Механізм інвестиційного кредитування

• Не потрібно вилучати гроші з обігу: кошти працюють на вас, так само як і новий транспорт;
• Можливість придбання як нових транспортних засобів так і тих, що були у використанні.

Базові умови:

1. Термін кредитування: від 6 місяців до 5 років
2. Валюта кредиту: гривня
3. Разова комісія за надання кредиту: 0,99%
4. Початковий внесок: від 35% (при кредитуванні терміном більше 12 місяців)
5. Забезпечення за кредитом:

•  Майно, що придбане за кредитні кошти та інше ліквідне майно 
•  Депозит 

*Розмір відсоткової  ставки може бути змінено в залежності від: 
• кредитної історії  
• pівня обороту за поточним рахунком в Банку  
• фінансового стану  
• наявності ліквідної застави

     Об'єкти для інвестиційного кредитування банки  відбирають серед довгострокових кредитних  проектів клієнтури на конкурсній основі. Зокрема, установи банку приймають  до розгляду заявки на кредитування будівництва  нових підприємств лише за умови, якщо проект, що кредитується:

     *відповідає вимогам науково-технічного прогресу, що підтверджується висновком відповідних органів експертизи;

     * має позитивний висновок державної  екологічної експертизи;

     * забезпечує:

          а) ефективність використання вкладених коштів;

          б) окупність  капітальних вкладень у межах  п'яти років;

          в) дотримання нормативних термінів будівництва;

          г) сприяння рішенню економічних і соціальних проблем;

          д) розширення експортних можливостей.

     До  кредитування витрат з технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих підприємств приймаються тільки високоефективні заходи, що забезпечують:

     * прискорення науково-технічного  прогресу;

     * розвиток наукомістких галузей; 

     * випуск нової високоефективної  продукції;

     * суттєве підвищення якості продукції; 

     * підвищення продуктивності праці  і скорочення чисельності працюючих; 

     * розширення виробництва товарів  і платних послуг населенню. 

     При цьому в обов'язковому порядку  повинні дотримуватися такі вимоги:

     * тривалість здійснення витрат не повинна перевищувати нормативну, а за відсутності норм не повинна перевищувати 2 роки;

     * продукція, що передбачена до  випуску в результаті здійснення  заходів, які кредитуються, повинна  відповідати світовому рівню  або перевершувати його, бути конкурентоспроможною на світовому ринку і відповідати всім вимогам для реалізації за вільноконвертовану валюту.  
 
 

      Висновки

     Отже, рушійною силою соціально-економічного розвитку є взаємодія усіх сторін інвестиційного процесу. З одного боку, банківська система зацікавлена в розвитку економіки, постійному відновленні і постійному нарощуванні виробничого потенціалу, що неможливо без значних інвестицій. З іншого, – кожен банк зацікавлений в отриманні прибутку і мінімізації ризиків, що є причиною низької інвестиційної активності.

     Основною  проблемою кредитування на тривалі  терміни є брак пасивів відповідної  строковості. Як наслідок збільшення довгої ресурсної бази виходить на перший план, нарощувати яку можливо наступними заходами:

1. Нарощування статутних капіталів за рахунок вітчизняних або іноземних капіталів. Можливості вітчизняних інвесторів не задовольняють вимоги НБУ. Як наслідок банки звертаються до іноземних, що мають більш суттєву фінансову потужність.
2. Рефінансування активів на міжнародних ринках капіталів. Такі операції є досить привабливими з точки зору ефективності, але досить обмежений перелік українських банків має доступ до світових ринків.

     Отже, вирішення проблем ресурсної  бази лежить у площині нарощування  довгострокових залучених коштів через підвищення рівня довіри до банківської системи. Для цього слід знижувати ризики, що у ракурсі нашої теми дослідження передбачає:

     1. Побудову системи управління  інвестиційною банківською діяльністю, в основі якої повинні лежати  спеціальні принципи, наприклад, ті, що запропонував Л. Кльоба: системність, узгодженість інвестиційних цілей та способів їх досягнення, єдність інвестиційної та фінансової стратегії банку, розвиток конкурентних переваг. Але слід зазначити недоречність наголошення на соціальній орієнтованості інвестицій банків (підтримка соціальної сфери, житлового будівництва та охорони навколишнього середовища). Банки повинні сприяти розвитку, їх інвестиційні кредити повинні бути спрямовані на інвестиційно-інноваційні проекти підвищення конкурентоспроможності української економіки.

     2. Підвищення якісних вимог до  забезпечення інвестиційних кредитів, тобто обов’язкове використання  іпотеки, або, як пропонує М.  Борецький, застосування досвіду  Південної Кореї, де забезпеченням  кредитів є кошти депозиту, на який надходять періодичні внески. Кредит слід надавати лише після того, як на депозитному рахунку сформована сума не менш третини майбутнього інвестиційного кредиту.

     3. Більш ретельно вивчати ризики  на стадії оцінювання можливості  кредитування. При цьому слід вивчати кредитоспроможність позичальника не лише на базі фактичних фінансових звітів за два попередні роки, але й з урахуванням перспективних потоків. Тобто треба розраховувати прогнозні показники фінансового стану підприємств з урахуванням сум майбутнього кредиту, оцінювати майбутні фінансові результати з урахуванням плати за кредит та зі збільшенням доходів від кредитованого інвестиційного проекту. Окремим об’єктом дослідження кредитним експертом повинен стати проект. Його слід вивчати з урахуванням поступового розміщення коштів, їх відстроченого повернення та різних графіків платежів. Особливо значимою є достовірна оцінка майбутніх потоків, за рахунок яких буде повертатися кредит. Аналіз цих потоків повинен враховувати зміну часової вартості капіталу та впливи різноманітних ризиків.

