Організація і проведення закордонних візитів вищого керівництва країни та прийняття іноземних офіційних делегацій

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА  І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

 

 

 

Кафедра міжнародних відносин

 

 

 

 

Реферат

Організація і проведення закордонних візитів вищого керівництва  країни та прийняття  іноземних офіційних делегацій.

 

 

 

 

                                                                                                              Виконала:

                                                                                                  студентка 4 курсу  

                                                                                                 

 

 

 

 

 

 

     

Харків 2011

 

 

План

            Вступ

1. Специфіка міжнародного ділового спілкування
2. Підготовка программи перебування
3. Основні види візитів та проведення візитів.
4. Офіційний представник країни
5. Висновки
6. Використана література
7. Додаток А
8. Додаток Б
9. Додаток В

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Суспільно-політичні  та соціально-економічні зміни в  сучасному глобалізованому світі, динамічний розвиток науки, техніки  і засобів комунікації, міжнародної торгівлі — основні чинники, які посилюють взаємозалежність країн, зумовлюють необхідність їхньої співпраці та спільних дій на світовій арені. За цих умов постає необхідність збільшення кількості міясдержавних контактів шляхом проведення взаємних візитів.

 

Візити державних діячів є найвищою формою міжнародного спілкування, ці зустрічі свідчать про якісний  стан політичних, економічних, гуманітарних відносин держав-учас- ниць. Візити на вищому рівні, в яких беруть участь глави держав, урядів, міністри закордонних справ, є однією з форм двосторонніх і багатосторонніх відносин. У ході візитів узгоджуються і вирішуються широкомасштабні зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні ініціативи, розробляються конкретні шляхи подальшого розвитку відносин та поступального руху.

 

Протокольна практика проведення візитів державних діячів у кожній країні має свої особливості. Залежно  від форм державного правління, національних та культурних традицій, протокольні  заходи можуть бути більш або менш пишними та урочистими, ускладненими чи простими, демократичними. Однак, церемоніал прийому іноземних гостей і делегацій на вищому рівні скрізь узгоджується з нормами міжнародної ввічливості, виявляється у наданні почестей державному прапору, виконанні гімну, наданні військових почестей, ескортуванні та низці інших загальновизнаних протокольних процедур.

 

 

 

 

 

 

 

1.Специфіка міжнародного  ділового спілкування

 

У кожній країні і в  кожного народу існують свої традиції і звичаї ділового спілкування й  етики та норми дипломатичного протоколу. Щодо важливості національних особливостей існує дві думки.

Згідно з першою, інтенсивність  ділового спілкування в сучасному  світі призводить до "розмивання" національних кордонів, формування єдиних норм і правил, а розвиток міжнародних зв’язків та обміни в галузі культури, науки, освіти пришвидшують цей процес. Представники другої думки, навпаки, схильні відводити національним особливостям одне з центральних місць у міжнародному спілкуванні і, зокрема, на переговорах, що складають основу цього спілкування. Вони вважають, що "...труднощі на переговорах виникають у зв’язку з розбіжностями в сподіваннях", що, у свою чергу, зумовлені розбіжностями культур. Найбільший вплив на людину мають цінності, традиції, звичаї тощо, засвоєні в дитинстві, тобто ті, котрі мають саме національну основу. У будь-якому випадку жодний фахівець із міжнародних зв’язків не наважиться стверджувати, що національні особливості не мають значення в міжнародному спілкуванні, що їх сміливо можна ігнорувати. Не треба забувати, що спілкуватися доведеться і з місцевим населенням, необізнаним у тонкощах міжнародної ввічливості. Щоб уникнути непорозумінь або навіть конфліктів, краще заздалегідь ознайомитися з особливостями спілкування і поведінки, характерними для цієї країни.

Хоча дипломатичний  протокол і має міжнародний характер та регламентує правила, традиції, звичаї й умовності, яких дотримуються дипломатичні представники у міжнародному спілкуванні, однак кожна країна має свої особливості  дипломатичного протоколу. Тому для новоприбулого дипломата особливо важливим є ознайомлення з протоколом держави перебування. Адже правила дипломатичного протоколу ґрунтуються на принципі міжнародної ввічливості, тобто поваги до всього, що символізує державу.

