Сутність та види лізингу

 Умови договору  визначені ст.№7, тобто:

 ●сторони;

 ●об¢єкт лізингу;

 ●умови і  строки поставки об¢єкту лізингу;

 ●строк заключення  договору;

 ●розмір,склад  і строки сплати лізингових  платежів;

 ●умови переоцінки  вартості обієкту;

 ●умови реєстрації;

 ●порядок  повернення лізингового об¢єкту;

 ●відповідальність  сторін;

 ●дата,місце  заключення договору.

 Також викликає  зацікавлення в питанні оподаткування  лізингових операцій і про  наявність пільг на цей вид  діяльності.

 Ст.№20 закону  ¢¢Про лізинг¢¢ передбачає,оподаткування прибутку от-риманного лізингодавачем і кредитором в здійсненні лізингової опера-ції відбувається за чинним законодавством.Якщо уважно вивчити за-кон ¢¢Про ПДВ¢¢(пп.3.1.1,3.1.2,3.2.2) ,то можна зазначити,що він стиму-лює лізингові операції для українських лізингодавачів та виробників предмету лізингу,що дасть змогу розширити експорт лізингової проду-кції і більшою мірою використовувати в середині країни незадіяні ос- новні виробничі фонди.З іншого боку,закон зменшує активність нере-зидентів на ринку лізингових послуг.

 Лізингові  стосунки виступають по суті як кредитні угоди.Орендар от-римує у тимчасове користування вартість,втілену в машинах і облад-нанні,на рівнях зворотності і платності. Активними учасниками лізин-гових стосунків виступають і комерційні банки.В Україні поки що не створено достатніх умов для розвитку довгострокової оренди основ-них фондів і, тим більше,для участі банків у орендних стосунках,тобто для здійснення ними лізингових операцій.

 На сучасному  етапі кількість випадків кредитування  лізингових операцій в кожному  банку не перевищує одиниці.

 Головна причина  –нестабільність економічної ситуації,високі  темпи інфляції,тощо.

 Якщо банк  проводе лізингові операції,то  для нього більш вигідно об-ходитися  без посередництва лізингових  компаній.В такому разі банк, придбаючи  машини і устаткування,є їх покупцем,а здаючи їх в оренду

 за лізингові  угоди,робиться лізингодавачем.Для  оплати придбанного устаткування  можуть бути використані власні  кошти банку –статутний

 фонд,резервний  фонд та інші фонди,які створенв  за рахунок доходу, який залишається в розпорядженнні.

 Строки лізингу  визначаються з урахуванням амортизації  або із зас-тосуванням методу  прискореної амортизації орендованого  майна. Використання прискореної  амортизації економічно вигідно  лізингода-вачу (банку) та лізингоодержувачу.Перший у більш короткі строки по-вертає вкладені ресурси,другий придбає можливість знизити суму податку на прибуток і наблизити строк одержання майна в свою власність,якщо така умова передбачена в договорі. 
 
 
 
 
 
 
 

2.1. Сутність  лізингу 

Категорія:   Підручники  Фінанси Фінансова діяльність суб’єктів господарювання - Підручник

  
 

Лізинг, як економічна категорія, має безліч визначень. Насамперед, лізинг – слово англійського походження, похідне від дієслова to lease, що означає  брати і здавати майно в  тимчасове користування. Найбільш точно відображає сутність терміна “лізинг” таке визначення: лізинг являє собою інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових коштів, при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у визначеного продавця і надати це майно лізингоодержувачу за плату в тимчасове користування з правом  подальшого викупу. 

 Лізингова  угода, у свою чергу, являє  собою сукупність договорів, необхідних  для реалізації договору лізингу  між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) предмета лізингу. 

Предметом лізингу  можуть бути будь-які неспоживані  речі, у тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби й інше рухоме і нерухоме майно, які  можуть використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки й інші природні об'єкти, а також майно, що законодавчо заборонені для вільного обороту чи для яких встановлений особливий порядок обороту.1 

Фінансові відносини суб’єктів лізингу складаються за схемою (рис. 6): 

1. Користувач (після  вступу в лізингові відносини  – лізингоодержувач) повідомляє  лізингову компанію, яке обладнання  йому необхідно. 

2. Лізингова  компанія, переконавшись в ліквідності  проекту, купує це обладнання у фірми-виробника, чи іншої юридичної або фізичної особи, яка продає майно, що є об'єктом лізингу. 

3. Лізингова  компанія (лізингодавець), ставши власником  обладнання, передає його в тимчасове  користування з правом подальшого  викупу (визначається договором)  лізингоодержувачу, отримуючи натомість лізингові платежі. 

