Архитектура Месопотамии

Архітектура Месопотамії

Архітектура Месопотамії через постійні війни була архітектурою фортець. Укріплені ворота з важким порталом, рами, укріплені колонами, і бронзові двері - Вавилонський винахід. Звідти ж прийшли і бронзові леви, які стоять по обох сторонах дверей. У Месопотамії створені й інші архітектурні форми. Це вежі, бані, архітектурна арка і склепіння. У Месопотамії будинки побудовані з глини або обпаленої цегли, тому що камені важко було дістати. У центрі міста стояв храм - зіккурат.

З архітектури Месопотамії найкраще збереглася частина мистецтва - гліптика. Вона розповідає, що рання шумерська культура мистецтва міцно пов'язана з міфами, потойбічною і ритуальною культурою. Правителі світу в шумерській міфології називаються антропоморфічним богами. Найголовніший правитель богів Енліль, правителька неба, родючості, любові і війни - богиня Інана (у Вавилоні її ім'я - Іштар), бог сонця Уту (у Вавилоні - Шамаш) та інші.

Найважливіша властивість художника древніх цивілізацій це знання правил канону і здатність на них спиратися, а не оригінальність і індивідуальність. Сформувався самобутній шумерський естетичний канон зображення фігури людини, що зустрічається в рельєфних, округлих скульптурних творах гліптики. На них ніс людини зображується в профіль, очі - спереду, а ноги - збоку. Тіло людини зображується не таким, яким є насправді, а яким має бути за суворими вимогами канону, певними традиціями мистецтва. Гори, дерева, хвилі води в гліптиці і в рельєфі зображуються умовно, з огляду на симетрію.

Більшість естетичних поглядів, які сформувалися в шумерській державі, канони мистецтва, стилістичні риси, не значно змінившись, залишилися в вавилонській культурі. Кожне велике місто Вавилонської держави мало свій зіккурат. Правителі Вавилона будували зіккурати не собі, а віруючим, які приходили сюди з дарами богу. Зіккурати постійно відновлювали і прикрашали. Проте жоден із зіккуратів не міг зрівнятися з вершиноюархітектури Месопотамії Вавилонською вежею, що увічнила могутність краю. На її будівництво використано 85 млн. обпалених на сонці цеглин. Вавилонська вежа - це сім веж, що зменшуються та стоять одна на одній, з кам'яними сходами, а на найменшій, яка підносилася високо над краєм, стояло святилище, призначене богу Мардуку.

Порівняно невеликий проміжок часу від 605 до 538 р. до н.е. під час правління Навуходоносора II, Вавилон був найбагатшим, найсильнішим містом світу з безліччю храмів і палаців. Гігантські ворота богині Іштар були покриті синіми, глазурованими плитами, декоровані образами драконів і биків. Прекрасні висячі сади - одне із семи чудес світу. Вони висіли високо на зіккураті, щоб нагадувати королеві Семіраміді, дружині Навуходоносора, її батьківщину в горах. Вчені, досліджуючи архітектуру Месопотамії, встановили, що безліч речей, явищ і подій в історії людства створено вперше саме тут. Це моральне право, книги законів, школи, епічна література (Епос про Гільгамеша), календар землеробства, книга рецептів лікування.

Люди, що населяли долину Тигру і Євфрату, надавали перевагу зіккуратам. Похоронні спорудження грали в архітектурі Месопотамії набагато меншу роль, оскільки її мешканці не пов'язували досягнення безсмертя зі збереженням тіла покійного. У Дворіччі було багато глини, а камінь і дерево доводилося доставляти здалеку, тому будівлі зводили в основному з цегли.

Зіккурати мали пірамідальну форму; їх будували з висушеної на сонці цегли; своїм виглядом вони нагадували біблійну Вавилонську вежу. Зіккурат, домінанта храмового комплексу, був точно орієнтований по сторонах світу, проте, на відміну від єгипетської піраміди, в ньому не було внутрішніх приміщень. На вершину зіккурату, через його сім сходинок вели рампи; там розташовувалося святилище божества. Кожна ступінь була пофарбована в свій колір, і чим вищий щабель, тим яскравіший був колір.

Палаци. Царські резиденції, особливо палаци ассірійських владик, мали складну внутрішню структуру. Палац Саргона II в Хорсабаді був зведений на укріпленій основі і поряд з міськими стінами служив бастіоном. Цитадель двадцятиметрової висоти була пронизана каналами зі склепінчастими перекриттями: за нею стічні води виводилися за межі міста. Сам палац був одноповерховий, з безліччю приміщень, згрупованих навколо внутрішніх дворів. В одній його частині розташовувалися царські апартаменти, в іншій - приміщення для жінок; в палаці розміщувалися також служби і храм правителя. Більшість приміщень представляли собою вузькі кімнати, на зразок коридорів, розділені товстими стінами. Можливо вони були перекриті простими циліндричними склепіннями, розмах яких був невеликий через малу міцність цегли, яка використовувалася в будівництві. Більш великі приміщення, служили парадними апартаментами, в плані близькі до квадрату і, ймовірно, мали балочне перекриття.

