Фінансова стійкість банку

Міністерство  освіти і науки  України

ДВНЗ  Київський національний економічний університет  ім. Вадима Гетьмана

кафедра банківської справи 
 
 
 

 

з дисципліни «Банківські операції»

на тему: 

«Фінансова  стійкість банку» 

Виконала: студентка

IV курсу

Кредитно-економічного факультету

Спец 6508/1 «банківська справа»

2 групи

Онікієнко Аліна

Перевірив: Алексеєнко М. Д.

Київ 2011 

План:

Вступ

1. Методичні підходи до визначення оцінки фінансової стійкості банківської системи
2. Забезпечення та оцінка фінансової стійкості банку в умовах нестабільності
3. Проблеми фінансової стійкості банківських установ України

Висновки

Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Банківська  система займає домінуюче місце у фінансово-кредитній системі України. Тому забезпечення стабільності функціонування банківського сектору, мінімізація ризиків, які можуть загрожувати фінансовій стійкості як конкрентної банківської установи, так і стійкості всієї фінансово-кредитної системи країни, є досить актуальною проблемою.

       Ефективність функціонування сучасної ринкової економіки багато в чому залежить від того, наскільки успішно розвиваються банківські системи. Із зростанням ролі банківського сектору для економіки ризики, які перерозподіляються через банківську систему, стали істотно впливати на макроекономічну стабільність загалом. Тому забезпечення фінансової стійкості банківських установ, у тому числі оптимізація ризиків та мінімізація наслідків фінансових криз, повинно бути одним із основних напрямів діяльності урядів та центральних банків.

       Стійкість є важливою характеристикою функціонування банківської системи. Досягти цієї якісної характеристики неможливо без забезпечення стійкості кожного окремого банку, що, у свою чергу, залежить від економічної стабільності в державі. Таким чином, ринкова категорія «фінансова стійкість банку» відображає фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі.

      Проблема забезпечення фінансової стійкості банків завжди була актуальною в Україні і за час незалежності в цьому напрямі банківська система мала значні досягнення. У 2000-х роках банкрутств банків майже не відбувалося, Національний банк України здійснював ефективний контроль за діяльністю банківського сектору, комерційні банки активно виходили на зовнішні ринки запозичень, залучаючи великі за обсягом довгострокові ресурси.

     Проблема  забезпечення фінансової стійкості  банків є особливо актуальною в умовах кризових явищ у фінансовому секторі та глобальної кризи банківської ліквідності, які спостерігаються на сьогодні. Тому однією із найважливіших умов розвитку вітчизняної економіки є формування стійкої банківської системи. Разом із тим оцінка фінансової стійкості банків – проблема, вирішенню якої необхідно приділяти значну увагу як комерційним банкам, так і наглядовим органам, а також іншим суб’єктам господарювання.

1. Методичні підходи до визначення оцінки фінансової стійкості банківської системи

 

     Стійкість банківської системи, на наш погляд, слід оцінювати за певними параметрами, кількість яких для динамічної банківської  системи України може з часом змінюватися залежно від їх важливості на даний момент часу. При цьому інформаційну базу фінансової стійкості банку необхідно класифікувати за ендогенними (визначаються діяльністю самого банку) та екзогенними (зовнішніми) факторами. Ендогенні фактори включають достатність капіталу, якість його активів, рівень управління, ліквідність балансу банку, платоспроможність і вважаються загальними для всіх банків й істотно впливають на досягнення ними стану фінансової стійкості. Екзогенні фактори відображають стан економіки, соціальну та політичну стабільність, стан грошового ринку, кредитну, процентну і валютну політику НБУ.

     Отже, стійкість банківської установи залежить від усіх аспектів діяльності самого банку та визначається такими складовими стійкості, як економічна, політична, комерційна, організаційна, операційна, кадрова, технологічна і фінансова.

     Основою інформаційної бази банківської  системи для визначення індикаторів фінансової стійкості є дані агрегованих фінансових звітів про прибутки та збитки і балансів банків, що відображають їх фінансовий стан та використовуються для визначення напрямів їх розвитку.

     Фінансова стабільність є більш широким поняттям і має на увазі, що система функціонує у стані рівноваги. У той же час під фінансовою стійкістю розуміють властивість системи повертатися до стану рівноваги після припинення впливу факторів, що вивели її з цього стану. Фінансова стабільність передбачає рівновагу фінансової системи, фінансова стійкість – лише прагнення до рівноваги, а рівновага можлива тільки за відсутності негативних впливів.

     Відомі  такі методичні підходи до побудови системи оцінки банківської діяльності:

