Адмiнiстративно-правове регулювання дiяльностi правоохоронних органiв у сферi надання адмiнiстативних послуг

удосконалено:

• систему критеріїв оцінки результатів діяльності правоохоронних органів з надання адміністративних послуг;
• на теоретичному рівні нормативну основу підстав виникнення адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері надання адміністративних послуг шляхом надання пропозицій щодо доповнення глави 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення окремою статтею, яка передбачатиме адміністративні санкції за ненадання або неналежне надання адміністративної послуги;

дістало подальший розвиток:

• аргументація необхідності проведення інвентаризації адміністративних послуг правоохоронних органів з метою виключення з їх переліку «нав’язаних послуг»;
• обґрунтування доцільності делегування частини державних функцій з надання адміністративних послуг приватним суб’єктам господарювання;
• положення щодо залучення до контролю за діяльністю правоохоронних органів з надання адміністративних послуг замовників та громадськості.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, викладені в дисертації, мають прикладний характер, можуть бути використані, зокрема у:

правотворчій  діяльності – при розробленні та прийнятті Адміністративно-процедурного кодексу України, Закону України «Про адміністративні послуги» та підзаконних нормативно-правових актів, які затверджуватимуть реєстри, типові регламенти та стандарти адміністративних послуг;

науково-дослідній  сфері – для подальшого розроблення питань правового регулювання сфери адміністративних послуг в Україні;

правозастосовній  діяльності – для підвищення ефективності та упорядкування діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг (акт впровадження Міністерства внутрішніх справ України від 5 вересня 2011 р., довідка про практичне впровадження Державної податкової служби України від 6 грудня 2011 р.);

навчальному процесі – при підготовці навчально-методичної літератури для викладання навчальних курсів «Адміністративне право України» та «Адміністративно-процесуальне право України» (акт впровадження Державного ВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» від 31 травня 2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено і схвалено кафедрою адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України, на якій було виконано дисертацію. Окремі положення дисертації оприлюднено автором на трьох всеукраїнських науково-теоретичних й науково-практичних конференціях: «Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття» (м. Хмельницький, 2010 р.), «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 2011 р.), «Правовий захист людини та громадянина в Україні» (м. Київ, 2011 р.) та одному науково-практичному семінарі «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання економіки» (м. Київ, 2011 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 1 одноосібній монографії, у 4 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей науково-теоретичних і практичних конференцій, семінару.

Структура дисертації обумовлена логікою, метою і предметом дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок. Список використаних джерел налічує 181 найменування й займає 21 сторінку.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено  теоретичне узагальнення і запропоновано  нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні концептуальних питань застосування інституту адміністративних послуг у діяльності правоохоронних органів України. Автором сформульовано низку висновків та пропозицій, що містять наукові і практичні результати дослідження та спрямовані на вирішення окресленого завдання. Найсуттєвішими з них є такі:

1. Внаслідок розмежування категорії «адміністративна послуга» з суміжними явищами, виділення основних принципів запровадження адміністративних послуг та синтезу її головних ознак визначено поняття адміністративної послуги, як нормативно закріпленої, правомірної, індивідуалізованої діяльності державних виконавчих органів (підвідомчих їм установ), спрямованої на реалізацію і забезпечення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та/або на виконання покладених на них обов’язків, що виявляється у прийнятті за зверненнями громадян та організацій, або в порядку виконання повноважень, покладених на конкретні органи державної влади, підвідомчі їм установи, адміністративного акта.

2. Визначено, що надання адміністративних послуг правоохоронними органами має ґрунтуватися на таких принципах: законності; демократизму та гуманізму; відкритості та прозорості; доступності; територіальної децентралізації; гарантування прав фізичних та юридичних осіб; гарантування якості; конфіденційності; підконтрольності; виключення дискреційності влади при наданні адміністративних послуг та проявів корупції; плановості.

