МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

Факультет ветеринарної медицини 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Діагностика маститів у корів

 

Методичні вказівки для студентів  ФВМ зі спеціальності

7.130.501 – ’’Ветеринарна  медицина ‘‘ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Одеса – 2003р. 
 

Кафедра акушерства і хірургії

 
 
 
 

Методичні вказівки підготували:

    канд. вет. наук, доцент 

    канд. вет. наук, доцент 

    канд. вет. наук, доцент 

    асистент                          
 
 
 
 

Рецензент:

    канд.вет.  наук, доцент кафедри мікробіології  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Методичні вказівки затверджені на Раді факультету ветеринарної медицини (протокол № ___ від ______________ 2003 р.)

В С Т У П

 
 

     Мастит - запалення молочної залози, яке  виникає у відповідь на дію  несприятливих факторів і характеризується патологічними змінами у тканинах і секреті молочної залози.

     За  даними вітчизняних авторів мастит чистіше реєструється у корів (20-75 %); свиней (до 40 %); кіз і овець (до 20 %); у кобил мастит виникає у 5 % випадків. Субклінічна стадія маститу передує клінічний або ж реєструється після клінічного прояву.

     Запалення молочної залозі супроводжується функціональними  розладами у вигляді гіпогалактії і агалактії та погіршенням якості молока і молозива. В середньому молочна продуктивність знижується до 15 % при субклінічному маститі та до 40 % - при клінічному.

     У зв’язку з масовим поширенням маститів серед корів (до 40 % від інших  хвороб) значні економічні втрати реєструються у молочному скотарстві. Крім того, при випоюванні молозива від хворих тварин у новонароджених виникають розлади функції шлунково-кишкового тракту. При цьому до 5 % новонароджених телят гине. Якість виробів із молока хворих тварин знижується. При використанні молока, що містить патогенні мікроорганізми або їх токсини, у людей виникають розлади функції шлунково-кишкового тракту, ангіни, токсикоінфекції тощо.

     Отже, мастит на субклінічній і клінічній  стадіях перебігу зумовлює прояв  негативних економічних, біологічних  і соціальних наслідків.

Профілактика  маститу ґрунтується на чіткій уяві про причини і  розвиток патологічного процесу, а ефективність лікування залежить від своєчасності діагностики та застосування ефективних методів і препаратів залежно від стадії хвороби і фізіологічного стану самок.

     Діагностика маститів

 

     Ефективність  лікування  тварин, хворих на мастит, залежить від правильного і своєчасного діагнозу. Для цього хвору тварину досліджують, а саме: збирають анамнестичні дані, проводять клінічне дослідження вим’я, всього організму та визначають якість молока.

     Збираючи  анамнестичні дані насамперед визначають: 1) вік тварини і кількість отелень; 2) час останнього отелення; тривалість сухостійного періоду; 3) загальний стан тварини до і після захворювання; 4) умови утримання, годівлі та догляду; 5) стан молочної залози до і після родів, перебіг родів, стан тварини у післяродовий період; 6) захворювання молочної залози у попередні роки; 7) коли і як почалося захворювання і чим воно зумовлене; 8) величину добового надою до захворювання та надій за останню лактацію; 9) якість молока за зовнішніми ознаками, його кількість;  10) який перебіг мало дане захворювання, яку допомогу надавали тварині та її ефективність; 11) метод доїння, технічний стан та якість знезараження доїльної апаратури; 12) догляд за вим’ям та порушення правил технології машинного доїння; 13) поширення захворювання молочної залози в господарстві і в районі; 14) стан документації результатів досліджень на захворювання молочної залози.

     Після збирання й аналізу анамнестичних  даних розпочинають клінічне дослідження, яке складається із загального дослідження і дослідження вим’я.

     При загальному дослідженні звертають  увагу  на загальний стан тварин, визначають температуру тіла, частоту  пульсу і дихання, стан слизових оболонок, лімфатичних вузлів. У разі потреби  досліджують органи травлення та ін.

