Працюючи  в якості ургентного торакального хірурга, або ординатора торакального відділення я курував хворих як з невідкладною патологією, так і пацієнтів, що надійшли для планового лікування. Найчастіше в ургентному порядку надходять хворі з закритою травмою грудної клітини, як без ускладнень, так і ускладненою, з колото-різаними пораненнями, спонтанним пневмотораксом, сторонніми тілами стравоходу і бронхів, ексудативним плевритом, кровохарканням, пневмонією з ускладненнями. В плановому порядку госпіталізуються хворі з післяопіковою стриктурою стравоходу, килами діафрагми, ліпомами межестіння, ахалазією стравоходу, та іншою патологією.

       Всі ургентні торакальні хірурги приймають участь у динамічному нагляді та курації 100% хворих.

      Хочу  зупинитися на деяких з вище наведених нозологій.

      Спонтанний  пневмоторакс - частота 7,4 на 100 тисяч чоловічого населення і 1,2 на 100 тисяч жіночого населення. Найчастіше ця патологія виникає у хворих на бульозну емфізему легень. Це захворювання частіше виникає у чоловіків у віці від 16 до 40 років. Помилки в діагностиці складають біля 36%. В діагностиці найбільшу роль відіграє рентгенологічне обстеження. У відділенні таким хворим обов'язково виконується торакоскопія, дренування плевральної порожнини. Якщо через 4-5 діб легені не розправляються, або під час торакоскопії виявляються обширні бульозні ураження легень, хворі потребують оперативного лікування. За 2008-2010 роки у відділенні проліковано 145 хворих. З них оперовані 11, що складає 7,6%. Як ординатор я курував 12 з 145 хворих з даною патологією, що становить 8,3%.

     В зв'язку з погіршенням соціальних факторів та знаходженням країни на межі епідемії туберкульозу кількість хворих з ексудативним плевритом збільшується щорічно.  Ускладнення з боку плевральної порожнини можуть викликати більш 70 різних  захворювань,  включаючи екстраторакальні навіть системні процеси. З трьох характерних ознак захворювання плеври: біль,   порушення функції зовнішнього подиху і плевральний випіт,  останній  зустрічається найбільше часто. Він супроводжує такі захворювання, як туберкульоз плеври, онкологічні процеси будь-якої локалізації, неспецифічні,  посттравматичні плеврити.  За даними Н.В.Путова  і Г.В.Федосєєва (1978 р.),  щорічно йде приріст числа захворювань легень на 5 % і за даними Ю.И.Фещенко 1993 рік,    прогресує внутрішньогрудний туберкульоз.  Це доводить  важливість  своєчасної діагностики причин плевральних випотів.  Альтернативи плевроскопії при цьому не існує.  Усім хворим, які надходять із  плевритом в наше відділення виконується торакоскопія і  біопсія  парієтальної плеври.  Щорічно у відділенні виявляється 18-20 хворих з туберкульозом плеври і 10-15 з онкопатологією.  Протипоказанням для торакоскопічного дослідження є:

• достовірні дані про  онкозахворення;
• декомпенсація серцевої діяльності;
• облітерація  плевральної порожнини;
• великий та середній  гемоторакс;
• показники ЖЕЛ менш 1500 мл.

         Відносним протипоказанням торакоскопії  є: 

• недостатня кількість випоту і неможливість накласти  штучний  пневмоторакс;
• психічна нестійкість і неадекватність  поводження хворого;

• гострі порушення мозкового кровообігу;

• інфаркт міокарда і перші три місяці після нього;

• деформація реберного каркаса і неможливість увійти троакаром у  плевральну порожнину;
• тромбоцитопенія нижче 40.000 в/мл.куб;
• гнійничкові захворювання шкіри в ділянці грудної клітини;

• двобічне ураження легень;

• плевральний випіт при відсутності легені з протилежної сторони.

      Як  ординатор, я курував 22 з 170 хворих, що становить 12,9% хворих з даною  патологією, які  знаходилися  у відділенні за звітний період.

      Хронічні неспецифічні захворювання легень, відсутність імунітету, алкоголізм, неадекватність терапії в гострому періоді, відсутність в достатньому обсязі необхідних медикаментів, високий рівень травматизму (серед хворих, що перенесли травму грудної клітки, емпієма розвивається в 7,8% випадків - А. Н. Кабанов (1972 р.) заважає суттєвому зниженню питомої ваги гнійних захворювань легень і плеври. За даними нашого відділення відсоток хворих з цією патологією за звітний період складає 10,9% від всіх пролікованих хворих. Поширення процесу при нагноювальних захворюваннях, супутня патологія (цукровий діабет, тяжка серцева недостатність, та інші), недостатнє медикаментозне забеспечення  стримують можливість проведення радикального оперативного втручання, змушують обмежуватись лише малим обсягом - дренуванням, вибірковою торакопластикою, тампонадою порожнини по Вишневському, пункцією порожнини абсцесу. Це категорія хворих з дуже високою летальністю.

      Комплексна  консервативна терапія хворих на емпієму плеври та абсцеси легень містить в собі:

      а) внутрішньо-органний електрофорез з  антибіотиками;

      б)   лазерне опромінювання крові:

      в)  УФО крові;

      г)   санаційну   ФБС;

      д) стимуляцію імунної системи;

      є) дезінтоксикаційну,  загально - укріплюючу терапію;

      д) профілактику тромбоутворення;

      і) санацію порожнини емпієми.