1 Закон України  “Про лізинг”  від 16 грудня 1997 року 

  
 
 

Більш складна  схема трьохсторонньої лізингової угоди представлена на рис. 7 
 
 

1. Одержання  заявки від лизингоодержувача 2. Підготовка висновку про платоспроможність лизингоодержувача й ефективність проекту 3. Скерування виробнику (постачальнику) наряд-замовлення 4. Отримання позички 5. Висновок договору купівлі-продажу 6. Підписання акта приймання обладнання в експлуатацію 7. Висновок лізингової угоди 8. Висновок договору про технічне обслуговування переданого в лізинг майна 9. Висновок договору страхування 10. Виплата лізингових платежів 11. Повернення об'єкта лізингу 12. Повернення позички і виплата відсотків. 

Рис. 7. Трьохсторонній лізинг 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

Перехід до ринкової системи господарських відносин звалив на наших, необізнаних щодо безлічі  форм підприємництва людей масу нових  термінів, понять, підходів до ведення  справ, давно вже канонізованих  в практиці західного бізнесу. В результаті цього - нерідке нерозуміння, безглузде переінакшування чи, навпаки, дуб-лювання чужого досвіду. Відсутність реальних знань в результаті веде до дискредитації ідеї, що здатна бути плідною і на вітчизняному грунті за вдумливого, зваженого підходу. 

Сказане цілком можна віднести до такого поняття  як "лізинг", інтерес до якого  вперше проявився на внутрішньому ринку  лише в часи захоплення орендним рухом. В 90-х роках на світ з'явилися дестяки  фірм, які написали в своїй назві  слово "лізингова", проте не мали ніякого відношення до лізингової практики. З іншого боку, зарубіжні лізингові компанії зробили ряд спроб проникнення на внутрішній ринок країн СНД і далеко не всі ці спроби виявилися вдалими. 

Перетворення  під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність по-шуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлен-ня матеріально-технічної бази та модифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів і являється лізинг. 

До початку 60-х  років лізинг в зарубіжних країнах  в основному торкався роздрібних компаній, які часто орендували свої приміщення. На протязі останніх трьох  десятиріч популярність лізингу стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп'ютера, автомобіля, судна чи супутника, компанія може взяти його в лізинг. 

Актуальність  розвитку лізингу в Україні, включаючи  формування лізингового ринку, обумовлена передусім нестприятливим станом парку устаткування: значна пи-тома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих про-блем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредит-них та інвестиційних операцій. 

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів. 

В наш час  більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фон-ди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під за-ставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних за-собів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернен-ня кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу. 

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню економік країн Співдружності до структури світового ринку. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і ство-рення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування. 

Успіх лізингового  бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правиль-ного розуміння його змісту та специфічних  особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях. Ще Декарт підкреслював, що чітке визначення слів зможе позбавити людство від половини його помилок. 

Тому передусім  потрібно з'ясувати, в чому ж сутність лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в лізинговій системі, дозволить широко використову-вати його в практичній підприємницькій діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 

Порядок оформлення лізингової угоди

Ви обираєте об'єкт лізингу й постачальника.

Лізингодавець оцінює можливість укладання угоди  виходячи з показників фінансової звітності  Вашого підприємства й характеристик  об'єкта лізингу (термін служби, вторинна вартість).

При позитивному  рішенні укладається договір фінансової оренди (лізингу) з клієнтом і договір поставки з постачальником.

Лізингоотримувач  робить авансовий платіж, після чого лізингодавець сплачує постачальнику  повну вартість об'єкту лізингу.

Постачальник  передає лізингодавцю в присутності лізингоотримувача об'єкт лізингу з усіма необхідними документами.

Лізингодавець передає лізингоотримувачу об'єкт  лізингу разом з усіма необхідними  документами для реєстрації в  ДАІ або Інспекції держтехнагляду.

Лізингоотримувач  реєструє об'єкт вказуючи у свідоцтві про реєстрацію власником  лізингодавця, а володарем – лізингоотримувача.

Лізингодавець передає об'єкт лізингу в заставу  банку, що фінансує угоду (реєстрація застави  проходить без участі лізингоотримувача  й ніяк не обмежує його право володіння й право користування об'єктом лізингу).

По закінченню строку договору лізингодавець знімає заставу й передає право власності  на об'єкт лізингу лізингоотримувачу. 
 
 
 
 
 
 

Лізинг

Матеріал з  Вікіпедії — вільної енциклопедії.  

Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.