Формування інвестеційних стратегій підприємства

   Формування інвестеційних стратегій підприємства.

Формування  напрямків  інвестиційної   діяльності  на   підприємствах  з  урахуванням 

перспективи являє собою  процес  розробки  інвестиційної  стратегії .

Під інвестиційною стратегією розуміють формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Слід відмітити, що процесі  стратегічного управління інвестиційною  діяльністю компанії, тобто розробки її інвестиційної стратегії, одержує  свою подальшу конкретизацію в процесі  тактичного управління цією діяльністю шляхом формування інвестиційного портфелю компанії. На відміну від інвестиційної  стратегії формування портфелю є  середньостроковим управлінським  процесом, який здійснюється в межах  стратегічних рішень і поточних фінансових можливостей компанії. У свою чергу, процес тактичного управління одержує  своє детальне розкриття на стадії оперативного управління реалізацією  окремих інвестиційних програм. Таким чином, розробка інвестиційної  стратегії є лише першим етапом процесу  управління інвестиційною діяльністю компанії.

Формування інвестиційної  стратегії є доволі тривалим і  творчим процесом. Воно базується  на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі  окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук  і оцінка альтернативних варіантів  інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу компанії. Певна складеність  є і в тому, що стратегія не є незмінною, потребує постійного корегування  з врахуванням зміни зовнішніх  умов та нових можливостей росту  компанії.

Передумовою формування інвестиційної  стратегії є загальна стратегія  економічного розвитку компанії. Відносно неї інвестиційна стратегія має  підпорядкований характер і повинна  узгоджуватися з нею по цілях  та етапах реалізації. Інвестиційна стратегія в цьому випадку розглядається як головний фактор забезпечення ефективного розвитку компанії у відповідності із обраною нею загальною економічною стратегії.

   Оцінка розробленої інвестиційної стратегії відбувається за наступними критеріями:

- узгодженість інвестиційної  стратегії з загальною стратегією  економічного розвитку компанії;

- внутрішня збалансованість  інвестиційної стратегії – тобто  узгодженість між собою окремих  стратегічних цілей і напрямків  діяльності, а також послідовність  їх виконання; 

- узгодженість інвестиційної  стратегії із зовнішнім середовищем  – відповідність прогнозованим  змінам економічного розвитку  і інвестиційного клімату країни  та кон’юнктурі інвестиційного  ринку; 

- реалізуємість інвестиційної  стратегії з врахуванням наявного  ресурсного потенціалу – можливість  формування інвестиційних ресурсів  за рахунок власних джерел, кваліфікація  персоналу та технічна озброєність  підприємства;

- прийнятність рівню ризику, пов’язаного з реалізацією стратегії; 

- результативність інвестиційної  стратегії .

Інвестиційна   стратегія   підприємств  є   системою  довгострокових   цілей  інвестиційної  діяльності і  набором  найбільш ефективних шляхів  їхнього досягнення .

Аналіз  останніх   досліджень  і   публікацій .  Окремі  аспекти процесу формування інвестиційного   портфеля  підприємств  досліджено   в  роботах  як   вітчизняних,  так  і  зарубіжних  авторів.

Серед  російських   вчених   найбільш  відомими  є   роботи   з інвестиційного  менеджменту  Н.В.  Сичової,  Я.М .  Мікіна ,  І .Т.  Балабанова ,  Б .І .  Альохіна  та  ін .

В  Україні  останні  п’ ять  років ( раніш   інвестиційний  менеджмент  і  портфельний  менеджмент  не   мали  практики   через  відсутність   фондового  ринку )  питаннями  інвестиційного   і   портфельного   менеджменту   займаються   І .Т.  Бланк,  О.О.  Пересада ,  Л .І.

Нейкова,  Д. М .  Черваньов,  А.Ф.  Гойко ,  Г .М .  Поддерьогін,  А.Г .  Ахламов ,  А. В.  Козаченко та  ін .

Вже   на   початку 90- х  рр .  багато   видатних   економістів,  у   тому  числі і Нобелівські лауреати   В.  Леонтьєв ,  К.  Єрроу   та   ін .,  попереджали   про  необхідність  врахування   такої специфіки  постсоціалістичних  країн,  у   тому  числі  України,  як   гіпертрофована структура  монополізованого   виробництва,  менталітет  населення,  три   покоління  якого прожили  без приватної власності тощо.

