Інвестиції в людський капітал

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 31 Марта 2012 в 23:29, реферат

Описание

Категорія людського капіталу, хоча і є відносно новою у дослідженнях вітчизняних вчених та вчених країн пострадянського простору, все ж поступово отримує визнання та має всі підстави для розвитку на основі багатьох досліджень вчених, що приходили до висновку щодо ролі людського фактора в ефективному використанні виробничих ресурсів.

Содержание

I. Вступ………………………………………………………………………………….3
II. Основна частина……………………………………………………………………4
III. Висновок………………………………………………………………………..…13
IV. Використана література…………………………………………………………..14

Работа состоит из  1 файл

мій рефер.doc

— 87.50 Кб (Скачать документ)

Витрати на міграцію і пошук економічно значимої інформації сприяють переміщенню робочої сили на підприємства і в регіони, де праця краще оплачується, тобто туди, де людський капітал використовується продуктивніше, а ціна за його послуги вища.

До інвестицій у людський капітал деякі вчені відносять і витрати на фундаментальні наукові розробки. Адже в процесі розвитку науки не лише створюються інтелектуальні новації, на основі яких потім формуються нові технології виробництва і спо­соби споживання, а й відбувається перетворення самих людей як суб’єктів господарювання, бо саме вони внаслідок цього стають носіями нових здібностей і потреб. В інформаційному суспільстві, куди рухаються розвинуті країни і де визначальна роль належатиме сферам, у яких завдяки розвитку науки, освіти, культури накопичуються інформаційні багатства суспільства, що потім акумулюються у сфері технологій, наука перетворюється на своє­рідний генератор людського капіталу.

До основних активів людського капіталу належать усі ті елементи, в які зроблено інвестиції. Виділимо такі активи: знання, отри­мані шляхом загальної освіти, професійної підготовки, самовдосконалення; здоров’я; мотивація; ділові і суспільні риси; володіння економічно значимою інформацією. У сучасних умовах у групі ділових та суспільних рис потрібно особливо виділити такий актив, як духовна стабільність та інтелектуальна мобільність людини, що становить усвідомлену, морально орієнтовану здатність збирати, аналізувати, використовувати дедалі значніші потоки інформації (інформаційна мобільність). Схема формування основних активів людського капіталу за рахунок інвестицій подана на рис. 1.1.

 

Рис. 1.1. Формування основних активів людського капіталу за рахунок інвестицій

Розглянемо джерела інвестицій у людський капітал. Вкладення можуть здійснювати держава (уряд), недержавні суспільні фонди й організації, міжнародні фонди й організації, регіони, освітні заклади, підприємства, сім’ї та окремі громадяни.

У наш час роль держави у цій галузі дуже велика. Держава застосовує і стимули, і примусові заходи, спрямовані на примноження людського капіталу нації. До примусових належать обов’язкова для всіх формальна шкільна освіта в установленому обсязі, обов’язкові медичні профілактичні заходи (наприклад, щеплення) тощо. Основними є заходи, що стимулюють. Уряд використовує два дійові способи для стимулювання приватних інвестицій у людський капітал, причому цей вплив здійснюється за допомогою економічних ринкових заходів. По-перше, через систему податків і субсидій держава впливає на доходи тих, хто здійснює такі інвестиції. По-друге, уряд може регулювати ціни на інвестиції в людський капітал, регулюючи ціни використовуваних для цього ресурсів. Особливо велика роль держави у двох найважливіших сферах формування людського капіталу — в освіті та охороні здоров’я.

Дедалі більше у створенні активів людського капіталу зростає роль окремих підприємств. Часто вони стають найефективнішими виробниками цього капіталу, оскільки здійснюють підготовку персоналу відповідно до поточних і перспективних потреб виробництва, а також мають достовірну інформацію про перспективні напрями капіталовкладень у навчання та професійну підготовку. Однак підприємствам притаманний прагматичний підхід: вони роблять інвестиції в людський капітал лише доти, доки вони приносять економічну віддачу. Моральні зиски, інтегрований соціальний ефект від цих інвестицій є в основному суспільним благом, у розвитку якого зацікавлена держава, а не конкретне підприємство. Саме тому в цивілізованому світі держава економіч­ними методами заохочує підприємства до інвестування в людський капітал.

Інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню трудову віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого часу, зміцнюють свою конкурентоспроможність. Кошти вкладаються в організацію професійної підготовки та підвищення кваліфікації, на профілактичні заходи для зміцнення здоров’я працівників, у цілому — на підвищення якості трудового життя. Науково-технічний прогрес потребує значних витрат, пов’язаних з оновленням знань. Формальна освіта вже давно не єдиний і недостатній метод підготовки людини навіть до трудової діяльності, не кажучи вже про весь комплекс людської життєдіяльності. Отримання диплома і початок трудової діяльності має стати не завершенням процесу освіти, а лише закінченням її загальної, попередньої стадії і початком більш спеціалізованого тривалого процесу набуття професійної кваліфікації, компетентності, загальнолюдської мудрості.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Рівень інвестицій в людський капітал є важливим чинником, який впливає на розвиток економіки держави. Бо саме людський капітал в умовах переходу до постіндустріального суспільства виступає найважливішим чинником відтворювання національного багатства і його необхідним елементом. Людський капітал, сформований в результаті інвестицій і накопичений людиною, визначений запас здоров’я, знань, навиків, спроможностей, мотивацій, що доцільно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяє зростанню продуктивності праці й ефективності виробництва і тим самим впливає на зростання матеріального добробуту людини та економічне зростання держави.

В умовах науково-технічної революції людський капітал є головним рушієм ВВП і національного багатства країни. Знання й навички, які визначають людський капітал, в умовах трансформації економічної і соціальної сфер стають домінуючим фактором досягнення економічного успіху як для окремих особистостей та підприємств, так і для країни в цілому. Кардинальні зміни, імперативи інформаційного суспільства, стрімкий розвиток наукових знань, комунікаційних і інформаційних технологій, глобалізації економічної активності на тлі тенденцій до більшої індивідуальної відповідальності змінили вимоги до навчання. Поліпшення індивідуального добробуту як неекономічної віддачі від освіти розглядається багатьма економістами основою підвищення заробітної плати на ринку праці та економічного зростання.

Всебічно освічені, гнучкі, адаптивні робітники, які готові до продовження навчання на протязі всього життя є необхідним елементом реалізації економічних цілей освіти і країни в цілому. Швидкі зміни економічного середовища діяльності підприємств потребує розробки практичних прийомів та методів щодо управління знаннями в господарській діяльності.

Перспективність освіти, її економічна ефективність та інвестиційний характер призводять до розробки програми постійного розвитку та удосконалення людського капіталу і на національному рівні, і на рівні окремих підприємств як запорука поліпшення економічного добробуту нації.

Список використаної літератури:

1.      Близнюк В.В. Людський капітал як фактор економічного розвитку/В.В. Близнюк//Економіка і прогнозування. – 2005. – №2– С.64 – 74

2.      Верхоглядова Н.І. Оцінка ефективності інвестицій влюдськийкапітал // Держава та регіони, серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – №6. – С.63-66.

3.      Иванов Н. Человеческий капитал и глобализация // Мировая экономикаи международные отношения. – 2004. – №9. – С. 19-31.

4.      . Майбуров И. Эффективность инвестирования и человеческий капитал СШАи России //Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – №4. – С. 3-13.

5.      Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста // Экономика Украины .- 2003.- №7. – С. 48-53

6.      Сорока И. “Соціальне ринкове господарство і змішана економіка як пріоритетні моделі українського ринку” “Економіка України”, №5, 1994 р.

7.      Кредисов А., Бодров В., Леоненко П. “Сутність, структура і принципи організації соціального ринкового господарства” “Економіка України”, №4,1993р., с.38-47

14

 



Информация о работе Інвестиції в людський капітал