Розрахунок потрібної кількості свиноматок

Міністерство  аграрної політики України

Харківська  державна зооветеринарна академія

Кафедра технології тваринництва ім. М. Д. Потьомкіна 
 
 
 
 

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

з курсу «Технологія  виробництва продукції  свинарства» по темі «Технологія виробництва  свинини» 
 
 
 
 
 
 

                                      Виконавець: студентка 4 курсу 1 групи

                                      технологічного факультету

                                      Бучковська Кристина Дмитріївна

                                      Керівник: Герасімов  В. І. 
 
 
 
 
 

ХАРКІВ  – 2011

Зміст

1. Індивідуальне завдання № 2       3
2. Вступ           5
3. Роль свинарства в вирішенні м’ясної проблеми    7
4. Утримання, особливості годівлі та експлуатації кнурів-плідників    12
1. Годівля кнурів-плідників               12
1. Потреба кнурів в поживних речовинах та енергії          12
2. Норми годівлі та раціони для кнурів                     12
3. Техніка годівлі кнурів               13
2. Утримання кнурів-плідників               14
3. Експлуатація кнурів-плідників              15
5. Технологічна схема виробництва              17
6. Розрахунок потрібної кількості свиноматок             18
7. Розрахунок потрібної кількості кнурів-плідників            19
8. Розрахунок кроку ритму                20
9. Розрахунок  розмірів технологічних груп свиней різних статевовікових категорій                21
10. Розрахунки зоотехнічних показників і описування технологічних процесів по дільницях промислового комплексу            23
11. Розрахунок потреби в кормах для комплексу з метою оптимальної годівлі свиней                  28
12. Висновки та підсумкові показники по комплексу            32
13. Список літератури                 36

 
 
 
 
 
 
 

1. Індивідуальне завдання № 2
2. Об’єм виробництва – 16 тис. ц. живої маси.
3. Тривалість холостого стану свиноматок – 15 днів.
4. Кількість аварійних опоросів – 10%.
5. Період умовної поросності – 30 днів.
6. Опоросів від свиноматки за рік – 2.
7. Багатоплідність свиноматок – 9,1 поросят.
8. Питома кількість неплідних парувань – 20%.
9. Відхід поросят до двохмісячного віку – 9,4 %.
10. Тривалість підсисного періоду – 45 днів.
11. Середня жива маса поросят в 60 днів – 16,6 кг.
12. Середньодобовий приріст підсвинків в період дорощування – 300 г.
13. Санітарний брак підсвинків в період дорощування – 3,9 %.
14. Середня жива маса 1 голови при бракуванні – 23 кг.
15. Середня жива маса 1 голови при постановці на відгодівлю – 36 голів.
16. Середньодобовий приріст молодняка на відгодівлі – 500 г.
17. Санітарний брак (вимушений забій) молодняка на відгодівлі – 2,9 %.
18. Середня жива маса 1 голови при вибракуванні – 62 кг.
19. Середня жива маса відгодованого поголів’я – 98 кг.
20. Середня жива маса свиноматок при здачі після бракування і відгодівлі – 200 кг.
21. Середня жива маса кнурів при здачі на м’ясокомбінат – 260 кг.
22. Рівень бракування технологічного стада кнурів і свиноматок – 30 %.
23. Постановка поросних свиноматок у свинарник маточник – при досягненні 110 днів поросності.
24. Після відлучення поросят тримати у свинарнику-маточнику до досягнення віку не менше – 60 днів.
25. Свинарник-маточник – 80 станків із двох ізольованих секцій по 40 станків.
26. Свинарник для утримання підсвинків двох-чотирьох місячного віку на 1200 голів з трьох ізольованих секцій по 400 голів.
27. Свинарники-відгодівельники – на 1000 голів із трьох секцій по 333 голови.
28. Свинарник для холостих і поросних свиноматок на 500 голів.
29. Пункт штучного запліднення поєднаний з курником.
30. Рівень концентрованих кормів в раціоні – 70 %.
31. Урожайність: зернові – 38 ц/га; соковиті – 410 ц/га; трава – 215 ц/га; сіно та трав’яна мука – 38 ц/га; кукурудза на силос – 350 ц/га.
32. Осіменіння свиноматок – штучне.
33. Об’єм еякуляту – 250 мл.
34. Об’єм робочої сперми – 150 мл.
35. Режим використання кнурів – 1 раз в 4 дні.
36. Ступінь розбавлення сперми – 1:5.