Виходячи  з  того ,  що  темпи   змін ,  що  відбуваються   в  українській   економіці  потребують  постійного   коригування  інвестиційної   діяльності як   програми  дій корпоративних  структур ,  зростання  ролі   інвестиційної   стратегії   як   важливого   і самостійного  елемента  загальної  стратегії  вимагає постійного  вивчення . 

До  того   ж  велика   ціна   помилок   при   прийнятті  рішень   в  управлінні  корпоративними  системами   створює   проблеми,  для  вирішення   яких   необхідна розробка  методичних основ оцінки  ефективності  прийнятої інвестиційної  стратегії .

Метою  статті   є   дослідження  проблемних  питань   формування  стратегії   напрямків інвестиційної   діяльності  на   підприємствах.  Відповідно   до  поставленої мети  виділено  наступні   завдання   дослідження:  розробка   алгоритму   розробки   інвестиційної   стратегії  підприємств. Виклад  основного   матеріалу.  Аналіз   інвестиційної   діяльності  корпоративних систем   показує,  що  більшість  інвесторів   обирають  більш   ніж  один об’ єкт інвестування , тобто  формують  визначену  їхню  сукупність .  Цілеспрямований  підбір   таких  об’ єктів

являє собою  процес  формування інвестиційного  портфеля.

Мета  формування  інвестиційного   портфеля  на   підприємствах  визначається  як  забезпечення   реалізації  інвестиційної   стратегії   шляхом  добору  найбільш  ефективних  і  надійних   інвестиційних  проектів   і   фінансових   інструментів .  З урахуванням   основної  мети  розробляється  система  приватних  цілей,  що  забезпечують   реалізацію  інвестиційної   стратегії .  Так,  приватними  цілями ,  наприклад,  можуть  бути   такі :

забезпечення  мінімуму  ризиків,  забезпечення  заданого  рівня ліквідності  тощо .

Початковим  етапом   розробки   інвестиційної   стратегії   підприємств є   визначення  загального   періоду  її   формування.  Цей  період   залежить   від ряду   умов.  Головною умовою  визначення   періоду  формування  інвестиційної   стратегії   підприємств  є передбачуваність  розвитку   економіки  в  цілому   й  інвестиційного   ринку   зокрема .  В умовах  нинішнього  нестабільного  ( а   за   окремими  напрямками – не передбачуваного) розвитку  економіки країни  цей період  не  може бути  занадто тривалим і  в середньому  не  може  виходити  за   рамки  3-5 років ( для  порівняння   слід  зазначити,  що  інвестиційна  стратегія   найбільших  компаній   країн  з  розвиненою  ринковою  економікою розробляється на  період  10-15  років).

Важливою  умовою  визначення   періоду  формування  інвестиційної   стратегії  підприємств  є   тривалість   періоду;  прийнятого   для  формування  загальної   стратегії   КС. Через  те ,  що  інвестиційна   стратегія   носить   стосовно   неї  підпорядкований  характер , вона   не   може  виходити  за   межі  цього  періоду ( більш  короткий   період   формування інвестиційної   стратегії   достатній,  тому  що  заключні   етапи  економічної  стратегії  можуть  не   потребувати  змін   інвестиційної   діяльності). Однією  з умов визначення періоду  формування  інвестиційної   стратегії   на   рівні  корпоративних  систем   є   їхня  галузева  приналежність .

Результати  обстеження  окремих  компаній , наприклад США показують,  що: ¾   найбільший  період  ( понад 10  років)  характерний  для  розробки   інвестиційної стратегії   так  званими   інституціональними   інвесторами (інвестиційними   фондами , інвестиційними  компаніями тощо);

¾   менший  період  (5-10  років)  характерний  для  компаній   і   фірм,  що

здійснюють  свою  діяльність  у   сфері  виробництва  засобів  виробництва  й  у   видобувних галузях промисловості; ¾   ще  більш   короткий   період  (3-5  років)  характерний  для  компаній   і  фірм,  що здійснюють  свою  діяльність  у   сфері  виробництва  споживчих   товарів,  роздрібної торгівлі і  послуг  населенню .

Ми  вважаємо,  що  і   в  наших   умовах  таку   галузеву   диференціацію  середнього періоду формування інвестиційної  стратегії  варто вважати  доцільною .

Наукові  дослідження  на   підприємствах  показали ,  що  однією  з умов  визначення  періоду  формування  інвестиційної   стратегії   є   розмір   корпоративної структури. Інвестиційна діяльність  великих  структур   зазвичай   прогнозується  на   більш   тривалий  період .

