Харчування дітей

Присутність у кишечнику біфідобактерій свідчить про нормальний перебіг процесів травлення і благополучний загальний стан дитини. Ця чудова властивість материнського молока пов’язана з наявністю в ньому особливої речовини – біфідус-чинника.

Біфідус-чинник – це особливий вид вуглеводів, який має назву олігоаміноцукру. Кількість цього аміноцукору в грудному молоці незначна, та все ж у 40 раз більша, ніж у коров’ячому. Це найстійкіший з усіх проти інфекційних чинників грудного молока. Він не руйнується підчас зберігання і навіть кип’ятіння грудного молока.

Біфідус-чинник взаємодіє з лактозою грудного молока і його численними імунними компонентами: лактоза, поступово  розщеплюючись ферментами травлення, створює сприятливе середовище по всьому травному каналу; імунні розчинники перешкоджають розвитку хвороботворних мікробів, знищують їх і формують місцевий імунітет, а біфідус-чинник сприяє розвитку біфідобактерій у кишечнику.

При штучному вигодовуванні  в кишечнику  дітей виявляють зовсім інші бактерії, найчастіше – кишкову паличку, яка  за певних умов може спричинити пронос.

Материнське молоко має цілу систему  захисних і проти інфекційних  чинників, які формують місцевий і  загальний імунітет проти хвороботворних мікроорганізмів у найуразливіший період життя дитини, коли її власна імунна система розвинута ще зовсім слабко.

Отже, мати, що годує свою дитину грудьми, не тільки даю їй повноцінну, легкозасвоювану їжу, але й озброює її організм проти багатьох хвороб.

Велике значення має й те, що молоко немовля одержує з грудей теплим і майже стерильним. Можливість проникнення з жіночим молоком в організм дитини хвороботворних бактерій дуже обмежена і залежить від особистої гігієни матері.

 

 

1.2. Значення годування грудьми для здоров’я дитини і матері.

 

Доведено, що діти, яких вигодовують материнським молоком, хворіють у 2-3 рази рідше, ніж діти, яких вигодовують штучно. Якщо й виникає будь-яке захворювання, то воно протікає значно легше, і, як правило, без важких ускладнень.

За умови природного вигодовування  діти значно рідше хворіють на гострі розлади функції шлунка (диспепсію та ентероколіт), хронічні розлади живлення організму, гіпотрофію, недокрів’я, авітамінози, до яких належать і рахіт, що виникає внаслідок нестачі в їжі, а значить, і в організмі ергокальциферолу.

Крім того, імунні фактори материнського молока, формуючи місцевий та загальний імунітет у дитини, немовби створюють ще й лінію оборони проти харчової алергії. Саме тому ексудативний діатез у разі природного вигодовування немовляти трапляється значно рідше, ніж у випадку штучного вигодовування сумішами з коров’ячого молока.

Завдяки грудному вигодовуванню формується і зміцнюється здоров’я не тільки дитини, а й самої матері. Так, швидше перебудовується ендокринна система і скорочується матка у породіль, а отже, менше буває ускладнень післяпологового періоду.

Годування дитини грудьми запобігає  в цей період настанню у жінки  нової вагітності. Наукові спостереження свідчать, що у жінок які тривалий час годували своїх дітей грудьми, значно рідше розвиваються різні хвороби статевих органів і молочних залоз (наприклад, пухлини).

Годування грудьми позитивно впливає  на психоемоційний стан матері.

Справжній інстинкт материнства пробуджується  у молодої жінки тільки з початком вигодовування груддю немовляти. Мати, яка годує грудьми дитину, завжди з нею ніжна і ласкава, і ці материнські почуття як дорогоцінна спадщина передаються малюкові.

Отже, переваги природного вигодовування  дітей перед штучним очевидні. Тому кожна здорова мати повинна  годувати свою дитину грудьми. І майже  кожна здатна вигодувати, якщо прагнутиме цього.

 

1.3. Перше годування новонароджених

 

Після закінчення пологів – важкого  акту для матері і новонародженого  – обоє повинні трохи відпочити. Орієнтовно було прийнято, що для такого відпочинку досить 6-12 годин. У цей інтервал часу в новонародженої дитини звичайно з’являється голод, і її вперше прикладають до грудей матері.

Останнім часом дотримуються думки, що коли з матір’ю і новонародженим усе гаразд, то до грудей його можна прикладати вже протягом перших 2 годин після народження. Така думка ґрунтується на наукових даних про те, що тісний біологічний зв'язок між організмом матері і новонародженого не закінчується і після перерізання пуповини. Він триває, хоча й у новій формі: підтримується за допомогою грудного молока. Чим раніше ця форма біологічного зв’язку налагоджується, тим ліпше для немовляти і самої матері.

