І лише з 12 листопада 1992 р., згідно з Указом президента України “Про реформу грошової системи України”, купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу.

       Купоно-карбованець  отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території  України офіційним засобом платежу. Так завершився перший етап грошової реформи.

       Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знеціненя тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може  виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства – функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити складні питання, проблеми платіжного балансу.

       Від зволікань із впровадженням в  обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

       Необхідність  оздоровлення фінансово-грошової системи  посилює актуальність проведення економічних  реформ. Економічна політика України 1995 – першої половини 1996 р., забезпечила  посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:

       · суттєво уповільнилась інфляція;

       · було знищене так зване грошове нависання, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них;

       · зміцнів та стабілізувався курс національної валюти;

       · уповільнились темпи зниження промислового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;

       · зросла активність домогосподарств як суб’єктів економіки;

       · зросли доходи та заощадження населення;

       · поліпшились результати зовнішньоекономічної діяльності.

       Значне  зниження темпів інфляцій розпочалося  з лютого 1996 р. і набрало стабільного  характеру. У червні й липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1%, а у серпні – 105,7% до попереднього місяця (за 109,4% у січні).

       Починаючи з березня 1996 року постійно підвищувався курс українського карбованця до додара США та інших іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис. крб. за 1 долар США, що разом зі зниженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в Україні.

       Суттєво зменшився спад виробництва в  порівнянні з попереднім роком ( з 14,1% за січень-серпень 1995 року до 3,7% за відповідний  період 1996 р.). Зменшення обсягів  валового внутрішнього продукту за цей  період знизилось з 12,4% до 9,5%.

       Грошові доходи населення в липні 1996 р. в  порівнянні з червнем зросли на 26%.

       Незважаючи  на ревальвацію українського карбованця протягом першого півріччя 1996 р. експорт  товарів та послуг у порівнянні з  відповідним періодом 1995 р. зріс на 30,6%, що за повільнішого темпу зростання імпорту (27,3%) забезпечило зниження на 2,3% від’ємного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України і стало передумовою дальшого розвитку зовнішнього сектора економіки. 

       Поліпшення  напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні було досягнуто  послідовнішим і активнішим застосуванням ринкових механізмів, зокрема: запровадженням неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, дальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності й валютного ринку, дотриманням позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок на депозити й кредити комерційних банків.

       У цьому плані ситуація в Україні  напередодні грошової реформи значно різнилася від ситуації в таких  країнах, як Естонія, Молдова, Німеччина (1948 р.), з високою інфляцією і  навіть гіперінфляцією, і була близькою до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині. 

       Головними завданнями грошової реформи були:

• заміна тимчасової грошової одиниці на національну валюту – гривню;
• заміна масштабу цін;
• створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку.

       Характер  реформи. Вибір прозорого варіанта та неконфіскаційноо типу грошової реформи був зумовлений необхідністю:

       · забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти, а отже, довіри до політики Уряду та економічних реформ, які він проводить;

       · утримання стабільності грошового, споживчого і валютного ринків України, запобігання інфляційному вибуху та порушенню стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення;

       · запобігання спекулятивним операціям під час обміну карбованців на гривні;

       · створення прийнятного соціального клімату, зниження психологічного й соціального напруження в суспільстві у зв’язку з проведенням грошової реформи.

       Механізм  проведення реформи. Відповідно до Указу  Президента України грошова реформа  проводилась з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в  обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців. Одночасно  відбулось зменшення у тій  самій пропорції всіх цінових  показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася  в 100 000 разів сильнішою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаби цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. Проте співвідношення між товарною та грошової масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать про те, що в цілому реформа  проходила організовано, якнайзручніше  для населення і без значних  соціальних конфліктів.

       Деякі складнощі з обміном карбованців  на гривні, які мали місце в перші  дні реформи за браком на рахунках окремих банків і підприємств  зв’язку коштів для викупу гривні, були оперативно вирішені наданням у  потрібних випадках авансових підкріплень.

