Отчет о практике пенсионный фонд г.Павлоград

 

     Результати  аналізу виконання виконання  бюджету за 2007 рік можно побачити у діаграмі 2.4 

     Діаграма 2.4

       

     Таблиця 2.

     Аналіз  виконання бюджету за 2008 рік

 

     Результати  аналізу виконання бюджету за 2008 рік можна побачити в діаграмі 2.5 

     Діаграма 2.5

 

      РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ 

     Сьогодні  українська система пенсійного забезпечення переживає кризу, цілком порівнювальну  з кризою кінця 1990-х років, - це криза фінансово необґрунтованих і соціально несправедливих пенсійних зобов’язань. Очікування поліпшення ситуації із економічним зростанням, як свідчить світовий досвід, є безпідставним, оскільки економічне зростання через індексацію пенсій відповідно до підвищення заробітної плати спричинює більше підвищення зобов’язань пенсійної системи порівняно з надходженнями до неї.

     Пенсійне  забезпечення в Україні є основною складовою системи соціального  захисту населення. Частка пенсіонерів  у складі населення дуже висока і на сьогодні складає близько 28,6%. При цьому вона в майбутньому неминуче буде збільшуватись і у 2015 році досягне 31%. Питома вага пенсійних виплат у сукупних соціальних трансфертах досягла 43%, у бюджетах домогосподарств вона складає 21% сукупних ресурсів .

     Таким чином, найбільша кількість пенсіонерів  припала на 2004 рік – 285,5 тис. осіб, а станом на кінець минулого року вона зменшилася на 5,6 тис. осіб (приблизно 2%). На таке зменшення вплинуло скорочення виходу на пенсію осіб, які не досягли ще пенсійного віку. Проте така спадна залежність стосується лише деяких областей, а в загальному, як було відмічено вище, частка пенсіонерів в Україні невпинно зростає, і така тенденція спостерігається і надалі .

     Основні проблеми діючої системи пенсійного забезпечення в контексті ринкової трансформації економіки мають соціальний та економічний характер.

     Аналізуючи  проблеми соціального характеру  слід відмітити, що діюча солідарна  система пенсійного забезпечення є  соціально несправедливою – у  першу чергу і найбільшою мірою стосовно найбідніших верств населення.

     Середній  розмір виплачуваних пенсій дуже низький. Особливо обділені пенсіонери, які  одержували високі заробітки і сплачували великі суми страхових внесків, але  не належать до пільгових категорій  і одержують пенсії відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення»

     Діюча солідарна система пенсійного забезпечення є також економічно необґрунтованою  і фінансово неспроможною, що, у  свою чергу, відображає проблеми економічного характеру. Надмірно високі ставки пенсійних внесків спричиняють додаткове навантаження на економіку. Роботодавці змушені сплачувати до пенсійної системи третину фонду заробітної плати, що підвищує собівартість продукції і знижує її конкурентоспроможність, стримує зростання заробітної плати, не сприяє залученню інвестицій, легалізації тіньового сектору економіки та доходів населення. Надмірне пенсійно-страхове навантаження на економіку звужує платіжну базу і джерела пенсійних надходжень.

     Не  враховуються особливості перехідного  періоду, значна частина фізичних та юридичних осіб не сплачує пенсійні внески. Глибока і затяжна економічна криза породила тінізацію економіки та безробіття, суттєво підірвала і деформувала фінансову базу пенсійної системи. З 28,3 млн. осіб працездатного віку в офіційному секторі економіки зайнято лише 18,7 млн., а систематично сплачують внески лише 15,3 мільйона. Торік 130 тис. підприємств взагалі не сплачували страховий збір, звітуючи про відсутність господарської діяльності. Не сплачують зовсім або сплачують не повністю пенсійні внески багато громадян, які займаються підприємництвом, ведуть особисте підсобне господарство, здають в оренду землю, майно та житло, працюють за наймом без договору, або самозайняті. За оцінками експертів, від незареєстрованої підприємницької діяльності та незадекларованих доходів населення Пенсійний фонд щорічно недоодержує близько 2 млрд. грн. Низький рівень оплати праці і заборгованість з її виплати звужують базу нарахування пенсійних внесків.

     Серед основних змін, які могли б привести до позитивних перетворень у сфері пенсійного забезпечення, можна виділити:

     - посилити контроль за виконанням норм законів та постійне прослідковування законності у реалізації пенсійного забезпечення;

     - подолання прогалин у пенсійному законодавстві, протиріч норм окремим законам щодо вказаного забезпечення;

     - створення більш гнучкої системи пенсійного страхування;

     - розроблення чіткого механізму захисту прав громадян у разі його порушення;

     - контроль за рівнем поінформованості громадян стосовно будь – яких змін у пенсійному законодавстві.

     Кабінет Міністрів України пропонує свої рекомендації щодо покращення існуючої пенсійної системи,а саме:

     - З метою уникнення сплеску  цін доцільно передбачити поетапну  виплату заборгованості, накопиченої  в результаті запровадження нового розміру мінімальної пенсії.

