій

· зниження норм витрачання сировини, матеріалів і палива;

· скорочення транспортних витрат по доставці засобів виробництва;

· зміна цін на засоби виробництва  і транспортних тарифів;

· покращення техніко-економічних  показників використання основних засобів  при встановленій нормі амортизації  та їх вартості.

Основними факторами зниження собівартості при поділі їх за другою ознакою  є:

1. Впровадження передової техніки  – механізація і автоматизація,  електрифікація і хімікація виробництва, покращення конструкції виробів, впровадження передових технологічних процесів тощо;

2. Покращення організації виробництва  на основі його концентрації  та спеціалізації, удосконалення  організації управління підприємством  та більш раціонального територіального  розміщення виробництва, покращення  умов матеріально-технічного забезпечення  та організації праці тощо;

3. Підвищення кваліфікації і  культурно-технічного рівня робітників.

Якщо на підприємстві не обчислюють собівартість конкретних видів виробів, то збитковість одних видів продукції  вуалюється прибутковістю інших, що заважає мобілізації резервів підприємства. Такі факти спостерігаються на передових  і рентабельних підприємствах, де збитковість  значної кількості виробів залишається  непоміченою через високу рентабельність продукції в цілому. Тому, ще одним  фактором зниження собівартості, є  її обчислення по всій номенклатурі продукції.

Управління собівартістю продукції  являє собою рутинний повторюваний процес, в ході якого постійно намагаються  знайти можливість обгрунтованого зменшення витрат. В рамках одного виробничого циклу і в найбільш загальному вигляді цей процес може бути представлений у вигляді досить очевидних послідовних процедур:

- прогнозування і планування витрат (визначаються довго- і короткострокові тенденції змін окремих видів витрат, задаються їх орієнтири, що забезпечують вихід на певні значення показників прибутку і рентабельності);

- нормування витрат (встановлюються технічні обгрунтовані нормативи в натуральних і вартісних оцінках за окремими видами витрат, технологічними процесами, центрами відповідальності);

- облік витрат (враховуються витрати в заданій номенклатурі статей);

- калькулювання собівартості;

- аналіз витрат і собівартості (аналізуються фактичні витрати в порівнянні з плановими завданнями і нормативами, виявляються причини відхилень, визначаються резерви зниження собівартості);

- контроль і регулювання процесу управління витратами у випадку відхилення від запланованої динаміки витрат (вносяться поточні зміни до системи управління витратами, систем планування і нормування).

При аналізі та плануванні витрат і собівартості продукції найбільшого  розповсюдження одержали дві класифікаційні ознаки: економічний елемент і  стаття калькуляції.

При вивченні витрат за економічними елементами не беруть до уваги, де і  з якою метою витрачається певний вид ресурсів, важливо лише, щоб  витрати підприємства були однорідними  за економічним змістом. Наприклад, витрати на придбання палива є  витратами одного елементу, незалежно  від того, як це паливо використовувалося  – безпосередньо у виробництві  чи на опалення приміщень. Класифікація витрат за економічними елементами –  єдина та обов’язкова для всіх виробничих підприємств промисловості. Вона охоплює сировину й основні  матеріали; куповані вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого  характеру; допоміжні матеріали; паливо зі сторони; заробітну плату основну  і додаткову; відрахування на соціальне  страхування; амортизацію основних фондів; інші грошові витрати. Витрати  на сировину, матеріали, паливо, енергію, амортизацію відображають величину витрат минулої уречевленої праці, решта елементів витрат (заробітна  плата з відрахуваннями на соціальні  заходи) є витратами на оплату живої  праці й утворює частину новоствореної  вартості.

Головне завдання вивчення собівартості продукції за економічними елементами – визначення величини витрат живої  та минулої праці, співвідношення між  ними. Отримані дані використовують для  обчислення чистої продукції галузі і національного доходу країни. Отже, вирахувавши з валової продукції  в діючих оптових цінах промисловості  матеріальні витрати, отримують обсяг чистої продукції. Оскільки класифікація витрат за економічними елементами відображає витрати підприємства, пов’язані з виробництвом продукції, її ще називають кошторисом витрат на виробництво, з її допомогою підсумовують витрати підприємства незалежно від номенклатури продукції, яку воно випускає. Вивчення структури собівартості продукції за економічними елементами дає змогу визначити роль окремих елементів собівартості в загальних витратах, виявити резерви зниження собівартості за рахунок змін у співвідношенні між уречевленою і живою працею, розкрити їх вплив на зміну продуктивності суспільної праці.

