Іслам-релігія,спосіб життя,стиль мислення

 

             МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

                                         Ім. Богдана Хмельницького     

 

                                   Кафедра історії та правознавства  

 

                      Індивідуальне навчально -дослідне   завдання   

                                                    З курсу «Етнологія»          

                                                              На тему :

                        Іслам-релігія,спосіб життя,стиль мислення                                      

 

                                                                                                           Виконала:

                                                                                                           Студентка І курсу

                                                                                                           140-п групи

                                                                          Природничо-географічного факультету

                                                                                                            Спеціальності історія

                                                                                                             Зюмкіна Наталя

                                                                                                             Перевірила:к.і.н.,доц.

                                                                                                             Полякова Л.П.

                                              

                                              Мелітополь 2011

 

                                                   ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………………………………..3

Розділ 1.  Витоки виникнення ісламу і вплив релігії на образ життя і стиль мислення людини……………………………………………………………………………..5

Розділ 2. Ісламська етика ……………………………………………………………………………….9

Висновок…………………………………………………………………………………………………..12

Література……………………………………………………………………………………………….14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         ВСТУП

 

Кожна релігія і віровчення мають свою неповторну історію виникнення та розвитку. Іслам не став винятком. Зародившись у VII столітті на благодатній землі Аравійського півострова, іслам - як релігія, поширився по світу і на даний момент обчислюється майже 1,5 мільярдами прихильників. Перш ніж стати однією зі світових релігій, іслам пройшов довгий шлях до визнання і шанування. Історія ісламу починається з моменту народження Мухаммеда, який згодом став великим пророком, що віщає релігійні істини, послані Аллахом. Про сам Мухаммеда збереглися скупі дані: відомо, що він народився в Мецці, що його батьки рано померли і що хлопчик довгий час жив з торговцями. Життя Мухаммеда практично не відрізнялася від життя інших мешканців Аравії. Проте все змінилося в одну мить, коли сорокарічний чоловік під час молитви почув голос, що закликав його нести в народ знання, які проповідувала нова релігія - іслам. Першими слухачами проповідей Мухаммеда стали його родичі, з часом саме коло шанувальників нового вчення став розширюватися. І іслам, вже релігія, почав поширюватися по території всього Аравійського півострова і за його межами. Варто відзначити, що через Аравію в ті далекі століття пролягали численні торгові дороги, що з'єднували Схід і Середземномор'я. А з караванами приходили різні люди, що мали свої релігійні упередження. Саме тому виникнення ісламувідбувалося в умовах політеїзму. Виникнення ісламу проходило досить цікаво - іслам випробував на собі вплив і язичництва, і християнства, і буддизму. Однак не можна однозначно сказати, що релігія іслам наслідує іншим віровченням, що утворився значно раніше мусульманства. Іслам в першу чергу самостійна і самобутня релігія, що об'єднала в собі знання, накопичені іншими віруваннями, але в той же час створила свої унікальні закони, дотримання яких стало сенсом життя для всіх праведних мусульман. Існує п'ять непорушних істин, їх дотримання свято шанує іслам. Основоположним вважається сповідання. Визнавши Аллаха єдиним Богом, а Мухаммеда його пророком, можна стати правовірним, якому приписані молитви, піст, подача милостині і обов'язковий хадж до святих місць. Культура ісламу багатогранна, але в той же час вона, безумовно, базується на вірі та релігії. Релігія іслам диктує правила одягу і поведінки в суспільстві, є порадником у вирішенні будь-яких сімейних і правових спорів. Практично всі закони ісламу висловлені у священній книзі мусульман - Корані. Крім того, культура ісламу породила і своєрідну архітектуру. Архітектура ісламу знайшла своє вираження в унікальних спорудах - мечетях, покликаних стати священним місцем для будь-якого мусульманина, твори мистецтва - в самому знаменитих трактатах письменників сходу, в тому числі Омара Хаяма. 

Актуальність  теми роботи полягає в тому, що часом буває складно осягнути що ж таке іслам, адже поряд з зрозумілістю і уявною простотою, іслам залишається закритою релігією, в якій є свої таємниці та загадки. 