     Як  наслідок у банків під час інвестиційного кредитування особливої значимості набуває такий принцип кредитування, як персоніфікація: кожний проект унікальний, він буде реалізований у новому часі, під час його виконання будуть співробітничати нові контрагенти, отже він потребує індивідуальних процедур обґрунтування, надання і обслуговування.

     З метою вирішення цієї суперечності щодо активного залучення банківських  ресурсів для досягнення основної мети – розвитку економіки і підвищення її ефективності – актуальною проблемою держави є вирішення таких основних завдань: сприяння та часткове формування конкурентоспроможного ринку інвестиційних банківських ресурсів, стимулювання створення кредитними установами достатнього для здійснення інвестування власного капіталу і забезпечення його збережуваності; забезпечення зниження ризику в інвестиційній діяльності; забезпечення дохідності коштів.

     Вирішення окреслених проблем потребує комплексного підходу та передбачає тісну співпрацю банків, підприємств та держави. У ситуації постійної глобальної невизначеності перш за все рішення лежить у політично-правовій площині. Основні регулюючі заходи органів монетарного, фіскального та бюджетного регулювання мають бути спрямовані на стабілізацію економіки, створення прогнозованого довгострокового привабливого інвестиційного клімату, підвищення ефективності банківського кредитування, передусім за рахунок стимулювання кредитування інвестиційної діяльності. На власному рівні банки повинні збудувати систему надання та реалізації довгострокових кредитів на умовах зацікавленості всіх суб’єктів інвестиційного процесу.

     Разом з цим банкам слід вживати заходи щодо мінімізації ризиків інвестування за рахунок побудови системи управління інвестиційною діяльністю, яка базується на застосуванні наукових підходів до нарощування ресурсної бази, збільшення доходів та недопущення ризиків.

     Виконання запропонованих заходів дозволить  перевести фінансовий ринок України  на якісно новий рівень, сформувати повноцінний фондовий ринок, додатково стимулювати розвиток банківської системи України у напрямку розширення асортименту банківських послуг. Удосконалення управління інвестиційною діяльністю банків підготовить банки України до конкурентної боротьби з іноземними банками як у напрямку банківських інвестицій, так і за нових клієнтів, пропонуючи їм широкий спектр як банківських, так й інших фінансових послуг.

     Список  використаної літератури

3. Про інвестиційну діяльність [Електронний ресурс] : закон. – Режим доступу :www.rada.gov.ua.
4. http://bank.gov.ua/ — Офіційний веб-сайт Національного банку України.
5. http://credit-agricole.com.ua/ — Офіційний веб-сайт ПАТ«Креді Агріколь Банк».
6. http://ukrstat.gov.ua/ — Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України.
7. http://www.aval.ua/ — Офіційний веб-сайт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
8. http://www.otpbank.com.ua/ — Офіційний веб-сайт АТ «ОТП Банк».
9. http://www.usb.com.ua/ — Офіційний веб-сайт ПАТ«Укрсоцбанк».
10. Банківські операції: Підручник.-3-тє вид., випр. і доп./ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон.наук, проф. А.М.Мороза.- К.: КНЕУ, 2007.- 476с.
11. Борецький М. Проблематика довгострокового кредитування / М. Борецький // Вісник НБУ. – 2007. – № 5. – С. 32–38.
12. Бюлетень Національного банку України. – 2010. – № 12. – С. 110-113.
13. В.П. Пантелєєв, М.С. Микова, Теоретичні засади банківського інвестиційного кредитування юридичних осіб // Ефективна економіка. – 2010. – №5.
14. Гонгало Б. М. Інвестиційне кредитування у банках України / Б. М. Гонгало // Фінанси України. – 2006. – № 12. – С. 84–97.
15. Гребенюк, Н. О. Розвиток банківського інвестиційного кредитування в умовах України / Н. О. Гребенюк // Вісник Української академії банківської справи. — 2009. — №1(26) - С. 52-57.
16. Жуков Владлен Валерійович. Інвестиційне кредитування: конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2008. — 104с.
17. І.М.Федосюк, М.М.Масюк, Проблеми кредитно-інвестиційної діяльності банків України // Наука й економіка. – 2010. — №2(18). — С.112-115.
18. Кльоба Ю. Принципи, функції і методи управління банківською інвестиційною діяльністю / Ю. Кльоба // Вісник НБУ. – 2007. – № 10. – С. 40–44.
19. Криховецька З.М. Кредитний механізм і його вплив на інвестиційні процеси в Україні. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль, 2004.
20. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002.- 364 с.
21. Поліщук О.А., Крижанівська О.В., Особливості фінансової діяльності комерційних банків в посткризовий період // Економічні науки / 1. Банки та банківська система. – 2011. - №5. – С.35-36
22. Пшик Б. І. Інвестування підприємницької діяльності. Регіональний аспект дослідження / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — Л.: ЛБІ НБУ, 2005. — 276с.
23. Рисін М.В. Економічна сутність довгострокового кредитування та його функції// Регіональна економіка. – 2008. – № 1. – С. 190-197.
24. Ясинська Н.А., Кортельова А.В., Інвестиційна активність вітчизняних банківта перспективи її підвищення // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Проблеми економіки та управління. — 2010. — №684. — С.343-346.