Принцип адміністративне право

ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО  ПРАВА 

Принципи є провідною  категорією в адміністративному  праві всіх континентальних європейських країн. У принципах зміст права розкривається поглиблено, в них безпосередньо виявляється сутність права, його основи, закономірності суспільного життя, тенденції та потреби. Вдало юридичну природу принципів адміністративного права розкриває Ю.П. Битяк: це вихідні, об’єктивно зумовлені основоположні засади, відповідно до яких формується й функціонує система та зміст цієї галузі права. На його погляд, за межами соціальної активності та практичної діяльності суб’єктів принципи адміністративного права не можуть бути сформовані й закріплені, а тим більше реалізовані. У свою чергу В.К. Колпаков вважає, що принципи адміністративного права – це позитивні закономірності, пізнані наукою та практикою, закріплені у правових нормах, або узагальнення чинних у державі юридичних правил.

На основі засвідчених поглядів вчених і вихідних положень конституційного права України сформуємо характерні риси принципів адміністративного права: 

1) вони формуються  з метою забезпечення прав  і свобод людини та громадянина  і нормального функціонування громадянського суспільства та держави; 

2) встановлюють  керівні засади-настанови, що  визначають найважливіші правила, за якими здійснюється та організується діяльність суб’єктів адміністративного права;

3) принципи адміністративно  права характеризуються прогресивністю, засвідчують ідеальні для умов сучасності основоположні засади поведінки суб’єктів адміністративного права, але які є реально досяжними.

Отже, під принципами адміністративного права слід розуміти основні вихідні, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується діяльність суб’єктів адміністративного права, забезпечуються права та свободи людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

Серед принципів  сучасного адміністративного права  можна виділити загальні та спеціальногалузеві. Загальні принципи мають фундаментальне значення для всієї галузі адміністративного права. Вони виявляються і деталізуються в галузевих принципах адміністративного права, які в свою чергу поділяються на основні принципи та принципи формування й функціонування його окремих інститутів (наприклад, принципи державної служби, принципи адміністративної відповідальності, принципи адміністративної процедури тощо).

Загальні принципи українського адміністративного права  закріплені в Конституції України, конкретизуються і розвиваються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна  віднести: 

- принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

- принцип верховенства  права;

- принцип законності;

- принцип рівності громадян перед законом; 

- принцип демократизму  правотворчості й реалізації  права; 

- принцип взаємної  відповідальності держави і людини; 

- принцип гуманізму  і справедливості у взаємовідносинах  між державою та людиною.

Розкриття принципів  адміністративного права необхідно  розпочати з аналізу доктринальних  положень реформування адміністративного  права, які нині переживають період активного розвитку. Наріжним їх каменем  є те, що цей процес сприймається, досліджується та розробляється крізь призму людиноцентристської спрямованості держави та її правового регулювання.

У вітчизняній теорії адміністративного права найбільш влучно така демократична традиція розкрита В.Б. Авер’яновим, який вважав, що сьогочасне вітчизняне адміністративне право  ще докорінно відрізняється від адміністративного права європейських країн за своїм “духом”, за своєю ідеологією: в країнах Європи воно орієнтоване на забезпечення прав та інтересів людини, їх ефективний захист, а у нас – на задоволення потреб держави, державного управління (фактично – державного апарату). На противагу цьому пропонується в основу адміністративно-правової доктрини адміністративного права покласти “людиноцентристську” ідеологію, за якою держава має “служити” інтересам громади, тобто діяти на «благо людини» шляхом всебічного забезпечення пріоритету її прав, свобод й інтересів у сфері діяльності публічної адміністрації – органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Відповідно до таких роздумів вчений пропонує переосмислити принципи науки адміністративного права до “людиноцентристської” теорії.

Таким чином, першим принципом адміністративного права  є принцип пріоритету забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Це обґрунтовуються  такими чинниками: 1) з погляду теорії природного права, право є справедливе та гуманне. Основним завданням права однозначно визнається забезпечення природних прав та свобод людини і громадянина – життя і здоров’я, честі, гідності, безпеки, права на опір насиллю тощо; 2) виходячи з цього будь-який адміністративно-правовий акт лише тоді може буде вважатись правовим, якщо він відповідає природному праву та узгоджується з ним; 3) основними глобальними напрямками діяльності суб’єктів публічної адміністрації, з погляду філософії природного праворозуміння, є пріоритет забезпечення охорони прав і свобод людини.

Позитивістське  праворозуміння недоцільно використовувати  для формування принципів адміністративного  права, бо ця теорія за адміністративно-правовою нормою не бачить «Людину» як вищу цінність. 

Отже, на основі філософії  природного права доречно формувати  принципи адміністративного права, а позитивістське праворозуміння є  незамінним для вироблення методів та форм забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Принцип верховенства права є конституційним за ст. 8, але  в ній не розкрито його розуміння. На слушну думку вчених, у силу домінування  в країнах континентального права позитивізму принцип верховенства права має здебільшого вираз верховенства закону. Це було довгий час притаманно вітчизняному адміністративному праву. Прийняття КАС України дещо змінило це положення. У ньому проголошується, що суд у вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. 

З урахуванням викладених вище положень принцип верховенства права означає, що органи виконавчої влади визначають право як найвищу цінність, яка забезпечує права і свободи людини і громадянина.