 

2. Вступ

    Реалії  ринкової економіки диктують необхідність підвищення ефективності виробництва  продукції тваринництва шляхом запровадження  прогресивних енерго- і ресурсозберігаючих технологій і освоєння інших елементів  конкурентоспроможного виробництва  того чи іншого виду продукції. В реалізації програми стабілізації розвитку тваринництва та забезпечення населення країни високоякісним  м'ясом і м'ясопродуктами пріоритетна  роль відводиться свинарству.

    Свинарство  в Україні завжди було провідною  галуззю тваринництва. Але за останні  десять років поголів'я свиней зменшилось в 2,3 рази, продуктивність поголів'я  на 25%, а виробництво свинини скоротилося  майже втричі, значно знизились показники  економічної ефективності і свинарство стало збитковим. Тому постає питання  наукового обґрунтування напрямів збільшення виробництва свинини  та пошуку шляхів підвищення його економічної  ефективності. Актуальність проблеми обумовлюється кількома чинниками: важливістю розвитку свинарства в сільськогосподарських  підприємствах усіх форм власності  як стабільного джерела надходження  коштів, об'єктивними потребами людей  у споживанні м'ясних продуктів, забезпеченням харчової та легкої промисловості  сировиною та розширення експортного  потенціалу м'ясного підкомплексу.

    Питання теорії і практики ефективного свинарства знайшло своє відображення в працях зарубіжних авторів (Бач Р., Вернон Б., Коттаг С., Фовлер Т., Чамберс Дж.). Вагомий  внесок в дослідження проблеми підвищення економічної ефективності свинарства зробили відомі вітчизняні вчені: Добринін В.А., Зимовець В.Н., Зубець М.В., Овсянніков А.І., Поліщук М.П., Радченко О.П., Рудий  М.М., Руснак П.П., Сєміусов П.М., Топіха І.Н., Шпичак О.М. та інші. Але багаторічне  вивчення даної проблеми проводилося  в дореформований період аграрного  сектору економіки. Саме тому важливим є її вирішення в реформованих господарствах з огляду на умови  ринкового середовища.

    На  сучасному етапі для підвищення економічної ефективності інтенсифікації галузі основну увагу необхідно  надати вдосконаленню селекційно-племінної  роботи та впровадженню її досягнень  у товарні стада господарств, зміцненню виробничого потенціалу племінних господарств, подальшому вдосконаленню економічних взаємовідносин та формуванню ринку племінної продукції.

 

    3. Роль свинарства в вирішенні м’ясної проблеми

    У розвитку АПК України, галузь свинарства відіграє важливу роль. Виробництво  свинини вважають однією з най  рентабельніших галузей сільського господарства, що швидко окупаються. Порося до товарної ваги доростає за 6-8 місяців, а теля – за 18.

    Не  зважаючи на те, що виробництво свинини  загалом по Україні має, за даними Держкомстату, відносно низький показник рентабельності, середня рентабельність виробництва м’яса свинини в 2008 році в Україні становила +5-6%. Передові підприємства галузі мають доволі високий позитивний результат, що підкреслює важливість інвестицій.

    Необхідно зазначити, що досвід свинарства в країнах  Європи та США свідчить про можливість ефективного ведення цієї галузі.Основою  для цього є законодавчо-державна та інвестиційна підтримка, підвищення продуктивності існуючих та новостворених  порід тварин на основі використання нових біологічних методів, інтенсивних  ресурсозберігаючих технологій та ефективного  використання кормів.

    Одним з напрямків вирішення сучасних проблем АПК є налагодження аграрного  виробництва, що є головним показником розвитку сільського господарства в  інтересах села і держави.

    Темпи розвитку галузі свинарства загалом  в останні роки доволі нестабільні. Цей сектор, як і весь тваринницький  комплекс України, дуже сильно залежить від факторів які важко прогнозувати, що періодично ведуть до зниження показників, хоча начебто є об’єктивні причини для росту.

