Аналіз рейдерської атаки компанії «Оболонь»

   На жаль, ми змушені констатувати, що ЗАТ “Оболонь” не змогло переконати судову систему в необхідності застосування судових прецедентів щодо аналогічних спорів

2)наявність адміністративної  підтримки ,що дозволила прискорити  рейдерам прийняття офіційних  рішень:

   Під час рейдерських  атак ще на початкових стадіях  власники компанії «Оболонь»  зверталися до адміністративних судів і інших правових органів,а також інших державних органів з відповідною  заявою ,але протягом тривалого часу ситуація не змінювалась і ніяких заходів збоку влади не було здійснено;

3)наявність  союзників,зацікавлених в усуненні  конкурентів:

Пивзавод «Сармат» співпрацював з компанією «Керамет-Інвест». На той час генеральний директор «Сармат» оприлюднив інформацію про  те ,що компанія «Керамет-Інвест» скуповувала  акції «Оболонь» і за короткий період часу скупила понад 10% акцій;

4)оперативність розгляду судами справ,порушених проти підприємства:

“Оболонь” оскаржувала  правомірність дій “Сармату”  в суді, паралельно обстоюючи своє право на першочергове придбання  акцій підприємства. Суди різних рівнів приймали суперечливі рішення, що затягнуло вирішення конфлікту на роки;

5)перспективи  розвитку бізнесу та інвестиційна  привабність підприємства,наявність  у підприємства дочірніх підприємств  та залежних структур:

До складу компанії входять  головний завод у Києві з віддаленими  виробництвами в Олександрії та Чемерівцях Хмельницької області, два дочірніх підприємства — «Пивоварня Зіберта» (Фастів, Київська обл.) та «Красилівське» (Красилів, Хмельницька обл.), а також підприємства з корпоративними правами в Бершаді, Коломиї, Охтирці, Рокитному, Севастополі та Чемерівцях.

2004 року від  ЄБРР надійшов револьверний кредит  розміром $10 млн для поповнення  оборотного капіталу, зокрема, для  закупівлі ячменю.[68]

У 2009 р. співробітництво було продовжено: в рамках проекту «Оболонь III» ЄБРР надав забезпечений кредит ЗАТ «Оболонь» на суму до 50 млн. дол. США, який включає у себе часткове рефінансування короткострокового боргу та компонент, по в’язаний з підвищенням енерго-ефективності.[69] Цей проект є частиною антикризової програми банку в секторі агробізнесу в Україні. Загальний обсяг фінансування за даним проектом має скласти 123 млн дол. США, включаючи кошти, надані комерційними банками «ІНГ Банк Україна», «ЮніКредит Банк Україна» та «Райффайзен Банк Аваль». Отже,можна зробити висновок,що компанія має значні перспективи в майбутньому і є інвестиційно приваблива для залучення іноземного капіталу.

6)структура  акціонерного капіталу по економіці  загалом:

Нині «Оболонь» є єдиною українською корпорацією, що входить  до сорока найбільших пивоварних концернів  світу (за рейтингом німецького журналу Focus ). Станом на 2009 рік, «Оболонь» є другою на ринку виробництва пива в Україні з часткою ринку 32,2%.

Б.Внутрішні фактори:

1)висока частка підприємства в галузі:

   У 2007 році завод «Оболонь» виробив 34 % українського пива. Це 109,1 млн. дал пива, приріст порівняно з минулим роком склав 16,5 %. Крім того, вироблено 9,3 млн. дал безалкогольних напоїв, 5 млн. дал мінеральних вод», - уточнив Голова ради АТ «Оболонь».

   Вартість ринку напитків і мінеральної води спеціалісти оцінюють в 110 млн дол., ринку пива – в 140 млн дол.

   За підсумком 2009 року серед українських компаній-експортрів пива «Оболонь» стала лідером із часткою ринку 79,4% (27 млн. дал);

2)наявність дорогих  земельних ділянок,унікальних технологій  і дорогої техніки:

Для вдосконалення  якості продукції та усіх виробничих процесів компанія оновлює обладнання. Це дозволяє бути серед лідерів за рівнем технічного оснащення не тільки в Україні, але й в Європі. Проектна заводу у Києві потужність становить 11 млн. гектолітрів пива на рік, що робить підприємство найбільшою пивоварнею Європи.

  На заводі встановлено варильну систему німецької фірми Ziemann, яка здійснює до 12 варок на день по 750 гектолітрів холодного сусла. Для забезпечення якості продукції задіяно чотири потужні фільтраційні установки, виконані німецькою фірмою КHS. Потужність найбільшого фільтра — 950 гектолітрів на годину. На заводі діє одна з найбільших у Європі ліній розливу у скляні пляшки потужністю 110 тис. пляшок на годину виробництва німецької компанії KHS. Крім цього, на заводі працюють потужні лінії розливу у банки, ПЕТ пляшки та кеги.

