Экономические понятия и инфраструктура предприятия

Траєкторії  слабко обмеженого й обмеженого розвитку інфраструктури підприємства поєднуються  вихідним станом інфраструктури, кінцевою метою його функціонування, структурою потенційних “вузьких місць” і  послідовністю їх виникнення при цілеспрямованому й збалансованому розвитку підприємства. Розбіжності між траєкторіями проявляються через те, що в першому випадку “вузькі місця” ліквідуються додатковим введенням ресурсів, а в разі обмеженого розвитку момент часу і способи усунення “вузьких місць” визначаються реальними ресурсними можливостями. 

Виявлена у  процесі побудови траєкторії слабко обмеженого розвитку послідовність  “вузьких місць” зберігається й при обмеженому розвитку, якщо не змінюються мета функціонування інфраструктури підприємства і ефективність використання ресурсів. Зміна ефективності використання ресурсів у межах, що забезпечують усунення чергового “вузького місця”, не впливає на подальшу послідовність ліквідації потенційних “вузьких місць”. Дотримання зазначених умов не викликає особливих утруднень і дає змогу створити необхідну інформаційну базу для побудови траєкторії обмеженого розвитку інфраструктури підприємства .

1.4 Комплекс імітаційних моделей, розроблений Д. Форрестером.

  Він складається з блоку визначення  мети діяльності інфраструктурного комплексу, локальних імітаційних моделей розвитку виробничих потужностей окремих підрозділів і блоку зведених розрахунків. Взаємозв’язки між локальними моделями визначаються технологічною послідовністю участі виробничих підрозділів у процесі виготовлення кінцевої продукції підприємства. Тому кількість і структура взаємозв’язків локальних моделей залежать від особливостей і масштабів його виробничої діяльності. Але принциповий склад і схема функціонування всього комплексу моделей і кожної локальної моделі є загальними для підприємств різної галузевої приналежності і відповідають основним теоретичним положенням побудови траєкторій слабко обмеженого розвитку інфраструктури підприємства.

Зміст розрахунків, що проводяться у розділі  визначення мети розвитку й діяльності інфраструктури підприємства, значною мірою залежить від специфіки діяльності підприємства. Тому тут необхідно враховувати динаміку зміни потреби в послугах комплексу інфраструктури. Отже, слід застосовувати методи, що дають змогу обґрунтовано встановити мету на тривалу перспективу. Локальна імітаційна модель виробничого підрозділу підприємства складається із чотирьох блоків: основні фонди, трудові ресурси, технологія виробництва та зведені розрахунки .

У перших двох блоках імітується динаміка виробничого потенціалу, що виражається фондом робочого часу основних машин й устаткування, а також робочих основних професій. Третій блок служить для оцінки ефективності (нормативів) використання виробничих ресурсів за напрямами виробничої діяльності підприємства. У четвертому виявляються потенційні “вузькі місця” і послідовність їх виникнення при цілеспрямованому розвитку виробничих потужностей підприємства, додаткова потреба в ресурсах для усунення “вузьких місць”, а також раціональна виробнича програма.

Найважливішими  завданнями, окремими блоками локальної імітаційної моделі розвитку інфраструктури підприємства є такі:

1. “Основні  фонди” служить для визначення  динаміки потужностей основних видів машин і устаткування. У моделі ці потужності виражаються річним фондом робочого часу, що вимагає виявлення динаміки низки характеристик ключових аспектів процесу відтворення основних фондів. До них належать показники основних видів машин й устаткування (з урахуванням нормативної тривалості їх служби й фактичного ступеня зношування), а також стан нових, що вводяться у виробництво (з урахуванням нормативної тривалості й фактичної стадії введення) як у натуральній, так й у вартісній формі. Головним результативним показником блоку є річний фонд робочого часу машин й устаткування за їх окремими видами.

2. У блоці “Трудові  ресурси” проводяться розрахунки  для виявлення обсягу й структури трудових ресурсів підприємства. Головні результативні показники блоку – річний фонд робочого часу працівників окремих професій і чисельність працюючих на кінець планового року.

3. Кінцевий  результат діяльності інфраструктури  підприємства – це набір певних можливостей. Для промислових підприємств можна використовувати різний склад первинних ресурсів, тобто низку технологій. У блоці “Технології виробництва” вони доповнюються фіктивними технологіями, за допомогою яких відображаються виробничі запаси ресурсів, невиробничі втрати робочого часу, матеріалів, виробів і т.ін. Номенклатура ресурсів при описі технологій виробництва містить основні види машин й устаткування, професії працівників, найбільш важливі види матеріальних ресурсів та енергії, а також фінансові ресурси. Результати розрахунків зводяться у матриці, елементи яких відображають ефективність використання ресурсів.