Метою написання цієї роботи є розгляд культурного світу ісламу.  
          Об'єкт вивчення в роботі - релігія іслам і вплив її на думці, стиль життя, творчість і поезію людей Сходу, предмет - священні писання, Коран, традиції,по засобом яких сформувалася дана культура.  
             Література, яка використовується в роботі - писання про іслам, праці істориків та культурологів, Енциклопедія світового мистецтва.  
Практична і теоретична значущість роботи полягає в тому, що в ній розглянуті основні аспекти ідеології ісламу і відображені головні моменти, які можуть вплинути на культуру і творчість, а також мислення людей Сходу. 

 

    

  РОЗДІЛ 1. ВИТОКИ ВИНЕКНЕННЯ ІСЛАМУ І ВПЛИВ РЕЛІГІЙ НА ОБРАЗ ЖИТТЯ     

                                 СТИЛЬ МИСЛЕННЯ ЛЮДИНИ

 

        Витоки виникнення ісламу і вплив релігії на образ життя і стиль мислення людини «Іслам, мусульманство (арам.) - одна з світових релігій (поряд з християнством і буддизмом), що виникла в VII ст. в Аравії. Віровчення викладено в Корані. Засновником ісламу вважається Мухаммед, якого, за переказами, Аллах обрав своїм «посланником», пророком. Основу ісламського вчення складає строгий монотеїзм (єдинобожжя - віра в Аллаха. Аллах єдиний, всемогутній, він  творець всесвіту), визнання Корану вічної, Нестворений священною книгою, віра у воскресіння мертвих і в кінець світу, дотримання молитви, посту та інших обрядів»Іслам як система духовних цінностей народився на Близькому Сході від одного кореня з іудаїзмом і християнством. Пророк Мухаммед - засновник ісламу і першої громади мусульман, був добре знайомий з обома релігіями. Завдяки цьому зв'язку в ісламі, на відміну від старих східних релігій - індуїзму, буддизму - досить яскраво виражена ідея розвитку. Іслам в буквальному сенсі означає шлях до порятунку.  
Виникнення ісламу як монотеїстичної релігії, проголошеної пророком Мухаммедом і викладеної в Корані, самим безпосереднім чином пов'язано з надзвичайно складним періодом історії, який переживали народи, які населяють Аравію. Здійснювався перехід від бездержавного до державного устрою, з'являлися нові форми суспільних та господарських відносин, руйнувалися традиційні зв'язки між людьми, в боротьбі, сумніви і протиріччя складалися нові. Колишні вірування в численних племінних богів поступово змінювалися вірою в єдиного бога - Аллаха. Культ Аллаха в кінцевому рахунку трансформувався в ідею обумовленості людської долі, покірності волі бога. Іслам - релігія мусульман (від араб, «муслім» - що віддав себе Аллахові).  
Засновник нової релігії Мухаммад син Абдаллаха, якого мусульмани вважають пророком, особливо зазначеним божественною благодаттю, людиною, що отримала божественне одкровення, народився в місті Мекка (центр провінції Хіджаз) близько 570-го року. Будучи вже зрілим чоловіком, Мухаммад звернувся до своїх земляків(вони були язичниками) з проповіддю про те, що світ створений єдиним Богом - Аллахом (слово Аллах по-арабськи означає «бог»). Про те, що в кінці часів Аллах піддасть людство страшного суду, покарає нечестивців і нагородить праведників. З наукової, релігієзнавчої точки зору, неможливо заперечувати спадкоємність релігійної проповідницької діяльності, яка з першої половини першого тисячоліття нашої ери і до епохи пророка Мухаммада розвивалася серед народів семітських, родинних арабам і євреям.  
