Відповідальність за прострочення сплати аліментів

 Відповідно до ч. 3 коментованої статті неустойка  не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Таким чином, закон звільняє неповнолітніх батьків, з вини яких виникла заборгованість, від сплати неустойки. В інших випадках звільнення від сплати неустойки не передбачається.

 Відповідальність  за прострочення сплати аліментів  передбачена в Сімейному Кодексі України вперше. Закон регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися законом, який втратив чинність, новий закон застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Сімейний Кодекс України набрав чинності 1 січня 2004 року. Тому неустойка не може вираховуватися від суми заборгованості, яка виникла за період до 1 січня 2004 р.

 Крім неустойки  певні міри відповідальності  можуть бути застосовані до батьків, які ухиляються від виконання обов'язків по утриманню дитини, в майбутньому[3; с.41]. Вказані норми покликані справляти стимулюючий та превентивний вплив на платника аліментів.

 Однією із правових  гарантій, спрямованих на захист  інтересів аліментоуповноваженої особи, є норми Кримінального Кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за злісне ухилення від виконання аліментних обов'язків (ст. ст. 164, 165 КК України).

 Норми коментованої  статті також застосовуються  до регулювання відносин щодо утримання між іншими особами, які визначені в Сімейному кодексі України (ч. 5 ст. 194, ст. 201 СК України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Батьки зобов'язані  утримувати дитину до досягнення нею  повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

У разі виїзду одного з  батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має  договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога.

При визначенні розміру  аліментів суд враховує:

- стан здоров'я та  матеріальне становище дитини та платника аліментів;

- наявність у платника  аліментів інших дітей, непрацездатних  чоловіка, дружини, батьків, дочки,  сина.

Батьки зобов'язані  брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення: разово, періодично або постійно.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право  звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

 

Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про  відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.  Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше, як за 3 роки.

Розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено  за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного  стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Батьки зобов'язані  утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання* припиняється у разі припинення навчання.

Повнолітні дочка, син  зобов'язані утримувати батьків, які  є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Отже, в ході курсової роботи було розглянуто питання щодо аліментних зобов'язань батьків  і дітей, досліджено законодавчу  базу з цього питання, з'ясовано  способи оплати та розмір і особливості нарахування аліментів на дітей  та настання відповідальності у разі ухилення від сплати аліментів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України:  Прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 р. - К., 1996. - 111 с.

2. Кримінальний кодекс  України: Офіційний текст. - К.: Юрінком  Інтер, 2001 р. - 240 с.

3. Сімейний кодекс України N 2947-III, 10.01.2002 с. 63

4. Кримінальне право  України. Особлива частина / За  ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер, 2003. - 496 с.

5. Кримінальне право  України. Особлива частина./ За  ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. - Київ: Юридична думка, 2004. - 656 с.

6. Кримінальне право  України. Особлива частина / За  редакцією М.І.Бажанова та ін. - Харків. Юрінком Інтер - Право, 2001. 450 с.

7. Науково-практичний  коментар Кримінального кодексу  України від 5   квітня 2001 року / За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. 650 с.

8. Науково-практичний  коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К.: "Форум", 2004., у 2-х ч. - Ч.2. - 984 с.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду № 5 від 26 березня 1999 р. “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” // Вісник ВСУ № 3, 1999, С. 11—16.

 10.Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення у вину. К., 1996. 157 с.

11.Ємельянов В.Кримінальна відповідальність за злочини терористичної спрямованості проти державних діячів // Право України, № 1, 2000, С. 98 100с.

12. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. М.І. Бажанова. Х., “Право”, 1997.

13. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К., Юринком, 1999.

14. Ліпкан В. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України, № 3, 2000, С. 77-81.

15. Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування та її вдосконалення // Право України, № 1, 2000, С. 86—91.

16. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. К., 1999.

17. Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин. – К.: Ін Юре, 2000. – 68 с.;

18. БандуркаО.М.,Тищенко М.М. Административньїй процесе: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.;

19. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: Навчальний посібник. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.;

20. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. – 367 с.;

21. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с.

 

22 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».199

24. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»

25. Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p. № 606-XIV