Реальні інвестиції: суть і форми

Венчурний бізнес є вигідним для обох сторін-учасників договору: підприємець на вигідних умовах отримує  капітал для подальшого розвитку своєї компанії, інвестор - фінансову вигоду, звичайно, за умови правильного вибору об'єкта інвестування.

Венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними фондами, компаніями, трастами, можуть також використовувати інші джерела: кошти великих корпорацій, банків пенсійних і благочинних  фондів, страхових компаній, особисті заощадження інвесторів, частково державні субсидії. Попит на венчурний капітал  у таких фірм дуже великий і  не задовольняється комерційними банками, які утримуються від надмірного ризику. Це викликало виникнення спеціалізованих  венчурних інвестиційних фондів і компаній. Мета таких закладів – акумулювання венчурного капіталу та венчурне фінансування і кредитування спеціалізованих ризикових фірм (венчурів).

Для забезпечення високої  прибутковості венчурні фонди повинні  вибрати найменш конкурентні  види бізнесу - ними стають підприємства з виробництвом наукомісткої продукції. Головна перевага таких підприємств - інтелектуальна складова. Знання приносять  значно більший економічний ефект, ніж матеріальні ресурси, адже видобуток  і транспортування останніх вимагає  значних витрат. Ось чому інвестиції в хай-тек зручні і досить швидко приносять прибуток.

Категорія венчурного капіталу відображає систему відносин між суб'єктами венчурного підприємництва, що забезпечує акумуляцію вільних коштів і вкладання їх в інноваційні проекти з метою дослідження, освоєння та комерціалізації інновацій. Венчурний капітал за своєю природою є капіталом суспільним. Він формується і перерозподіляється за активної участі й підтримки держави та є продуктом перенакопичення. Венчурне фінансування має такі особливості:

• кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій з боку венчура-фірми;
• кошти надаються на безпроцентній основі, тобто ризиковий капітал розміщується не як кредит, а у вигляді паю в статусний фонд фірми; вкладники капіталу вимушені очікувати в середньому від З до 5 років, щоб переконатись у перспективності вкладень і до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладений капітал;
• інвестори ризикового капіталу прагнуть отримати не підприємницький, а засновницький дохід, який почне приносити підопічна фірма;
• повернення вкладених коштів венчурним фінансистом здійснюється в момент виходу цінних паперів фірми на відкритий ринок і залежно від частки участі в наданні коштів;
• фінансові організації стають співвласниками венчурної фірми, а надані кошти — внесок у статутний фонд підприємства — часткою власних коштів останнього.

Висновок: На сьогодні одним із дієвих виправданих механізмів впровадження високотехнологічних інноваційних проектів є венчурне підприємництво. За умов інтенсивного науково-технічного розвитку, приватні підприємці, які безпосередньо є ініціаторами нових проектів, і великі промислові компанії, і держава чітко усвідомлюють, що відмова від інвестування в інноваційну сферу призведе до значного уповільнення соціально-економічного розвитку. Тому слід створювати такі економічні механізми, які б, з одного боку, сприяли впровадженню у виробництво новітніх досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку, дозволили б звести до мінімуму фінансовий ризик окремих інвесторів. На сьогодні таким ефективним механізмом, як це підтверджує світова практика, є венчурне підприємництво.

Дослідження показують, що компанії з венчурною підтримкою більш  підготовлені до засвоєння інновацій, швидше розвиваються і створюють  більше робочих місць, ніж великі компанії. На практиці ж найбільше  зустрічається комбінована форма  венчурного інвестування, при якій частина коштів вноситься в акціонерний  капітал, а інша - надається у формі  інвестиційного кредиту.

Венчурний бізнес дозволяє ефективно розвивати і використовувати  високі технології на благо економіки  країни. Саме завдяки венчурним інвестиціям країна може залишатися конкурентоспроможною в сфері інновацій і високих технологій.

 

 

ЗАДАЧА 1

Визначити накопичену суму боргу при нарахуванні складних відсотків.

Варіант	Кредит, тис. грн..	Строк кредиту, роки	Річна процентна  ставка, %	Періодичність нарахування
26	370	4	24	щомісячно

РОЗВ’ЯЗОК:

Для визначення накопиченої  суми боргу, при нарахуванні складних відсотків, використовують формулу:

При нарахуванні складних відсотків до уваги береться періодичність  їх нарахування протягом року, кількість періодів нарахування відсотків залежить від терміну розміщення коштів, в нашому випадку кредит береться на 4 роки (n=4), виплати здійснюються щомісячно, m=48; відсоткова ставка одного періоду становить 24% (q=24). При всякому наступному нарахуванні відсотки нараховуються на загальну суму грошей, в яку входять вкладені кошти PV=370 тис. грн. і прибутки попередніх періодів.

FV=370 000=370 000=370 0002.61=965700 грн.