Стіни були прикрашені кам'яними барельєфами, що зображали монарха в битвах і на полюванні. Каміння, яке транспортувалося здалеку, використовували тільки для прикраси. Барвисті тканини служили завершальним акордом в оздобленні інтер'єрів. Крилаті бики і леви з людськими головами охороняли вхід до палацу, а облицювання з кольорових глазурованих цеглин виблискувало під сонцем. Жителі Вавилону використовували саме цей матеріал для прикраси воріт Іштар: на яскраво-синьому тлі представлені барельєфні зображення фантастичних тварин. В епоху Ахеменідів перси запозичили цей тип декору разом з крилатими чудовиськами і деякими іншими елементами архітектури Месопотамії. І все ж у цілому ассірійський палац вражав більше своїми розмірами й пишністю інтер'єрів, ніж якістю архітектурної форми.

В архітектурі Месопотамії склався звичай, за яким кожен володар будував для себе новий палац. Такий палац міг мати близько двохсот кімнат, які оточували внутрішні двори.

Стіни палаців прикрашали плити з опуклими зображеннями людей, тварин, рослин та ін. У деяких палацах цих рельєфів було стільки, що якщо їх розташувати в один ряд, він витягнувся б на сотні метрів. На рельєфах зображувалися переможні битви або сцени з придворного життя. Правитель, якого вважали рівним богам, зображувався набагато більшим і сильнішим, ніж його підлеглі.

Уміло передані багато деталей, хоча постаті людей трохи скуті і незграбні. Зовсім інакше, природними, представлені тварини у сценах полювання. Досконалість цих образів не вдалося перевершити в пізніших рельєфах.

З яскравих глазурованих цеглин складалися візерунки та фігури на стінах. Тут можна було знайти квіти, що нагадують ромашку, а також биків, левів і фантастичних звірів, покликаних охороняти від злих духів. Подібні зображення прикрашали, наприклад, міські ворота, присвячені богині Іштар, у Вавилоні. Пристрасть до зображення всякого роду фантастичних тварин прийшла пізніше зі східних країн до Європи і збереглася до початку нашого століття. В круглій пластиці виконані також грізні статуї фантастичних звірів, що охороняли ворота, і знаходилися в храмах.

Величезне значення надавалося споруді палацу. Найважливішою частиною палацу був тронний зал, де цар з належними церемоніями приймав послів і приймав дари підданих. Він відповідав Целлі, святилищу храму, де сидить божество. Трон навіть ставили на те місце, де знаходилося піднесення в Целлі. У палаці Навуходоносора в Вавилоні трон був звернений до входу. У ассірійських палацах відвідувачі, що входили до палацу, повинні були зробити поворот на 90 градусів, щоб побачити царя, який сидить на троні в кінці довгої кімнати.

Майже таке ж значення, як тронний зал, мав двір перед ним, з'єднаний із залом монументальними воротами, подібними до тих, що вели до святилища храму. Значну частину палацу займали житлові приміщення, існував також просторий зал, який використовується для розкішних бенкетів. Біля піднесення, на якому сидів ассірійський цар, розташовувався ряд невеликих кімнат, одна з яких була призначена для ритуальних обмивань і очищень царя.

Ще одна характерна риса ассірійського палацу - настінні прикраси, що представляють царя улюбленцем богів, воїном переможцем і вдалим мисливцем. Часто зустрічаються сцени битв, підношення дарів і данини, побиття переможених. Мета подібних зображень - справити враження на тих, хто приходив поклонитися цареві.

Досягнення мешканців Месопотамії в будівельній справі справді дивовижні. Споруджені ними великі міста мали часто регулярну мережу вулиць і навіть каналізацію. Міські укріплення вражали своїм розмахом, наприклад подвійні стіни міста Урука мали ширину 5 метрів і загальну довжину 9 кілометрів, 800 веж посилювали їх оборонну міць. Фортеці нагадували месопотамські святилища - храми. Для захисту від повеней їх зводили на високих основах.

Величезним досягненням месопотамських архітекторів був винахід арки і склепінь, покладених згодом в основу всього будівельного мистецтва Стародавнього Риму та середньовічної Європи. Покриття з клиновидних цеглин, прикладених один до іншої по кривій лінії і утримуваних таким чином в рівновазі, широко застосовувалось у Вавилонії, як видно за залишками палаців, каналів і мостів, виявлених в Месопотамії. Мешканці Месопотамії в деякому відношенні випередили будівельників інших країн. Вони навчилися виводити арки, а також склепіння - складені з цегли напівкруглі стелі, які не потребували ні стельових балок, ні опорних стовпів. Месопотамці були просто змушені винайти звід, так як в їхній країні не було ні дерев для виготовлення довгих балок, ні каменя для опорних стовпів. Була тільки глина, з якої робили цеглу. Так як глину здебільшого не обпалювали на вогні, а тільки сушили на сонці, будови поступово руйнувалися - і сьогодні від колишніх палаців і храмів залишилися лише величезні купи глини.