  Солодовий заводу потужністю 120 тис. тонн солоду на рік дозволив «Оболоні» забезпечити себе сировиною вищої якості і постачати її за кордон. Інвестиції у цей проект склали близько $100 млн. Продовжується модернізація «Пивоварні Зіберта». В установку нових варильних порядків, бродильних танків і ліній розливу інвестовано більше 40 млн. євро.

   З метою зменшення навантаження на довкілля «Оболонь» інвестувала в унікальну установку для сушки пивної дробини — маси, яка у величезних кількостях (до 700 тонн в день) утворюється в процесі приготування пивного сусла. Після висушування і грануляції пивна дробина є дуже корисним кормом для худоби, що не може не зацікавити великі сільськогосподарські підприємства;

3)репутація  і популярність ,рівень корпоративної  культури дотримання дотримання  належного порядку зберігання  документів:

У результаті на сьогодні 80% усього експорту пива з України припадає на  торгову марку «Оболонь», яка є українським пивом №1 у світі. Залишаючись компанією виключно з українським капіталом, «Оболонь» заснувала новий шлях розвитку українського пивоваріння;

4)рівень професіоналізму і ділової репутації менеджменту:

  Корпорація «Оболонь» першою серед підприємств харчової промисловості у 2008 році сертифікувала чотири системи управління одразу.

  Під час аудиту, який здійснювали представники німецької фірми «DEKRA-ITS», «Оболонь» підтвердила відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001:2001 (Системи управління якістю), ДСТУ ISO 22 000:2007 (Системи управління безпечністю харчових продуктів), ДСТУ ISO 14 001:2006 (Системи екологічного керування), ДСТУ-П OHSAS 18 001:2006 (Системи управління безпекою та гігієною праці).

   Впровадження цих систем управління підтверджує той факт, що «Оболонь» піклується про споживачів, суспільство, стан навколишнього середовища та власний персонал. Завдяки виконанню всіх вимог споживач може бути впевненим в якості і безпечності продукції коорпорації.

   Разом із головним заводом сертифікацію отримали два дочірніх підприємства: ДП ПАТ “Оболонь” «Красилівське» отримало сертифікат згідно вимог ДСТУ ISO 9001-2001 і ДСТУ ISO 22 000:2007, а ДП ПАТ “Оболонь” «Пивоварня Зіберта» у м. Фастів - ДСТУ ISO 9001:2001;

5)доступність  інформації про компанію та можливість її отримання через учасників фінансового ринку:

 Інформація  про компанію є досить доступною,оскільки  компанія володіє великою кількістю  акціонерів,має широке коло зацікавлених осіб,асоційованих осіб тощо.

 

 

3.3.Суть рейдерських атак і наслідки,спричинені ними:

   Все почалось ще у березні 2002 р., коли ЗАТ “Сармат” через інвестиційну компанію “Кермет-Інвест” незаконно почало скуповувати акції ЗАТ “Оболонь”, незважаючи на те що згідно з установчими документами цього підприємства акції можуть бути продані тільки у межах ЗАТ (тобто акціонерам “Оболоні” або власне ЗАТ “Оболонь”). Представники “Сармату” пропонували акціонерам “Оболоні” продати акції за ціною, яка більш ніж у 10 разів перевищувала їх номінальну вартість. Таким чином, представники “Сармату” скупили близько 11% акцій київського ЗАТ.

   Тільки завдяки оперативній реакції “Оболоні” вдалося зупинити нападника на цій позначці та збудувати ефективну систему корпоративного захисту, яка унеможливила подальше скуповування акцій. Далі конфлікт перейшов у судову площину – “Оболонь” оскаржувала правомірність дій “Сармату” в суді, паралельно обстоюючи своє право на першочергове придбання акцій підприємства. Суди різних рівнів приймали суперечливі рішення, що затягнуло вирішення конфлікту на роки...

   Так, у березні 2004 р. Апеляційний суд м. Києва скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва про визнання недійсним договору між ЗАТ “Сармат” та компанією “Керамет-Інвест” про купівлю 41,5% акцій ЗАТ “Оболонь”. Цим самим суд відхилив вимоги “Сармату” визнати за ним право власності на придбані акції “Оболоні” та внести ЗАТ до реєстру власників цінних паперів.

   Однак у квітні 2004 р. Верховний Суд підтвердив чинність договору між ЗАТ “Сармат” та компанією “Керамет-Інвест” на купівлю 41,5% акцій “Оболоні”, що знову завело справу у глухий кут.

   Отже, столичні пивовари намагались захистити свої законні інтереси у господарських судах та судах загальної юрисдикції. І лише упевненість у своїй правоті не дозволила киянам впасти у відчай, особливо після того, як Верховний Суд України відмовив їм у задоволенні касаційних скарг.

   Тим часом існуючі розбіжності у тлумаченні чинного законодавства щодо регулювання відчуження акцій ЗАТ (у зв’язку з чим суди різних інстанцій по-різному почали вирішувати справи, які випливають з однакових правовідносин), не додавав оптимізму.

