Аналіз політико-правового зовнішнього середовища

ПЛАН

 

1. Інтеграція російської вищої школи в загальноєвропейську систему вищої освіти: проблеми і перспективи Рекомендації міжнародного семінару.

2. Нарада Робочої групи щодо вивчення аспектів Болонського процессу.

3. Проблеми введення системи  залікових одиниць у вищій  професійній освіті: рекомендації  Всеросійської наради і засідання  Робочої групи для вивчення  аспектів Болонського процессу.

4. План заходів щодо  реалізації положень Болонської  декларації в системі вищої  професійної освіти Російської  Федерації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Інтеграція російської  вищої школи в загальноєвропейську  систему вищої освіти: проблеми  і перспективи Рекомендації міжнародного  семінару

 

2-3 грудня 2002 року на базі  Санкт-Петербурзького державного  університету згідно з наказом  Міносвіти РФ від 14.10 2001 N 3582 відбувся міжнародний семінар "Інтеграція російської вищої школи в загальноєвропейську систему вищої освіти: проблеми і перспективи".

У роботі семінару взяли  участь експерти Ради Європи, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій, представники законодавчих і виконавчих органів влади Російської Федерації, ректори і проректори вищих навчальних закладів Росії, представники громадських  організацій. На семінарі зазначено, що в Російській Федерації створено передумови для входження системи вищої професійної освіти в Болонський процес:

1. Чинне законодавство передбачає можливість реалізації багатоступеневої структури вищої професійної освіти. У ряді вузів уже функціонує багатоступенева структура основних освітніх програм. Чинні державні освітні стандарти вищої професійної освіти створили можливість сполучення на перших - третіх курсах програм підготовки бакалаврів, дипломованих спеціалістів і магістрів з подальшим вибором студентом траєкторії навчання.

2. Розгорнуто експерименти щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах на основі залікових одиниць. Їх упровадженню в навчальний процес сприяє розширення дистанційного навчання, стимулювання самостійної роботи студентів.

Починаючи з 1999 року Російська Федерація виконала величезний за обсягом і дуже складний за змістом обсяг робіт, спрямованих на входження в Болонський процес. Добре скоординована і дуже активна діяльність Росії здійснювалася як у зовнішній політиці на рівні вищого керівництва держави, так і всередині країни на рівні Міністерства освіти РФ, Асоціації ректорів, Російської академії наук, Російської академії наук, наукових товариств та громадських організацій.

Так, у 1999-2000 роках у рамках проекту TEMPUS TACIS у трьох університетах (Уральському державному університеті, Уральському державному економічному університеті, Уральському державному педагогічному університеті) було апробовано систему кредитних одиниць ECTS у сфері вищої економічної освіти [12-14].

Відбувся цілий ряд інших експериментів та вдосконалень системи вищої освіти РФ, а також активне громадське обговорення цих перетворень. Усі ці заходи, як правило, здійснювалися за участю експертів ЄС та відомих Міжнародних організацій. Як наслідок, РФ успішно витримала досить складні випробування ЄС і на Берлінському саміті 2003 року була прийнята до Болонської співдружності. Ця подія може суттєво вплинути на систему вищої освіти України.

Будучи ще фактично еквівалентними, системи вищої освіти РФ і України вже за визначенням (за офіційним статусом) одномоментно стали суттєво відрізнятися. За цією ознакою їх уже відносять до різних класів - вищого і нижчого. У результаті може збільшитися відтік студентів та молодих викладачів і вчених з України. Є ризик погіршення якісного складу іноземних студентів, які приїздять на навчання в Україну. Міжнародні фонди і гранти на розвиток освіти також будуть переважно спрямовуватися в країни Болонської співдружності.

Звичайно, шлях, що пройшла Росія до Берлінського саміту, був без перебільшення "тернистий", дискусії були гострими, пошук істини - складним.

Далі наведено деякі матеріали, які висвітлюють досвід Росії щодо входження до Болонської співдружності.

3. У Росії активно удосконалюється державна система оцінки якості вищої професійної освіти, а також формуються системи управління якістю освіти на рівні вищого навчального закладу.

Заслухавши й обговоривши пленарні доповіді та виступи в дискусіях, учасники міжнародного семінару рекомендують Міносвіти Росії:

1. Реалізуючи програму модернізації вітчизняної системи вищої професійної освіти, ураховувати перспективи вступу Російської Федерації до Всесвітньої торговельної організації, а також положення Болонської декларації і супровідних документів.

