Історія України і державотворення

Л. Кравчук, після обрання  його на пост президента, зумів перебрати  на себе основну ініціативу творення державності. Проте варто наголосити на деяких негативних моментах цього  періоду.

Насамперед не було чіткого  розподілу повноважень між президентом, Верховною Радою і органами виконавчої влади. Також влада виявилась неспроможною приймати ефективні рішення і розробляти програми в економіці.

Але був і значний  позитив. Уряд взявся за вирішення невідкладних питань для України. Верховна Рада надала главі уряду право видавати декрети з неврегульованих законодавством економічних проблем. Одним із найважливіших рішень було створення і розбудова Збройних сил України.

Після здобуття незалежності населення України не відчуло  значного поліпшення свого становища. У всіх негараздах і недопрацюваннях звинувачували Президента і Верховну Раду. В зв’язку з цим були проведені дострокові вибори і президентом України став Л. Кучма. Вибори до Верховної Ради було вирішено проводити за мажоритарною системою.

27 березня 1994 р. було проведено вибори до Верховної Ради України, які ще раз довели, що населення України є дуже активним у політичному плані. Головою Верховної Ради тринадцятого скликання став О. Мороз, а прем’єр-міністром 16 червня 1994 р. був обраний В. Масол.

Якою ж була діяльність нової влади?

Вже перші дні роботи Президента і Верховної Ради показали недосконалість політичної системи  України. Перш за все заважало протистояння між прокомуністичними і національно-демократичними школами.

Позитивним моментом у роботі Верховної Ради ми можемо назвати тільки те, що вона намагалася збільшити грошові надходження для громадян. Правда для реалізації цих рішень у державі не було грошей. Щодо негативу, то, перш за все, варто сказати, що рішення Верховної Ради мали консервативно-стримуючий характер у економіці. Без достатніх на те підстав, призупинився процес приватизації.

Щодо діяльності Президента, то він з самого початку засвідчив  прагнення держави подолати такі явища як корупція, організована злочинність, тонізацію економіки. Президент видав Указ про індексацію вкладів населення в установах Ощадбанку. Запропонував Л. Кучма і Закон про владу та місцеве самоврядування, проте прийняття цього закону блокували ліві фракції.

Мабуть найбільшим досягненням  Верховної Ради і Президента в цей період стало прийняття Конституції України 26 червня 1996 р.

Хоч всі складнощі  державотворчих процесів ще були попереду, але Конституція стала базою  цих процесів.

У 1998 р. і 1999 р. відбулися  відповідно вибори до Верховної Ради і вибори президента України. На цей раз головою Верховної Ради став О. Ткаченко, а 4% бар’єр подолали 8 партій. Президентом України знову став Л. Кучма.

Важливим досягненням  нової влади стало те, що на кінець 2000 р. вдалося в цілому подолати суперечності між гілками влади.

Проте серед населення  все більше визрівало незадоволення  діяльністю Президента. Зокрема, ми можемо назвати акцію “Україна без Кучми”, яка прокотилась по Україні після  касетного скандалу.

Через недолугі рішення  влади і відсутність порядку, все частіше підіймаються питання про корумпованість.

Своє остаточне слово  про незадоволення владою народ  України сказав на виборах президента у 2004 р. Події, які супроводжували ці вибори отримали назву “Помаранчева революція”. Президентом України  став В. Ющенко. Він обрав шлях до подолання корупції в усіх гілках влади.

На виборах до Верховної  Ради у 2006 р. отримала перемогу партія, яка завжди стояла в опозиції до Президента – “Партія Регіонів України”. Саме на базі цієї партії створилась коаліція у Верховній Раді, і як наслідок ми бачимо, що зараз Україну тягнуть в різні боки – Президент – у Європу, прем’єр-міністр (Віктор Янукович) до Росії.

Отже зараз ми переживаємо  тяжкий етап державотворення.

І зараз потрібно не допустити, щоб у майбутньому говорили, що саме неспроможність поділити владні крісла привела до втрати державності.

 Ми обираємо керівників, робимо з них ідолів, а потім  самі ж скидаємо. Але досить  поглянути на історію нашої  держави, і ми побачимо, що тільки  тоді, коли владу у свої руки  брав народ, коли він відкрито заявляв про свої права, тільки тоді з цими правами починали рахуватися. Адже в Конституції України записано, що джерелом влади є народ. Тому розчаровуючись у владі, ми насамперед розчаровуємося в собі.

Тож піднімімося з  колін і добудуймо державу, яку заклали ще колись Кий, Щек і Хорив, бо за нас цього не зробить ніхто!

 

Список використаної літератури

1. Грушевський М. Історія України-Руси. – Київ, 1991 р.
2. Лотоцький А. Історія України для дітей. – Івано-Франківськ, 1993 р.
3. С.В. Кульчицький. Україна: суспільство й держава на терезах історії (1991-2006 р.).
4. Турченко Ф. Новітня історія України. – Київ, 2006 р.
5. Середняцька Г. Історія України. Опорні конспекти. – Київ, 2003 р.

¹ Грушевський М. Історія України-Руси, -Київ, 1991 р. – с. 379.

² Лотоцький А. Історія України для дітей. – Івано-Франківськ, 1993 р. – с.217.

^* С.В. Кульчицький. Україна: суспільство й держава на терезах історії (1991-2006 р.)

¹ Ф.Г. Турченко. Новітня історія України. – Київ, 2006.– С:277.

² Там же.

³ Ф.Г. Турченко. Новітня історія України. – Київ, 2006.– С:277.

⁴ Там же.