Практика надання соціальних послуг, що фінансуються з місцевого бюджету в Україні

Вступ

       Актуальною сьогодні є проблеми  місцевих бюджетів. Стрімко підвищені  протягом короткого часу параметри  видатків місцевих бюджетів, що  встановлюються на центральному  рівні, та відсутність адекватних  доходів місцевих бюджетів призвели  до недофінансування делегованих  повноважень та обмеження можливостей  місцевих бюджетів фінансувати  власні повноваження. У свою чергу,  це негативно впливає на якість  суспільних послуг, що надаються  на місцевому рівні. Проте зараз   досить важко оцінити глибину  названої проблеми, оскільки, хоча  це й вимагається законодавством, у країні відсутній регулярний  аудит місцевих видатків. З іншого  боку, до цього часу не розроблено  чіткі стандарти якості послуг, що надаються на місцевому  рівні.

       Із розвитком інституту місцевого самоврядування, відповідно до демократичних принципів, затверджених у Європейській хартії місцевого самоврядування, виконання соціальних зобов'язань має покладатися на органи влади, що найбільш близькі до громадян. Соціальна сфера залишається в Україні пріоритетним напрямком фінансування упродовж років. І в останні роки переважна частина видатків соціального спрямування передана для забезпечення до місцевих бюджетів. Однак залишаються нерозподіленими і нечіткими функціональні та видаткові повноваження по фінансуванню соціальної сфери. Крім того, сама фінансова база місцевих бюджетів залишається недостатньою для фінансування послуг соціальної сфери, а механізм надання бюджетних трансфертів із державного бюджету не враховує об'єктивні соціально-економічні відмінності між регіонами, які передбачають різні структуру і обсяги надання їх населенню суспільних благ і послуг.  
 
 

Форми та порядок надання  соціальних послуг, що фінансуються з  місцевого бюджету  України.

   Соціальні   послуги   -  це комплекс   правових,   економічних,      психологічних,освітніх,  медичних,  реабілітаційних   та   інших заходів,  спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів,  які перебувають  у  складних   життєвих   обставинах   та   потребують сторонньої  допомоги  (далі  -  особи,  що  потребують  соціальних послуг),  з метою поліпшення або відтворення  їх  життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повернення до повноцінного життя¹.

    Основними засадами надання соціальних  послуг є:

- сприяння  особам,   що   перебувають   у   складних   життєвих ;

-обставинах,  які  вони  не  в  змозі  подолати за допомогою наявних  засобів і можливостей;

- попередження  виникнення складних життєвих  обставин;

-створення  умов для самостійного розв'язання  життєвих проблем, що виникають.

    Надання соціальних послуг ґрунтується  на принципах:

-адресності  та індивідуального підходу;

-доступності  та відкритості;

-добровільності  вибору   отримання   чи  відмови   від  надання соціальних послуг;

-гуманності;

-комплексності;

-максимальної  ефективності    використання    бюджетних  та позабюджетних  коштів суб'єктами, що надають  соціальні послуги;

-законності;

-соціальної  справедливості;

-забезпечення  конфіденційності суб'єктами, які надають послуги,дотримання ними стандартів якості,  відповідальності  за дотримання етичних і правових норм.

    Основними формами надання   соціальних  послуг  є  матеріальна  допомога та соціальне обслуговування.

   Матеріальна допомога   надається   особам,  що  знаходяться  у    складній життєвій ситуації,  у вигляді  грошової  або   натуральної допомоги:  продуктів   харчування,  засобів  санітарії   і особистої гігієни,  засобів   догляду  за  дітьми,  одягу,  взуття  та  інших предметів   першої  необхідності,  палива,  а  також  технічних  і  допоміжних засобів реабілітації. Соціальне обслуговування    здійснюється    шляхом    надання соціальних послуг:

• за місцем проживання особи (вдома);
• у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
• у реабілітаційних установах та закладах;
• в установах та закладах денного перебування;
• в установах    та   закладах   тимчасового  або постійного  перебування;
• у територіальних центрах соціального обслуговування;
• в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

    Відповідно до Закону України  “ Про соціальні послуги ”  можуть  надаватися  такі   види  соціальних послуг:

• соціально-побутові послуги    -    забезпечення    продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем,  гарячим харчуванням, транспортними послугами,  засобами малої механізації,  здійснення соціально-побутового патронажу,  виклик  лікаря,   придбання   та доставка медикаментів тощо;
• психологічні послуги   -   надання   консультацій   з  питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з  оточуючим  соціальним середовищем,   застосування   психодіагностики,   спрямованої   на вивчення  соціально-психологічних  характеристик  особистості,   з метою  її  психологічної  корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
• соціально-педагогічні послуги   -   виявлення   та   сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб,  які перебувають у складних   життєвих   обставинах,   організація    індивідуального навчального,   виховного   та   корекційного  процесів,  дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та  художньої діяльності   тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів,  громадських організацій, заінтересованих осіб;
• соціально-медичні послуги  -  консультації  щодо  запобігання виникненню   та   розвитку  можливих  органічних  розладів  особи, збереження,  підтримка  та   охорона   її   здоров'я,   здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
• соціально-економічні послуги   -   задоволення   матеріальних інтересів і потреб  осіб,  які  перебувають  у  складних  життєвих обставинах,   що  реалізуються  у  формі  надання  натуральної  чи грошової  допомоги,  а  також  допомоги  у   вигляді   одноразових компенсацій;
• юридичні послуги  -  надання  консультацій  з  питань чинного законодавства,  здійснення захисту прав  та  інтересів  осіб,  які перебувають у складних життєвих обставинах,  сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної  відповідальності  осіб, що  вдаються  до  протиправних  дій  щодо  цієї  особи (оформлення правових  документів,  адвокатська  допомога,   захист   прав   та інтересів особи тощо);
• послуги з   працевлаштування   -   пошук  підходящої  роботи, сприяння   у   працевлаштуванні   та    соціальне    супроводження працевлаштованої особи;
• послуги з   професійної   реабілітації   осіб   з  обмеженими фізичними  можливостями  -   комплекс   медичних,   психологічних, інформаційних  заходів,  спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації  права  на  професійну  орієнтацію  та  підготовку, освіту, зайнятість;
• інформаційні послуги -  надання інформації,  необхідної для вирішення складної   життєвої   ситуації   (довідкові    послуги); розповсюдження    просвітницьких   та   культурно-освітніх   знань (просвітницькі  послуги);  поширення  об'єктивної  інформації  про споживчі властивості та види соціальних послуг,  формування певних уявлень   і   ставлення   суспільства   до   соціальних    проблем (рекламно-пропагандистські послуги);
• інші соціальні послуги.