Можна говорити про ряд причин, які породили іслам. Перш за все, це причини соціального, суспільного характеру: патріархальне аравійське суспільство, в якому жив Мухаммад, переживало період серйозних змін, відбувався перехід до класових відносин. І цьому новому нарождающемуся суспільству була потрібна нова ідеологічна система - нею і став іслам. Причини іншого роду, що викликали появу мусульманської релігії, носять культурно-історичний характер. Близький Схід - батьківщина не лише ісламу, а й двох інших найбільших релігій - християнства, яке виникло за шість з гаком століть до ісламу, і іудаїзму, його коріння сягає ще більш віддалені століття. Іслам сприйняв іудейсько-християнську космогонічну міфологію, а також вчення про кінець світу. Подібно іудеїв і християн, мусульмани вірять в те, що світ був створений Богом (Аллахом), що першими людьми були Адам і Єва, жили в раю, а потім вигнані на землю. Що від них і пішов рід людський. Правда, на відміну від християн, мусульмани не вважають, що Адам і Єва були вигнані з раю за гріхопадіння і що природа людська недосконала. Мусульманські богослови вважають, що погляд ісламу на земне буття людства більш оптимістичний, ніж у християнстві.Відповідно до мусульманського віровчення світ, в якому живуть люди, кінцевий в своєму існуванні. У якийсь момент, відомий тільки Аллаху, він знищить Небеса і Землю. Люди, як живі на той час, так і мертві, повсталі з могил, постануть перед Страшним Судом. І тоді грішники опиняться в пеклі, де будуть вічно горіти у вогні, а праведники - в раю.  
Згідно з ісламом людина після смерті відразу ж, в залежності від своїх земних діянь, знаходить певне місце в потойбічному світі. Однак на Страшному Суді Аллах прийме остаточне рішення про те, хто з грішників залишиться в пеклі навіки, а кого він помилує. «Для мусульманина цінність майбутньої загробного життя незмірно вище цінності земного існування. Критерієм моральної поведінки для нього є богоугодність, а звідси прагнення освятити будь-який свій вчинок ім'ям Аллаха. В ісламі, як ні в жодній іншій релігії, існує детальна регламентація життя людини, особливий звід приписів, що стосуються не тільки відправлення релігійних культів (молитва, піст, паломництво та ін), а й повсякденних справ, обов'язків, сімейних і суспільних відносин ».  
Іслам, що поширився вже в середні століття в результаті завоювань і місіонерської діяльності на величезні території, ввібрав у себе багато споконвічні звичаї і встановлення народів, які його прийняли. І це органічно увійшло в поступово сформовану і засновану головним чином на Корані і Сунні систему мусульманських правових і побутових установлень.  
Вона отримала назву шаріат (дослівно - «належний шлях»). [3] Шаріат охоплює практично всі сторони життя мусульманина - від колиски до могили. Тут і принцип побудови сім'ї та влаштування державної влади. Крім офіційного права - шаріату мусульманські правники визнають також і багато народні звичаї, традиції, які, з їхньої точки зору, не суперечать ісламу, - це так званий адат. Він, наприклад, сприяє збереженню таких звичаїв, як кровна помста, умикання нареченої. «Особливий інтерес представляє аналіз цінностей мусульманської культури, надзвичайно суперечливою щодо сприйняття людини і оцінки його достоїнств. З одного боку, людина розглядається як саме чудове втілення божественного задуму, з іншого - як слабка істота, найчастіше нездатне встояти перед спокусою земних радощів і насолод. Богобоязливість і покірність самим чудернацьким чином переплітаються в його характері зі свавіллям, гординею, марнославством. Віра в Аллаха, неухильне дотримання заповідей і принципам Корану - запорука порятунку, уготованого кожному правовірному мусульманинові. Мораль ісламської культури - колективістська, орієнтована на єднання людей в мусульманській громаді. Шаріат - як звід релігійно-моральних приписів ісламу, - будучи своєрідним аналогом мусульманського права, регламентує, по суті, всі сторони життя, як кожної окремої людини, так і громади в цілому ». Поява в ХI-ХII століттях таких правових інститутів, як шаріат і адат, і їх подальший розвиток зробили мусульманську релігію не просто світоглядом, але основою повсякденної культури, способу життя сповідують її народів.  
Як і всяка світова релігія, іслам породив кілька напрямів. Найголовніші з них - сунізм і шиїзм. [4;C.87]