Класифікація витрат за економічними елементами – основа для визначення завдань щодо зниження собівартості продукції, обчислення потреб в обігових коштах, розрахунку порівняльної ефективності витрат. Класифікація витрат за економічними елементами є важливим знаряддям  галузевого і внутрівиробничого  планування та контролю витрат на виробництво  в цілому, але не дає змоги визначити  собівартість одиниці продукції, зокрема  в тому разі, коли виготовляють два  і більше види продукції, оскільки кожний елемент витрат, хоч і однорідний за економічною суттю, однак неоднорідний щодо відношення витрат виробництва  конкретних виробів.

Безумовно, витрати, які підприємство вимушене нести в ході виробничого  процесу, об’єктивні, і підприємство саме визначає собівартість продукції. Разом з тим держава певним чином регулює цей процес шляхом нормування витрат, що відносяться  до собівартості і беруться до уваги  при розрахунку розміру прибутку до оподаткування.

Роль фінансової служби в управлінні витратами вже досить значна порівняно  з управлінням доходами. Якщо рівень доходу в значній мірі визначається кон’юнктурою ринку, то видами і рівнем витрат можна управляти шляхом встановлення більш або менш жорстких внутрішніх нормативів за окремими статтями витрат. Саме це реалізується в системі управлінського обліку в ході формування планової собівартості, розрахунку фактичної  собівартості, аналізу відхилень  фактичних даних від планових значень, виявлення причин відхилень, що виникли, і розробці заходів по усуненню причин, що обумовили появу необгрунтованих витрат

Класифікація витрат на виробництво  та реалізацію продукції

Витрати на виробництво й реалізацію продукції складаються з вартості використовуваних у виробництві природних ресурсів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів і інших видатків по експлуатації, а також позавиробничих витрат.

Склад і структура витрат на виробництво  залежать від характеру й умов виробництва при тій або іншій  формі власності, від співвідношення матеріальних і трудових витрат і  інших факторів. Склад витрат по виробництву й реалізації продукції  регламентується Податковим кодексом РФ. Відповідно до цього Витрати на виробництво й реалізацію продукції, виходячи з їхнього економічного втримування, поєднуються в п'ять груп:

- матеріальні витрати (за винятком  вартості поворотних відходів);

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні  потреби;

- амортизація основних фондів;

- інші витрати.

Матеріальні витрати містять у  собі покупні сировина й матеріали, що входять до складу виробленої продукції. Це основні й допоміжні матеріали, що комплектують вироби й напівфабрикати, паливо всіх видів, тара, запасні частини  для ремонту, малоцінні й швидкозношувані  предмети, покупна енергія всіх видів, витрати, пов'язані з використанням  природної сировини (включаючи плату  за природні ресурси), витрати на роботи й послуги виробничого характеру, виконувані сторонніми організаціями.

Вартість матеріальних ресурсів, що враховуються в даній групі, складається  із цін їхнього придбання, націнок  і комісійних винагород, що сплачуються  постачальницькій і зовнішньоторговельній  організаціям, вартості послуг товарних бірж, брокерів, мит і плати за перевезення, зберігання й доставку сторонніми організаціями. З вартості матеріальних ресурсів, що враховуються в даній групі, виключається вартість поворотних відходів, тобто таких, які  через повну або часткову втрату споживчих властивостей використовуються з додатковими видатками або  не використовуються взагалі як матеріальні  ресурси.

 

 

2. Практична частина

2.1. Задача 8. Розрахунок вартісних показників виробничої програми підприємства

У цеху працює 25 верстатів. Норма часу на обробку виробу – 0,5 нормо – год/шт. Режим роботи цеху двозмінний, тривалість зміни – 8,2 години. Для розрахунку слід прийтяти номінальний фонд робочого часу 230 днів/рік, а регламентовані простої обладнаяя в ремонті – 4%.

