Проектування операційної системи малого підприємства

Таблиця 1.2

Розрахунок кількості устаткування і коефіцієнтів його завантаження при  двозмінному режимі

Операція	Тип верстата	Виріб  В				Виріб Ж				Виріб Л				Виріб М				∑Тпрj	Срозj	Спрj	Кзавj
		Тпрj	Срозj	Спрj	Кзавj	Тпрj	Срозj	Спрj	Кзавj	Тпрj	Срозj	Спрj	Кзавj	Тпрj	Срозj	Спрj	Кзавj
Центрувальна	Фрез.-центрувал.	676	0,15	1	0,15	648	0,14	1	0,14	752	0,16	1	0,16	924	0,20	1	0,20	3000	0,651	1	0,651
Токарна чорнова	Токарний	1716	0,37	1	0,37	3384	0,73	1	0,73	4230	0,92	1	0,92	1848	0,40	1	0,40	11178	2,426	3	0,809
Токарна чистова	Токарний	2496	0,54	1	0,54	2520	0,55	1	0,55	2538	0,55	1	0,55	2574	0,56	1	0,56	10128	2,198	3	0,733
Фрезерувальна	Горизонтал.-фрез.	2132	0,46	1	0,46	2016	0,44	1	0,44	3290	0,71	1	0,71	2970	0,65	1	0,65	10408	2,259	3	0,753
Свердлувальна	Свердлувальний	1248	0,27	1	0,27	1224	0,27	1	0,27	1034	0,22	1	0,22	2376	0,52	1	0,52	5882	1,277	2	0,639
Шліфувальна	Шліфувальний	2860	0,62	1	0,62	2952	0,64	1	0,64	2726	0,59	1	0,59	3894	0,85	1	0,85	12432	2,698	3	0,899
Полірувальна	Полірувальний	988	0,21	1	0,21	─	─	─	─	─	─	─	─	─	─	─	─	988	0,214	1	0,214
Всього		12116	2,76	7	0,39	12744	3,14	6	0,45	14570	2,93	6	0,49	14586	3,46	6	0,58	54016	11,723	16	0,735

 

 

Таблиця 1.3

Вартість устаткування

Верстат	Ціна, грн.	Прийнята кількість  верстатів		Вартість
		1 зміна	2 зміни	1 зміна	2 зміни
Фрезерно-центрувальний	19 500	2	1	39 000	19 500
Токарний	17 900	5	3	89 500	53 700
Розточувальний	25 900	5	3	129 500	77 700
Горизонтально-фрезерувальний	19 200	5	3	96 000	57 600
Свердлувальний	15 100	3	2	45 300	30 200
Шліфувальний	20 500	6	3	123 000	61 500
Полірувальний	14 200	1	1	14 200	14 200
Всього		27	16	665 000	314 400

Таблиця 1.4

Вартість корисної площі

Верстат	Площа на 1 верстат, м2	Прийнята кількість верстатів		Корисна площа		Вартість
		1 зміна	2 зміни	1 зміна	2 зміни	1 зміна	2 зміни
Фрезерно-центрувал.	4,5	2	1	9	4,5	11 565	5 782,5
Токарний	4,2	5	3	21	12,6	29 985	16 191
Розточувальний	6,4	5	3	32	19,2	41 120	24 672
Горизонтально-фрезер.	5,8	5	3	29	17,4	37 265	22 359
Свердлувальний	2,9	3	2	8,7	5,8	11 179,5	7 453
Шліфувальний	5,3	6	3	31,8	15,9	40 863	20 431,5
Полірувальний	2,2	1	1	2,2	2,2	2 827	2 827
Всього		27	16	133,7	77,6	174 804,5	99 716

Таблиця 1.5

Сумарна встановлена потужність двигунів

Верстати	Потужність	Кількість		Сумарна потужність
		1 зміна	2 зміни	1 зміна	2 зміни
Фрезерно-центрувальний	10,2	2	1	20,4	10,2
Токарний	6,8	5	3	34	20,4
Розточувальний	9,8	5	3	49	29,4
Горизонтально-фрезерувальний	6,9	5	3	34,5	20,7
Свердлувальний	4,8	3	2	14,4	9,6
Шліфувальний	7,4	6	3	44,4	22,2
Полірувальний	4,2	1	1	4,2	4,2
Всього		27	16	200,9	116,7

Таблиця 1.6

Витрати на організацію режиму роботи, грн

Режим	Вартість устат-ня	Вар-ть корис. площі	Вартість рухової ел.-енергії	Всього
Однозмінний	665 000,00	174 804,50	117 338,46	957 142,96
Двозмінний	314 400,00	99 716,00	136 320,54	550 436,54

 

2. Визначення необхідної площі

Загальна площа малого підприємства включає виробничу, допоміжну, складську та площу для управлінських служб.

Виробнича площа розраховується, виходячи із корисної з урахуванням коефіцієнта використання корисної площі:

.

Допоміжна площа визначається з розрахунку 20% від виробничої:

.

Площа під управлінські служби також  дорівнює 15% від виробничої (25,87 кв.м). Площа складських приміщень дорівнює 12% виробничої площі:

.