   Для отримання  соціальних послуг,  що надаються комунальними суб'єктами,  особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою  заявою  до органу місцевого самоврядування.

   У разі якщо особа,  яка потребує соціальних послуг,  за віком або  станом  здоров'я  неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання,  таке рішення  може  прийняти  опікун  чи піклувальник,   органи   опіки   та   піклування   відповідно   до законодавства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Компетенція органів місцевого самоврядування  у сфері  соціального захисту населення.

    Відповідно до статті 34 Закону України “ Про місцеве самоврядування в Україні ” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

     а) власні (самоврядні) повноваження:

     1) встановлення  за  рахунок   власних  коштів  і  благодійних  надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення;

     2) вирішення  відповідно  до  законодавства питань про подання  допомоги інвалідам,  ветеранам війни та  праці,  сім'ям  загиблих (померлих    або    визнаних    такими,   що   пропали   безвісти) військовослужбовців,  а також військовослужбовців,  звільнених  у запасі (крім  військовослужбовців строкової служби) або відставку, інвалідам  з  дитинства,   багатодітним   сім'ям   у   будівництві індивідуальних  жилих  будинків,  проведенні  капітального ремонту житла,  у придбанні будівельних матеріалів;  відведення зазначеним особам    у   першочерговому   порядку   земельних   ділянок   для індивідуального будівництва, садівництва та городництва;

     3) організація для малозабезпечених громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтернатів,  побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування;

     4) вирішення  питань  про   надання за рахунок коштів  місцевих бюджетів  ритуальних  послуг  у  зв'язку  з  похованням   самотніх громадян,  ветеранів   війни  та  праці,  а  також   інших категорій малозабезпечених  громадян;  подання допомоги на  поховання громадян в інших  випадках, передбачених законодавством;

     б) делеговані повноваження:

     1)  підготовка  і  подання   на  затвердження  ради   цільових  місцевих   програм  поліпшення  стану  безпеки  і  умов  праці  та виробничого середовища,  територіальних  програм  зайнятості   та заходів  щодо  соціальної  захищеності  різних  груп населення від безробіття,  організація  їх  виконання;  участь   у   розробленні цільових  регіональних  програм  поліпшення  стану  безпеки і умов праці  та  виробничого  середовища,   зайнятості   населення,   що затверджуються  відповідно районними, обласними радами;

     2) забезпечення    здійснення   передбачених   законодавством  заходів щодо  поліпшення  житлових  і  матеріально-побутових  умов  інвалідів,  ветеранів війни та  праці,  громадян, реабілітованих  як жертви   політичних   репресій,   військовослужбовців,   а   також військовослужбовців,  звільнених у запас або відставку,  сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян  похилого віку, які  потребують  обслуговування  вдома,  до  влаштування  в будинки інвалідів і громадян  похилого віку,  які мають   потребу  в  цьому, дітей,  що залишилися без піклування  батьків, на виховання в сім'ї  громадян;

     3) вирішення  відповідно  до  законодавства питань про надання  пільг і допомоги, пов'язаних з  охороною материнства і дитинства;

     4) вирішення  у  встановленому   законодавством порядку питань  опіки і піклування;

     5) подання  відповідно  до законодавства  одноразової допомоги громадянам, які постраждали від стихійного  лиха;

     6) вирішення  відповідно  до  законодавства питань про надання  компенсацій  і  пільг   громадянам,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської   катастрофи,   в   інших   випадках,  передбачених  законодавством;

     7) організація  проведення  оплачуваних  громадських робіт для осіб,  зареєстрованих  як  безробітні,  а  також   учнівської   та студентської  молоді у вільний  від занять час на підприємствах,  в установах та організаціях, що належать до комунальної  власності, а організаціях, що  належать до інших форм власності;

     8)  здійснення  контролю  за  охороною  праці,  забезпеченням  соціального   захисту   працівників   підприємств,   установ    та організацій усіх форм власності,  у тому числі зайнятих на  роботах із шкідливими та небезпечними  умовами праці,  за якістю проведення  атестації  робочих місць щодо  їх відповідності нормативно-правовим  актам про охорону праці,  за  наданням  працівникам  відповідно  до законодавства  пільг   та компенсацій за роботу в  шкідливих умовах;