Відповідь: Накопичена сума боргу кредиту, при нарахуванні складних відсотків, становитиме 965700 грн, з чого можна зробити висновок, що сума відсотків, нарахованих на суму кредиту, 595700 грн.

 

ЗАДАЧА 2

Визначити чи прийнятний проект на основі таких даних.

Варіант	Грошові потоки (ГП) проектів, тис грн., за:					Початкові інвестиції (ПІ), тис. грн.	Допустимий термін окупності (ТО доп), роки
	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік
26	6,4	7,6	2,4	6,1	5,6	13	3,7

РОЗВ’ЯЗОК:

Знаходимо суму грошових потоків  за допустимий термін окупності і  порівнюємо результат із вказаною сумою  початкових інвестицій:

(6.4+7.6+2.4+6.1+5.60.5)-13=25.3-13=12.3 тис. грн.

Відповідь: порівнявши суму грошових потоків із сумою початкових інвестицій, було отримано 12.3 тис. грн., що є це означає що інвестор отримає12,3 тис грн прибутку, отже проект є доцільним до впровадження.

 

 

ЗАДАЧА 3

Визначити доцільність проекту  на основі методів визначення чистої теперішньої вартості (ЧТВ), індексу прибутковості (ІП). Зробити висновки.

Варіант	Грошові потоки (ГП) проектів, тис. грн., за:					Початкові інвестиції (ПІ), тис. грн.	Дисконтна ставка, %
	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік
26	26	35	35	75	80	260	15

РОЗВ’ЯЗОК:

Для початку потрібно про дисконтувати грошові потоки до першого року за формулою:

ГП_ді= ГП_i ;

ГП_д1=26 000=26 000=22 608.7 грн.

ГП_д2=35 000=35 000=26 465.03 грн.

ГП_д3=35 000=35 000=23 013.07 грн.

ГП_д4=75 000=75 000=42 881.5 грн.

ГП_д5=80 000=80 000=39 774.14 грн.

Знайдемо суму дисконтова них грошових потоків:

=22 608.7+26 465.03+23 013.07+42 881.5+39 774.14=154 742.44 грн.

Визначимо чисту теперішню  вартість:

ЧТВ=-ПІ=154 742.44-260 000.00=105 257.56 грн.

Визначимо індекс прибутковості:

ІП===0.6

Відповідь: чиста теперішня вартість становить 105 257.56 грн., що є , це означає що за 5-річний термін,вкладені інвестиції не окупляться і не принесуть прибутку, тобто проект є недоцільним до впровадження.

Також визначивши індекс прибутковості, стає відомо, що впродовж терміну інвестування за 1 грн. капітальних вкладень інвестор отримає 0.6 грн. доходів, що не є прибутковим; індекс прибутковості є , тобто проект є недоцільним до впровадження.

 

 

ЗАДАЧА 4

Знайти майбутню вартість ануїтету, якщо відомі такі дані:

2 останні цифри  залікової книжки	Періодичний щорічний платіж, грн.(А)	Річна відсоткова ставка, % (q)	Період ануїтету, роки (n)
56	1560	16	25

РОЗВ’ЯЗОК:

Майбутню вартість ануїтету можна визначити за допомогою  формули:

F=A

Маючі дані, що періодичний щорічний платіж становитиме 1560 грн., річна відсоткова ставка становитиме 16%, ануїтет триватиме 25 років, можна скористатися формулою:

F=1560=1560=1560249.19=388 736.4 грн.

Відповідь: Роблячи щорічний платіж в сумі 1560 грн., під 16% річних, через 25 років клієнт отримає 388 763.4 грн.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Глазунов В. Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. — М.: Финстатинформ, 1997. — 32 – 123 с. ;
2. Губський Б. - Економіка України. Проблеми міжнародного інвестування вУкраїні. К., "Преса України", 2009р.
3. Данілов О. Д., Івашина Г. М., Чумаченко О. Г. Інвестування: Навч. посібник. — К.: Видавничий дім «Комп’ютерпрес», 2001. – 26-85 с. .
4. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г.. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2011. – 39-78 с. ;
5. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 83-90 с. ;
6. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 47. — С. 646 ;
7. Закон України "Про інвестиційну діяльність". ВВР України. - 1991. - № 47 ;
8.   Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. -К.: "Основи", 2008. – 74-146 с. ;
9. Мойсеєнко І.П. Інвестування: Навч. посіб. -- К., Знання, 2006.-49 - 46 с. ;
10. Омелъченко А. В. Інвестиційне право: Навч. посіб. — К.: Аті-ка, 2007. – 75-48 с. ;
11. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра,2008. – 49-59 с. ;
12. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разра-ботка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсо-лют-В, Эльга, 2009. – 85-78 с.
13. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. — 3-тє вид., допов. — К.: МАУП, 2004. — 48-65 с. ;
14. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство. - К.: МАУП,2000. – 66-78 с. ;
15. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 2002. – 38 - 69 с. ;
16. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. - К.: МАУП, 2008. – 86 – 120 с.;