Суніти вважають, що після смерті пророка Мухаммадапосередництво між Аллахом і людьми стало неможливим. Тому віруючі повинні керуватися виключно Кораном і мусульманським Священним Переданням - сунною, зберігачами якої вони вважають себе. Послідовники ж іншого найголовнішого напряму в ісламі - шиїти вважають, що дар посередництва між Богом і людьми зберігся в роду нащадків двоюрідного брата і зятя пророка Мухаммада-Алі ібн Абу Таліба.Нащадки Мухаммада, з точки зору шиїтів, володіють виключними правами на управління мусульманською громадою.Такі основні риси ісламу - релігії, яка, як вважають її прихильники, має значні перспективи в ХХІ столітті.  
«Релігієзнавство відносить мусульман нарівні з іудеями і християнами до послідовників авраамічних релігій. Фактично це означає те, що в кожній з них присутня основна історія про патріярха Авраама, який жив у ХІХ столітті до н. е.., що уклав завіт з Богом, в якому Бог за слухняність пообіцяв йому, що він буде батьком багатьох народів ». Тобто, практично йдеться про концептуальної та генетичної близькості великих релігій, народжених одна за одною в передній Азії. Дійсно, їх фундаментальні постулати - погляд на Бога як на особистісне творче начало, чітке протиставлення Добра і Зла, поняття про їхній непримиренній боротьбі - ідентичні.  [5;C.54]    

                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     РОЗДІЛ 2.ІСЛАМСЬКА ЕТИКА

 

         «Слово« іслам »означає« покірність ». Ставлення правовірного мусульманина до бога є відношення відданого, нерассуждающая слуги, сліпо виконує його приречення ». Коран є основним джерелом ісламських канонів і вчення. Його основні принципи стосуються моральних проблем. Також сторони життя мусульман отримали оцінку в Сунні (зборах переказів про висловлюваннях і вчинках Мухаммеда) і шаріаті (систематизованому зводі мусульманських законів). Коран проголошує про те, що Божественна Милість всюдисуща і охоплює абсолютно всі. «Наш Господь той, хто створив усе суще, а потім вказав йому прямий шлях».  Ісламська мораль бере свій початок в єдинобожжя і завершується в ньому. Віра в Єдиного Творця, не має собі ні рівних, ні подібних, укладена у формулі «Ля іляха іллалах» - «Немає Бога, крім Аллаха». Аллах не схожий ні на одного зі своїх створінь, ні в кому і ні в чому не потребує, нікого не народжував і не був ким-небудь народжений.     

Аллах неповторний  у своїй сутності, якостях і діях. Це Всемогутній Творець і Правитель доль усього Всесвіту. Строгий монотеїзм привертає до того, щоб у людей активізувалася потреба до вивчення і осмислення безмежного світу не тільки в масштабах Всесвіту, але і свого внутрішнього, духовного світу.  
      Моральні норми Корану застерігають від поганих вчинків для власного блага людини, від її деградації і саморуйнування. У цьому полягає вища мудрість.  
Приписом Корану, вищої моральної метою є прагнення заслужити любов та ласку Бога. Вчинки в ім'я Аллаха повертаються благом для всіх.  
В ісламі людина всіма узами пов'язаний з єдиним Вічним Творцем, що дає життя і смерть. Мова йде про відповідальність людини перед Богом, відповідальності кожного з людей за свої вчинки. Істинний мусульманин постійно пам'ятає це не тільки перед Аллахом, але і перед своєю совістю і суспільством в цілому. Здійснення молитви - справа совісті кожної людини, яка визначається ступенем його віри і щирості перед Господом. Аллах заборонив багато речей, що підривають братерство між людьми. [6;C.108]

