Роль судової влади в демократичній державі

Судовій владі притаманні певні загальні ознаки, характерні для влади взагалі. їх аналіз дозволяє з'ясувати, у чому полягає та виявляє  себе владний характер діяльності й  повноважень суду. Хоча кожна ознака, властива владі взагалі, стосовно судової  влади, безумовно, набуває певної специфіки. Крім того, вона містить ознаки, що розкривають  її специфіку, унікальну природу, виключне місце в системі державної  влади, — специфічні ознаки. Усі  ці ознаки в сукупності, доповнюючи одна одну, дозволяють визначити поняття  судової влади з урахуванням  її владної сутності .

1. Соціальний характер  влади. Влада завжди притаманна  людській спільноті. Без неї  соціум існувати не може. Судова  влада належить до сфери соціальних  відносин. Вона не поширюється  безпосередньо на тваринний світ, на природні явища. Але якщо  останні становлять собою елемент  соціальних відносин (наприклад,  щодо їх використання, права власності  на них тощо), то судова влада  може поширюватися і на них. 

2. Структура владовідносин. Природа судової влади характеризується через соціальні відносини, які мають певну структуру: суб'єкт, об'єкт і зміст відносин між ними. Кожен із цих елементів має свою специфіку, яка відбиває місце суду в суспільстві.

3. Цілеспрямованість влади.  Владовідносини виникають лише, коли необхідний певний цілеспрямований вплив владного суб'єкта на підлеглий об'єкт, щоб досягти зміни його поведінки. Ця ознака в повній мірі характерна для судової влади, оскільки передбачає усвідомлення владовідносин всіма їх учасниками.

4. Вольовий характер влади.  Стосовно влади судової ця  ознака виражається у прийнятті  судового рішення щодо порушеного  й розглянутого в судовому  засіданні питання. Якщо вольовий  акт не отримав матеріального  визначення у формі акта судової  влади, то судова влада себе  ще не визначила, навіть якщо  суддя вже знає, як слід вирішити  те чи інше питання.

5. Регулююче й організаційне  призначення влади. Владовідносини виникають у суспільстві, коли воно потребує узгодження волевиявлень і намірів окремих його членів. За допомогою судової влади усувається локальна соціальна напруга й відновлюються спокій і правопорядок у суспільстві.

6. Примусовий характер  влади. Ця ознака є природною,  оскільки влада завжди пов'язана  з примушенням одним суб'єктом  іншого до вчинення (або припинення) певної дії (бездіяльності) .

Крім загальних ознак, притаманних будь-якій владі, судова влада характеризується й певними  ознаками, які належать лише їй і  виражають її власну специфіку.

1. Об'єктивність. Твердження, що ніхто не може бути суддею  у власній справі, ні в кого  не викликає сумніву. Закон  передбачає право сторони висловити  недовіру судді, мотивуючи його  зацікавленість у справі, а також  низку обставин, які виключають  участь судді у справі саме  внаслідок його можливої упередженості  (правила відводу суддів передбачені  процесуальним законом).

2. Легітимність. Ця ознака  свідчить про ступінь довіри  суспільства судовій владі, його  згоду на неї, готовність до  виконання її рішень.

3. Нормативність. Соціальна  сфера, у якій функціонує судова  влада, і процес реалізації  нею своїх владних повноважень,  їх зміст і форма здійснення  закріплені в нормах матеріального  і процесуального права. 

4. Особлива предметна  сфера. Предметна сфера функціонування  судової влади має виключний  характер. Судову владу залучають  до дії лише в умовах розгляду  юридичної справи, тобто за умов, якщо: а) хоча б два суб'єкти  знаходяться у стані суперечки;  б) спір виник щодо відносин, які регулюються правом. Сторони  звертаються до суду з проханням  виступити безстороннім арбітром  у розв'язанні їх справи.