     - Варто застосувати заходи стимулювання  випереджаючого – порівняно з  ВВП – зростання заробітної  плати, що стане економічним  підґрунтям виплати підвищених  пенсій.

     - З метою зниження адміністративних  витрат і підвищення рівня сплати внесків на соціальне страхування запровадити єдиний соціальний внесок (в розмірі 25%) та створити єдину структуру, що займатиметься збиранням внесків на соціальне страхування на основі тісної співпраці з державною податковою службою.

     Слід  відмітити, що сучасна пенсійна система не є справедливішою у порівнянні з її минулим, оскільки зберігає нерівність прав громадян за професійною ознакою. Державні службовці, народні депутати, науковці, прокурори, судді, журналісти та деякі інші спецкатегорії продовжують одержувати пенсії значно більших розмірів за іншими правилами (законами), хоча сплачували, пропорційно заробіткам, майже такі самі страхові внески, що й інші громадяни. І хоч би які аргументи висували на захист цієї несправедливості, на нашу думку, таке нехтування статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність прав громадян, руйнує суспільну мораль. 

 

      ВИСНОВКИ 

     Чинна українська пенсійна система спирається на принцип “негайної виплати” (pay-as-you-go), коли страхові внески до пенсійного фонду негайно виплачуються пенсіонерам, тобто відбувається солідарний (горизонтальний) перерозподіл доходів нинішніх працівників на користь нинішніх пенсіонерів. У солідарній системі щомісячний розмір пенсії обчислюється виходячи з розміру заробітку і тривалості трудового стажу, а призначена пенсія є довічною (у деяких випадках пенсія виплачується і після смерті пенсіонера).

     Пенсійний фонд є фінансовою установою, відповідальною за стягнення внесків, що відраховуються з фонду заробітної плати до державної  пенсійної системи. В рамках цієї державної системи внески з фонду заробітної плати, отримані Пенсійним фондом, використовуються для проведення щомісячних виплат нинішнім пенсіонерам. У майбутньому відповідальність Пенсійного фонду розшириться. Нещодавно на нього була покладена відповідальність за ведення персоніфікованих рахунків, а функції нарахування і виплати пенсій нині йому передаються Міністерством праці та соціальної політики. Пенсійний фонд виплачує не лише пенсії, а й соціальну допомогу.

     Отже, управління Пенсійним фондом здійснюється на основі паритетності представниками держави, застрахованих осіб і роботодавців.

     Органами  управління Пенсійного фонду є правління  та виконавча дирекція Пенсійного фонду. Вищим органом управління Пенсійного фонду є. Правління Пенсійного фонду формується на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців.

     Наглядова рада Пенсійного фонду створюється  з метою здійснення контролю за виконанням Пенсійним фондом законодавства  про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, статутних завдань та цільового використання коштів пенсійного фонду.

     Основні проблеми діючої системи пенсійного забезпечення в контексті ринкової трансформації економіки мають  соціальний та економічний характер. Аналізуючи проблеми соціального характеру слід відмітити, що діюча солідарна система пенсійного забезпечення є соціально несправедливою – у першу чергу і найбільшою мірою стосовно найбідніших верств населення.

     Середній  розмір виплачуваних пенсій дуже низький. Особливо обділені пенсіонери, які одержували високі заробітки і сплачували великі суми страхових внесків, але не належать до пільгових категорій і одержують пенсії відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення»

     Основою реформи пенсійної системи в  Україні є запровадження трирівневої пенсійної системи, в якій передбачено збереження частини існуючої солідарної системи для забезпечення базових пенсій (перший рівень), а також розвиток системи приватних пенсійних заощаджень як обов'язкових (другий рівень), так і добровільних (третій рівень). Солідарна система ще багато років залишатиметься важливим елементом пенсійної системи України, оскільки це найкраща система для забезпечення мінімальних, але гарантованих пенсій і захисту літніх людей від бідності. 

 

      СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Державні фінанси  України. Посібник. – К., 2003.

2. Питання Пенсійного  фонду України – постанова  КМ України від 4 липня 1994 р. // ЗП України. – 1994. – №9. –  С.229.

3. Сташків Б.  Пенсія як об’єкт правовідносин  в соціальному забезпеченні // Право України. – 1998. – №11. – С.89-93.

4. Сивак С.  Конституційні гарантії права  на пенсійне забезпечення і  пенсійна реформа // Право України.  – 1997. – №12. – С.70-74.

5. Соціальне  страхування в Україні. Посібник / За ред. Філіпова К.І. – К., 2002.

6. Надточий Б., Яценко В. Пенсійне забезпечення  в Україні: історичний аспект // Україна: аспекти праці. —  2000. — № 1. — С. 11

7. Негода Т.  Пенсійне забезпечення громадян: вчора, сьогодні, завтра //Ірпінська  панорама. – 2003. - "35. – с. 3-4.

8. Ніколаєва  Т. Нові пенсійні правила. Надбавка  до пенсії. Порядок сплати для  «спрощення»: Консультації. // Юридичний  вісник України. – 2004.–С. 13.

9. Новий рік  – нові завдання //Вісник Пенсійного  фонду України. - 2005. №6. - с. 3-4.