Судова система США

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

  ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
 

                                                                               кафедра конституційного права

                                                                               та порівняльного правознавства  
 
 

КУРСОВА РОБОТА

    на  тему:

СУДОВА  СИСТЕМА США 

                                                                                                   Студента 2-го курсу

                                                                                                    денного відділення

                                                                                                    Качур В.

                                                                                                  Науковий керівник:

                                                                                                         Палінчак М.М. 
 
 
 
 

Ужгород – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ1. Загальна характеристика судової системи США……………………6

Розділ 2. Вплив англійського права: становлення правової системи США...15

Розділ 3. Судова система США: 1) Верховний суд США 2) Суди загальної юрисдикції……………..…………………………………………………………21

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

    Сучасна правова система США має бути охарактеризована під кутом зору багатьох особливостей.

       Існування та розвиток американського права на двох рівнях (штатів і федерації). Ця особливість пов'язана з федеральною структурою США. Штати, що входять до складу США, наділені досить широкою автономною компетенцією, в межах якої вони створюють своє законодавство і свою систему прецедентного права. У зв'язку з цим можна стверджувати, що в США існує 51 система права — 50 у штатах і одна федеральна.

       Суди кожного штату здійснюють  свою юрисдикцію незалежно один  від одного. Тому існують випадки,  коли суди різних штатів приймають  в аналогічних справах несхожі,  а іноді прямо протилежні рішення.  Розбіжності у право країни  вносить також законодавство  штатів, яке в багатьох аспектах  є різним. Так, в одних штатах  встановлено режим спільності  майна чоловіка і жінки, в  інших — роздільності; закріплено  різні підстави розлучення, заходи  кримінального покарання за ті  самі діяння тощо. Усе це робить  правову систему США більш  складною і заплутаною, ніж англійська. Але розбіжності не слід і  перебільшувати: аналіз американської  практики свідчить, що в 95—98 відсотках  випадків рішення судів різних  штатів збігаються.

       Конституція США має найвищий  авторитет. Жодна людина, жодна  гілка влади не мають права  ігнорувати Конституцію. Суди  ж є провідниками Конституції.  Вони мають право перевіряти  неконституційні дії з метою  визнання їх недійсними і такими, що не мають чинності.

       США як незалежна держава ніколи  не знали такого періоду в  розвитку свого права, коли  воно засновувалося виключно  на судових прецедентах. В основі  правової системи США з моменту  її самостійного існування та  протягом наступного розвитку  завжди були закони. Період з  початку XX століття до 30-х років  XX століття взагалі дістав назву  “Епоха законодавчих актів”.

       На сьогодні звичайний американський  штат має таку ж кількість  законодавчих актів, скільки їх  налічує право середньостатистичної  країни Європи. Якщо помножити  загальну кількість законодавчих  актів штату на п'ятдесят, стане  зрозуміло, яким великим за  обсягом є законодавче право  у Сполучених Штатах.

          У наш час судовий нагляд  використовується досить активно.  Якщо за 75 років (1789-1864) Суд визнав  незаконними лише два закони  Конгресу, а за 164 роки (1789—1953) відбулися  76 анулювань, то з 1953 по 1991 рік  (38 років) уже 66 актів Конгресу  було визнано неконституційними.

    Актуальність теми дослідження курсової роботи полягає в тому, що децентралізована судова система США, де поруч із федеральними судами, система яких включає 4 рівня (Верховного суду США, апеляційні суди й районні суди, а як і світових суддів), у кожному штаті, федеральному столичному окрузі й у залежних територіях є власні судові системи, що включають рівні, які і в сучасний період досліджуються і втілюються в судових системах інших країн світу.

    Мета  курсової роботи полягає у дослідженні правової і судової системи США.

  Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

• Визначити вплив англійського права: становлення правової системи США;
• з’ясування історико-правових поглядів на розвиток судової системи США;
• визначення ролі Верховного Суду в системі судів США.

    Для американців Конституція - це більше, чим просто звід законів. Це символ, народна біблія. У ній відбиті  всі цінності суспільства, усі пріоритети і форми цих пріоритетів. Це особливо відбито в Преамбулі, де записані цілі Конституції, і в Біллі про  права, що проголошує права людей. І  весь документ у цілому відбиває класичні ліберальні погляди на індивідуальну  свободу, рівність, власність, представницьку демократію й обмежений уряд. Словом, те, що ми зараз багатозначно називаємо "американською демократією". Те, наскільки багатозначно про неї говорять самі американці, викликає легку тінь заздрості до їх майже фанатичного патріотизму. Відомими авторами, які досліджували судову систему США були   Peter Woll. «Behind the Scenes In American Government. Harpers Collins Publishers» 1991 – ця стаття змусила задуматись багатьох американців, а також науковець - Мінор Д.ДЖ. «Суди в Сполучених Штатах«. З вітчизняних авторів цю дослідженням цієї теми займались - Шишкін В. «Забезпечення прав людини в судочинстві США (організаційні та процесуальні засади)»; Бернхем В.» Вступ до права та правової системи США»; Жидков О.А. "Верховный суд США: право и політика» в цій праці було висвітлено правило судового прецеденту у США, що він діє на підставі принципу stare decisis "дотримуйся прецеденту і не (чіпай) розглядай вже вирішене питання".

    Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної джерел та літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

    ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОЇ  СИСТЕМИ США 

    Судова  система у Сполучених Штатах складається  з федеральних судів і судів  штатів, до складу яких входять, відповідно, федеральні судді і судді штатів. Призначення на посаду федерального судді у США вважається найбільшим професійним досягненням у кар’єрі  юриста. Бути суддею означає обіймати одну із найбільш шанованих посад  в американському суспільстві. Судді  користуються повагою через те, що вони самі поважають себе. Водночас, обрання на посаду голови суду прирівнюється  до просування до ще більш високого статусу, роль цієї посади в американській  судовій системі часто описується, як primus amongst the pares, тобто перший серед  рівних. Незважаючи на таке визначення, обов’язки голови суду здебільшого  носять церемоніальний та адміністративний характер. Наприклад, координування  діяльності суду, призначення зустрічей  та організація конференцій, а також  представлення суду під час зовнішніх  заходів і подій. На противагу  досить поширеній думці, голова суду не контролює судові справи і не розподіляє справи між конкретними  суддями. Тим не менше, роль голови суду є важливою, а отже доцільним є  порівняння порядку обрання голови суду в Сполучених Штатах та Україні.

    Конституція Сполучених Штатів передбачає, що президент  має право призначати федеральних  суддів за порадою та згодою сенату США (далі — сенат).¹ По завершенні процедури затвердження, «судді Верховного суду, а також нижчих судів залишаються на своїх посадах, доки поводяться бездоганно, і мають у визначені терміни одержувати за свою службу винагороду, що не повинна зменшуватися протягом усього часу їх урядування».² Ці захисні механізми (довічне перебування на посаді і заборона на зменшення заробітної плати) гарантовані Конституцією для того, щоб федеральні судді не боялися втратити свою посаду чи одержати зменшену заробітну плату за винесення рішень, які не підтримує президент чи Конгрес. Ця захищена свобода виносити політичне чи суспільне непопулярне рішення є однією із необхідних умов існування нашої демократії.

    Окрім судів загальної юрисдикції, передбачених статтею ІІІ, Конституція надає  Конгресу право утворювати інші федеральні суди, покликані допомагати у здійсненні окремих функцій законодавчої влади, як це передбачено статтею I Конституції. Федеральні судді у таких судах  так само призначаються президентом  за порадою та згодою сенату. Вони виконують  свої повноваження протягом фіксованого  терміну у 15 років, їх незалежність гарантується законодавством, яким для  суддів, які не були повторно призначені на посаду президентом, передбачається статус старшого судді і право  на одержання пенсії у повному  обсязі.

    Хоча  федеральні судді у судах, утворених  відповідно до статті III Конституції, перебувають  на своїх посадах доти, доки поводяться бездоганно, Конституцією передбачена  можливість усунення їх з посади шляхом імпічменту і засудження за державну зраду, хабарництво та інші тяжкі  злочини і провини. Імпічмент  — це конституційна процедура, відповідно до якої палата представників США (далі — палата) може винести посадовій  особі обвинувачення за підозрою у «зловживанні посадою» із подальшим  розглядом справи по суті сенатом. Федеральний  суддя може бути усунутий з посади лише за умови визнання його винним голосами двох третин членів сенату.³ Процедура імпічменту застосовується досить рідко.

    На  рівні штатів, принаймні для деяких судів, використовується метод призначення  комісією, або так званий план заслуг. Незважаючи на розповсюдженість системи  призначення комісією протягом другої половини двадцятого сторіччя і постійну кампанію на її підтримку, судді у більшості штатів досі обираються шляхом загальних виборів. Крім нього, судді у двох штатах (Вірджінія і Південна Кароліна) обираються законодавчими органами штатів. Нарешті, у разі виникнення вакансії, судді штатів призначаються губернаторами.

    Для порівняння, Конституція України  передбачає, що перше призначення  на посаду судді здійснюється президентом  строком на п’ять років. Після  цього терміну судді обираються Верховною Радою. Для надання  допомоги у процесі призначення  суддів Конституцією України передбачене  створення Вищої ради юстиції, яка  складається із представників усіх гілок влади і вповноважена вносити  «подання про призначення суддів на посади». Окрім цього, Конституцією передбачений Конституційний суд України  у складі 18 суддів, причому президент, Верховна Рада і з’їзд суддів призначають  або обирають по шість суддів. Судді  Конституційного суду «призначаються на дев’ять років без права  бути призначеними на повторний строк».⁴ На федеральному рівні система, за якої безстрокове призначення суддів на посаду здійснюється президентом, із наступним затвердженням сенатом, є кращою, ніж система, за якої президент призначає суддів лише на початковий п’ятирічний термін, із простою можливістю бути у майбутньому обраними на довічні посади парламентом. Остання система свідчить про менший ступінь судової незалежності, оскільки судді виконують свої функції лише протягом певного фіксованого строку, а потім мають постати перед парламентом для обрання. Після закінчення початкового п’ятирічного терміну на посаді, парламент може проголосувати як за, так і проти обрання судді на посаду безстроково. Така послідовність подій викликає занепокоєння. Перше призначення на п’ять років може фактично виконувати для парламенту роль випробувального строку. Кожен суддя, який хоче бути перепризначеним, перебуватиме під тиском необхідності узгоджувати свої рішення із політичними сентиментами, які домінують на той момент у парламенті. Як зазначалося раніше, одним із наріжних каменів розвинутої демократії є надання суддям можливості виносити рішення без страху покарання. Таким чином, було б краще, щоб судді призначалися безстроково від початку.