   На жаль, ми змушені констатувати, що ЗАТ “Оболонь” не змогло переконати судову систему в необхідності застосування судових прецедентів щодо аналогічних спорів. Згадаємо, наприклад, спір між ЗАТ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” та ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”, який був свого часу вирішений на користь борщагівців. Різниця між цими двома корпоративними конфліктами – тільки в обсязі проданих акцій...

   Однак результат наполегливості “Оболоні” все-таки очевидний: Конституційний Суд України прийняв конституційне звернення не від групи 50 народних депутатів, не від Президента чи ВСУ, як це відбувається у більшості випадків, а від промислової компанії та її рядового акціонера, що цілком законно та є ще одним свідченням важливості цієї справи для українського корпоративного законодавства.

   Доленосною для ЗАТ “Оболонь” мала стати відповідь КСУ на такі запитання: 1) чи могли акціонери “Оболоні” та само товариство фіксувати в установчих документах своє пріоритетне право на покупку акцій? 2) якщо могли, то чи мали вони в обов’язковому порядку виконувати такі положення установчих документів?

    На перший погляд, відповідь на ці запитання є очевидною, й взагалі незрозуміло, чому вони виникли, адже у ст. 81 Господарського кодексу України зазначено: “Акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства”. Проте у той період, коли справа “Оболоні” розглядалась по суті, ГК України ще не набув чинності.

    Водночас, за декілька років до описуваних подій були внесені зміни від 23 грудня 1997 р. до ст. 28 Закону України “Про господарські товариства”. Після внесення змін з цієї статті зникла фраза “якщо інше не передбачено статутом товариства...”, але лишилось положення про те, що “...акція може бути придбана також на основі договору з її власником...”. Таким чином і виникла прогалина в законодавстві, якою скористалася інвестиційна компанія “Керамет-Інвест”, скуповуючи для ЗАТ “Сармат” акції “Оболоні”.

   Більше того, зміни до Закону України “Про господарські товариства” по-різному тлумачилися суддями: деякі з них підтримували позицію “Сармату” і розуміли нове положення як заборону на будь-яке обмеження продажу акцій ЗАТ. При цьому вони з невідомих причин “забували” про юридичну природу ЗАТ (основною відмінністю закритого акціонерного товариства від відкритого є заборона вільного обігу на ринку акцій ЗАТ).

    Отже, ЗАТ “Оболонь” та громадянин Віктор Винник звернулись до Конституційного Суду за офіційним тлумаченням положень ч. 2 ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” та п. 1, абз. 1 п. 5 ст. 4 Закону України “Про власність”. Заявники просили роз’яснити, чи є положення згаданих статей основою для ігнорування договірних обов’язків, передбачених статутними документами ЗАТ, згідно з якими інші акціонери мають першочергове право на покупку акцій, які відчужуються, та чи є за своїм змістом положення ч. 2 ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” таким, що після внесення змін Законом України від 23 грудня 1997 р. забороняє закріплення в установчих документах ЗАТ певного порядку відчуження акцій.

   По-перше, ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” встановлює підстави для покупки акцій, а тому не може забороняти закріплення в статутних документах ЗАТ порядку їх відчуження, зокрема, встановлення переважного права акціонерів на покупку його акцій у випадку їх відчуження іншим акціонерам. Більше того, таке право пізніше (з січня 2004 р.) було закріплено в ст. 81 Господарського кодексу України.

   По-друге, згідно з Законом України “Про власність” акції є об’єктами права приватної власності, якими власник може володіти, користуватися та розпоряджатися без обмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Такі обмеження випливають, зокрема, з положень Закону України “Про господарські товариства”, який передбачає, що акції ЗАТ не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, а також вільно продаватися, як акції ВАТ. Акціонери ЗАТ мають дотримуватися положень статутних документів та виконувати рішення загальних зборів, а також виконувати свої обов’язки перед товариством (зокрема, щодо майнової участі). У свою чергу, засновники ЗАТ, укладаючи між собою договір про спільну діяльність зі створення акціонерного товариства, передбачають в угоді відповідальність перед особами, що підписалися на акції, та третіми особами. Такий договір є різновидом цивільного договору, який відображає спільну волю сторін і тягне за собою виконання обов’язків для кола осіб, які його підписали. Тому порушення обов’язків за таким договором дає підстави для застосування договірної відповідальності. Виходячи з цього, КСУ вирішив, що закріплення пріоритетного права на придбання акцій в установчих документах не є обмеженням права власності, через те що, підписуючи такі документи, акціонер добровільно погоджується на встановлення особливого порядку відчуження об’єктів своєї власності. Тому акціонер, який має намір продати свої акції, не повинен при цьому порушувати права та законні інтереси інших акціонерів ЗАТ, які мають право пріоритетної покупки акцій (таке рішення було прийнято КСУ 10 голосами проти 2).