 

2.Підготовка програми  перебування

 

Протокольні норми на рівні ділового спілкування стають менш консервативними, що допускають більшу ступінь волі, гнучкості в підході  до себе. Важливо завжди пам'ятати, що, якщо при порушенні протоколу  й етикету у світі бізнесу  можуть постраждати репутація людини, імідж компанії, то при відповідних порушеннях у дипломатичних контактах на карту ставляться честь і престиж держави, в остаточному підсумку його авторитет у міжнародному співтоваристві. 

 Загальна програма  містить у собі питання зустрічі  делегації; ділової частини (переговори, зустрічі, бесіди); прийомів; культурних заходів; поїздок по країні; проводів делегацій. У докладній програмі відображаються всі організаційні моменти, пов'язані із прийомом іноземної делегації: персональний склад зустрічаючих; участь (якщо буде потреба) представників преси, радіо, телебачення; піднесення квітів; привітальні мови; забезпечення транспортом; розміщення в готелі й т буд.

 Кожний пункт докладної  програми вимагає детального  пророблення з обов'язковою вказівкою відповідальних виконавців. У випадку, якщо глава делегації прибуває із дружиною, те приймаюча сторона повинна передбачити спеціальну програму, або окремі заходи в загальній програмі для дружини гостюючи й чоловік осіб, що супроводжують його.

 При розробці програми варто врахувати, що незважаючи на робочий діловий характер візиту, під час перебування делегації прийнято організовувати неофіційні неформальні зустрічі як хазяїнами, так і гістьми. Перша така зустріч завжди організується приймаючою стороною. Для того, щоб і гості могли скористатися з можливості організувати відповідну зустріч, необхідно запланувати в програмі вільний вечір.

При складанні програми увага приймаючої організації повинна  бути зосереджена на основній меті візиту делегації (переговори, бесіди й т.п.). Саме головне в програмі це її збалансованість. З одного боку, вона повинна задовольняти професійним інтересам членів делегації, а з іншої носити й загальноосвітній характер. Порядок зустрічі, вітань і подань. Головне правило при зустрічі необхідність відповідності рівнів керівників двох делегацій, яким має бути провести переговори.

 Міжнародний етикет  вітань ґрунтується на наступних  правилах: чоловік привітає жінку  перший; молодший за віком перший  привітає старшого; молодший за  посадою співробітник старшого. У процесі подання (знайомства) представляють людину раніше невідомого, знову прибулого тим, що зібралися, чоловіка жінці, менш відомого занимающему більше високу службову сходинку. Під час подання людей старшого віку звичайно називають їхні титули й звання.

 

 У багатьох країнах  при обігу друг до друга  прийнято приєднувати до ім'я  звання або посада. Причому поняття  "доктор" пли "професор" означають  звичайно приналежність до творчої  професії й зовсім необов'язкова  наявність відповідного вченого ступеня або звання. Приймаючі участь в поданні привітають один одного й обмінюються рукостисканнями (чоловіка завжди, а жінки по обопільній згоді).

 Коли чоловіка представляють  жінці, то руку першої подасть  жінка. Той же пріоритет належить  і більше людям похилого віку. Старша за віком жінка подасть руку молодшої, керівник підлеглому й т.п. Якщо зустрічаються подружні пари, те спочатку жінки здороваються один з одним, потім чоловіка привітають жінок і тільки після цього чоловіки привітають один одного. Жінка з подружньої пари представляється першою.

 Здійснюючи розсадження  по автомобілях, необхідно враховувати,  що місця в ньому діляться  на почесні й менш почесні  (переднє, поруч із водієм, звичайно  призначене для перекладача). Якщо  в автомобіль повинен сісти ще один пасажир, то він займає місце між двома головними пасажирами. Виключення становить ситуація, коли як транспорт використовується особистий автомобіль, а водієм є зустрічаючий член делегації. У цьому випадку місце поруч із ним є найбільш почесним.