Ідеологія ісламу, його моральні та правові норми, зафіксовані в Корані (а пізніше і в збірниках хасидів), спрямовані на об'єднання різних народів на основі осмислення єдиної релігії, Єдиного Творця, її обрядів і життєвих приписів. Коран ниспосланий для людства як керівництво всім народом планети. Для мусульманина, який визнає Одного Творця, всі представники людства рівні між собою, будучи Його творіннями. Бо в Корані сказано: «З Його знамень - творіння неба і землі, відмінність ваших мов і квітів. Воістину, в цьому знамення для знаючих ». Релігійна етика відводить відомими правилами специфічні функції в загальній схемі життя, характеризуючи їх сфери і величину впливу. Це вносить різноманіття в умови особистого та суспільного життя людей, їх громадянської поведінки, активності у всіх сферах життя. Етика ісламу охоплює всі проблеми. Життєві проблеми проціджують через моральну нормативну сітку, що рятує людину від панування над ним егоїстичних пристрастей і бажань. Таким чином, ісламська етика сприяє створенню особистостей, що володіють високими морально-вольовими якостями. Іслам ставить людину в умову добра, створюючи суспільний порядок без участі негативних сил. Він не стверджує лише вихованість і людські чесноти, але і рекомендує способи знищення поганих навичок. Восторжествованіе совісті та людських чеснот не є лише його основною вимогою, він гарантує їх здійснення. Всі ті, хто має позитивне ставлення до цих вимог, об'єднуються і називаються мусульманами. [6;C.76]                                                                       

 

 

                         

                                  ВИСНОВОК

 

Іслам - дивно  раціональна релігія, звернена до людського  розуму, виключно для користі його вдосконалення та усунення протиріч між духовною та фізичною природою людини. Це віровчення не є невизначеною, аморфної релігією, задовольняється лише відчуженими від реального життя рекомендаціями бути добрими, хорошими і  стійкими. У своєму змісті ця релігія стверджує логіку здорового глузду, наказуючи справедливість в усіх сферах життя у формі вищого закону всім людям Землі, про що прямо зазначено в Корані: «Нині ваша релігія знайшла законний вигляд. Я завершив своє благо для вас. Іслам буде вашою релігією »(Св. Коран, 5:3). Іслам надав і надає значний вплив на суспільне і політичне життя різних країн і народів, проявляючись у різних сферах людського життя, визначаючи моральні і духовні цінності. Ці моральні цінності мають значний вплив, так як етика ісламу, впливаючи на спосіб життя народів, які сповідують іслам, всебічно відбивається на їхній психології, менталітеті і життєвих уявленнях.  Трагедія людини в країнах з сучасними режимами полягає в тому, що в багатьох країнах різноманітні сфери життя не об'єднуються в єдине ціле. У них атеїстичне, релігійне, наукове, психологічне, матеріальне і духовне свідомість протиборствують один з одним. Ісламу вдалося внести в концепцію про людське життя ясність, цілісність і гармонію. У 58-ми мусульманських країнах земної кулі населення живе в рамках традиційних, пронесених через століття громадських структур. Чесність, вірність, сором'язливість, справедливість - вічні моральні цінності, які є непорушними підвалинами життя цих народів Коран з'явився тим склепінням морально-етичних уложений, який породив, сформував і дав неозора довге життя державному формування, що не мав претендентів в історії.  
        Філософ Бертран Рассел писав: «Перевага Сходу було не тільки військовим. Наука, філософія, поезія і всі види мистецтва процвітали в світі Мухаммеда, тоді як Європа була занурена у варварство. Європейці з їх непростимою вузькістю поглядів називають цей період «темним століттям», але тільки в Європі він був «темним», фактично тільки в християнській Європі, так як Іспанія, яка була ісламської, мала блискучу культуру ». Таким чином, іслам поєднує в собі основні людські чесноти, шановані і шановні кожним народом. Він створив ефективну систему законів етики, дозволеного і забороненого. Нормативи благополучного життя особистості і суспільства вважаються морально позитивними - добром, а що приносять шкоду суспільству вчинки зараховуються до аморальних - до зла. У своєму прагненні ухилитися від формалізму, іслам пов'язує етичні цінності з любов'ю до Аллаха і до людей.