Принцип законності в праві є похідним від принципу верховенства права і не повинен  йому суперечити. Ідея верховенства закону – фундаментальна складова принципу законності, підґрунтя існування правової держави, діяльності її органів. Це означає:

1) суб’єкти публічної  адміністрації зобов’язані при  здійсненні будь-яких дій суворо  дотримуватись законодавства України,  діяти виключно відповідно до  другої формули правового регулювання  «заборонено все, крім того, що  прямо дозволено законом», що  знайшло своє відображення у  ст. 6 Конституції України: «Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України» та ст. 19 : «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

2) забезпечення  дотримання законодавства всіма невладними фізичними та юридичними особами, при цьому фізичні особи, які не мають спеціального публічного статусу, мають право діяти відповідно до першої формули правового регулювання «дозволене все, крім того, що прямо заборонено в законі», що є закріпленим зокрема у ст. 23 Конституції України: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості»;

3) суворе дотримання  суб’єктами публічної адміністрації  адміністративних процедур і правил юридичної техніки;

4) прийняття органами  виконавчої влади та місцевого  самоврядування всіх дозволених законодавством засобів щодо забезпечення попередження та припинення протиправних посягань на права, свободи та законні публічні інтереси фізичних і юридичних осіб, невідворотності притягнення винних у скоєнні правопорушення до юридичної відповідальності та відновлення порушених прав і свобод.

Здійснюючи порівняльний аналіз принципів «верховенства  права» і «законності» можна дійти  таких висновків:

по-перше, фізичні  особи, які не мають владного чи спеціального статусу, можуть користуватись в  адміністративно-правових відносинах принципом верховенства права, відповідно до якого мають право виходити за межі дозволів формально діючого законодавства. Головне щоб при цьому не порушувались заборонні норми права та права й свободи інших фізичних та юридичних осіб;

по-друге, суб’єкти публічної адміністрації мають  чітко діяти у межах законодавства  України. Іншими словами, суворо дотримуватись принципу «законності» без права виходу за межі формально встановленої компетенції, за винятком безпосереднього та невідкладного захисту життя і здоров’я людини.

Принцип рівності громадян перед законом виявляється в тому, що не може бути жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних переконань, соціального походження та іншими ознаками. Всі громадяни мають рівні права й обов’язки у сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу, на освіту, обов’язок відповідати за адміністративні правопорушення. Цей принцип має забезпечувати однакові «стартові» умови кожному громадянину для самореалізації в суспільстві. 

Але при цьому  треба пам’ятати, що право передусім  встановлює формальну рівність серед однорідних суб’єктів. Наприклад, не існує формальної правової рівності між народним депутатом України і пересічним громадянином у сфері правотворчості, між викладачем і студентом у сфері начального процесу тощо. Відповідно, щоб з погляду адміністративного права говорити про рівність осіб перед законом, треба визначитись з їх адміністративно-правовим статусом. Тим самим адміністративне право встановлює формальну рівність однорідних суб’єктів (наприклад, усіх студентів).

Принцип демократизму правотворчості та реалізації права  виявляється в можливості громадян як безпосередньо, так і через  своїх представників, різні організації брати участь у формуванні правової політики, в управлінні справами держави. Демократизм виявляється в розширенні повноважень органів місцевого самоврядування. Його можна вважати формою забезпечення прав і свобод громадян і одночасно методом управління й пошуку компромісу, поєднання свободи та порядку в дотриманні прав і свобод громадян.

Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає, що держава й особа пов’язані взаємокореспондуючими правами і обов’язками. Порушення однією зі сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність. Зокрема держава зобов’язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну та моральну шкоду (ст. 56 Конституції України).

Принцип гуманізму  і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною – це «дух» законів і всієї системи адміністративного законодавства, яким мають бути пройняті норми адміністративного права, що закріплюють відносини між суспільством, державою і людиною. Він виявляється передусім у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності. Цей світоглядний принцип можна вважати своєрідним «двигуном» всієї складної системи взаємозв'язків держави й особи, який «рухає» суспільство до досягнення найвищого рівня розвитку.

В адміністративному  праві він наповнюється цілком конкретним змістом, коли справа стосується певної особи. Йдеться, наприклад, про ситуації, пов’язані з розподілом благ або обов’язків, коли уповноважений орган чи посадова особа керується критеріями, визнаними законодавцем справедливими. Для особи цей принцип визначатиметься тим, чи поводяться з нею правильно, тобто відповідно до авторитетних стандартів, оскільки саме таке поводження задовольняє почуття справедливості.

Спеціальногалузеві принципи взаємопов’язані з принципами виконавчої діяльності Української держави. Принципи виконавчої діяльності – це потенційна основа формування галузевих принципів адміністративного права. Разом з тим необхідно відзначити, що в нормах адміністративного права принципи виконавчої діяльності постають у зміненому вигляді, набуваючи форми конкретних загальнообов’язкових вимог.

Спираючись на досягнення юридичної науки, аналіз чинного адміністративного законодавства України й практики його застосування, можна зробити висновок, що основні принципи формуються у площині взаємовідносин між суспільством і органами виконавчої влади. Вони є безпосереднім засобом реалізації загальних принципів і повніше розкривають природу формування та функціонування адміністративного права України, підкреслюють його місце і роль у правовій системі. 

До основних принципів  регулювання взаємовідносин суспільства  й публічної адміністрації можна  віднести:

служіння публічної  адміністрації суспільству й  людині;

обмеженість втручання  публічної адміністрації в громадянське й особисте життя людини;