3. Встановлено, що правовідносинам, які виникають з приводу надання адміністративних послуг, притаманні сутнісні ознаки, що визначають такі відносини: а) галузевими (за фактичним змістом належать до адміністративного права); б) індивідуалізованими (засновані на правах й обов’язках конкретизованих суб’єктів); в) двосторонньо конкретизованими (містять повноваження всіх суб’єктів, оскільки визначають взаємні права й обов’язки під час надання (одержання) адміністративних послуг); г) регулятивними (спрямовані на впорядкування, закріплення та розвиток суспільних відносин у сфері публічних, у тому числі адміністративних, послуг органів державної влади); д) активного типу (виникають на підставі зобов’язуючих норм і характеризуються тим, що активний центр правовідносин полягає в юридичному обов’язку). Під правовідносинами, що виникають з приводу надання адміністративних послуг, розуміється індивідуалізований зв’язок, що виникає на підставі правових норм між виконавчими органами і громадянами (організаціями) у процесі надання адміністративних послуг, що характеризується наявністю суб’єктивних юридичних прав й обов’язків та гарантований державою.

4. Основними критеріями класифікації адміністративних послуг запропоновано виділяти такі: 1) наявність проміжного результату; 2) зміст результату; 3) коло споживачів; 4) взаємодія відомств; 5) оплатність; 6) відомча приналежність; 7) доступність; 8) підстави звернення за адміністративною послугою; 9) стандартизованість послуг; 10) професійна основа надання послуг; 11) основа надання послуг; 12) тривалість процесу надання адміністративних послуг; 13) суб’єкт ініціативи виникнення правовідносин з надання адміністративних послуг; 14) цілі споживачів адміністративних послуг; 15) форма вираження адміністративної послуги. Доведено адаптивність цих критеріїв до класифікації видів адміністративних послуг, що надають правоохоронні органи.

Обґрунтовано  необхідність проведення інвентаризації адміністративних послуг правоохоронних органів з метою виключення так  званих «нав’язаних послуг», які за своєю природою є лише проміжними діями під час надання основної послуги з видачі адміністративного акта.

5. Означено важливі напрями вдосконалення правової регламентації змісту правовідносин у сфері надання адміністративних послуг, а саме: 1) проведення системного аналізу функцій та конкретизація завдань діяльності державних органів у сфері надання адміністративних послуг; 2) прийняття спеціальних правових норм, що регулюватимуть компетенцію фізичних та юридичних осіб – одержувачів адміністративних послуг та виключать суперечності й ускладнення, зумовлені застосуванням загальних положень законодавчих актів про звернення громадян; 3) нормативне передбачення можливості делегування повноважень органів державної влади з надання адміністративних послуг приватним суб’єктам господарювання за обов’язкових умов економічної доцільності, визначення чіткого порядку передачі відповідних функцій та встановлення державного контрою за якістю адміністративних послуг, які надаватимуться суб’єктами приватного сектору.

6. Правоохоронний орган визначено як складову частину механізму державної влади, що утворюється у встановленому правовому порядку, має визначену структуру та фінансову й економічну самостійність, діє відповідно до наділених державно-владних повноважень із забезпечення правоохоронної і правозастосовної функції та реалізації завдань із забезпечення безпеки, громадського порядку, здійснення правосуддя, профілактики та розслідування правопорушень, оперативно-розшукової діяльності тощо, у передбачених законом та іншими нормативно-правовими актами формах і процедурах.

Сучасну систему правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг становлять органи та підрозділи: Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Державної податкової служби України, Державної прикордонної служби України. Обґрунтовано їх роль у процесі надання адміністративних послуг як суб’єктів правозастосовної діяльності.

7. На основі аналізу характеристики діяльності правоохоронних органів з надання адміністративних послуг виокремлено такі її сутнісні ознаки: 1) метою діяльності є встановлення та реалізація прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, їх гарантія та захист; 2) цей вид діяльності забезпечує виконання правозастосовної функції; 3) головним завданням діяльності є організація видачі адміністративного акта, а також його переоформлення, поновлення, видача дублікатів й анулювання; 4) формою прояву діяльності є прийняття правозастосовних (адміністративних) актів; 5) діяльність здійснюється у відповідному порядку, що складається з послідовних стадій; 6) процес надання адміністративної послуги виступає одним з методів адміністративного впливу.

