Організація і проведення закордонних візитів вищого керівництва країни та прийняття іноземних офіційних делегацій

 

До неофіційних візитів  належать візити в країну іноземних  державних діячів з особистих  питань, у гості до посла своєї  країни, туристом. При неофіційних  візитах протокольні заходи здебільшого  не передбачаються.

 

Візит проїздом — це коротке перебування почесного гостя в третій країні, через територію якої він слідує. Церемоніальні елементи при такого роду візитах зведені до мінімуму. Гостю, який транзитом проїздить територією третьої країни, надаються лише визнані міжнародними правилами ввічливості знаки уваги.

 

Порядок прийому державних  або урядових делегацій, глав держав, глав урядів чи їхніх офіційних представників, яких запрошують на ювілейні свята, встановлюється окремо в кожному конкретному  випадку.

 

У дипломатичній практиці прийнято проводити зустрічі на вищому рівні і на території третіх країн. У силу різних обставин, найчастіше з політичних міркувань, сторони домовляються зустрітися на "нейтральній" території. Класичним прикладом такої зустрічі можна вважати переговори російського царя Олександра І з Наполеоном 25 червня 1807 року, відомі в історії дипломатії як "зустріч на плоту", на річці Німан, у результаті якої було укладено Тільзітський мирний договір між Францією та Росією.

 

Різноманітний характер візитів, які є, без сумніву, основною формою дипломатичної діяльності будь-якої країни, свідчить про відповідність протокольних норм, значення яких важко переоцінити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Офіційний представник  країни

 

Дипломат, незалежно від  рангу й посадового положення, завжди виступає як особа сугубо офіційна, представник країни, свого посольства. У бесіді кожна зі сторін прагне одержати максимум інформації.

 Не можна тому  здавати ініціативу, допускати ситуацію, коли один співрозмовник увесь  час запитує, а іншою тільки  відповідає, не знаходячи можливості запитати у свою чергу. Варто всіляко уникати говорити неправду, не соромитися при необхідності ухилитися від відповіді, послатися на свою непоінформованість.

 Особлива увага  повинна приділятися в бесідах  цифровим і фактичним даним, варто користуватися при цьому тільки достовірними відомостями, почерпнутими з офіційних джерел. Будь-який сумнівний факт може поставити під сумнів репутацію дипломата, негативно відбитися на його положенні в країні перебування й на подальшій кар'єрі. Необхідно зважати на те, що, якщо в бесіді повідомлено про довірчий характер інформації, то до неї так і треба ставитися, не розголошувати її в країні перебування.

 У противному випадку  легко втратити довіру партнера, упустити свій престиж, втратити  перспективу дуже важливого джерела інформації. Зрозуміло, далеко не кожний контакт переростає в повно-цінну бесіду. Цю обставину не потрібно драматизувати, прагнути будь-що "розговорити" людину, з якою дипломат тільки що познайомився.

 Краще виявити такт  і витримку й, не форсуючи подій, відкласти бесіду на майбутнє. Сам факт знайомства із представником країни перебування або членом дипломатичного корпуса має позитивне значення, тому що він сприяє поліпшенню взаєморозуміння з партнерами й, саме головне, залишає "двері відкриті" для наступних зустрічей, які можуть перерости згодом у гарні ділові відносини.

 Кожна бесіда чекає  від дипломата максимальної зібраності  й, незважаючи на природні особливості  й розходження, проходить в  остаточному підсумку за єдиною  схемою: взаємні вітання й невелика протокольна частина основне втримування заключні протокольні фрази й прощання. Корисні "несподівані" повороти, "імпровізації", які відповідно до відомого жарту "добре підготовлені", різного роду домашні заготовки, що дозволяють додати бесіді неординарний характер, розташувати партнера й витягти із зустрічі з ним максимум користі.

 У цих же цілях  варто постаратися завчасно одержати  найбільш повну інформацію про  партнера (основні моменти біографії,  коло інтересів, хобби й т.п.), продумати значеннєві ходи в бесіді, які можуть представити для нього інтерес, спеціально приберегти два-три ще невідомих йому факта, приклада. Ну й звичайно ж, важливо настроїтися з перших хвилин на конструктивний, діловий тон, вести бесіду в спокійній розважливій манері, демонструвати доброзичливість.