       Аналіз  ситуації на готівковому грошовому  ринку в період реформи свідчить про те, що найбільші обсяги вилучення  з обігу карбованців мали місце  в перші 5 днів реформи, коли щоденно  вилучалось з обігу 31 – 38,6 трлн.крб., або 9 – 12% карбованцевої маси, що перебувала в обігу напередодні реформи.

       Починаючи з 24 години16 вересня 1996 року функціонування в готівковому обороті карбованців  припинилося і єдиним засобом  платежу на території України  стала гривня та її розмінна монета – копійка.

       Підсумки  грошової реформи.

       Проведення  грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків,залучення  в банківську систему надлишкової  готівки, забезпечення стабільності курсу  національної валюти щодо іноземних  валют.

       За  рахунок збільшення строкових депозитів  суб’єктів господарювання та населення  ліквідність комерційних банків зросла приблизно на таку ж суму і на кінець жовтня досягла 500 – 600 млн.грн. Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1 листопада цей показник зменшився і становив 43%. 

       Грошова реформа поліпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для  позитивних соціально-економічних  змін. 

                                                                                                                    ВИСНОВОК

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися до таких заходів, як грошові реформи. Тобто повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу, що є головною функцією грошової реформи.

       Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Тому при виборі виду  реформи та методу її здійсння необхідно враховувати нові соціально-економічні умови.

       Успішне проведення грошової реформи вимагає  відповідної підготовки: оздоровлення державних фінансів, припинення чи значне зменшення темпів зростання  грошової маси в обігу, нагромадження  золото-валютних та матеріальних резервів та ін. Тобто, недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти щоб забезпечити успіх грошової реформи, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови.

       Також, важливе значення для успіху реформи  має правильний вибір методу стабілізації національної валюти.

       Грошові реформи здійснюють у випадках: глибоких економічних криз фінансової системи, економічних потрясінь, падіння  ролі грошей, розрахунків кредиту, зміни  державних устроїв. 

       Розпад  СРСР і утворення на його території  суверенних держав, а також перехід  від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовили необхідність для всіх країн – колишніх союзних  республік, у т.ч. України, виходу з  рублевої зони, запровадження власної  грошової одиниці та проведення на цій основі глибокої структурної  перебудови грошової системи. Звісно йдеться  про грошові реформи в широкому значенні, метою якої є не просто пребудова, а й утвердженя зовсім нової системи грошово- кредитних і валютних відносин, адекватним умовам ринкової економіки.

         Недовго залишалась єдиною і  система обігу готівкових грошей. Кожна республіка шукала способи  захисту свого внутрішнього ринку  від проникнення законних платіжних  засобів (рубля) із інших республік.  Як доповнення до грошових  знаків почали випускатись талони, купони, карточки і вводились  інші обмеження функціонування  грошей.

       Україна першою серед країн, що входили до колишнього СРСР, стала на шлях поетапного виходу з рублевої зони та розбудови  національної грошової системи.

       Грошова реформа в Україні була надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої створено один з невід’ємних  атрибутів державності. Таких ширикомасштабний захід, який передбачав би повну зміну в готівковому обороті за короткий строк (два тижні) грошових знаків, зміну масштабу цін і переведення всієї грошової системи, включаючи й безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю – гривню, в історії України проводився вперше.

       Нубутий у цій винятково складній справі досвід творчо впродовж 1992 – 1993 рр. використали інші країни. Це забезпечило їм можливість уникнути окремих істотних помилок, що допустилася наша держава. 
 

 

       ЛІТЕРАТУРА: 

1. Антонов Н.Г., Пессель М.А.. Денежное обращение, кредит и банки. – 1995
2. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник. – 1999
3. Гальчинський А.С. Теорія грошей: навчально-методичний посібник. - 1999
4. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – 1999
5. Гроші та кредит: підручник/За ред. проф. Б.С. Івасіва. – 2001
6. Гроші, банки та кредит у схемах і коментарях/За ред. Б.Л. Луціва. – 1999
7. Гроші та кредит/ за ред. М.І. Савлука. – 1992
8. Деньги, кредит, банки. Под ред. Г.І. Кравцовой. – 1999
9. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: підручник. – 2002
10. Ющенко В., Лисицький. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. – 1998