• рейтингова оцінка: яка заснована на фінансових показниках і даних балансу банку;
• індексний метод: за допомогою індексного методу можна оцінити стійкість банку, тенденції його розвитку, а також спроможність адекватно реагувати на зміни, що відбуваються в економіці країни. Цей метод припускає розрахунок індексу кожного з оцінюваних показників фінансового стану банку та комбінованих індексів, виходячи з їхньої частки в сукупності. Діяльність банків оцінюють за допомогою таких якісних показників: капітальна база, якість активів, рівень ліквідності і прибутковості, стан менеджменту.;
• номерна система: передбачає обчислення сукупності значень обсягових та інших показників фінансового стану банків і присвоєння всім банкам певного місця в рейтингу за кожним з оцінюваних показників. Номерні методики є слабодеталізованими, не враховують усіх факторів, що впливають на фінансовий стан банків, тому фактично не здатні оцінити рівень фінансової стійкості банків.;
• бальний підхід: відповідно до бального підходу, фінансовий стан банку оцінюють у балах за кожним аналізованим показником. На підставі зведеної бальної оцінки визначають місце банку в тій чи іншій групі банків. Загальновизнаним бальним підходом у визначенні оцінки фінансового стану банку є система CAMEL, яка містить такі суттєві складові стійкості банків, як: достатність капіталу, якість активів, менеджмент, рентабельність і ліквідність. Національний банк України оцінює фінансовий стан і стабільність банківської установи за рейтинговою системою CAMELS, яка враховує також показник чутливості до ринкового ризику;
• регресійна методика: визначає певну сукупність банків, розраховує значення факторних показників у кожному банку та середніх за сукупністю. Перевагою цієї методики є отримання об’єктивної оцінки, що ґрунтується на аналізі взаємозв’язків з ефектом, і можливість оновлення оцінки відповідно до змін впливу факторів на результати діяльності.

  У світовій практиці, поряд із традиційними методами аналізу фінансового стану банку, широко застосовуються економіко-математичні методи. Одним із найбільш перспективних підходів до аналізу та оцінки надійності і фінансової стійкості вітчизняних банків є підхід із використанням методів багатовимірного статистичного аналізу, зокрема методів розпізнавання образів та кластерного аналізу. Це дає змогу значно розширити та вдосконалити методологічні можливості і принципи рейтингової оцінки стану фінансової стійкості банків, оскільки слугує додатковим інструментом нагляду за банківською системою, насамперед пруденційного, а також може використовуватися банківськими аналітиками для «експресоцінки» роботи власного банку, аналізу фінансової стійкості банків-контрагентів та незалежними рейтинговими агенціями для складання рейтингу вітчизняних банків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Забезпечення  та оцінка фінансової стабільності банку  в умовах нестабільності

 

   В економічній літературі існують  різні підходи до класифікації чинників, що впливають на фінансову стійкість банку. Загалом їх можна об’єднати у чотири групи (мал. 1):

   

   У складі кожної з наведених груп діє  велика кількість чинників, які можна поділити на чинники зовнішнього і внутрішнього середовища.

До групи  екзогенних факторів належать:

• економічні (інвестиційний клімат, платіжний баланс, податкова політика, стан економіки);
• соціально-політичні (соціальна стабільність, політична стабільність);
• фінансові (процентна, кредитна, валютна політики центрального банку, обсяг золотовалютних резервів, стан фінансового ринку)

До  ендогенних факторів відноситься:

• адекватність капіталу банку;
• якість його активів;
• рівень менеджменту;
• рентабельність;
• ліквідність і платоспроможність банку.

     Більшість дослідників цього питання виділяють п’ять елементів стійкості банку (мал. 2): 
 

     Складові  стійкості банку тісно взаємопов’язані, особливо це стосується фінансової і  капітальної стійкості. Особливістю діяльності банку є те, що його капітал формується у фінансовій формі, тому є всі підстави розглядати ці два елементи об’єднано як фінансову стійкість банку, яка і є об’єктом нашого дослідження.

     Провідна  роль капіталу в забезпеченні фінансової стійкості банку обумовлена його функціями. Розміри капіталу гарантують довіру клієнтів до банку та спроможність установи забезпечити попит на кредити, залучення додаткового капіталу дає можливість розширити спектр послуг банку, упроваджувати новітні технології обслуговування клієнтів, посилити власні позиції на ринку. Крім того, капітал поглинає збитки від поточної неефективної діяльності банку та захищає банк від банкрутства в разі виникнення несприятливої ситуації. Центральний банк використовує капітал як регулятор діяльності банку в довгостроковій перспективі, за допомогою якого банку диктуються норми економічної поведінки.

     

     Сутність  фінансової стійкості полягає у  протиставленні рівню ліквідності активів рівня терміновості виплат за зобов’язаннями. Можливості формування ресурсної бази банку не залишаються стабільними, оскільки перебувають під впливом змін на фінансовому ринку та коливань у доходах фізичних і юридичних осіб. Структура джерел фінансування при цьому має відповідати структурі банківських активів. З огляду на це, важливе значення має стійкість ресурсної бази банку, що може бути забезпечена за рахунок ефективного управління пасивами.

     Фінансова криза в Україні, що розпочалася  із рейдерської атаки на Промінвестбанк, спричинила масовий відплив вкладів фізичних осіб із банківської системи і відповідно різке зменшення ресурсної бази банків. 

3. Проблеми  фінансової стійкості  банківських установ  України

     Показник  фінансової стійкості банківських  установ повинен бути комплексним  показником і відображати ступінь надійності банку щодо зовнішніх впливів. Він повинен включати в себе оцінку таких характеристик стану банку як елементу банківської системи: структури капіталу і його достатності для покриття ризиків, рівня ліквідності балансу, структури і якості активів, політики управління ризиками.

       Що стосується розвитку банківської  системи України, то в останні  роки вона розвивалася досить  динамічно. Якщо розглядати динаміку  в номінальному вираженні, то щорічний приріст основних показників розвитку банківського сектору (капітал, активи, кредити) у 2008–20011 роках становить 20–40%, а за окремими напрямами – вище (табл. 1):

     Таблиця 1.