5. Ситуативний характер. Судова влада функціонує лише  за умови звернення до неї  суб'єктів права. За своєю ініціативою  суд не розпочинає розгляд  юридичних справ, тобто судова  влада «пробуджується» актом  звернення до суду і функціонує  на час розгляду справи. Реалізація  судової влади лише в умовах конкретної юридичної справи і лише за умови звернення до неї заінтересованих сторін є ознаками, які підкреслюють ситуативний характер судової влади, її відмінність від законодавчої і виконавчої гілок влади, предметна сфера яких поширюється на більш загальне коло правовідносин .

 

 

 

 

 

Роль судової влади в демократичній  державі

Серед сучасних дослідників  демократії доволі часто можна зустріти думку, що демократична держава завжди спрямовує свої зусилля саме на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, які розглядаються одночасно  і як незаперечна цінність, і як мета функціонування держави. Це дає  підстави стверджувати про глибинний  зв’язок між демократією і  правом. Невипадково такий відомий  вітчизняний юрист, як О. Скрипнюк характеризує право і права людини як специфічну «аксіологію» сучасної демократії. Причому мається не увазі не лише формальна вимога правової організації держави та дотримання існуючих правових форм діяльності держави (правові форми діяльності держави являють собою визначений законодавством, юридично оформлений порядок здійснення юридично значущих дій та операцій, спрямованих на здійснення функцій держави, а й те, що держава гарантує і забезпечує прав людини, які в реальності становлять серцевину загального поняття права.

Утім, сам факт проголошення демократичною державою забезпечення прав людини як однієї зі своїх основних (пріоритетних) цілей ще не є достатньою гарантією реалізації зазначеної цілі. За цієї причини, як доводить теорія держави  і права, повинен функціонувати  певний державний механізм, який би дав змогу практично втілювати  дії в частині забезпечення і  захисту прав людини.

Як свідчить державно-правовий досвід сучасних розвинених демократичних держав, подібні механізми мають багаторівневу та доволі складну структуру. В цьому сенсі доволі показовою може виступити позиція О. Пушкіної, яка переконливо демонструє складність організації загального державного механізму забезпечення і захисту прав людини в демократичній державі на прикладі України. Не вдаючись до дискусії щодо конкретної ролі та функцій окремих частин цього механізму забезпечення і захисту прав людини в демократичній державі, вкажемо лише на те, що судова влада цілком справедливо посідає в ньому одне з провідних місць. Справедливість цього положення підтверджується тим, що сама функція забезпечення і захисту прав людини нині вважається головною функцією судів та суддів, які реалізують її шляхом вирішення юридично значущих справ. Як зазначає І. Марочкін, протягом такої діяльності суд (судді) судить про право, тобто здійснює правосуддя.

Сама по собі судова влада та здійснюваний нею судовий захист прав і свобод людини і громадянина є тією ознакою конституційної демократії, без якої унеможливлюється функціонування всієї системи демократичної організації державної влади. Це положення чітко аргументує С. Шевчук, демонструючи взаємну зумовленість таких понять, як «конституційна демократія» і «судовий захист прав людини».

У цьому сенсі будьякі демократичні перетворення не можуть і не повинні відбуватися поза контекстом вдосконалення організації і діяльності судової влади, що, в свою чергу, значно актуалізує проведення фундаментальних теоретико-правових досліджень судової влади та її ролі в забезпеченні демократизму.

Також, як відомо, демократія – це не лише певний тип організації публічної влади в суспільстві, а й така система, яка гарантує і забезпечує права і свободи людини і громадянина, перетворюючи людину, її добробут та її права на основну соціальну цінність, яка визначає і спрямовує діяльність держави. В цій площині, яксправедливо вказує Б. Футей, суди є «найнадійнішим бастіоном захисту прав людини, запобігання будь-яким зловживанням владою з боку законодавчої та виконавчої гілок», що дає підстави багатьом дослідникам характеризувати здійснюваний судовою владою захист прав і свобод людини як своєрідну «серцевину» процесу постання демократичної і правової держави.