Визначити виробничу потужність цеху та його виробничу программу, якщо коефіцієт використання потужності – 0,95.

Визначимо дійсний річний фонд роботи обладнання цеху за наступною формулою:

                                                                       (2.1.2)           

Де  - номінальний фонд робочого часу, години

п – регламентовані простої  обладнання в ремонті, %

  - кількість обладнання цеху, шт.

Але спочатку знайдемо номінальний  фонд робочого часу, розрахувавши його за формулою:

                                                                                        (2.1.2)

Де  – номінальний фонд робочого часу в днях, дні/рік

     З – кількість  змін

      t – тривалість зміни, години

Підставимо дані у формулу:

 

 

Знайшовши номінальний фонд робочого часу, ми можемо визначити  дійсний річний фонд роботи обладнання цеху:

 

 

Потім розрахуємо виробничу  потужність цеху

                                                                                                      (2.1.3)

Де  - норма часу на обробку виробу, нормо-год/шт.

Підставимо дані у формулу:

 

(грн.)

Після цього визначимо  виробничу програму цеху за наступною  формулою:

                                                                                         (2.1.4)

Де  - коефіцієнт використання потужності

Підставимо дані у формулу

 

                                           (грн.)

Висновок: Виробнича програма- це розгорнутий і детальний план виробництва продукції відбиваючий об'єм, номенклатуру, асортимент і якість продукції. В нашому випадку вона дорівнює 181056 грн.

Виробнича потужність - це максимально  можливий випуск продукції, за певний період часу, заданою номенклатурою  і кількісних співвідношеннях при  повному використанні наявного виробничого  устаткування і площ, з урахуванням  застосування прогресивної технології, організації виробництва і праці. В нашому випадку вона дорівнює 172003 грн.

 

2.2. Залача 22. Продуктивність праці, вартість, собівартість, прибуток, рентабельність.

 

Визначити абсолютний і відносний  приріст виробництва продукції  за рахунок зростання продуктивності праці і збільшення чисельності  працюючих, якщо обсяг товарної продукції  складав: у базовому році 6200 тис. грн., у звітному – 7000 тис. грн.; чисельність  працюючих у базовому році була 150 тис. чол.., а в звітному – 155 тис. чол.

Визначимо абсолютний приріст  обсягу продукції за рахунок зростання  продуктивності праці за формулою:

                                                             (2.2.1)

Де , - продуктивність праці відповідно в базовому та звітному роках, грн/чол,

- чисельність персоналу в звітному році, чол.,

Але спочатку знайдемо продуктивність праці в базовому і звітному роках  за формулами:

                                                                                        (2.2.2)

                                                                                      (2.2.3)

Де ОП – обсяг товарної продукції

Підставимо дані у формули:

                                      (грн/чол)

(грн/чол)

Тепер можемо знайти абсолютний приріст обсягу продукції за рахунок  зростання продуктивності праці:

(грн)

Знайдемо абсолютний приріст  обсягу продукції за рахунок збільшення чисельності персоналу за формулою:

                                                                (2.2.4)

Але спочатку знайдемо абсолютний приріст продукції ()

 

Підставимо відомі нам  дані у формулу:

 

Далі визначимо частки приросту обсягу продукції за рахунок  підвищення продуктивності праці за формулою:

                                                                 (2.2.5)

Але спочатку знайдемо відносний  приріст продукції:

 

Підставимо дані в формулу:

%

Тепер знайдемо частку приросту обсягу продукції за рахунок збільшення чисельності персоналу за формулою:

                                                                    (2.2.6)

Підставимо дані у формулу:

*1398300=1,98%

Всі розрахунки представимо в табл. 2.2.1 
Таблиця 2.2.1

Показники	Базисний період	Звітний період	Абсолютний приріст	Темп росту,%
Обсяг випуску продукції, тис. руб.	7000 000	6200000	800000	1,13
Чисельність персоналу, чол.	150	155	1398300	1,98
Продуктивність праці, тис. руб.	41,3	45,16	-598300	-0,85