      Для антибактеріальної терапії використовуємо -  Цефазолін, Цефуроксим, Цефотаксим, Аміціл, Локсоф, Ампіцілін, Оксацілін, Стрептоміцін, Метранідазол, Тінідазол,  та інші.

      Внутрішньоорганний  електрофорез проводимо 2- 3 рази на день, курсом лікування протягом  10-15   днів.  Водночас цій групі хворих проводимо УФО крові 2 рази на тиждень по 30 хвилин. На курс 6 - 7 процедур.    Паралельно проводимо санацію трахео-бронхіального дерева через   фіброскоп   р-ном   Терилітіну в   дозі 40-50 ПО (протеолітичних одиниць) на 5-ти мл фізрозчину,    доповнюючи   його    інгаляціями   водним   р-ном евкаліпту. Дану процедуру проводимо через день на протязі 2-3-х тижнів. Імунну систему організму коригуємо біологічними стимуляторами (Тімалін 30 мг.-  один раз на день; Полібіолін, Циклоферон, Когоцел, Алоє 1,0 - 1 раз на день п/ш, ФІБС, та інш.) - курс 3 тижні. Консервативну  терапію   доповнюємо дренуванням порожнини абсцесу по Мональді або пункціями його,  заздалегідь виконавши, багатовісьову рентгеноскопію,    з введенням   в   порожнину   антисептиків і антибіотиків.

      Хворим  на гостру емпієму плеври виконуємо  дренування, якщо можливо, двома дренажами та налаштовуємо постійне проточне промивання порожнини розчинами антисептиків (Декасан, Калію Перманганат, Гіпохлорид), антибактеріальних препаратів  (Діоксидин, Хлоргексидин, Дімексид та ін.). Якщо подвійне дренування неможливе, то санація виконується через один дренаж по методиці: плевральна порожнина заповнюється одним з вищенаведених розчинів до відчуття легкого стискання в грудній клітці, дренаж затискається на термін до однієї години, після чого затискач знімається. Такі маніпуляції проводяться двічі на добу.

      За  звітний період у відділенні лікувалося 190 хворих з деструкціями легень. Дану методику застосовували в 144 випадках. Одужання спостерігалося у 102 хворих, що складає 70,8%, а у інших спостерігалася стійка ремісія. У хворих з хронічними емпіємами з бронхіальними норицями і важкою супутньою патологією, для санації плевральної порожнини застосовуємо наступну методику: виконуємо плеврограмму, багатовісьову рентгеноскопію, знаходимо „дно” емпієми, під внутрішньовенним наркозом робимо вибіркову 2- 3-х реберну торакопластику з ектомією стінки емпієми. Порожнина емпієми тампонується по Вишневському. Дана методика була застосована у 9 хворих, всі вони одужали. Мною була виконана тотальна плевректомія з резекцією легені у хворої на тотальну ємпієму з бронхіальною норицею. Хвора одужала. Я курував 6 з 190 хворих з даною патологією, що становить 3,2%.

       Післяопікова  стриктура стравоходу - патологія, що потребує постійного періодичного стаціонарного лікування. В залежності від рідини (кислота або луг), кількості випитого, часу експозиції виявляється глибина і поширеність пошкодження. Гірше лужні опіки, бо вони вражають всі шари стравоходу і шлунку - колікваційний некроз, який викликає глибоке грубе рубцювання з втягненням навколишніх тканин. Якщо до нас хворі надходять вже з кахексією, то це  вимагає значних медикаментозних витрат і багатократно підвищує ризик перфорації стравоходу при його бужуванні. Обов'язкове контрастне рентгенобстеження стравоходу і шлунку.  В залежності від обсягу ураження виконується бужування стравоходу, або накладається гастростома, як етап для виконання стравохідної пластики. Для її проведення ми спрямовуємо хворих в Інститут хірургії та трансплантології Академії медичних наук України.  Бужування виконуємо без знеболювання, або під загальним наркозом з застосуванням ШВЛ. Найбільш страшним ускладненням є перфорація стравоходу з подальшим розвитком медіастиніту. Хоча дане ускладнення швидко діагностується і оперується, відсоток летальних випадків лишається дуже великим. Я, як ординатор, лікував за звітний період 3 хворих з даною патологією, а як ургентний торакальний хірург приймав участь у динамічному нагляді та курації 100% хворих після бужування стравоходу.

     Кiлькiсть  хворих з стороннiми тiлами стравоходу i бронхiв за останнi три роки залишається стабільною. Нами пролiковано 38  хворих з даною патологiєю. Частiше це особи жiночої статi пiсля 40 рокiв. У вiддiлення госпіталізуються   ускладненi  випадки -  коли  не вдається за  допомогою ендоскопа усунути стороннє тiло, або  пiд час манiпуляцiї трапилось пошкодження стравоходу. Втручання виконується  пiд  загальним  наркозом при ШВЛ, ригiдним  бронхоскопом Фрiделя. Мною пролікований 1 хворий, що складає 2,4% від загальної кількості.

     Новоутворення займають в середньому 2,2%,  що  становить 38 хворих вiд усiх, що надiйшли  у вiддiлення.  Частiше  це  хворi з III-IV стадiєю. Для подальшого  лiкування вони  спрямовуються до СООД. 
 
 
 
 
 
 
 

Оперативна  діяльність 

Загальна  кількість операцій.

Структура оперативних втручань