Справа в тому, що в період внутрішньоутробного  розвитку плід перебуває в особливих умовах, куди немає доступу жодним мікроорганізмам, і дитина з’являється на світ «стерильною». Проте вже в перші години після народження, навіть при найідеальніших санітарно-гігієнічних умовах, на шкірі і слизових оболонках новонародженого з’яв-ляються різні мікроби, які потрапляють туди під час проходження плоду пологовими шля-хами із зовнішнього середовища. Ці мікроби швидко розмножуються й активно заселяють порожнину рота, дихальні шляхи, шкіру і кишечник новонародженого. Звіди випливає, що чим раніше почне новонароджений одержувати грудне молоко, а з ним і протимікробні чинники, чим менше буде його мікробне заселення, тим ліпше для здоров’я дитини.

У зв’язку з цим важливе значення має материнське молозиво, багате на всі протиінфекційні чинники. За вмістом окремих імунних компонентів, особливо секреторного імуноглобуліну А, залізовмісного білка лактоферину, лізоциму та імунологічно активних клітин воно в декілька разів переважає зріле грудне молоко.

Молозиво забезпечує так званий імунологічний «старт» новонародженої дитини. тому годування молозивом  у перші години і дні після  народження має для дитини винятково важливе значення.

На перше годування новонародженому  потрібна зовсім невелика кількість  молока (всього 5-10 г) і в багатьох жінок уже після пологів така кількість молозива є. якщо ж до зазначеного  часу ознаки лактації відсутні, хвилюватись не варто. У цьому випадку ваш малюк буде нагодований у належний час молоком іншої матері, зцідженим з її грудей після годування дитини.

Треба обов’язково виконувати одне важливе правило, незважаючи на видиму або припущену відсутність молока, дитину треба прикладати до грудей спочатку на 5-10 хвилин щоразу, коли настає час годування за режимом. Нехай дитина робить спроби одержувати їжу з грудей власної матері. Сама процедура підготовки матері до годування грудьми дитини, а дитину – до ссання (плач, пошук соска), акт ссання, близьке дихання дитини, тепло її тіла – усе це справляє сильний умовнорефлекторний вплив на організм матері, сприяє пробудженню в неї інстинкту материнства і прискорює розвиток лактації.

Однак не всіх дітей можна прикладати до материнських грудей у перші години після народження. Є немовлята (їх меншість), яким необхідний тривалий відпочинок. Найчастіше це недоношені діти або народжені в тяжких пологах, а також від хворих матерів. таких дітей годувати починають пізніше, залежно від їх стану здоров’я. Годують їх спеціально навчені медичні сестри, дуже обережно, через зонд або з пляшечки через соску, а іноді з піпетки свіжим молоком, зцідженим з грудей матері, або кип’яченим молоком жінок-донорів. І тільки коли дозволить загальний стан дитини, її можна прикладати до грудей матері.

Кип’ячене молоко жінок-донорів за своїми біологічними властивостями  поступається перед натуральним материнським молоком, але все-таки має багато переваг перед штучними молочними сумішами, що виготовляються з коров’ячого молока. Це треба враховувати в тих випадках, коли немає можливості вигодовувати дитину грудьми матері.

 

1.4. Режим вигодовування

 

Протягом раннього періоду новонародженості, який триває 7 діб, відбувається адаптація дитини до умов життя у зовнішньому середовищі. У цей період у дитини розвивається рефлекс на певний режим вживання їжі. У здорових доношених дітей до моменту народження харчовий рефлекс розвинутий добре. З появою відчуття голоду дитина прокидається, голосно і вимогливо плаче. Біля материнських грудей вона швидко заспокоюється, робить характерний поворот голови в бік грудей і ловлячі рухи ротом. Це вроджений безумовний рефлекс пошуку їжі.

Настроювання харчового рефлексу у дитини на певний режим годувань залежить від кількості молока у  матері, активності самої дитини, а також від додержання матір’ю правил грудного вигодовування. Поки ще не встановилась лактація у матері, а дитина ще тільки пристосовується до акту ссання, всіх новонароджених у пологовому будинку регулярно зважують до і після годування, і в такий спосіб визначають, чи достатньо дитина висисає молока в кожне годування. Після виписування з пологового відділення така необхідність у більшості випадків відпадає. Звичайно до цього часу  у матері вже виробляється достатньо молока, і дитина сама регулює свою потребу в ньому. Задовольнивши свій харчовий і сисний рефлекси, дитина припиняє ссання і випускає сосок з рота.

Здорові доношені діти за умови доброго  прибування молока в груді матері можуть за 15-20 хвилин виссати ту ж  кількість його, якої потребує їх організм за віком. Таким дітям відразу ж установлюють шестиразовий режим годування: о 6.00; о 9.30; о 13.00; о 16.30; о 20.00; о 23.30 ( з тривалістю нічної перерви 6-6,5 годин).

