Ілюзії спортивного бізнес-планування

Він також повідомив, що УЄФА влітку 2011 року почне в Україні набір волонтерів, які будуть першими приймати гостей турніру, допомагати їм розміщуватися в готелях. 2,5 тисячі українців будуть задіяні в роботі з квитками, у забезпеченні безпеки на стадіонах, а також виконувати ще ряд завдань, пов'язаних з організацією матчів і церемоній, логістикою і т.д. Відбір волонтерів обіцяє бути серйозним, залишається сподіватися, що добровольці впораються з поставленими завданнями. Однак гості чемпіонату навряд чи обмежать своє спілкування виключно з людьми в уніформі УЄФА, ось тут і починаються ризики.

У період проведення Євро-2012 (з 8 червня по 1 липня 2012 року) тільки до Києва очікується прибуття близько 150 тисяч чоловік. Усе мешканці міст, що приймають у себе чемпіонат - від  крутих київських готельєрів та рестораторів, до господаря пивного ларька в Харкові, продавця сувенірів у Львові чи донецького таксиста, мають свої плани на Євро-2012. На наших майбутніх гостей рядові українці дивляться приблизно так, як жителі південних приморських міст по весні дивляться на різнокаліберних курортників, що приїжджають відпочити, - тобто як на потенційне і недовговічне джерело доходів. З одного боку, це цілком нормально і логічно, але з іншого - спроба кавалерійським наскоком "зрубати бабло", при цьому в різній мірі напружуючись з рівнем сервісу, може підкосити імідж країни як цікавого туристичного об'єкта в майбутньому.

Варто пам'ятати про те, що саме ці люди - персонал в готелях, таксисти, продавці і т.п., а не волонтери  УЄФА, будуть формувати ті враження, з якими вболівальники залишать Україну. Уявімо собі такий варіант: виходить з міжнародного терміналу аеропорту "Бориспіль" любитель футболу, наприклад, із Західної Європи, при цьому не позбавлений духу авантюризму. Він упевнений, що цілком впорається з усіма проблемами без чиєїсь допомоги. Перший, кого він побачить, - проворний таксист, який, можливо, навіть бігло говоритиме англійською. Ціну доставки в центр Києва йому заламають гривень десь в 400 (ну або в 50 доларів), чого вже розмінюватися на дрібниці. До того ж, наш гість чудово знає, що доїхати на таксі від лондонського Хітроу до центру британської столиці коштувало б йому ніяк не менше. Їзда в прокуреному салоні "Ланоса" під звуки шансону європейського гостя не так вже і доймає, хоча лондонський кеб за ті ж гроші дещо відрізнятиметься за комфортністю. Трохи постоявши в київських пробках, він, нарешті, входить в хол готелю, отримує ключі від заброньованого номера. Все начебто нічого, ціна в 100 (будемо сподіватися, що не більше) доларів за день в одномісному номері - дуже непогано для центру європейської столиці. Хоча інтер’єр і скромненький, але не в готелі ж прохолоджуватися він приїхав. Але тут з'ясовується, що кондиціонер в номері відсутній, а спека на вулиці неабияка (не можна ж виключати того, що наступного року 30 і більше градусів спеки може бути вже на самому початку літа). Дурниця, скажете ви, не може не бути кондиціонера в готелі, розташованому в центрі Києва. Виявляється - може, принаймні, так було спекотного літа 2010 року. Не будемо називати цей готель, але знаходиться він в самому центрі, центральніше нікуди. Дещо розчарований, але як і раніше, повний ентузіазму, наш гість відправляється прогулятися Києвом, скориставшись купленим путівником. Якби це відбувалося прямо сьогодні, ми б відразу відрадили йому йти на Андріївський узвіз. Вирубані дерева під церквою і паркани навколо нескінченних будівництв на найвідомішій вулиці столиці явно не допоможуть іноземцю зрозуміти, чим же такий чудовий цей самий спуск, ну хіба що остаточно роздовбаною бруківкою. Якщо ж при цьому йому ще й запропонують у вигляді українського сувеніра матрьошок(!) по 20 доларів за штуку, то він остаточно може впасти у зневіру. Не будемо розвивати настільки песимістичний (можливий, до речі, і гірший) сценарій, можливо, міська влада встигне привести історичний центр Києва в порядок і навіть прибрати сміття на Лисій горі. Однак, киянам варто подивитися правді у вічі, місто, звичайно, гарне, точніше сказати мальовниче, але аж ніяк не доглянуте. Пам'ятники архітектури, за європейськими мірками, досить скромні, точніше, зіпсовані втручанням різноманітних "реставраторів" різних століть, які намагалися підрихтувати тисячолітні собори і церкви. А з такими темпами, як в останні роки зносилися цікаві особнячки і забудовувалися сквери в центрі столиці, то за півтора року, мабуть, наші зарубіжні гості взагалі ризикують нічого "вартого уваги" не побачити. Так що розраховувати на те, що іноземні туристи будуть наповал вражені нашою красою, а на все інше уваги не звернуть, не варто.

Якщо ми не будемо намагатися при  першій же можливості таки "зрубати  бабло" з гостей чемпіонату і постараємося залишатися доброзичливими і гостинними, не дратуючись при вигляді галасливих натовпів уболівальників, то Євро-2012 може дійсно принести Україні якийсь позитив. І, товариші фанати, не варто полювати за трофеями, відбираючи у шотландських уболівальників їх великі шкіряні гаманці, які вони носять на кілтах. Не робіть круглі очі: що було, те було...