2. Забезпечити доступ для громадян і студентів зарубіжних країн до інформації про російську систему освіти, структуру кваліфікацій, дипломів і про процеси модернізації вищої професійної освіти в Росії.

3. Розробити пропозиції щодо оптимізації складу і структури Переліку напрямів підготовки і спеціальностей вищої професійної освіти, ураховуючи потребу інтеграції Росії до загальноєвропейського та світового освітнього простору.

4. Активізувати взаємодію з міністерствами (відомствами) Російської Федерації щодо розширення практичного визнання кваліфікації (ступеня) "бакалавр" на підприємствах, в установах і організаціях конкретних галузей. Узгодити з Мінпраці Росії роботу зі сполучення кваліфікаційних вимог до спеціалістів з вищою професійною освітою в галузі з кваліфікаційними характеристиками, що містяться в державних освітніх стандартах вищої професійної освіти з підготовки бакалаврів, дипломованих спеціалістів і магістрів.

5. Розробити методологію модульної побудови освітніх програм вищої професійної освіти.

6. Розробити рекомендації щодо формування державних освітніх стандартів вищої професійної освіти наступного покоління з використанням залікових одиниць.

7. Розробити систему випускних документів, сумісних із загальноєвропейським додатком до диплома (Diploma Supplement), та інструкцію про порядок заповнення дипломів і додатків до них на основі залікових одиниць.

8. Вивчити можливість уведення децентралізованої моделі визнання зарубіжних документів про освіту.

9. Експериментально відпрацювати процедури сертифікації освітніх програм у Росії як найважливішого аспекту системи забезпечення якості вищої професійної освіти, сумісної з міжнародними процедурами оцінки якості.

10. Підтримати ініціативу російських вузів щодо розвитку інтеграційних процесів, які сприяють академічній мобільності.

11. Інтенсифікувати всебічне обговорення питання про приєднання Росії до Болонського процесу, залучивши широку науково-педагогічну громадськість.

12. Прискорити прийняття рішень про ініціювання приєднання Російської Федерації до Болонського процесу.

Міжнародний семінар вважає доцільним створити на базі Санкт-Петербурзького державного університету спільну робочу групу Санкт-Петербурзького державного університету,Московського державного університету, Міносвіти Росії з участю провідних вищих навчальних закладів Російської Федерації і громадських організацій, щоб вивчити всі аспекти Болонського процесу, сумісність його вимог з російськими реаліями, а також встановити контакти з робочими групами та іншими структурами Ради Європи, ЮНЕСКО й інших організацій, що розробляють проблеми загальноєвропейського освітнього простору.

 

2. Нарада Робочої групи  щодо вивчення аспектів Болонського  процесу.

 

20 березня 2003 року в  Санкт-Петербурзі на базі СПбДУ відбулася нарада Робочої групи щодо вивчення аспектів Болонського процесу, утвореної за наказом Міносвіти від 17.01.2003 N 101 .

Обговоривши академічні, наукові, політичні й культурні аспекти  участі Росії в Болонському процесі  та проблеми, пов'язані з інтеграцією  російської вищої школи до Європейського простору вищої освіти, учасники наради зазначають, що Болонський процес - ефективний інструмент гармонізації систем вищої освіти країн - учасниць процесу. На думку учасників Робочої групи, входження Росії в Болонський процес слід розглядати у контексті національних інтересів Росії, розвитку зовнішньополітичного курсу країни, спрямованого на співпрацю та інтеграцію у Європу. Участь Росії в цьому процесі буде сприяти конкурентоспроможності російських освітніх послуг і кадрів викладачів та дослідників.

Багато російських вищих  навчальних закладів уже тепер, виходячи із внутрішніх потреб, перейшли на багатоступеневу  систему вищої професійної освіти (ВПО), передбачену Болонською декларацією 1999 року.

Нижче подано рекомендації наради за тематичними підгрупами, сформованими в ході підготовки до наради. Рекомендації мають попередній характер і підлягають уточненню  щодо термінів виконання відповідних  завдань.