Іноді призначають семиразовий  режим годування: о 6.00; о 9.00; о 12.00; о 15.00; о 18.00; о 21.00; о 24.00. Інтервали між годуваннями при цьому становлять 3 години (нічна перерва 6 годин). Такий режим звичайно призначають дітям, які народилися з низькою масою тіла – недоношеними і ослабленими з якихось причин,  а також у разі недостатньо активного розвитку лактації у матері. Режим з частішими годуваннями, через 2-2,5 години призначають при спеціальних показниках: глибокій недоношеності, значному зригуванні, загальній кволості тощо. Надалі, коли встановлюється лактація у матері і дитина добре збільшує масу тіла, її можна перевести на шестиразовий режим годування. Найчастіше це буває в півтора-двомісячному віці. У 3,5 місяців, коли дітей уже починають підгодовувати, кількість годувань можна скоротити до 5.

При п’ятиразовому харчуванні дітей годують о 6.30; о 10.00; о 14.00; о 18.00; о 21.30  – 22.00. За цим режимом інтервал між годуваннями збільшується до 4 годин, нічна перерва – до 8-8,5 годин. Режим п’ятиразового годування у більшості дітей зберігається до кінця першого року життя. Частина ж дітей вже в 10-11 місяців відмовляються від п’ятиразового вживання їжі и переходять на чотириразове годування. Чотириразове харчування у віці до 1 року можливе лише з дозволу лікаря.

Встановлення режиму харчування і  інтервалів між окремими годуваннями слід додержувати точно, бо від цього залежать апетит  дитини, діяльність травних органів і стан нервової системи, а також кількість молока, що утворюється у матері, розпорядок її дня і відпочинку. Новонароджені дуже швидко звикають до режиму годування і самі прокидаються в певні години. Якщо немовля не прокидається у потрібний час, то можна почекати ще 15-20 хвилин, а потім розбудити його і погодувати. Вночі дитину будити не слід. Під час нічної перерви мати і дитина повинні спати. Глибокий сон необхідний їм для відновлення сил, нагромадження бадьорості й енергії.

Іноді дитина прокидається раніше належного  часу і плаче, то цілком можливо, що вона зголодніла. Перевірте спочатку, чи сухі у неї пелюшки і, якщо мокрі, то змініть їх, зробивши туалет дитини. Якщо за режимом до наступного годування залишилося не менше 30 хвилин, дайте їй попити трохи кип’яченої води, не більше як дві-три чайні ложки. Якщо дитина й після цього не заспокоюється і вимагає їжі, то не треба вичікувати: цього разу погодуйте її грудьми на 15-20 хвилин раніше належного часу. Наступного разу вона прокинеться вчасно.

 

1. 4.1. Визначення потреби в їжі

 

Новонароджені протягом першої доби життя можуть висмоктувати за одне годування 5-12 мл молока, протягом третьої доби – 30-35 мл, сьомої – 70-80 мл.

Для розрахунку потреби в молоці на одне годування новонародженого  в перші 7-8 днів життя використовують формулу: 10 х n, де n – кількість днів життя дитини.

Також вираховують добову потребу  в молоці за формулою А.Ф. Тура або Г.І. Зайцевої.

1. Розрахунок за А.Ф. Туром: n х 70 або 80, де n – кількість днів життя дитини, перемножують на 70, якщо її маса при народженні менша як 3200 г і на 80, якщо маса тіла дитини понад 3200 г.

2. Розрахунок за Г.І. Зайцевою: n х 2% маси тіла дитини при народженні, де n - кількість днів життя.

Якщо дитина старше 7 днів, розрахунок проводять за Шкаріним, який включає  вік дитини і кількість їжі, яку  дитина віком 8 тижнів має з’їдати  за добу. Це в середньому складає 800 г, якщо вік дитини менше 8 тижнів – на 50 г менше на кожний тиждень, якого не вистачає: 800 – 50 х (8 – n), де n – кількість тижнів життя. Для дитини після 2 місяців – на 50 г більше на кожен місяць життя: 800 + 50 х (n – 2), де n – кількість місяців життя дитини.

Об’ємний метод Гейбнера і Черні включає вік дитини та масу її тіла. Для дитини із середньою масою тіла кількість їжі на добу складає:

 

 

від 7 - 10 днів до 2 місяців	1/5 маси тіла	600 – 900 г
від 2 до 4 місяців	1/6 маси тіла	800 – 1000 г
від 4 до 6 місяців	1/7 маси тіла	900 – 1000 г
від 6 до 9 місяців	1/8 маси тіла	1000 – 1100 г
від 9 до 12 місяців	1/8, 1/9 маси тіла	1100 – 1200 г

 

 

1.5. Правила і техніка вигодовування грудним молоком