4. Блок  “Зведених розрахунків” служить  для виявлення “вузьких місць” у виробничому потенціалі підприємства при його цілеспрямованому розвитку. Крім того, тут визначаються кінцеві результати діяльності підприємства і додаткова потреба в ресурсах як для виконання раціональної виробничої програми, так і для подальшого розвитку підприємства. Центральне місце в блоці займає оптимізаційна задача. Коефіцієнти лінійної цільової функції в ній відображають рівень незадоволених потреб у продукції, виробленої підприємством, а змінними служать інтенсивності використання технологій.

Цільовій  функції притаманні такі властивості: чим вище її значення, тим більш  ефективний набір технологій з погляду  досягнення мети; у раціональній виробничій програмі переважає продукція, потреба в якій максимальна. Тому не забезпечується дотримання безперервності виробництва продукції одного виду, у зв’язку із чим у завдання додатково вводяться верхні й нижні ліміти обсягу її виробництва. Крім того, вона включає обмеження на основні фонди, трудові, матеріальні й фінансові ресурси. При цьому матеріальні ресурси умовно поділяються на дві групи: такі, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства. За допомогою другої групи обмежень координується діяльність підрозділів підприємства відповідно до їх виробничих можливостей. На цій основі визначаються вимоги до їх потужностей. Далі необхідно встановити інтенсивності використання окремих технологій і обсяги продукції конкретних видів та обчислити залишок невикористаних ресурсів. Оскільки виробнича програма підприємства складена за допомогою оптимізаційної задачі, то одержуємо обмеження інтенсивності виробництва. Так знаходиться “вузьке місце”, яке необхідно усунути в першу чергу для розширення можливостей виробництва. Це може досягатися шляхом збільшення обсягу ресурсів, підвищення ефективності їх використання, зміни структури виробництва тощо .

При побудові траєкторії слабко обмеженого розвитку “вузьке місце” усувається додатковим введенням ресурсів, і оптимізаційна задача розв’язується повторно. У результаті складається нова виробнича програма, що дає змогу визначити додаткову потребу в трудових ресурсах та основних фондах. Таким чином, готується інформація для реалізації наступного циклу імітації розвитку й діяльності інфраструктурного комплексу підприємства.

Локальні  імітаційні моделі промислових підприємств  використовуються у строгій послідовності, причому спочатку імітується слабко обмежений розвиток підприємства, що завершує технологічний ланцюг виробництва. Це дає змогу визначити потребу у сировині, й тим самим – безпосередню мету функціонування постачальника, сформулювати його оптимізаційну задачу за технологічним ланцюжком.

Узагальнюючи розглянуті вище теоретичні погляди і підходи до дослідження інфраструктури розвитку промислових підприємств і враховуючи нові аспекти її змісту, зумовлені закономірностями світової господарської динаміки, можна сформулювати такий висновок: економічний зміст сучасної інфраструктури розвитку промисловості полягає в її функціональній залежності і системній взаємодії її суб'єктів з промисловими підприємствами з метою здійснення ефективної промислової політики на передовій науково-технічній базі, оновлення сукупного потенціалу і створення умов сталого конкурентоспроможного функціонування в умовах динаміки зовнішнього середовища на основі розробки і застосування сучасних науково обґрунтованих методів управління.

Висновки. Проведене дослідження дало змогу оптимізувати процес досягнення мети функціонування інфраструктури розвитку промислових підприємств. Основні положення наукової новизни  полягають у визначенні економічного змісту сучасної інфраструктури розвитку промисловості та обґрунтуванні доцільності застосування методу прийняття оптимальних управлінських рішень щодо формування розвитку інфраструктури промислового підприємства шляхом розв’язання оптимізаційної задачі з різними рівнями обмежень траєкторій його розвитку. 

2.Фактори, що впливають  на формування інфраструктури пiдпріемства.

2.1Теоріі довгих хвиль

Згідно  теорії довгих хвиль (Н. Кондратьєв), науково-технічна революція розвивається хвилеподібно, з циклами протяжністю приблизно  в 50 років. Протягом останніх століть  в історії технологічної еволюції пройшло п'ять хвиль і склалося п'ять технологічних укладів.

Перша хвиля (1785-1835 рр..) Сформувала уклад, заснований на нових технологіях в текстильній  промисловості, використанні енергії  води. Це стадія розвитку текстильних  виробництв (переважно дрібних ремісничих майстерень або підприємств з невеликим - менше 100 чоловік - числом працівників) і пов'язаних з ними засобів виробництва (верстатів, барвників та інших хімічних продуктів), а також металургійної промисловості. У цей період тільки починається широке застосування парових двигунів і розвивається машинобудування.

