На господарський суд покладаються обов'язки щодо наданих до суду письмових зауважень щодо неповноти або неправильності запису відомостей у протоколі, у зв'язку з чим господарський суд зобов'язаний розглянути зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх.

     В п. 7.7 Інструкції вказується, що текст протоколу складається з двох частин: вступної та основної.

     Вступна частина протоколу, окрім іншого, містить такі реквізити: “Головуючий на засіданні”, “Секретар”, “Присутні”, “Порядок денний”.

     Основна частина протоколу складається з розділів, які відповідають пунктам порядку денного. Зміст кожного розділу викладається за схемою: “Слухали”, “Виступили”, “Постановили” ("Ухвалили"). Основний зміст доповідей та виступів вміщується в тексті протоколу або додається до нього, постанова (ухвала) друкується в цілому.

     Документ, затверджений колегіальним органом, додається до протоколу.

     Зміст окремої думки члена колегіального органу викладається в протоколі після відповідного протокольного рішення.

     Протоколи нумеруються за порядком складання у межах календарного року.

     Протоколи загальних засідань (зборів) різних організацій мають складний номер, який включає номери протоколів організацій, що брали участь в роботі засідання.

     Порядок підготовки протоколів та рішень колегіальних органів господарських судів визначається в положеннях про відповідні органи або в регламентах їх роботи.

     Бланки протоколу можуть бути виготовлені друкарським способом.

     Таким чином, протокол судового засідання відтворює у письмовій формі діяльність суду, учасників процесу з розгляду справи, і саме на його підставі апеляційна і касаційна інстанції перевіряють і вирішують питання правильності дій суду при розгляді справи, відповідності судового рішення  даним, встановленим у судовому засіданні.

     2.3. Відмінності фіксації судового засідання в протоколі від фіксації технічними засобами

     Реалізація принципу гласності судочинства забезпечується наданням можливості повного його фіксування технічними засобами (п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

     Повний і точний запис судових процесів є необхідним не тільки суддям для справедливого вершення правосуддя, а й для кожного громадянина, який стикається з правосуддям, коли його справа слухається в суді. Якщо у громадянина можуть виникати сумніви щодо повноти та правильності ведення протоколу секретарем судового засідання, який пише його від руки, часто не встигаючи зафіксувати обставини, які мають важливе значення під час винесення рішення за справою, то запис судового процесу звукозаписувальним пристроєм такі сумніви унеможливить. Довіра до суду значно зросте, водночас набагато покращиться і культура ведення судових засідань.

     Звертаючись до судді "Ваша честь", а до сторони "шановний", громадяни більш шанобливо ставитимуться один до одного і, звичайно, до суду. Суддя також буде змушений слідкувати за своєю мовою, за дотриманням усіх вимог процесуального закону щодо ведення судового засідання, ознайомлення учасників процесу з їхніми правами та обов'язками тощо. Можна без перебільшення сказати, що тепер кожний учасник судового процесу потребуватиме більш копіткої підготовки для участі в процесуальній діяльності.

     Виступаючи в суді, прокурор чи захисник завжди пам'ятатимуть, які обов'язки покладені на них законом, і найперший серед них - глибоке вивчення справи, а також, що, беручи участь в судовому процесі, слід бути об'єктивним, справедливим, прагнути до істини, дотримуватися високої культури промови, що повинна бути сплавом переконливості, високої ерудиції та професійної компетентності.

     Фіксація судового процесу технічними засобами - це повна фіксація судового засідання за допомогою апаратно-програмного комплексу фіксування судового процесу, що включає створення електронного протоколу та аудіофонограми судового засідання та, відображаючи хід судового процесу, забезпечує не тільки фіксацію, а й подальше зберігання, копіювання, використання інформації.

     Конституція України встановила як одну з основних засад судочинства повне фіксування його технічними засобами (п. 7 ст. 129 Конституції України). Господарський суд має право здійснювати фіксування судового засідання не лише шляхом ведення протоколу, але й іншими технічними засобами, зокрема здійснення стенографічного, а також аудіо- чи відеозапису судового засідання. Носій технічного запису (касета, дискета тощо) є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. Учасники судового процесу мають право вимагати від господарського суду повного або часткового відтворення технічного засобу. Таке відтворення можливе також і за ініціативою господарського суду.

     На відміну від ведення письмового протоколу судового засідання, яке здійснюється в обов'язковому порядку, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється у  випадку  неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу.

     Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату господарського суду.

     Одночасно з проведенням фіксування судового процесу секретарем судового засідання ведеться протокол судового засідання.

     Саме така практика є зараз найпоширенішою у господарських судах України. Розглянемо значення фіксації судового процесу, акцентуючи увагу на його перевагах та недоліках для сторін процесу.

     Беззаперечним є той факт, що фіксація судового процесу забезпечує наявність повних і достовірних даних, пов'язаних з ходом судового засідання. Таким чином, вона дає змогу об'єктивно та всебічно відобразити подання сторонами доказів, клопотань, заяв, заперечень проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, надання пояснень, доводів, висловлення міркувань з питань, що виникли в ході судового розгляду тощо, а також відобразити результати судового засідання (наприклад, підстави перерви в засіданні, зупинення провадження у справі, прийняття рішення тощо).

     На практиці досить часто траплялися випадки, коли суддя ігнорував клопотання, заяви, доводи, міркування сторін, заявлені в усній формі. Фіксація судового процесу повністю виключає таку можливість.