Клінічне дослідження  вим’я проводять до і після  доїння шляхом зовнішнього огляду, пальпації, пробного доїння та визначення якості молока. Звертають увагу на

розміри і форму вим’я в цілому, окремих  часток і дійок, симетричність правої і лівої половини, стан шкіри та волосяного покриву.

    Пальпацією  визначають консистенцію часток вим’я, їх місцеву температуру, болючість, консистенцію і больову чутливість стінок молочної цистерни та кінчиків дійок. Температуру окремих ділянок  вим’я визначають порівнянням теплового відчуття тильною поверхнею долоні руки симетрично розташованих точок. Для визначення болючості і консистенції всі ділянки вим’я по черзі злегка здавлюють.

    У здорових корів шкіра молочної залози ніжна, легко збирається в складки, зміщується, а паренхіма промацується у вигляді пружної дольчатої тканини.

    Пальпують також надвим’яні лімфатичні вузли, які розміщені біля верхніх меж  задніх часток. В нормі ці залози рухливі, еластичні, не болючі, з голубине яйце або трохи більші, приплюснуті.

    Потім прощупують дійки і видоюють молоко. Дійки беруть вказівним і великим  пальцями, трохи здавлюють, розминають між пальцями і переміщують до верхівки, виявляючи морфологічні зміни  і болючість. Пробним доїнням  визначають тонус дійкового каналу, а пальпацією верхівки дійки – її морфологічні зміни.

    Для визначення якості молока за зовнішніми ознаками його збирають (особливо перші  порції) при пробному доїнні у чисту  посудину і звертають увагу на колір, консистенцію, запах, наявність  пластівців казеїну, згустків фібрину, гною, крові.

Під час масових  обстежень молочних стад для виявлення  у молоці цих домішок користуються спеціальними кухлями місткістю 0, 5 л з кришками з тонкої сітки  або темної тканини. Для дослідження  молоко видоюють на поверхню кришки. Пластівці казеїну, згустки фібрину, згустки гною та крові залишаються на поверхні і їх видно при огляді.

     Для зручності постановки діагнозу на мастит наведемо їх диференційну діагностику (табл. 1).

Діагностика субклінічних маститів

 

     Для виявлення субклінічних маститів важливо провести ретельне клінічне обстеження молочної залози та визначити органолептичні зміни якості молока. Дослідження проводять перед доїнням і після нього.

     Оглядаючи вим’я, визначають величину та форму  симетричних часток. Під час пальпації особливу увагу звертають на незначну болючість окремих частин,  деяке затвердіння паренхіми, наявність в ній не болючих вузлів сполучнотканинних тяжів, кіст, а також на появу легкого опухання. Для визначення малопомітних морфологічних змін в залозі важливо порівнювати досліджувану частку з симетричною здоровою (праву передню з лівою передньою, праву задню з лівою задньою).

     Звертаючи увагу на незначні зміни кольору  молока (жовтувате, синювате), консистенції (водяниста) та появу в ньому дрібних  пластівців, згустків. Порівнюють також зовнішні ознаки молока суміжних часток.

     Субклінічний  запальний процес можна виявити  за зменшенням молокоутворення під  час визначення молочної продуктивності окремих часток вим’я за допомогою  чотирикамерного доїльного апарата.

В діагностиці субклінічних маститів перевага надається пробам (тестам), за допомогою яких виявляють зміни хімічного складу молока, його фізичні та біологічні властивості, кількість клітин у молоці, а також бактеріологічному дослідженню молока.

Для виявлення  субклінічних маститів у корів застосовують як стійлові проби (експрес-методи), так і більш складні лабораторні дослідження.

Експрес-методи виявлення субклінічних маститів

 

    При масових обстеженнях  дійного  стада в умовах молочного комплексу  безпосередньо біля тварин застосовують експрес-методи з бромтимолблау, диамастином, мастидином, маститодіагностом та ставлять пробу відстоювання.

    Більшість з цих експрес-методів ґрунтуються  на визначенні зміни реакції (рН) молока та підрахунку в ньому кількості  лейкоцитів прямими або посередніми методами.