Друга хвиля (1830-1890 рр..) Пов'язана з розвитком  залізничного транспорту та механізацією виробництва практично всіх видів  продукції на базі використання парового двигуна. У цей період основними  стають виробництво парових двигунів, у тому числі для пароплавів і паровозів, розвивається первинне верстатобудування. Розвивається мережа залізниць і морських шляхів. Економічним символом цього періоду були вугілля і транспортна інфраструктура, проте вже починають з'являтися сектора, пов'язані з виробництвом сталі, електроенергії, газу, синтетичних матеріалів, розвивається важке машинобудування. Поряд з дрібними фірмами розвиваються великі підприємства з числом робочих понад тисячу, з'являються нові форми підприємництва, маса акціонерних товариств.

Третя хвиля (1880 - 1940 рр..) Базувалася на використанні в промисловому виробництві електроенергії, розвитку важкого машинобудування та електротехнічної промисловості на базі використання стального прокату, нових відкриттів в області хімії і розвитку хімічної промисловості. Це період нафтового буму в США, створення потужного військово-промислового комплексу в Європі, широкого впровадження радіозв'язку і телеграфу. У цей період починає розвиватися виробництво автомобілів і літаків, кольорових металів, зокрема алюмінію, пластмас, товарів тривалого користування, засобів радіо-і телекомунікацій. З'являються величезні фірми, картелі, трести, дрібні компанії поглинаються великими, в яких утворюється шар керівників середньої ланки. На ринку панують монополії та олігополії, при цьому держава або здійснює контроль, або повністю володіє природними монополіями і наданням суспільних благ. Починається концентрація банківського і фінансового капіталу.

Четверта  хвиля (1930-1990 рр..) Сформувала уклад, заснований на подальшому розвитку енергетики, в основному базується на використанні нафти і нафтопродуктів і газу, засобів зв'язку, нових синтетичних матеріалів. Це ера масового виробництва автомобілів, тракторів, літаків, танків, різних видів озброєнь, товарів тривалого користування. У цей період будуються швидкісні автомагістралі і аеропорти. З'являються, а потім широко поширюються комп'ютери і програмні продукти для них, радари, атом спочатку використовується у військових, а потім і в мирних цілях. Символом четвертого технологічного укладу стало масове виробництво на основі використання фордовськой конвеєрної технології. На ринку панує олігопольному конкуренція, з'являються транснаціональні корпорації, які здійснюють прямі інвестиції на ринках різних країн, основивют там свої виробництва.

П'ята  хвиля, що почалася в середині 80-х  років, спирається на досягнення в галузі мікроелектроніки, інформатики, біотехнології, генної інженерії, нових видів енергії, освоєнні космічного простору, супутникового  зв'язку і т.д. Відбувається перехід  від розрізнених фірм або навіть транснаціональних корпорацій до єдиної мережі великих і дрібних фірм, з'єднаних електронною мережею, що здійснюють тісну взаємодію в галузі технології, контролю якості продукції, планування інвестицій, організації поставок за принципом "точно в термін".

Кожен з укладів у своєму розвитку проходив різні стадії, які розрізнялися мірою  його впливу на загальне економічне зростання  в країні (рис. 1.1). При цьому треба  розуміти, що застаріваючі уклади, втрачаючи  своє вирішальне вплив на темпи зростання, залишали в складі національного багатства країни створені ними виробничі або інфраструктурні об'єкти. 
2.2 Аудіторскі інститути та їх місце в рінковiй інфраструктурі.

Аудит - це процес за коштами, якого компетентний і незалежний працівник накопичує інформацію, щоб висловити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації установл. Критеріям.

Типи  аудиту та аудиторів.

Операційний аудит - Оцінити, чи діє обчислювальний центр так ефективно, як треба.

Аудит на відповідність - Визначити задовольняється вимога певного співвідношення (фінансового) у кредитному договорі.

Аудит у фінансовій звітності - Щорічний аудит  фінансової звітності фірми.

Аудиторські фірми.

Аудиторські фірми надають послуги чотирьох категорій:

1) послуги  з засвідченню.

2) податкові  послуги.

3) консультаційні  послуги для адміністрації.

4) Бухгалтерські  послуги.

Послуги по засвідченню:

Це  будь-які послуги, при наданні  яких аудиторська фірма видає  письмовий висновок з виразом  думки, що стосується надійності певного  твердження, відповідальність за яке несе інша сторона. Існує три види послуг по засвідченню.: 1) аудит завершеної фінансової звітності. 2) Добірні перевірки завершеної фінансової звітності. 3) Інші послуги з засвідченню.