Трудовий договір

Трудовий колектив як суб’єкт трудового права

Вступ

Розділ І Трудовий колектив: поняття, види, правосуб’єктність.

1.1.           Поняття та види трудового колективу.

1.2.           Правосуб’єктність трудового колективу.

Розділ ІІ Форми участі трудового колективу у  встановленні умов праці.

2.1. Загальні збори як основна форма реалізації повноважень трудових колективів.

2.2    Повноваження трудового колективу бригади у встановленні умов і оплати праці

Розділ ІІІ Форми участі трудового колективу у вирішенні трудових спорів

3.1    КТС як форма участі трудового колективу у вирішенні індивідуальних трудових спорів

3.2 Форми участі трудового колективу у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів)

Висновки

Вступ

Актуальність теми моєї курсової роботи - полягає в тому, що колектив відіграє величезну роль у житті кожної людини, яку важко переоцінити. Перш за все, в його рамках задовольняється природна потреба людей в діловому спілкуванні та взаємодії, в приналежності до групи собі подібних; у колективу людина в необхідних випадках знаходить підтримку і захист; у своєму колективі він в першу чергу знаходить визнання успіхів і досягнень. У той же час, поряд з бажанням бути в колективі, люди хочуть відрізнятися від інших, залишатися якими вони є індивідуальностями, гідними поваги.

При написанні курсової роботи, використовувались праці зарубіжних та вітчизняних вчених, які приділяли увагу питанню про трудові колективи, а саме: Грудницька С., Переверзєв О., Слюсар А.М., Лазор В., Гончарова Г.С., Прокопенко В.І., Ковалев А.Г., Ратников В.П., Копейчиков В.В, Якушев І.М., Лавриненко О.В., Пашков А.С. та ін.

Сьогодні люди, як правило, працюють не поодинці, а в складі групи, об'єднаної за якимось принципом, наприклад спільності території, професії, соціальних умов, випадкових обставин, в яких вони опинилися. Це не означає, що вони постійно повинні знаходитися поряд і спільно виконувати роботу, головне тут - включеність у певну систему міжособистісних відносин.

Група може виступати в якості керуючої, керованої або самоврядної структури з різним ступенем згуртованості її членів - від неорганізованої натовпу до єдиного колективу. Щоб вважатися колективом, група повинна задовольняти декількома ознаками, головним з яких можна вважати наявність спільної мети у всіх її членів. Остання може формуватися внаслідок взаємного впливу їх індивідуальних цілей або задаватися ззовні у відповідності з місією організації, але завжди буде спільною, єдиною для всіх, а не просто однаковою, схожою.

Індивідуальна трудова діяльність при певній кількості виконавців забезпечує перехід до більш складного соціального явища — спільної діяльності. Спільна праця в тій чи іншій сфері суспільно корисної діяльності об'єднує працюючих в трудовий колектив, який є соціальною спільністю людей. При такій спільній трудовій діяльності у людини розвивається і зміцнюється власна гідність, честь, гордість. Позитивна оцінка колективом дій працівника приносить йому радість і задоволення. І, навпаки, негативна оцінка примушує його змінити свою поведінку відповідно до вимог колективу.

Об'єднання людей в їх трудовій діяльності здійснюється на об'єктивній і суб'єктивній основі. На об'єктивній основі працівник, який поступив на роботу, незалежно від своєї волі включається в склад трудового колективу, оформлення якого здійснюється в залежності від внутрішньої структури підприємства, установи, організації. На суб'єктивній основі проводиться по волевиявленню працівників об'єднання в організації по професії — професійні спілки та інші громадські організації.

Через відносини з іншими людьми особа існує, проявляє себе в суспільстві. Вона виконує обумовлену трудовим договором роботу, дотримується встановленого на підприємстві, в установі, організації режиму роботи, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відносини між людьми мають важливе значення не тільки для суспільства взагалі, а й для кожного підприємства, установи, організації, бо всі вони об'єднані в формальний колектив, правове становище і структура якого визначена статутом. Формальний колектив існує в кожній соціальній системі, якщо там існує підприємство чи організація, розподіл праці.