Протокольно-організаційні  аспекти проведення переговорів  і бесід. Зустрічі, особливо з офіційними представниками, бажано проводити в  спеціально підготовлених приміщеннях.

 На столах не  повинне бути зайвих документів. Можуть лежати блокноти, олівці, сірники, сигарети, стояти попільниці, пляшки з мінеральною водою й фужери. Крім того, на столах (у центрі або по краях) можуть перебувати квіти в низьких вазах. Зустрічати іноземну делегацію біля під'їзду, у вестибюлі  треба працівникові протокольного відділу, секретареві установи й т.п.

 Він проводжає делегацію  до приміщення, де будуть проходити  переговори. Сама приймаюча делегація  повинна в повному складі перебувати  в цьому приміщенні. Якщо переговори  тривають тривалий час, то в  перерві може бути подане частування: чай, кава, бутерброди, фрукти й т.д. Бажаний частування гостей організовувати в окремому приміщенні. При відсутності такої можливості частування вносять у приміщення, де ведуться переговори.

 Розсадження за  столом, за яким ведуться переговори, повинне бути зроблене відповідно до загальноприйнятих правил і з урахуванням рівня й службового становища осіб, що беруть участь. Глави делегацій можуть сидіти на чолі стола (перекладачі перебувають збоку), а далі за столом розташовуються інші члени делегації. Однак частіше використовується інший варіант: глави делегацій сидять у центрі стола, друг навпроти друга, поруч із ними перебувають перекладачі й далі члени делегацій.

 Якщо в переговорах  беруть участь три або більше  сторони, то вони розсаджуються  за алфавітом за годинниковою стрілкою навколо круглого або прямокутного стола. Головують по черзі за алфавітом або на першому засіданні головує хозяїн, а далі за алфавітом. Існує ще один варіант розсадження, коли навколо стола сидять тільки глави, а члени делегацій розташовуються за ними.

 

 

 

3.Основні види візитів

 

Кожна держава, керуючись  внутрішнім законодавством і національними  традиціями, має свою класифікацію візитів. Але, незважаючи на ці відмінності  й узагальнюючи практику складання  візитів, можна виділити такі їхні види:

 

1. Державний візит.

 

2. Офіційний візит.

 

3. Робочий (діловий)  візит.

 

4. Зустріч "без краваток".

 

5. Неофіційний візит.

 

6. Візит проїздом.

 

7.Приїзд делегації  або державних діячів на ювілейні  заходи або з нагоди знаменної  події.

 

Кожний із перерахованих візитів має свої протокольні особливості. Так, наприклад, офіційний візит, за протоколом, поділяється на візит глави держави і глави уряду з наданням їм відповідних почестей.

 

При узгодженні термінів візиту обов’язково повинно враховуватися, що прибуття або від’їзд гостя у вихідні чи святкові дні, а також у нічний час значно знижують рівень зустрічі чи проводів. Якщо гість прибуває в країну з дружиною, то в протокольних заходах беруть участь дружини офіційних осіб приймаючої сторони.

 

Кількість членів іноземної  делегації приймаючою стороною, як правило, не обмежується. Питання безпеки, розташування, харчування, обслуговування членів делегації і супроводжуючих осіб вирішуються заздалегідь на основі принципу взаємності, виходячи з досвіду, що склався.

 

Приймаюча сторона, зазвичай, не надає спецлітаків для приїзду  іноземної державної делегації, високих посадових державних  діячів та інших гостей країни, але  може надати їх у разі перельотів над  своєю територією. Про можливість використання гостем іноземних спецлітаків для польотів над територією приймаючої сторони домовляються заздалегідь, відзначаючи це в програмі візиту.

 

Підготовка програми перебування гостя, незалежно від  форми візиту, є однаковою. Але  необхідно виділити державний візит, оскільки він є візитом вищої категорії. Такі візити здійснюються в особливих випадках і не більше як один раз за весь час перебування глави зарубіжної держави при владі, як правило, це його перший візит до країни.