Загальні рекомендації

1. Щоб забезпечити відкритість  діяльності Робочої групи для  професійного співтовариства і  створити механізм "зворотного  зв'язку", слід реалізувати програму  інформаційної підтримки її діяльності (веб-сайт, тематичні номери періодичних видань Міністерства освіти тощо).

2. Потрібно запланувати  і протягом 2003/2004 навчального року  провести серію загальноросійських  науково-методичних семінарів, розрахованих  на різні групи працівників  вищої школи, для обговорення  матеріалів Робочої групи і  суміжних проблем. 

Рекомендації підгрупи 1 "Проблеми освітніх циклів"

Учасники тематичної підгрупи з проблем освітніх циклів, розглянувши  пропозиції про стратегію введення в систему ВПО Росії двох циклів навчання, що структурують систему  основних освітніх програм вищої  і післядипломної професійної освіти, погодились з такими основними положеннями:

1. Перший цикл навчання  може включати такі види програм,  що ведуть до здобуття першого  вузівського диплома бакалавра: 

o нині чинні програми  підготовки бакалавра за напрямом  ВПО, за якими здобувають академічний  ступінь "бакалавр" з конкретного  напряму (4 роки);

o програми підготовки  бакалавра зі спеціальності з  високим рівнем фундаменталізації, що ведуть до кваліфікації (ступеня) "бакалавр" за спеціальністю (3-4 роки);

o програми загальної вищої  освіти у широких мегагалузях знань, за якими здобувають ступінь "бакалавр" у цих галузях (наприклад, бакалавр наук, бакалавр мистецтв)(3-4 роки).

2. Другий цикл навчання  може включати:

o програми підготовки  магістра за напрямом (а також  міждисциплінарні), що ведуть до  академічного ступеня "магістр"  за напрямами (зокрема й міждисциплінарні)(2 роки після бакалаврату);

o програми підготовки  магістра з наукоємних спеціальностей, що ведуть до кваліфікації (ступеня) "магістр" за спеціальністю  (2-3 роки бакалаврату);

o програми підготовки  спеціаліста, що ведуть до кваліфікації "дипломований спеціаліст" (1-2 роки після бакалаврату);

o програми підготовки  кандидатів наук, що ведуть до  вченого ступеня "кандидат  наук" (аспірантура).

Вищі навчальні заклади  повинні мати право вводити інтегровані  навчальні плани першого і  другого циклів навчання.

3. Доцільно диверсифікувати термін навчання в аспірантурі, ураховуючи попередню освіту, таким чином, щоб загальний термін навчання до здобуття ступеня "кандидат наук" становив не менше 20 років, включаючи отримання загальної середньої освіти.

Треба також підвищити  вимоги до академічної та наукової компонент програм підготовки кандидатів наук (в аспірантурі), орієнтуючись на найкращі PhD-програми провідних університетів  світу.

4. Доцільно за рамками  двох зазначених освітніх циклів  зберегти інститут докторантури  із захистом докторських дисертацій  і присвоєнням ученого ступеня  "доктор наук" як особливість  національної системи підготовки  наукових кадрів найвищої кваліфікації.

5. Ураховуючи особливу  важливість виразної концепції  розвитку програм середньої професійної  освіти і чіткого визначення  їх місця в національній системі  освіти відповідно до тенденцій  Болонського процесу, доцільно  розширити склад Робочої групи  за рахунок створення додаткової  тематичної підгрупи з середньої  професійної і післядипломної  професійної освіти із залученням  до її складу спеціалістів  у цій галузі.

Рекомендації підгрупи 2 "Проблеми академічної мобільності"

Проблеми академічної  мобільності - це найбільш загальне питання, що включає і проблеми першої, третьої  і частково п'ятої підгруп.

Для забезпечення академічної  мобільності треба, як мінімум, вирішити питання порівнянності ступенів, назв спеціальностей та навчальних дисциплін, одиниць виміру академічного навантаження, систем оцінки знань або, точніше, виміру рівня навченості. Більшість цих  питань включено до тематики першої, другої, і п'ятої підгруп.

Вирішення більшості цих  питань неможливе без серйозного збільшення спеціальностей і скорочення їх номенклатури. Наприклад, аналіз навчальних планів профільних спеціальностей Таганрозького  державного радіотехнічного університету (ТДРТУ) показує, що майже всі їх можна  розглядати як вузькі спеціалізації  двох американських спеціальностей: Electrical Engineering і Computer Engineering.