 Навіть при серйозній  розбіжності первісних позицій  розумний дипломат постарається  знайти те позитивне, що може  об'єднати, винести за дужки розбіжності  й закласти основу для майбутнього  зближення позицій. Дипломатичній практиці відомо чимало випадків, коли талановито проведена бесіда відкривала шлях до взаєморозуміння, сприяла розчищенню завалів у відносинах між державами. Багато чого з відзначеного вище може сприйматися й представниками ділового миру, що здійснюють контакти зі своїми закордонними партнерами.

 Обов'язковим і  строгим протокольним правилом  є точне дотримання часу приїзду  на візит. Порушення цього правила  розглядається як прояв неповаги  до особи, що приймає з візитом,  і може самим негативним образом відбитися на майбутніх відносинах із цією особою. Запізнення не допускаються не тільки на візит, але й на будь-який інший офіційний захід, прибуття на яке в точний час зазначено в запрошенні або визначено іншим способом.

 Так звані об'єктивні  причини, що призвели до запізнення, начебто пошуку будинку, у якому перебуває особа, що приймає з візитом, затримки з поїздкою через інтенсивність руху, раптової несправності автомашини й т.п., як би вони не були правдоподібні, фактично не приймаються в увагу, ставляться на рахунок неакуратності візитера й завжди залишають неприємний осад

Щоб усього цього уникнути й на візит з'явитися вчасно, рекомендується заздалегідь подбати про уточнення  адреси, аж до попередньої поїздки  шофера до відповідного будинку, виїхати на візит з урахуванням завантаженості автотранспортом вулиць міста й т.п. Не буде негожим приїхати на кілька хвилин раніше й почекати неподалік від будинку, у якому буде відбуватися візит, і до точно призначеного часу під'їхати до будинку.

 Рекомендується дотримувати місцевих протокольних правил щодо форми одягу на візиті. У деяких випадках це може бути візитний костюм, в інших звичайний костюм, але темного кольору. Неприпустимий змішаний костюм. Взуття темне. За законами гостинності ініціатива ведення бесіди під час візиту перебуває в хазяїна будинку в особи, що приймає з візитом. Необхідно правильно посадити гостей.

У кімнаті, де приймаються  гості (вітальня, кабінет), бажано мати гостиный гарнітур: диван, крісла, стіл. Почесним місцем для гостя є диван. Приймаючий гостя сідає в крісло, що стоїть з лівої сторони від дивана, щоб гість, таким чином, виявився по його праву руку господаря. Або ж сісти на диван разом з гостем, але з лівої сторони від гостя. Не можна гостя саджати до свого письмового стола, а також напроти сонячної сторони (у крайньому випадку необхідно заздалегідь опустити віконні фіранки).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Протокол у багатобічній дипломатії: Історії міжнародних  відносин добре відома так звана  багатобічна дипломатія участь держав у конференціях, нарадах, конгресах, зустрічах, переговорах, а також у сесійній роботі міжнародних організацій.

 

 Ці напрямки активізувалися  й одержали особливо помітний  розвиток після другої світової  війни, з утворенням ООН і  її численних органів і спеціалізованих  установ, а також із проведенням ряду великих переговірних і інших міжнародних форумів поза рамками ООН. Для успішної роботи кожного з них необхідне дотримання певного, досить строгого порядку, що регламентує зв'язку й контакти учасників.

 

 Багато правил дипломатичного протоколу ООН одержали відбиття в Уставі й правилах процедури цієї організації. Забезпечення їхнього однакового застосування покладено на спеціальну протокольну службу, що входить як структурний підрозділ у канцелярію Генерального секретаря ООН. До основних функцій служби ставляться оформлення прийому до членів ООН;

 

 Зустріч гостей  і забезпечення їхнього перебування  в штаб-квартирі Організації й  у США (реєстрація, видача посвідчень, сприяння надання дипломатичному  персоналу иммунитетов і привілеїв, посередництво між представництвами й місією США по адміністративних питаннях і ін.); вручення повноважень новим постійним представникам; підтримка порядку старшинства при розміщенні делегацій і ін. Організація й проведення міжнародних конференцій (нарад) має чимало протокольної специфіки.