    Визначення  зміни реакції (рН) молока. Свіжоздоєне молоко здорових корів має слабокислу реакцію (рН 6,5-6,7 з коливаннями 6,3-6,9). В разі запалення молочної залози реакція молока в більшості випадків стає нейтральною або слаболужною (рН 7,0 і вище). Рідко молоко при маститах набуває кислої реакції (рН 6,0 і нижче). Реакцію молока виявляють за допомогою певних індикаторів. Найбільшу цінність у діагностуванні субклінічних маститів мають реактиви бромтимолблау та димастин.

    Бромтимолову пробу здійснюють за допомогою спирто-водного розчину бромтимолблау або індикаторних   (бромтимолових) карток.

    Для виготовлення розчину 0,5 г бромтимолблау  розчиняють у 50 мл етилового спирту і додають 50 мл дистильованої води.

Методика  дослідження. Молоко досліджують біля корови на молочно-контрольних пластинках. Для цього майстер машинного доїння в кожну заглибину пластинки з кожної дійки надоює по 1 мл молока (до мірної лінії) і передає пластинку ветеринарному працівникові, який  визначає наявність у молоці крові, гною, пластівців, згустків, а також його колір і консистенцію. Потім в кожну заглибину додають 2-3 краплі розчину бромтимолблау, перемішують скляною, дерев’яною або пластмасовою паличкою і визначають колір молока.

     Молоко  здорових корів в реакції з бромтимолблау набуває салатового (жовто-зеленого), при субклінічному маститі - зеленого (світло-зеленого, зеленого, темно-зеленого)  або синього забарвлення. Жовтий колір свідчить про кислу реакцію молока, яка спостерігається в молозивний період і зрідка при маститах.

     Результати  дослідження записують, а пластинку  старанно миють теплою водою і  витирають сухим рушником.

     Проба з індикаторними (бромтимоловими) картками. На кожний кружок картки з фільтрувального паперу видоюють з відповідної дійки 1-2 краплі молока. Облік реакції здійснюють через 10-15 с. Відтінки кольорів кружків такі ж, як і при бромтимоловій пробі з розчином індикатора.

     Наші  дослідження та багатьох інших авторів  доводять, що за допомогою бромтимолової  проби можна виявити субклінічний мастит в лактаційний період. Треба враховувати, що під час запуску та в період сухостою секрет вим’я стає лужним і дає з бромтимолблау позитивну реакцію.

     Точність  досліджень з індикаторними картками дещо поступається порівняно з точністю їх при бромтимоловій пробі. Бромтимолові картки швидко адсорбують вологу і аміак з повітря корівника, тому можуть показувати позитивну реакцію і при відсутності маститу. З часом чутливість їх знижується.

     Для визначення рН молока запропоновані  й інші індикатори - розолова кислота, нейтральрот, крезолрот, фенолрот, бромкрезолпурпур та ін. Проте вони менш чутливі порівняно з бромтимолблау.

Деякі автори вважають, що на початку розвитку субклінічного  запалення і особливо при механічному  подразненні вим’я молоко не завжди має нейтральну або слаболужну реакцію і тому індикаторами за зміною рН молока не завжди можна виявити всі випадки захворювання корів на субклінічний мастит.

    Визначення  підвищеної кількості  лейкоцитів у молоці непрямими методами. Молоко корів при нормальному стані вим’я містить лейкоцити, лімфоцити, епітелій альвеол і молочних ходів. Запальний процес в молочній залозі супроводжується різким збільшенням цих клітин, особливо лейкоцитів. Для визначення підвищеної кількості лейкоцитів в молоці якісними (непрямими) методами застосовують реактиви димастин, мастидин, маститодіагност та ін.

    Проба з димастином (за В.І. Мутовіним). Димастин - це порошок, до складу якого входить поверхнево-активна речовина (сульфонат), індикатор (фенолрот), гіпосульфіт і глауберова сіль. В сухому місці активність димастину зберігається протягом кількох років. Застосовується він у вигляді 5 %-ного розчину в дистильованій воді. Дослідження проводять на молочно-контрольних пластинках біля корів. Для цього з кожної частки вим’я видоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину димастину з пляшки піпеткою-автоматом. Суміш перемішують дерев’яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 30 с. Реакцію оцінюють за утворенням згустку і забарвленням суміші.