Таким чином, загальна площа підприємства:

 

На основі того, що тип переробляючої  підсистеми масовий, а також за урахуванням  розрахунків устаткування та площі  можна обрати лінійно-потокову схему  планування. При розміщенні устаткування треба додержуватись основних принципів організації виробничого процесу: прямо точності, безперервності, пропорційності, системності та ін. Планування виробничих приміщень представлено у Додатку А.

3. Розрахунок кількості робітників

Розрахунок кількості робітників ведеться за категоріями.

Чисельність основних робочих розраховується на підставі даних про трудомісткість виробничої програми на рік та корисного фонду робочого часу одного робітника за формулою:

де  ΣТ_прj  – сумарна річна трудомісткість виготовлення виробів, нормо-годин;

F_pol – корисний річний фонд часу роботи одного робітника, год.;

К_внв – коефіцієнт виконання норм виробітку.

 

Ч_осн=

Чисельність допоміжних робочих складає 35% від основних:

Ч_доп=

60% допоміжних робочих, безпосередньо, зайняті обслуговуванням та ремонтом устаткування:

Ч_обсл=

Чисельність управлінського персоналу складає 18% відсотків від основних та допоміжних робітників:

Ч_упр=

Загальна кількість робітників:

Ч_заг=

4. Проектування оргструктури управління підприємством

За результатами розрахунку чисеьності робітників малого підприемства можно розробити організаційну структуру управління підпремством. Схема організаційної структури представлена у Додатку Б.

Організаційна структура підприємством  – це сукупність відділів та служб, що займаються побудовою та координацією функціонування системи менеджменту, розробкою та реалізацією управлінських рішень по виконанню бізнес-плану. Поняття організаційної структури обов’язково включає в себе системну організацію, характер підлеглості та підзвітності підрозділів апарату управління один одному, а також набір інформаційних та координаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління різним рівням та підрозділам управлінської ієрархії.

Складність та ієрархічність організаційної структури підприємства залежить від таких факторів: об’єм продаж; номенклатура, рівень уніфікації, складність продукції; масштаб, спеціалізація, кооперація, концентрація, комбінування виробництва; розвиток інфраструктури регіону, міжнародна інтегрованість підприємства та ін. В даному курсовому проекті вибір організаційної структури підприємства можна зробити на основі розрахованої чисельності робітників по категоріям, а також з урахуванням того, що підприємство є малим, виробляє обмежену номенклатуру нескладної продукції. З урахуванням цих фактів найбільш доцільно використовувати лінійну структуру управління.

Особливостями лінійної структури  управління є чіткий розподіл праці, ієрархічність управління (вертикальна підлеглість), наявність формальних правил і норм управління. Сутність такої системи управління полягає у тому, що управляючий вплив на об’єкт передається тільки однією особою – керівником. Він отримує інформацію лише від безпосередньо підпорядкованих йому працівників, приймає рішення по всім питанням, що стосуються тієї частини об’єкта, яка керується ним; несе відповідальність за її роботу перед вищестоящим керівництвом.

Переваги лінійної структури пояснюються  простотою вертикальних зв’язків при  мінімальних горизонтальних зв’язках. Всі обов’язки та повноваження тут строго розподілені, тому складуються умови для оперативного прийняття рішень і підтримки необхідної дисципліни в колективі. Недоліками такої структури є слабка ув’язка між цілями підрозділів, складність координації функцій управління по горизонталі, негнучкість. Крім того, лінійна структура управління пред’являє високі вимоги до кваліфікації керівників та їх компетенції по всім питанням виробництва і управління підлеглими.

На проектованому підприємстві лінійна структура управління буде складатися з 6 чоловік: 1-го керівника та 5-тьох спеціалістів (бухгалтер, економіст, менеджер по збуту, інженер-технолог, майстер).

Директор є головним керівником на підприємстві. Він підпорядковується зборам акціонерів (власнику підприємства). Основні функції директора:

• виконує рішення загальних зборів акціонерів
• здійснює керування виробничо-господарською діяльністю підприємства відповідно до чинного законодавства України
• визначає стратегію і тактику розвитку підприємства, координує роботу функціональних підрозділів
• вживає заходи щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами
• мотивує підлеглих до діяльності, спрямованої на досягнення встановлених цілей організації
• бере участь у процесі оперативного контролю за діяльністю підприємства (розглядає щомісячні звіти функціональних підрозділів, на основі яких затверджує або коригує політику керування).

Інженер-технолог є технічним керівником підприємства. Він підлеглий директору. Основними функціями інженера-технолога є:

• визначає технічну політику і напрямки технічного розвитку підприємства
• забезпечує своєчасну підготовку технічної документації (креслень, специфікацій, технічних умов, технологічних карт)
• визначає і затверджує нормативи прямих витрат матеріалів, енергії, робочого часу
• здійснює проектування робочих місць, виробничого транспорту і допоміжних пристроїв
• організує проведення ремонтних робіт
• проводить технічний контроль якості обробки деталей і вузлів по всіх операціях техпроцесу.