Українська архітектура XIX ст

На агітаційних плакатах часів Великої Вітчизняної війни  сходи втілювали Одесу. 

Сходи, пам’ятник і  вулиця між увігнутими будинками  становлять композиційну поперечну  вісь бульвару, що поділяє його на дві  частини. Бульвар обмежують з  двох боків комплекси будов –  садиба Воронова та будинок Старої біржі. Воронцовський палац збудований за проектом Боффо. Палац має чудові інтер’єри, які відзначаються декоративним багатством і художнім смаком.

Всі кімнати мали паркетну підлогу, були обставлені англійськими меблями. Архітектура будинку колишньої  старої будівлі з двома прекрасними  ризалітами й колонадою, що об’єднує їх збудованої за проектом Дж. Кваренгі. Протягом першої третини ХІХ ст.. Сімферополь перетворився на значне місто, з характерною для раннього класицизму трипроменевою системою плану, з центральною напівкруглою площею перед собором. Від часів пізнього класицизму в Сімферополі зберігся сімнадцятиметровий обмін із світло-зеленого діориту, споруджений 1842 р. Він спирається на кубічну основу, що підноситься на високому цоколі. Обеліск замикає перспективу вулиці.

Серед нових міст найбурхливіше розвивався Севастополь. Велику роль у плануванні і забудові міста відіграли військові інженери. Севастополь зростав дуже швидко. В 1804 р. Севастополь оголосили головним військовим портом Чорноморського флоту, а згодом фортецею.

Особливу діяльність по забудові Севастополя розвинув видатний флот овець і вчений М. Лазарєв. В архітектурі Севастополя переважали давньогрецькі форми. В греко доричному ордері збудовано в 1843 р. Петропавлівський собор, що являє собою периптер з сорока чотирьма колонами. При Морській бібліотеці було споруджено так звану башту вітрів. На верхньому крузі барельєфи, які зображують міфологічних героїв. Будинок Морської бібліотеки було зруйновано, але башта збереглася, до наших днів, нагадуючи про архітектуру першого періоду розвитку міста.

На початку ХІХ ст.. одним з найцікавіших зразків  архітектури у Львові є великий  будинок, оздоблений кам’яним рельєфом різьбленням. Вхід будинку підкреслено  греко доричними колонами. Головний фасад прикрашають рельєфні античні  композиції, створені скульпторами Г. Вітвер-ом і А. Шімзером.

Привертає увагу також  будівля по Вірменській вулиці, фасад  якого оздоблюють шість іонічних пілястрів що об’єднують другий і третй поверхи. Під вікнами третього поверху виконано п’ять барельєфних композицій. У центрі зображено Хроноса, а по боках – чотири пори року. Будинок має балкон з красивою залізною огорожею ковальська робота, що широкою смугою ніби відмежовує основу – цокольний поверх на який спирається вся споруда.

Для пізнього періоду  класицизму характерний розвиток прибуткового будинку. До цієї категорії належить збудований у 1842 р. театр С. Скарбка у Львові. Театр вбудовано у велику чотирьохповерхову споруду з квартирами. Головний фасад підкреслено винесенням уперед портиком, який спирається на аркаду.

Вплив класицизму й певною мірою позначився й на народній архітектурі. Його формальні елементи проявилися при плануванні сіл, містечок, будівництві  церков. Проникнення елементів класицизму в народну архітектуру пов’язане  з характером місцевого будівельного матеріалу, яким на більшій частині було дерево.

Класицизм в архітектурі  закінчився в 60-х роках ХІХ ст.. Але цей рубіж дуже умовний, бо традиції, здобутки в містобудуванні справляли вплив і на архітектурну практику наступних часів. Регулярна  система планування міста, видатні палацово паркові комплекси розкривають багатства будівельної і художньої культури тих часів і займають значне місце в загальній культурній спадщині українського народу.

У другій половині XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму відбилася і в архітектурі: з'являються нові матеріали, нові замовники. Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і Ренесанс, і романський стиль.

Отже, класицизм надавав усім містобудівельним заходам державного офіційного характеру.

Офіційними на той  час залишалися класицизм, який в Україні набув національних рис. Найбільш відомими архітекторами були Меленський (церква - ротонда на Аскольдовій могилі), Беретті (головний корпус Київського університету), Боффо (Потьомкінські сходи в Одесі, Воронцовський палац) та інші.

У середині та у другій половині XIX ст. в Україні були побудовані визначні споруди - оперний театр в Одесі (архітектори Ф.Фельнер та Г.Гельмер), Львові (З.Горголевський), резиденція митрополита в Чернівцях (Й.Главк).

У той час широко використовували  досягнення  науки й техніки, застосовували  нові конструктивні системи (скло, металеві та залізобетонні конструкції тощо). Інтенсивно, але хаотично забудовуються міста з розкішними районами аристократії й убогими робітничими кварталами.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідивши архітектуру України в XIX ст., ми дійшли висновку, що на зміну пишноті і розкутості українського бароко прийшов стриманий, академічний стиль класицизму. За будівництвом міст наглядали спеціальні комісії і комітети. Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішній комфорт (висока стеля, вентиляція, освітлення).

У цей час активно  забудовуються нові міста на півдні України і в Криму — Маріуполь, Олександрівськ (Запоріжжя), Катеринослав (Дніпропетровськ), Миколаїв, Одеса. В  Одесі за проектом петербурзького архітектора  Тома де Томона в 1809 було споруджено оперний театр. Одночасно відбувалася реконструкція старих міст Слобожанщини і Подніпров'я. Архітектурний стиль Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджені пам'ятник на Честь повернення Києву Магдебургського права, церква на Аскольдовій могилі, ансамбль Контрактової площі на Поділ, який постраждав від пожежі 1812 року. У 1837—1843 рр. за проектом В. Беретті побудована будівля Київського університету. Упорядковуються такі міста, як Харків, Полтава.

У другій половині XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму  відбилася і в архітектурі: з'являються  нові матеріали, нові замовники. Складається  напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування).

У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і Ренесанс, і романський стиль, багато будівель в «цегельному стилі» (головна прикраса — нештукатурена цегельна кладка). Пошук все більшої різноманітності викликав інтерес і до візантійсько-російських традицій.

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Безклубенко С. Д. Всезагальна історія та теорія мистецтва. – К.: Б.в.,2003. –256 с.
2. Білецький  П. О. Українське мистецтво та архітектура кінця ХІХ – початку     ХХ століття. –К.: Наук. думка, 2000. –238 с.
3. Власов В. Г. Стили в искусстве. В 3т. Т. 2. Словарь имен: А-Л. –М.: Кольна, 1996. –544 с.
4. Искусство: Живопись. Скульптура. Архитектура. Графика. В 3ч. Ч. 3. Русское искусство. Советское искусство. / Сост. М. В. Алпатов и др. –М.: Просвещение, 1989. –382 с.
5. Історія світової культури / Під ред. Л. Левчук.-К., 1994.- 204 с.