Таким чином, суспільно корисна діяльність, спільна праця є об'єктивною передумовою формування колективу. Справжній колектив виникає там, де люди усвідомлюють свою відповідальність за загальну справу, спільно вирішують питання, що постають перед ними, де складається і стає дійовою силою громадська думка колективу, свідома дисципліна.

Об'єктом розгляду в курсовій роботі є сам трудовий колектив.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми, пов’язані з визначенням трудового колективу як суб’єкта трудового права, а також норми чинного вітчизняного та зарубіжного трудового законодавства.

Метою курсової роботи є комплексне дослідження трудового колективу з позиції визнання його суб’єктом трудового права.

При досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

1.      з’ясувати об’єктивні фактори, які обумовлюють необхідність існування правової дефініції «трудовий колектив»;

2.      сформулювати поняття трудового колективу;

3.      дати загальну характеристику структури трудового колективу, визначити його види та функції;

4.      визначити правовий статус трудового колективу як суб’єкта трудового права;

5.      з’ясувати представницькі органи трудового колективу та форми реалізації повноважень трудового колективу;

6.      проаналізувати основні повноваження трудового колективу у встановленні умов праці;

7.      проаналізувати норми законодавства, в яких відображено трудовий колектив як суб'єкт права.

Методи дослідження. Дослідження побудовано на засадах методологічного плюралізму. Діалектичний метод застосовувався, зокрема, для виявлення закономірностей і тенденцій розвитку трудових колективів; історичний – для розкриття генезису законодавства про трудові колективи та з’ясування його етапів, визначення перспектив розвитку законодавства; системно-структурний – для розкриття внутрішньої побудови трудового колективу, відображення взаємозв’язків та взаємообумовленостей його елементів, з’ясування місця трудового колективу поміж іншими правовими категоріями; логіко-юридичний метод дозволив виділити суттєві та несуттєві ознаки цього складного соціально-правового явища, відіграв значну роль у процесі формулювання проектів нових норм законодавства про трудові колективи.

Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків. Повний обсяг курсової роботи становить 41 сторінку, перелік використаних літературних джерел –  3 сторінки (25 найменувань).

Розділ І Трудовий колектив: поняття, види, правосуб’єктність.

1.1.           Поняття та види трудового колективу.

Колектив - поняття латинського походження, що означає «собирательность», тобто цілісність, єдність. Поняття групи тотожне за змістом старому російському слову - гурток. В основі і того й іншого - зв'язок, що з'єднує людей. Звичність слова «колектив» спочатку не дає нам можливість правильно зрозуміти, що він являє собою на практиці, оскільки, насправді, колектив - досить складний «суб'єкт», що має свою особливу структуру, ієрархію, дух якого модно виразити словами «товариство», «трудова сім'я»

Колектив - мала група, члени якої об'єднані духовними (психологічними) зв'язками ділового (службового), морального і безпосередньо міжособистісного змісту і загальними зусиллями забезпечують одержання соціально ціннісного результату своєї діяльності [8, с.14].

В якості основних соціально-психологічних ознак трудового колективу виділяють:

• Загальна професійна діяльність;

• Відповідність діяльності соціально значимим цілям;

• Посередництво при міжособистісних відносин цілями, цінностями й змістом спільної праці;

• Свідоме, стійке єдність і згуртованість;

• Наявність певної організаційної форми об'єднання працівників;

• Узгодженість і облік основних інтересів всіх членів трудового колективу;

Стійкість і гармонійність відносин, заснованих на взаємній контактності й відповідальності, самоврядності, а також визнанні не тільки соціально значущих пріоритетів, але й індивідуальних потреб кожного члена колективу.

