Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2012 в 11:33, курсовая работа
Спадкове право – це один із найдавніших інститутів права, який був і залишається актуальним з позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки з ним пов'язані не лише політичні, економічні та соціальні аспекти життя суспільства, а й родинні, шлюбні відносини, особисті інтереси людей. Тому проблемам спадкування завжди приділялася увага в юридичній літературі. Особливо посилився науковий інтерес до правової спадщини українського народу після проголошення України незалежною державою.
ВСТУП
1.1. Основи поняття спадкового права та принципи спадкового права
1.2. Основні етапи розвитку законодавства про спадкування
1.3. Спадщина як об’єкт спадкового права
2 СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ
2.1. Поняття спадкування за заповітом, умови його дії, форма і види спадкування за заповітом
2.2. Заповідальне розпорядження
2.3. Спадковий договір
3 СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ
3.1. Черговість спадкування
3.2. Зміна черговості одержання права на спадкування
3.3. Здійснення права на спадкування
4 МІЖНАРОДНЕ СПАДКОВЕ ПРАВО
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Інтересною є також особлива практика регулювання спадкових правовідносин за законодавством Квебеку (Канада), яка має суттєві відмінності від сучасної української системи права. За ст. 698-702 Цивільного кодексу Квебеку володіння спадковим майном, яке переходить до нього при спадкоємстві, здійснюється громадським піклувальником на строк в десять років після відкриття спадщини і в цей час це майно не змішується з державним майном. На цей строк спадкоємці мають право звернутися з позовом про визнання права спадкоємства, Тобто, в цьому випадку держава не тільки не привласнює спадкове майно, а й забезпечує його зберігання за спадкоємцями на строк до десяти років. Запозичення цього положення матиме суттєве позитивне правове значення для запровадження в законодавство разом із введенням положення про визнання спадщини відумерлою, оскільки в цьому разі права спадкоємців ще протягом десятьох років будуть охоронятись, якщо вони з тих чи інших підстав не змогли вчасно прийняти спадщину [27, c. 52].
Таким чином, основні риси зарубіжного законодавства необхідно вважати доцільним джерелом розвитку українського законодавства, присвяченого спадковому праву. Це положення можна безпосередньо обґрунтувати на підставі проекту Цивільного кодексу України. Необхідно запозичувати досвід найбільш досконалих інститутів зарубіжного законодавства для регламентації спадкових правовідносин в Україні, оскільки обґрунтоване застосування положень, що перевірені часом і мають позитивні результати, завжди має переваги перед новітніми концепціями.
Інститут спадкування у новому Цивільному кодексі, зберігаючи принципові засади регулювання відносин у цій галузі, разом із тим містить низку положень, що більшою мірою відповідають загальним принципам регулювання відносин спадкування, властивих усім європейським правовим системам.
Знайшов свій подальший розвиток і принцип свободи заповіту, під яким мається на увазі невід'ємне право заповідача розпоряджатися власністю на свій розсуд на випадок смерті.
Інститут спадкування за законом у новому ЦК України істотно змінив своє «обличчя», що найбільш виразно виявилося у розширенні кола спадкоємців. Як відомо, колишнє законодавство досить тривалий час передбачало тільки дві черги спадкоємців за законом. За новим ЦК України їх стало п'ять. Крім того, інститут спадкового права у новому Цивільному кодексі України, зберігаючи принципові засади регулювання відносин у цій галузі, має тенденцію наближення правового регулювання до тих основ регулювання цивільних відносин, які є типовими для всієї європейської спільноти і має підґрунтя закладене ще римським приватним правом.
Позбавлення права на спадкування діє тільки щодо особи, відносно якої воно встановлено. Тому у випадку смерті особи, позбавленої спадщини до відкриття спадщини, її діти (внуки) мають право на загальних підставах претендувати на майно, що залишилося після смерті заповідача. Наприклад, син, позбавлений батьком права на спадкування, помирає до смерті батька, який відносно свого майна не залишив заповіту. В цьому випадку діти сина (онуки спадкодавця) мають право на ту частку в спадщині, яка належала їх батькові, якби він не був позбавлений права на спадкування.
1. Достдар Р. Принципи спадкового права України // Підприємництво, господарство і право.- 2008.- № 12.- С. 6-8.
2. Васькович Й. Спадкування за заповітом: проблеми вікового цензу // Право України.- 2008.- № 4.- С. 121-123.
3. Васильченко В. Спадкування усиновленими та усиновлювачами за новим цивільним законодавством // Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 4.
4. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 p. № 20/5 // Офіційний Вісник України.- 2004.- № 10.- Ст. 639.
5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / З аред. О.В. Дзери.- К.: Юрінком Інтер, 2006.- Т 2.- 1088 с.
6. Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: Науково-практ. посібник / С.Я. Фурса та ін.- К.: Фурса С.Я., 2007.- 1196 с.
7. Гражданское право / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого.- М., 2008.- Ч. 3.- 720 с.
8. Прийняття спадщини // Юридична Україна.- 2007.- № 12.- С. 98-99.
9. Стецьків М.І. Прийняття спадщини за новим Цивільним кодексом України // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України.- Івано-Франківськ, 2006.- С. 141-143.
10. Виконавець заповіту: порівняльний аспект // Юриспруденція: теорія і практика.- 2008.- № 6.- С. 13-18.
11. Заіка Ю. Здійснення права на спадкування // Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 8.- С. 8-10.
12. Заіка Ю. Зміна черговості при спадкування за законом за новим Цивільним кодексом України // Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 7.- С. 6-8.
13. Нелін О. Теоретичні основи спадкового права України // Підприємництво, господарство і право.- 2008.- № 5.- С. 102-106.
14. Нелін О. Нове у спадковому праві України // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- № 12.- С. 22-25.
15. Цивільне право України: У 2 т. / За ред. Я.М. Шевченко.- К., 2009.- Т. 1.- 520 с.
16. Цивільний кодекс України від 16 березня 2003 року № 435 // Відомості Верховної Ради України.- 2003.- № 40-44.- Ст. 356.
17. Турлуковський Я. Спадковий договір в українському цивільному праві: теорія та практика // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- № 6.- С. 34-35.
18. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 № 2947 // Відомості Верховної Ради України.- 2002.- № 21-22.- Ст. 135.
19. Чуйкова В. Правова характеристика спадкового договору // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- № 4.
20. Рябоконь Є. Спадкове право.- К.: МАУП, 2008.- 293 с.
21. Майданик Р.А. Поняття і правова природа спадкового договору // Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2008.- № 6.- С. 18-61.
22. Ковальчук Я. Класифікація позбавлення права на спадкування та її значення: практичний аспект // Юридичний журнал.- 2008.- № 3.- С. 106-108.
23. Нелін О. До питання спадкування за законом за Цивільним кодексом України // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- № 10.- С. 96-99.
24. Фурса Е.І. Процедура виконання спадщини відумерлою // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 3.- С. 66-67.
25. Заіка Ю.О., Співак В.М. Право власності: Спадкове право.- К., 2008.- 150 с.
26. Кухарєв О. Цивільно-правова відповідальність виконавця заповіту // Право України.- 2008.- № 3.- С. 91-94.
27. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право: теорія та практика: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.- 496 с.
28. Достдар Р. Традиції і новації у сучасному спадковому праві України // Адвокат.- 2008.- № 6.- С. 11-18.
29. Ковальчук Я. Коло спадкоємців за заповітом // Юридичний журнал.- 2007.- № 10.- С. 15-16.