Сам досвід функціонування судової влади переконливо засвідчує, що доволі часто вона відіграє одну з ключових ролей у збереженні демократичних основ державного ладу, стоїть на сторожі демократії і недопущення узурпації державної влади. В цьому контексті варто згадати не тільки діяльність органів конституційної юрисдикції, а й інших органів судової влади. Наприклад, в Україні під час президентських виборів 2004 року саме судова влада відіграла одну з ключових ролей у розв’язанні політичного конфлікту, який об’єктивно загрожував конституційним основам демократії в Україні. Адже саме тоді рішенням Верховного Суду України від 3 грудня 2003 року було визнано дії Центральної виборчої комісії по встановленню результатів повторного голосування з виборів Президента України незаконними, а протокол Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України від 24 листопада 2004 року недійсним.

Судова влада виступає важливим гарантом демократизму державного ладу, а також суб’єктом, який забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина. Більше того, досліджуючи функціонування основних інститутів демократичної держави, легко довести, що практично всі вони передбачають існування ефективної і професійної судової влади.

Наприклад, якщо взяти такий  визначальний для демократичної  держави інститут, як вибори, то виборчий процес прямо передбачає можливість звернення всіх його учасників до суду з метою захисту або забезпечення передбачених чинним виборчим законодавством прав.

Зважаючи на незаперечний зв’язок між судовою владою і  процесом розвитку демократичної держави, можемо зробити ще один  висновок. А саме: одним із чинників демократизації держави виступає процес реформування судової влади. Адже судова влада, яка нездатна гарантувати демократизм державного ладу, яка не захищає права і свободи людини і громадянина, постає серйозним гальмом будь-яких процесів демократизації держави і суспільства. В цьому контексті можна стверджувати про наявність безпосередньої взаємозалежності між триваючими процесами реформування судової влади і демократизації державної влади загалом.

 

 

Висновок

Судова влада являє  собою одну із гілок державної  влади, яка характеризується з одного боку незалежністю та самостійністю, а  з іншого боку взаємодією з іншими гілками влади для реалізації єдиної державної політики, функціонує на демократичних засадах та покликана  забезпечувати захист суспільних відносин, які врегульовані нормами права  від порушень з боку будь-яких суб’єктів  права — органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань, а також підприємств, установ  та організацій, встановлювати міру покарання за порушення законодавства  та врегулювати конфлікти приватних  та суспільних інтересів.

На сьогодні ґрунтовним стає ствердження того, що рівень демократії залежить від рівня суду в державі.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, слід наголосити, що наявність ефективної і незалежної судової влади є невід’ємною ознакою демократичної держави, оскільки це прямо випливає із визначення демократичної держави як такої форми організації публічної влади, яка гарантує максимальне забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

В результаті саме судова влада  постає одним із найважливіших суб’єктів, який у процесі правосуддя гарантує верховенство права, пріоритет прав людини і базисні принципи демократичного врядування. Подібна взаємозалежність між розвитком судової влади  і утвердженням демократії дає підстави стверджувати, що подальша демократизація Української держави має відбуватися  через посилення ролі судової  влади, забезпечення гарантій незалежного, неупередженого, професійного правосуддя, що логічно висуває проблематику проведення судової реформи на одне з пріоритетних місць у процесі  правотворення і державного будівництва в Україні.

Використана література

1. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 312 с.
2. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с.
3. Денищук Ж. Судова влада: її місце та роль у суспільстві // Судоустрій. - № 8. – 2006р. – С. 27-31.
4. Загальна  теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка, О.В.Петришина. – Х., 2009. – С. 396–397.
5. Зубачова І.С. Визначення сутності поняття судової влади та її роль у побудові правової, демократичної держави
6. Правознавство: Навчальний посібник / За заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2007. – 588 с.
7. Сенчук В. В. Судова влада у процесі забезпечення демократизму сучасної Української держави – Судова апеляція №2 (15), 2009р.
8. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. - К.: Алерта; КНТ ; ЦУЛ, 2009,520 с.