На  нашу  думку ,  при   формуванні  стратегічних   цілей  інвестиційної   діяльності  на  підприємствах  необхідно  виходити  насамперед   із   системи  цілей загальної   стратегії економічного   розвитку .  Ці   цілі   можуть  бути   сформовані   у   вигляді  забезпечення  приросту   капіталу ,  приросту   рівня  прибутковості  інвестицій   і   суми  доходу  від інвестиційної   діяльності,  зміни  пропорцій  у   формах  реального  і   фінансового інвестування   тощо.  При   цьому   формування  стратегічних   цілей  інвестиційної   діяльності повинне погоджуватися  зі   стадіями   життєвого  циклу   і   цілями   господарської   діяльності корпоративної структури.

Ми  вважаємо,  що  розробку   найбільш  ефективних  шляхів   реалізації  стратегічних  цілей  інвестиційної   діяльності  на   підприємствах  необхідно  здійснювати  за   двома напрямками.  Один  з   них   охоплює   розробку   стратегічних   напрямків  інвестиційної діяльності,  інший  – розробку   стратегії   формування  інвестиційних  ресурсів .  Цей  етап   є найбільш відповідальним  і  складним.

На  нашу  думку   для  того ,  щоб   прогресивні  напрямки  інвестиційної стратегії і важливі  складові її   ефективності   на   підприємствах  було  реалізовано,  потрібно   всіма можливими  способами   нарощувати  й  підтримувати   інтелектуальний  потенціал інвестиційної   діяльності,  стимулювати   підвищення  його   творчої  віддачі , реконструювати   старий   господарський  механізм   і   створити   новий ,  який  зробив   би процес   упровадження  науково- технічного   прогресу   життєво  необхідним   і   тому вигідним .

Наукові  дослідження  показали ,  що  важливу   роль   у   скороченні   тривалості  інвестиційного   циклу   та   підвищенні   його   ефективності   на   підприємствах відіграє інфраструктурна  ланка.  Необхідно  зміцнити   ремонтно- експлуатаційну   базу  підприємств,  систему  виробничо -технологічної   комплектації ,  складське  господарство  та   інші   виробничі  служби.  Високі   вимоги  висуваються  до  кадрового  потенціалу ,  тому слід   розширити   підготовку   працівників  через  професійно -технічні   училища , налагодити   їх   планову  перепідготовку   за   новими  спеціальностями,  пов’ язаними   з новою   технікою   та   технологією.  Значну  увагу  треба  приділити  розвитку   соціально-побутової  інфраструктури  –  будівництву  житла,  дитячих  дошкільних  закладів, санаторіїв-профілакторіїв.  Усе  це   створить   необхідні  умови  для стабілізації   трудових колективів   і   неухильного  підвищення  ефективності   їх   праці.  Втілення   всіх   складових противитратної   концепції  розвитку   промислових   комплексів   забезпечить  поступовий  перехід до ефективного інвестування  економіки України.

Процес  розширеного   відтворення  основних  фондів   і   виробничих  потужностей   в Україні  реалізується  за   допомогою   будівництва  нових ,  розширення,  реконструкції   й технічного   переоснащення   діючих  підприємств,  формування  міжгалузевих народногосподарських   і   територіально- виробничих  комплексів . Ми  вважаємо,  що ефективне   збалансоване   здійснення   інвестиційного   процесу  відповідно   до  поставлених соціально- економічних   цілей  і   завдань  є   найважливішим   джерелом  економічного  зростання  й  підвищення  добробуту  людей .  Тому,  на   нашу  думку ,  важливо   забезпечити раціональне  поєднання  інвестиційної   стратегії   й  тактики,  тобто шляхів   досягнення  загальної   мети  з  конкретними   рішеннями   щодо  її   втілення   на   різних   рівнях  господарського  управління. Інвестиційна   діяльність  на   підприємствах  збільшує   основні  фонди   й  виробничі потужності   з  урахуванням   найновіших  досягнень  у   галузі   техніки й технології  або підтримує  її   у   працездатному  стані.  Багатогранні  аспекти  такої  діяльності опрацьовуються   за   допомогою   безперервного  інвестиційного  планування ,  яке  охоплює  різні   проміжки  часу .  Стратегічні   й  тактичні   цілі   підприємства   взаємопов’ язані  завдяки гармонійному   розподілу  функцій  і   завдань  на   стадії  довгострокового  прогнозу , розрахованого  на  10 – 15 років,  середньострокового   плану,  що  складається на  3 – 8 років,  і   короткострокових   планів ,  які розроблюються   на   один – три   роки  з  глибоким конкретним  опрацюванням  усіх   аспектів   виробничої   та   інвестиційної   діяльності.