     Таким чином, фіксація судового процесу дозволяє:

• забезпечити дисциплінованість і відповідальність не тільки сторін, а й, власне, суддів;
• попередити можливість порушення порядку вчинення процесуальних дій;
• певною мірою гарантувати законність ведення судового процесу, а також неупереджене ставлення суддів.

     Крім того, паперовий протокол, електронний протокол та аудіофонограма, які отримуються в результаті фіксації судового процесу технічними засобами, є важливими джерелами інформації. Сторони можуть використати їх як докази при апеляційному та/чи касаційному оскарженні. Протоколи та аудіо фонограма залучаються до справи та передаються разом з нею до суду відповідної інстанції. До того ж, зафіксовані ними процесуальні порушення можуть бути підставою для оскарження прийнятого судом рішення.

     Слід відмітити, що одним з негативних наслідків введення процедури фіксації судового процесу не в протоколах, а з допомогою технічних засобів є потенційне збільшення сум витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як відомо, документ, який підтверджує сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, додається до позовної заяви. При незначній ціні позову, розмір судових витрат може стати визначальним критерієм при вирішенні позивачем питання про доцільність подання позову. При цьому розподіл господарських витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України), навряд чи можна брати до уваги. Адже всім відомо про подальші труднощі, пов'язані з реальним виконанням рішення.

     Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що фіксація судового процесу в протоколах є позитивним явищем для забезпечення законності судового процесу та гарантування реалізації прав учасників судового процесу в цілому.

     Технічна фіксація доповнює протокол судового засідання. На підтвердження цього розглянемо випадок з практики.

     У травні 2009 року юридична агенція «Протасов і партнери» представляла інтереси відповідача у Вищому господарському суді України.

     Справу розглядала колегія трьох суддів під головуванням судді Н. Фабула справи не має значення. Важливо те, що рішенням першої інстанції (господарським судом) позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог, а апеляційний господарський суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

     Адвокат відповідача був задоволений рішенням. Звісно, його опонент (позивач) подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України (скорочено - ВГСУ), яка і розглядалася колегією під головуванням Н. Зазвичай, одразу після розгляду справи судді оголошують сторонам вступну та резолютивну частини рішення, тобто хто програв і хто виграв. А потім вже рішення складається та підписується суддями у повному обсязі з мотивувальною частиною (з обґрунтуванням). І цього разу суддя Н., як головуючий суддя, оголосив сторонам, що колегія суддів ВГСУ постановила касаційну скаргу позивача відхилити, залишити рішення судів двох попередніх інстанцій в силі. Цікавим є той факт, що за чинним законодавством під час розгляду господарських справ у господарських судах та у кримінальному процесі звукозапис передбачений виключно для перших двох інстанцій: для першої та для апеляційної. Під час касаційного перегляду господарської справи у Вищому господарському суді та кримінальної справи у Верховному суді законом не передбачено ніяких вимог щодо фіксування судового процесу технічними звукозаписувальними пристроями. Ані за вимогою сторін, ані за ініціативою суду.

     Повертаючись до вищенаведеного прикладу, слід відмітити, що адвокат відповідача, отримавши остаточну перемогу в суді, як доказ своєї перемоги зробив неофіційний запис оголошеного рішення на власний диктофон. Однак через певний час відповідач отримав повний текст рішення Вищого господарського суду, у якому все було викладено навпаки: скаргу позивача задовольнити, рішення нижчого та апеляційного судів скасувати.

     При цьому технічного запису немає і за законом не потрібно. За відсутності звукозапису необхідним є ведення протоколу судового засідання. Але це не допомогло б, оскільки за законом протокол підписується суддею та секретарем судового засідання у триденний строк, а не негайно після засідання. Закон надає право сторонам знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання та подавати письмові зауваження. Таким чином, відсутність у законі вимоги щодо обов'язковості фіксування засідання звукозаписуючим пристроєм дає суддям реальну можливість піддатися будь-якому впливу та "перевирішати" справу на інший бік. При цьому  ніякі докази не допоможуть довести правоту однієї з сторін.

     На підставі вищевикладеного прикладу з життя, можна зробити висновок, що в сучасному господарсько-процесуальному законодавстві ситуація з протоколами, як засобами фіксації судового засідання є далеко не однозначною і вимагає удосконалення правової регламентації їх використання в сукупності з технічною фіксацією.

     ВИСНОВКИ

     Питання судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, функціонування судової системи є традиційно актуальними. Нагальність удосконалення господарсько-процесуальних відносин обумовлюється також законотворчими процесами, які відбуваються в державі, а саме: реформами адміністративно-політичної, соціально-культурної сфер суспільства.

     Одним з напрямків, які вимагають негайного поліпшення на сьогоднішній момент є фіксація судового засідання в господарському провадженні.

     Фіксація є порівняно новим явищем для господарського судочинства, в якому, на відміну від цивільного та кримінального процесів, ніколи не було фіксування (навіть на рівні ведення протоколів судових засідань).

     Відповідно до ст. 4-4 ГПК України „Гласність розгляду справ”, “судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому Кодексом”. Стаття 81-1 ГПК України “Протоколи” регулює питання ведення протоколу судового засідання, порядок його підписання, ознайомлення з протоколом, подання зауважень до нього та їх розгляд.