Сформульовано визначення діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг, під якою розуміється специфічний вид управлінської діяльності, що має організуючий та виконавчо-розпорядчий характер, полягає у виконанні завдань з видачі адміністративних актів з метою встановлення і реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також забезпечує шляхом надання адміністративної послуги практичне виконання правозастосовної функції в результаті прийняття правозастосовних адміністративних актів.

8. Намічено основні напрями з удосконалення організації діяльності правоохоронних органів у сфері надання адміністративних послуг. Зокрема, це: 1) здійснення оптимізації переліку адміністративних послуг, що надаються правоохоронними органами, та введення їх до Реєстру адміністративних послуг; 2) прийняття Типового регламенту надання адміністративних послуг та запровадження на його основі відомчих регламентів відповідної діяльності правоохоронних органів; 3) затвердження Типового стандарту адміністративних послуг та розроблення й уведення на його основі стандартів (нормативів) усіх видів таких послуг; 4) удосконалення умов комфортності одержання адміністративних послуг, доступності для всіх категорій замовників, забезпечення інформаційної обізнаності заявників тощо.

9. Визначено,  що сутність контролю за діяльністю правоохоронних органів з надання адміністративних послуг полягає у зіставленні реально досягнутих результатів із встановленими нормативами, що передбачає вимір результатів за якісними та кількісними характеристиками (критеріями оцінки якості адміністративної послуги), оцінку отриманої інформації про досягнуті результати та порівняння результатів роботи із встановленими нормативами (звітність на підставі розрахованих на основі критеріїв індексів), виявлення відхилень від нормативів. Доведено, що необхідною передумовою побудови сервісної держави є залучення представників громадськості до контролю за діяльністю державних органів з надання адміністративних послуг як на стадії розроблення та прийняття документів, що регламентують порядок надання і нормативи якості та комфортності адміністративних послуг, так і на стадії безпосереднього їх виконання.

10. Дослідження повноважень органів представницької, виконавчої та судової влади, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства, та громадськості у сфері надання адміністративних послуг, дозволило дійти висновку про відсутність жодного з органів влади зі спеціальною компетенцією щодо здійснення надвідомчого контролю за наданням правоохоронними органами адміністративних послуг.

З урахуванням  зарубіжного досвіду обґрунтовано доцільність створення в кожному  державному, у тому числі правоохоронному, органі комісію з нагляду за дотриманням вимог до службової поведінки співробітників та регулювання конфлікту інтересів.

11. Виділено один з основних чинників, що негативно впливає на застосування заходів державного примусу загалом, та притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері надання адміністративних послуг, зокрема – недосконалість нормативної підстави. Доведено, що диспозитивна частина чинних норм адміністративно-деліктного законодавства не охоплює повний перелік протиправних дій, пов’язаних з ненаданням або неналежним наданням адміністративних послуг. У зв’язку з цим, автором обґрунтовано пропозиції щодо доповнення глави 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення новою статтею з окремими складами адміністративних правопорушень у сфері надання адміністративних послуг «Ненадання або неналежне надання адміністративних послуг органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Виконавча влада і адміністративне право / Авер’янов В. Б., Андрійко О. Ф., Битяк Ю. П.− К. : Ін−Юре, 2002. − 668 с.
2. Авер’янов В. Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Правова держава : Щорічник наук. праць Ін−ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. − К., 2001. − С. 297 − Вип. 12. − 298.
3. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Б. Авер’янов // Право України. − 2003. − № 5. − С. 117 − 119.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / І. Б. Коліушко (відп. ред.), В. П. Тимощук (авт.− упоряд.) − К. : Факт, 2003. − 496 с. − (Центр політико-правових реформ).
5. Адміністративне право України : підруч./ [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дяченко О. В.та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. − К. : Юрінком Інтер, 2005. − 544 с.
6. Адміністративно-процедурний кодекс України : проект від 18 лип. 2008 р. № 2789 [Електронний ресурс]. − Режим доступу :