Підприємство чи організація і трудовий колектив — поняття невід'ємні один від одного. Підприємство виступає не тільки як суб'єкт трудових відносин у зв'язку із застосуванням праці, а й як господарська одиниця, де працівники створюють особливий суб'єкт права — трудовий колектив. Обидва ці поняття нероздільні: підприємство неможливе без колективу, а останній, в свою чергу, неможливий без наявності засобів виробництва, якими вони користуються в процесі праці, незалежно від того, чию власність вони становлять, яка організація трудової діяльності застосовується.

Трудові колективи виникли внаслідок історичного процесу і виступають як необхідна умова виробництва. Економічною основою їх виникнення та розвитку є виробничі відносини. Саме виробнича діяльність людей стала тим фундаментом, на якому створюються і розвиваються відносини між людьми. Тому колективами повинні визнаватись організовані групи, спільності людей, які перебувають між собою в безпосередньому спілкуванні, свідомо і добровільно об'єднались при виконанні суспільно необхідної діяльності для досягнення загальної мети.

Трудовий колектив виникає разом з створенням підприємства, установи, організації. До нього входять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що викликають виникнення трудових відносин працівників з підприємством. Відносини ж колективізму для кожного працівника виникають з дня, коли працівник фактично приступає до виконання трудових обов'язків. Підставою, що викликає виникнення трудових відносин, виступає переважно трудовий договір.

Але трудовий договір регулює відносини працівника з власником або уповноваженим ним органом, підприємством, установою, організацією. Відносини ж між самими працівниками в колективі не завжди підпадають під регулювання норм права. Ці відносини можуть регулюватись навіть нормами громадських організацій чи моралі. Відносини по об'єднанню працівників в організації по професії регулюються Статутом професійних спілок України чи статутами галузевих профспілок. В Основному законі — Конституції України закріплено лише право громадян на такі об'єднання [1].

Колективи створюються і діють в усіх сферах суспільного життя. їх відносна самостійність дозволяє їм бути суб'єктами правових відносин, що обумовлено економічним, соціальним і правовим обособлениям. У сфері застосування праці колективи називаються трудовими. Але найменування колективу трудовим ще не дає підстави для віднесення його до суб'єктів трудових правовідносин. Трудові відносини створюються зв'язком працівника з підприємством, установою, організацією по виконанню певної трудової функції. Та обставина, що норми законодавства про працю регулюють не тільки відносини між працівником і підприємством, а й широкий комплекс відносин по організації праці та встановленню умов праці, не означає, що всі відносини, що регулюються трудовим правом, необхідно намагатися втиснути в рамки індивідуальних трудових правовідносин.

Відносини трудових колективів з власниками або уповноваженими ними органами є правовими, але не трудовими, оскільки своїм змістом мають не працю, а лише її організацію і умови, при яких ця праця здійснюється.

Повноваження трудових колективів усіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізується, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами працюючих. Такі безпосередні відносини можливі тоді, коли підприємство, установа, організація невеликі за своїми розмірами, і для розв'язання конкретних питань у кожному випадку є можливість зібрати всіх працюючих. В умовах же великого підприємства вирішення питань виробництва безпосередньо всіма працюючими є досить складним, у зв'язку з чим виникає необхідність використання представницької демократії. В таких випадках повноваження трудового колективу можуть реалізовуватись конференцією або виборними органами трудового колективу, такими як рада трудового колективу, комітет підприємства, страйковий комітет тощо. Вони, як правило, обираються таємним голосуванням на загальних зборах або конференції трудового колективу строком на 2-3 роки не менш як двома третинами голосів.

Трудовим колективам чинним законодавством надані повноваження по укладенню колективних договорів, по впровадженню досягнень науки, техніки, розвитку творчої ініціативи працюючих, по участі в організації, нормуванні і оплаті праці, по використанню фондів економічного стимулювання, по покращенню умов і охорони праці, соціально-культурних та житлово-побутових умов працюючих. Трудові колективи за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації. За порушення трудової дисципліни трудові колективи можуть застосовувати до своїх членів заходи громадського стягнення, які можуть враховуватись при визначенні систематичності невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків, що є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.