 

 Велике значення  надається насамперед вибору  місця форуму; приймаються в увагу  міркування як політичного, так  і організаційно-технічного плану  (наявність необхідних приміщень  і їхня оснащеність, готельні  та інші зручності, клімат і ін.). Завжди враховуються міркування безпеки. Не дивно, що з обліком всіх цих факторів місцем проведення більшості міжнародних конференцій стають нейтральні Швейцарія й Австрія.

 

 Іноді при проведенні  двосторонніх зустрічей певний  зміст із престижних міркувань надається равноудаленное(tm) місця зустрічі від столиць відповідних держав, щоб їхні керівники переборювали приблизно однакову відстань. У зустрічі іноземних делегацій (керівників делегацій) беруть участь представники країни-господарки, а також глава відповідного дипломатичного представництва. На місці зустрічі піднімаються державні прапори двох країн; гімни, як правило, не виконуються.

Протокол у багатобічній дипломатії

 

 Перебування в приймаючій  державі починається звичайно  з відвідування диппредставительства своєї країни, візиту кому-небудь із офіційних осіб країни-господарки. Розміщення делегацій на конференції відповідно до сформованої міжнародної практики здійснюється в порядку алфавіту, причому за основу приймається найчастіше англійська або французька мова. Для визначення країни, з якої буде починатися розсадження, іноді проводиться жеребкування.

 

 Нині в міжнародній  практиці всі прочнее затверджується  принцип, відповідно до якого  председательствование на конференції  здійснюється на основі щоденної ротації представників (глав делегацій) країн-учасниць. Країна, з якої починається председательствование на всіх ділових сесіях, визначається за допомогою жеребкування; далі діє принцип алфавіту. Відкриття ж конференції провадить тимчасовий голова, якимсь за традицією є представник приймаючої країни.

 

 Як правило, завчасно, до початку міжнародного форуму  вирішується питання про його  офіційні (мову офіційних дискусій  і видаваних документів) і робочих  мовах. Шістьма згаданими мовами  користуються в цей час у багатьох міжнародних організаціях. Визнання мов офіційними й робітниками припускає забезпечення організаторами конференції синхронного перекладу на кожний з них.

 

 При виступах представників  деяких держав на своїй рідній  мові, що не є офіційним або робітником, делегація сама зобов'язана забезпечити синхронний переклад на одну з мов конференції. Всі учасники міжнародного заходу мають рівні права. Для визначення старшинства керівників делегацій, що мають підставу для надання певних рівних почестей, застосовується тільки принцип алфавітного порядку. Особисті візити й бесіди

 

 Якщо збір і нагромадження  достовірної інформації про події  в країні перебування, підготовка  на цій основі зважених пропозицій, спрямованих на подальший розвиток  двостороннього співробітництва, є ключовою метою дипломата, то його особисті контакти із представниками країни служать головними коштами для досягнення цієї мети. Звичайно, дуже багато дає повсякденне ознайомлення з повідомленнями засобів масової інформації, їхня ретельна обробка, ведення на цій основі постійно обновлюваних досьє, файлів і т.п.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Демидов Н. В. Деловой протокол и этикет. М.: Инфра-М., 1999 г.
2. Лист до Міністерства Закордонних Справ України від Управління зовнішніх зносин за зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської Облдержадміністрації № 208/11-09, від 17.03.2011
3. Лист Від Посольства Франції в Україні до Управління зовнішніх зносин за зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської Облдержадміністрації № 3369/0/1-11 від 16.03.2011
4. Максимовский М. Этикет делового человека. М.: Рост., 2000 г.
5. Програма перебування Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Франція в Україні ЖАКА ФОРА у Дніпропетровській області.; Архів  Управління зовнішніх зносин за зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської Облдержадміністрації
6. Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет Навчальний посібник / К.: Знання, 2006.- 380 c.
7. Соловьев Э. Я.  Психология этики делового человека. М.: Зерцало, 1997 г.