Фінансова стійкість банку

     Через кризу більшість банків зазнають значних фінансових труднощів, а ситуацію в деяких банках, без перебільшення, можна охарактеризувати критичною.

     На  сьогодні в Україні спостерігається  високий рівень вразливості банківського сектору, недовіра клієнтів до банківських установ, що підтверджує теперішня ситуація на вітчизняному фінансовому ринку. Зберігаються високі ризики кредитування, обумовлені неефективною структурою економіки, дефектами управління і низькою транспарентністю багатьох підприємств. Можна також констатувати розширення числа факторів, які визначають профіль ризиків, це:

• висока залежність банківського сектору від фінансового стану підприємств-позичальників,
• збільшення обсягів кредитів нефінансовому сектору.

В сучасних умовах ми спостерігаємо зростання  ризиків, що пов’язані з фондовим ринком і динамікою цін на окремих сегментах фінансового ринку, а також ризики, зумовлені розвитком іпотечного і споживчого кредитування.

     До факторів, які знижують фінансову стійкість вітчизняних банківських установ, також відносять:

• скорочення грошових заощаджень із приватного сектору у зв’язку зі світовою кризою ліквідності і кредитною кризою, втрата довіри з боку вкладників;
• істотне падіння курсу національної валюти;
• погіршення макроекономічної ситуації і політична невизначеність в країні.

У свою чергу, погіршення економічного середовища України призведе до зниження якості банківських активів, оскільки проблеми з погашенням кредитів матимуть як фізичні, так і юридичні особи. Окрім цього, на сьогодні більшість українських банків володіють недостатньою капіталізацією, яку треба підтримувати на більш високому рівні для покриття збитків за кредитами, що зростають досить швидко. Усі ці фактори призведуть до подальшого погіршення фінансових показників, а отже, і стійкості українських банків.

      Спостерігаються також проблеми із фінансовою стійкістю в банків, клієнтами яких є великі підприємства, що також мають труднощі під час економічної кризи. У групу ризику потрапляють також банки, які мають значну частку іпотечних кредитів у портфелі активів і в яких практично відсутні механізми управління проблемною валютною заборгованістю.

      Великі  банки, які є власниками сотень і  тисяч відділень, також мають проблеми, оскільки не менше ніж 20% торговельних точок є на сьогодні збитковими. В умовах зростання фінансового ринку банки змогли б собі дозволити утримувати збиткові відділення за рахунок підрозділів, які приносять надприбутки на споживчому кредитуванні. Однак сьогодні, за нульового рівня кредитування, неефективність філійної мережі (низькі доходи чи взагалі збитки) додатково знижує його фінансову стійкість.

     Проблеми  мають банки також із формуванням  ресурсної бази. Починаючи із жовтня 2008 року, фізичні та юридичні особи зняли з депозитних рахунків банків шосту частину своїх вкладів – 60 млрд грн. Доцільно зазначити, що вже 2008-го банки зіштовхнулися із дефіцитом ресурсів. І якщо тоді у кращому становищі були великі банки, перш за все – з іноземним капіталом, то на початок 2009 року ситуація виявилась діаметрально протилежною.

     На  мій погляд, щоб розв’язати вищезазначені проблеми та забезпечити збереження фінансової стійкості вітчизняних банків, необхідно перш за все вирішити проблеми в українській економіці. Вихід з кризи треба шукати на всіх рівнях: на рівні банків, на рівні банківської системи / Національного банку України, на рівні макроекономічному і політичному. При цьому значна увага повинна приділятися здійсненню поточного моніторингу стійкості банківського сектору з боку Національного банку України з метою оперативного виявлення зростання негативних тенденцій у банківському секторі і вжиття ефективних заходів щодо їх подолання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 
 

     Таким чином, більш детальне вивчення понять «стійкість банку», «фінансова стійкість банку», визначення критеріїв оцінки стійкості, застосування міжнародного досвіду щодо розбудови та впровадження в Україні методик системи комплексної оцінки стійкості банківської системи як одного з пріоритетних напрямів у регулюванні фінансової системи країни є необхідною передумовою ефективного функціонування, стабільного розвитку банківської системи та запобігання фінансовим кризам в умовах трансформаційної економіки України.

  Підсумовуючи  вищенаведене, слід зазначити, що необхідність розробки і застосування системи методів управління фінансовою стійкістю, яка б забезпечила підтримку необхідного рівня ліквідності банківської системи та її стабільну роботу, є очевидною на нинішній день проблемою.

     Загалом заходи з підвищення стійкості фінансової системи, підтримки ліквідності, відновлення довіри до банківської системи стануть запорукою відновлення дії механізму перерозподілу тимчасово вільних коштів в економіці на користь фінансування інвестиційних проектів, проектів із розширення та активізації виробництва, а також забезпечення процесів детінізації економіки і фінансової стабілізації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  літератури 

1. www.finance.com.ua.
2. http://www.bank.gov.ua/bank_supervision/dynamics.htm
3. http://www.nbuv.gov.ua/
4. Герасимович А. М., Алексеєнко М. Д., Парасій-Вергуненко І. М. та ін. Аналіз банківської діяльності: Підручник. – К.: КНЕУ, 2006. – 600 с.
5. Фетисов Г.Г.Методологические основы формирования устойчивости банковской системы // Финансы и кредит. – 2002. – № 15. – С. 2–14.