    Свині мають ряд біологічних та господарських  властивостей. За термінами одержання  приплоду, плідності і термінами  відгодівлі тварин свинарство займає перше місце серед галузей  тваринництва. Маса поросяти до 8 місяців  збільшується приблизно в 100 разів. Протягом року від однієї основної свиноматки можна одержати ( за два  опороси) приплід живою масою  до 2 – 3 т і більше, тоді як від  однієї корови за рік можна отримати тільки близько 2 – 3 ц м’яса, тобто в 10 разів менше. На 1 кг приросту живої маси свиней витрачається 5 – 6 к. од., а при м’ясній відгодівлі у віці до 7 місяців – 4 – 4,5 к. од., тоді як у скотарстві – 7 – 8 к. од., а у вівчарстві – 10 – 12 к. од.

    Свині порівняно з іншими видами сільськогосподарських  тварин мають самий високий забійний вихід продукції. Так, при відгодівлі молодняка до живої маси 100 кг забійний вихід складає близько 73 %, а при  відгодівлі до 130 – 150 кг живої маси – 80 % і більше. Слід також зауважити, що свинина вдвічі пожив ніша за яловичину та втричі – за м’ясо птиці. Перетравність свинячого м’яса в організмі людини становить 90 – 95 %, а свинячого жиру – 97 – 98 %. М’ясо і сало свиней висококалорійне і біологічно повноцінне. У 1 кг свинини середньої якості міститься близько 2500 калорій, коли в 1 кг яловичини – тільки 1500. Копчені вироби із свинини характеризуються більш високою поживною цінністю, ніж м’ясопродукти із м’яса інших тварин. Свинячий жир порівняно, наприклад, з яловичим містить в 4 рази більше таких органічних кислот, як лінолева, ліноленова і арахідонова, які сприяють попередженню виникнення у людей склерозу і атеросклерозу. Свинина добре консервується, коптиться, а тому тривалий час зберігається. З шкіри свиней виготовляють взуття, з щетини - щітки, з кишок та крові – ковбаси, з кісток – кісткове борошно.

    Галузь  свинарства має переваги та перспективи, що дозволяють бути їй конкурентоспроможною:

    - відсутня сезонність виробництва, тобто продукція виробляється і реалізується рівномірно протягом року, що особливо важливо в умовах високої інфляції;

    - на попит продукції свинарства  не мають істотного впливу  фактори економічного і політичного  характеру;

    - свинина безпосередньо надходить  у продаж і на переробку;

    - свинарство має більшу гнучкість  у зміні масштабів виробництва  порівняно з іншими галузями  тваринництва, тому що менше залежить  від кількості і якості земельних  угідь;

    - виробництво цього виду продукції  проходить кілька стадій внаслідок  спеціалізації свинарських підприємств;

    - сильна залежність від зернового  ринку, тому що основну частину  раціону становлять покупні корми  (комбікорм);

    - для свиней характерні багатоплідність,  короткий період су поросності, скоростиглість, високий вихід продуктів  забою, що дає змогу одержати  від них багато продукції при  ощадливій витраті кормів.

    Наведений вище матеріал свідчить про господарську доцільність вирощування свиней в селянських, фермерських та колективних  господарствах.

    Серед основних проблем, які впливають на виробництво свинини можна виділити проблеми з кормовою базою ( переважно концентрованими зерновими кормами), постійним ростом цін на енергоносії, різким ростом пропозиції на споживчому ринку дешевого м’яса птиці (вітчизняного і імпортного), нелегальним імпортом м’яса, низьким рівнем дотацій та інвестицій у  свинарство, а також високим рівнем кредитних ставок, що, по суті, актуально для всього сільськогосподарського сектора і харчової галузі загалом. При цьому необхідно зазначити, що такі проблеми є як і у підприємствах приватного сектора, так і у великотоварних сільгосппідприємствах.

    Біологічні  можливості тварин і організаційно-економічні особливості галузі дають змогу  рентабельно в ній вести виробництво. Однак істотне коливання цін  на сільськогосподарську і промислову продукцію, інфляція, непродумана кредитна політика уряду, розрив виробничих зв’язків в АПК знижують інвестиційну привабливість галузі свинарства.